Жити за правилами чи винятками з правил, або У що державі та її громадянам обходяться діючі податкові пільги

Поділитися
Жити за правилами чи винятками з правил, або У що державі та її громадянам обходяться діючі податкові пільги
Очевидно, що справжня сутичка з приводу податкових агропільг іще попереду. І, зважаючи на все, вона здатна піднести дуже серйозні сюрпризи - аж до остаточного розвалу діючої парламентської коаліції. Адже на одній чаші терезів - "структурний маяк МВФ", без виконання якого його програма кредитної підтримки Києва не зможе далі діяти

Як і прогнозувало DT.UA, на відміну від дрібніших каменів спотикання діючої програми МВФ, податкові пільги агросектора виявилися вочевидь не до снаги українському парламенту в його останньому авральному законотворчому спурті.

Депутатського законопроекту (№2527), який вважався штатним із цього питання, навіть не було в парламентському порядку денному на четвер. Замість цього на голосування в залі було поставлено кабмінівську ініціативу (№2173а, "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо вдосконалення адміністрування ПДВ"). Однак першу спробу його проштовхування було успішно провалено: на парламентському табло висвітилося лише 189 голосів на його підтримку. Потім депутати повернулися до розгляду документа, але тільки з пропозицією виключити всі розділи, що стосуються скасування спецрежиму ПДВ для АПК. У такому вигляді документ ухвалили, назбиравши 233 голоси "за".

Очевидно, що справжня сутичка з приводу податкових агропільг іще попереду. І, зважаючи на все, вона здатна піднести дуже серйозні сюрпризи - аж до остаточного розвалу діючої парламентської коаліції. Адже на одній чаші терезів - "структурний маяк МВФ", без виконання якого його програма кредитної підтримки Києва не зможе далі діяти (йдеться про зобов'язання перевести аграріїв на загальну систему оподаткування з 1 січня 2016 р.). А на іншій - інтереси представників сектора, які виявилися найсильнішими (і не тільки за кількістю) не лише в нинішньому складі ВР, а й у всій українській владі та на її орбітах. У тому числі й в особі чинного президента, коли вже він не квапиться розпрощатися з наявними у нього в цій сфері активами (і навіть навпаки, активно їх нарощує).

Священна корова агропільг у "найкращих традиціях" червів-паразитів годується з держбюджету так давно, що ніхто вже достоту й не пам'ятає, хто і коли зростив її на вітчизняному фіскальному полі. А всі спроби її звідти вигнати дотепер закінчувалися невдачею. Не допомагала навіть наявність відповідних зобов'язань у попередніх версіях угод України з "кредитором кредиторів" - цього не змогли зробити навіть "пастухи смотрящих" з "сімейного оточення" Януковича. На нинішньому етапі агропільгового забігу вітчизняний інформаційний простір уже теж заздалегідь підготували: якийсь час тому його наводнили публікації-думки про згубність скасування пільг для аграріїв. Публікації різного стилю й тональності, але наполегливі, досить системні та організовані: з прицілом як на парламент, так і на ширші верстви громадськості.

Тим представникам депутатського корпусу, хто все ж таки не хоче залишатися "бовванчиком" у підтасованих розкладах досвідчених парламентських "катал", як і просто небайдужим спостерігачам ми пропонуємо спробувати розібратися в питанні податкових пільг по суті.

А саме: скільки й кому треба давати податкових пільг і чи треба взагалі? Чи є податкові пільги адекватним способом надання економічної підтримки тим, хто такої підтримки справді потребує? Який побічний ефект існування масштабних податкових пільг?

Оцініть самі.

Масштаб нещастя: які "аграрні" пільги доступні нині

Єдиний податок

Колишній фіксований сільськогосподарський податок (нині відомий як єдиний податок для платників четвертої групи).

Якщо підприємство є сільськогосподарським товаровиробником, і частка сільгоспвиробництва не менш як 75%, то воно, зокрема, може не платити податку на прибуток. Замість нього може сплачувати єдиний податок. Порахують цей податок, як відсоток нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь і/або земель водного фонду, що перебувають у підприємства у власності або користуванні.

Ставки єдиного податку - від 0,09 до 3% нормативної грошової оцінки земель. І все, незалежно від розміру прибутку, який підприємство одержує. Порівняйте це зі стандартними 18% податку на прибуток, які платять "менш рівні" бізнеси, або з 2–4% податку з доходів, що сплачуються платниками єдиного податку третьої групи. Порівняння підсилить привабливість оподатковування аграріїв.

