Яка промислова політика потрібна Україні для переходу до Індустрії 4.0? - Макрорівень - dt.ua

Яка промислова політика потрібна Україні для переходу до Індустрії 4.0?

5 квітня, 17:35 Роздрукувати Випуск №13, 6 квітня-12 квітня

Для розвитку промисловості важливим є продовження основних реформ і зусиль з поліпшення інвестиційного клімату.

Уже тривалий час представники промислових компаній виступають із закликами про необхідність державної підтримки розвитку національної промисловості, і їх підтримує частина українських політиків. 

Наразі ці заклики не були успішними: уряд два роки працював над розробкою Стратегії розвитку промисловості, але перспективи прийняття такого документа поки що туманні. У зв'язку з цим виникає ключове запитання: яка насправді потрібна держпідтримка промисловості в Україні? При цьому важливо пам'ятати, що в нас діє ряд обмежень щодо надання державної допомоги суб'єктам господарювання, визначених членством нашої країни в СОТ та Угодою про асоціацію з ЄС. Можливим шляхом стимулювання розвитку промисловості без порушення міжнародних зобов'язань може бути перехід до Індустрії 4.0.

Чи є промисловість важливою для розвитку України?

Рівень розвитку промисловості можна оцінювати, наприклад, через її внесок до ВВП. У 2017 році переробна промисловість сформувала 23% ВВП, а інші її галузі (добувна промисловість, електроенергетика, виробництво та розподіл газу і води) становили ще понад 10% економіки. Частка переробної промисловості у ВВП перевищила рівень 2012 р. (22%), але не досягла рівня 2007-го.

Загалом роль промисловості у формуванні ВВП є високою порівняно з рядом країн ЄС. У європейських країнах частка переробної промисловості коливалася від 9–10% у Великій Британії та Греції до 18–22% у Німеччині, Ірландії та країнах Центральної Європи (Словенії, Словаччині, Польщі, Чехії, Румунії, Угорщині). Важливе уточнення: наведену частку промисловості у ВВП (див. рис.) розраховано з урахуванням податків на виробництво та імпорт, сплачених промисловими підприємствами за даними таблиці "Витрати-випуск". Частіше рахується її частка у валовій доданій вартості (ВДВ, тобто у ВВП за вирахуванням податків), тому що ці дані з'являються на дев'ять місяців раніше. Оскільки на промисловість припадає 75% від загальної суми податків на виробництво, що враховуються у ВВП, її частка у ВДВ є суттєво нижчою і, на нашу думку, не повністю відображає внесок промисловості в економіку.

Утім, роль промисловості в Україні була меншою, ніж у Китаї, Кореї та деяких інших азійських країнах. До того ж ВВП у промисловості формується переважно в низькотехнологічних галузях, як-то харчова промисловість і гірничо-металургійний комплекс. Машинобудування в Україні за внеском до економіки відстає від більшості країн ЄС, а в абсолютному вимірі сформований у цій галузі ВВП порівнянний із аналогом машинобудівної промисловості у такій невеличкій країні, як Словенія. Тож з огляду на загалом значну роль промисловості в національній економіці, для наближення рівня життя в Україні до наших західних сусідів і збереження конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку необхідно суттєво підвищити продуктивність та якість промислового виробництва.

Яка є підтримка зараз?

Поки що в Україні держпідтримка промисловості є обмеженою. Частину відповідних заходів було впроваджено ще у 1990-х і 2000-х роках. Наприклад, досі одержують підтримку з бюджету державні вугледобувні шахти. Також опосередковано бюджетна підтримка промисловості відбувається через відшкодування 25% вартості обладнання та вагонів українського виробництва сільськогосподарським виробникам. Держбюджет на 2019 р. передбачає понад 2,5 млрд грн на підтримку державних вугільних шахт (кошти на реструктуризацію вугільної галузі, ліквідацію шахт і гірничорятувальні заходи на шахтах) і 0,9 млрд — на відшкодування вартості сільськогосподарської техніки. Також збережено податкові пільги суднобудівної та літакобудівної промисловості (зі сплати податку на прибуток підприємств, акцизів на пальне та ПДВ).

В останні кілька років депутати регулярно реєструють законопроекти, покликані підтримати різні сектори економіки через податкові пільги та преференції або прямі держсубсидії. Частину з депутатських пропозиції було прийнято. Верховна Рада підвищила експортне мито на металобрухт для підтримки металургійної промисловості та обмежила експорт деревної продукції для підтримки деревообробної та меблевої промисловості.

Інші заходи підтримки включали розстрочку зі сплати ПДВ на імпорт виробничого обладнання, що покликано сприяти розвитку вітчизняної промисловості. Також уряд у межах Стратегії регіонального розвитку до 2020 р. прийняв Програму регіонального розвитку "Інноваційна економіка та інвестиції" і за кошти ЄС профінансував 17 проектів регіонального розвитку в цій сфері на загальну суму понад 67 млн грн.

Які є обмеження?

При формуванні промислової політики уряду потрібно враховувати наявні внутрішні та зовнішні обмеження. Внутрішні обмеження — це насамперед обмежені ресурси держави. Рішення про підтримку промисловості потрібно приймати, зважаючи на великі потреби в коштах на реформу освіти, охорони здоров'я, правоохоронних органів і Збройних сил, на розвиток інфраструктури. У той час як податкові пільги призводять до зниження бюджетних доходів, прямі субсидії безпосередньо впливають на видатки бюджету.

Зовнішні фактори промислової політики — це міжнародні зобов'язання України. Наприклад, в рамках Угоди про асоціацію Україна зобов'язалась обмежити держдопомогу суб'єктам господарювання аналогічно до країн ЄС, а в рамках багатосторонньої Угоди про державні закупівлі в рамках СОТ учасники зобов'язалися надавати рівний доступ до них компаніям інших країн-учасниць.

Тому державна промислова політика природно повинна зосереджуватися на тих напрямах підтримки, що потребують порівняно невеликих бюджетних витрат, і на проектах, де можлива віддача за вкладеними коштами є найбільшою (або є повне чи часткове фінансування зовнішніх донорів). При цьому запроваджені заходи не повинні спотворювати умови торгівлі та конкуренцію.

Заходи, спрямовані на консервацію "старої" промисловості, як правило, не даватимуть достатньої віддачі, щоб виправдати держпідтримку. Державна політика не повинна зберігати відставання промисловості, а натомість має стимулювати підвищення технологічного рівня виробництва в Україні. Зокрема, це можливо завдяки підтримці впровадження Індустрії 4.0.

Що таке Індустрія 4.0?

Історія поняття "Індустрія 4.0" бере свій початок у 2011 р. з промислового ярмарку в Ганновері. Саме там уперше публічно заговорили про ширше поєднання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з промисловим виробництвом і застосували цей новий термін. Індустрія 4.0, подібно до своєї "попередниці" (третьої промислової революції), базується на ІКТ. Тому її часом розглядають лише як наступний етап третьої промислової революції, впровадження якої досі триває у багатьох країнах світу (у т.ч. в Україні). Однак, якщо Індустрія 3.0 передбачала звичайну комп'ютеризацію та автоматизацію, то серед важливих елементів нового типу виробництва — кібер-фізичні системи, big data, штучний інтелект, 3D-друк тощо. Ба більше, йдеться також про еволюцію і самих моделей роботи бізнесу. Саме тому можна говорити про зміну парадигми у виробництві та про нову промислову революцію.

Індустрія 4.0 поступово може підвищити продуктивність, гнучкість і швидкість виробництва, покращити якість товарів саме за рахунок використання сучасних технологій. Це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності виробників. Власне, необхідність збереження конкурентоспроможності промисловості стимулювала німецький уряд включити Індустрію 4.0 до Хай-тек стратегії 2020.

У ширшому контексті застосовується термін "четверта промислова революція" як новий етап розвитку суспільства та економіки. Індустрія 4.0 змінюватиме традиційне розуміння працевлаштування, звичні бізнес-моделі. Зміни стосуються не лише технологій і виробництва, а й суспільства, культури та низки інших сфер. Відповідно, успіх може бути гарантований для тих країн, що першими зможуть підготуватися до таких нових викликів.