Та й це ще не все!

Не будучи платником податку на прибуток, таке підприємство може розподіляти дивіденди своїм акціонерам без сплати податку на прибуток. Якщо акціонерам "пощастило", і вони є нерезидентами та перебувають у країні, з якою в України є договір про запобігання подвійного оподатковування з хорошими умовами (наприклад, в Нідерландах), то такі акціонери одержать свої дивіденди без застосування до них українського податку на доходи нерезидентів.

Правда, добре? Прибуток виплачено у далеку юрисдикцію й при цьому без сплати податків в Україні. І вигадувати нічого не треба - законодавець постарався і все придумав сам і записав у Податковому кодексі! Причому вже дуже давно, тож мало хто пам'ятає ті часи, коли було інакше. До речі, в Нідерландах податок на дивіденди теж сплачувати не обов'язково, та й способів вивести звідти кошти теж вистачає (і також без сплати податків "на виході").

Чи треба говорити, що зареєстровані в далеких країнах підприємства контролюються (відрито чи не дуже) особами, які в усіляких рейтингах найбагатших людей представляють саме Украйну, а не ці далекі країни. Цим особам податкові пільги явно йдуть на користь уже зараз, забезпечуючи можливість дедалі надійніше влаштовуватися в списках мультимільйонерів і мільярдерів.

Спеціальний режим ПДВ

Часто доводилося чути, що багато хто з бізнесменів сприймає ПДВ як власні кошти, а не як податок, який вони зібрали зі своїх покупців для передачі в суспільні фонди. Таке сприйняття хоч і поширене, але з погляду букви закону, звичайно ж, помилкове.

А от аграрії, що користуються спеціальним режимом ПДВ, можуть вважати зібраний ними ПДВ своїми коштами на зовсім законних підставах. У цьому, по-простому, і полягає спеціальний режим. Продаючи свою продукцію, пільговики збирають зі своїх покупців 20% ПДВ, але не перераховують цих грошей до бюджету (як роблять звичайні платники), а залишають їх собі.

От кому не слід боятися великих зобов'язань за цим податком: що більше збереш ПДВ із покупців, то більше залишиться тобі!

Згідно з оцінкою МВФ, повернення "сільськогосподарського сектора повністю в загальний режим ПДВ у 2016 р. призведе до зростання податкових надходжень на 0,5–0,75% ВВП".

"Клондайк" зловживань

Проблема "огульних" пільг, подібних до аграрних, - не лише в створенні особливих умов для тих, хто користується пільгами сумлінно, або в зниженні доходів бюджету. Такі пільги мають усі шанси, щоб їх використовували для уникнення сплати податків ті, на кого пільги формально не поширюються. Як ми вже зазначали вище, пільговики можуть не платити податку на прибуток, а зібраний ПДВ залишається в їхньому розпорядженні. Для них нескладно завищити ціну на свою продукцію при здійсненні продажів "дружній стороні", що перебуває на звичайній системі оподаткування. Ефект очевидний: у "дружньої сторони" - необґрунтоване збільшення витрат і економія податку на прибуток, а також необґрунтоване збільшення податкового кредиту за ПДВ.

Також пільги можуть сприяти формуванню девіантної поведінки як самих пільговиків, так і оточуючих їх осіб. Так, будь-який нормальний платник податку на прибуток кровно зацікавлений у тому, щоб показати в декларації якнайбільше фактично понесених витрат (щоб не переплачувати податку на прибуток - 18%). Відповідно, під кожну суму в нього документ, кому й скільки заплачено. Отже, в його контрагента (того, кому заплачено) менше шансів приховати отримане. Такий от примус до чесності.

Інша справа пільговик, який податку на прибуток не платить і якому демонструвати свої витрати резону немає. Природно, для таких пільговиків спокуса розрахуватися готівкою (неврахованою) посилюється багаторазово. А й правда, можна готівкою виплатити зарплату "в конверті" і заощадити на зарплатних податках. Можна купити за готівку чужу продукцію й видати її за самостійно вироблену.

У результаті навколо пільговиків формується коло осіб, що живуть аж ніяк не за прописаними в законі правилами.

Наскільки дорогий увесь цей "бенкет"?