Упродовж останніх кількох років четверта промислова революція є однією з гарячих тем Всесвітнього економічного форму. Головною темою останньої щорічної зустрічі у Давосі (у січні 2019-го) стала "Глобалізація 4.0: формування глобальної архітектури в епоху четвертої промислової революції". Фактично для України це слушне нагадування, що готовність до Індустрії 4.0 є важливим аспектом безпечного майбутнього.

Яке місце Індустрії 4.0 у промисловій політиці ЄС?

Четверта промислова революція є новим викликом для всіх країн світу. Звичайно, є такі країни-першопрохідці, як Німеччина, де вперше прозвучав термін "Індустрія 4.0" і було розроблено плани розвитку нового рівня промисловості, хоча окремі ініціативи з розвитку Індустрії 4.0 було започатковано лише в останні кілька років. Більшість європейських країн, як і Україна, лише розпочинають працювати над розвитком Індустрії 4.0. Однак стартова точка України відстає від Європи. За оцінкою Всесвітнього економічного форуму, Україна ще не дозріла до четвертої промислової революції.

У ЄС перехід до Індустрії 4.0 має особливе значення в контексті планів реіндустріалізації. Виробничий сектор ЄС забезпечує понад 80% експорту і 80% приватних досліджень та інновацій. Зважаючи на зменшення внеску промисловості в економіку, у 2012 р. Європейська комісія поставила мету зростання частки промислового виробництва у ВВП до 20% у 2020 р. Таке завдання є досить амбітним, і ЄС поки що мало наблизився до його виконання. Однак потенційно Індустрія 4.0 може допомогти наблизитися до встановлених цілей і виконати їх у майбутньому. Досягти цього можна завдяки зростанню продуктивності виробництва та підвищенню конкурентоспроможності у країнах (регіонах) з дорогою робочою силою.

У 2015 р. Єврокомісія презентувала Стратегію єдиного цифрового ринку для Європи (A Digital Single Market Strategy for Europe), яка, зокрема, має стимулювати використання нових технологій і перехід до Індустрії 4.0.

Окремі країни ЄС запустили власні програми розвитку Індустрії 4.0 (див. табл.). Проведений аналіз дав змогу зробити кілька спостережень, що важливі в контексті дискусії про планування підтримки держави для її розвитку в Україні:

— програми (заходи) зазвичай включені до ширших стратегічних документів (у Німеччині, Франції та Угорщині розвиток 4.0 — частина промислової політики);

— фокус програм переважно не залежить від певних секторів чи сфер, хоча зазвичай головними бенефіціарами є компанії з високим технологічним рівнем виробництва;

— акцент на розвитку співпраці між зацікавленими сторонами. Наприклад, у Німеччині та Австрії було запущено платформи Індустрії 4.0, що об'єднують органи державної влади, науково-дослідні установи та бізнес;

— ініціативи передбачають залучення як державних, так і приватних джерел фінансування.

 

индустрия завод солнечных батарей
Михайло Палінчак

Що у нас?

Індустрія 4.0 у плануванні промислової політики України

Сьогодні в Україні відсутні чинні стратегічні документи, що визначали б підходи до промислової політики. Упродовж останніх кількох років прийняття промислової стратегії постійно залишалося (принаймні формально) серед основних завдань уряду (у його щорічних планах пріоритетних дій у 2016–
2018 рр.). Однак створення і прийняття відповідного документа фактично зависло в повітрі. У квітні 2018-го уряд оприлюднив для обговорення проект Стратегії розвитку промислового комплексу України до 2025 р., але її досі не прийнято. Ба більше, стратегія відсутня в пріоритетних планах уряду на 2019 р.

На перший погляд, проект Стратегії розвитку промислового комплексу передбачав лише кілька заходів для підтримки розвитку Індустрії 4.0:

— аудит інфраструктури;

— популяризацію та просування технологій;

— упровадження міжнародних стандартів