Рушниця податкових пільг висить на стіні вже давно й регулярно пострілює. За деякими даними, у 2014 р. обсяг пільг, який піддається оцінці, становив близько
19 млрд грн
. Невидимий же - "радіоактивний" - вплив таких пільг (потреба в неврахованій готівці, ухиляння від зарплатних податків, "допомога" третім особам у зменшенні податків) достовірно оцінити взагалі неможливо.

Під сумнівом не тільки обґрунтованість збереження пільг для аграріїв у нинішніх масштабах. Під сумнівом - доцільність використання податкових пільг як основного механізму фінансової підтримки тих, хто їх потребує.

Практика давати пільги лише за фактом належності до певної індустрії порочна. Підтримку слід надавати "в обмін на…" - список може бути довгим: підвищення продуктивності, збільшення частки оплати праці в собівартості, оновлення засобів виробництва, інвестування в інноваційні методи ведення бізнесу, створення конче потрібних суспільству продуктів (і не лише таких, які можна помацати або з'їсти).

Податкові пільги слід давати для того, щоб дати можливість бізнесу відносно швидко акумулювати кошти, за рахунок яких буде зроблено інвестиції, що дозволяють цьому бізнесу зробити якісний стрибок. Якщо ж бізнес не очікує й не планує жодного стрибка, а податкові пільги являють собою фактично регулярно виплачувані дотації, без яких окремі представники бізнесу просто не зможуть звести кінці з кінцями, то треба називати речі своїми іменами!

Якщо потрібні дотації, треба платити дотації. При цьому, правда, суспільство повинне неодмінно поцікавитися матеріальним становищем конкретного претендента на дотації - а чи точно він потребує такої підтримки? Як показує статистика, у нинішньому вигляді аграрні податкові пільги забезпечили максимальну підтримку тим, хто найменше її потребував: великим і фінансово успішним підприємствам.

Прозорість - неминуча. Кожен, хто претендує на суспільні фонди, має обґрунтувати свої претензії: підприємців багато, зокрема з невисокою рентабельністю, але гроші з бюджету дають далеко не всім. Податкові пільги, особливо в нинішньому вигляді, подібні до зброї масового ураження: мало того, що вигоду одержують ті представники індустрії, які не потребують цього найбільше, так ще й створюється можливість для третіх осіб ухилятися від податків.

Доводилося чути, що "дотації - це корупція". Відразу виникає запитання: "А як щодо корупції при одержанні права на податкові пільги?". Як назвати тих, хто видає скуплену за "чорну" готівку сільськогосподарську продукцію за продукцію, вирощену самостійно? Нагадаю, що відсоток самостійно виробленої продукції є критерієм для надання пільги. Це не корупція? Це, мабуть, "оптимізація", або просто "уміння жити".

Надання масштабних податкових пільг, особливо таких, якими легко зловживати, почасти пояснюється особистими інтересами тих, хто приймає обов'язкові для виконання суспільством рішення. Це, до речі, правильно зауважив МВФ у звіті за лютий-березень 2015 р., присвяченому наданню Україні програми розширеного фінансування: "По суті, в ключових напрямках політики, таких, як обмінний курс, енергетичний сектор, боротьба з корупцією, і ПДВ-режим для сільськогосподарського сектору, прогрес у минулому застопорився під тиском великого бізнесу".

У ширшому контексті звичка створювати масові винятки з правил (спеціальні режими, спрощені системи, фіксовані податки) дає суспільству недвозначний сигнал: кожен може спробувати домовитися й одержати свій "спеціальний режим". Як наслідок, відволікається увага суспільства від справді важливого питання, як створити нормальну систему простих, розумних і виконуваних більшістю правил? Замість цього обговорюють, кому ще і які пільги роздати.

У результаті масштабні, такі, що спотворюють конкуренцію, податкові пільги для декого співіснують з обтяжливими податками й жорсткою зарегульованістю для більшості, посилюючи залежність підприємців (як і інших громадян) від всесильної бюрократії.

Звичайно, можна й далі продовжувати домовлятися (індивідуально або цілими галузями) про спеціальні правила, що полегшують тягар абсурдних правил для обраних. Зрештою, можна просто не виконувати безглуздих правил, а за потреби все одно домовитися з контролерами.

При цьому, щоправда, виникає маленька проблема - життя за такими принципами потребує високого ступеня еластичності сумління. Але, схоже, захисники пільг цю проблему для себе вже вирішили.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі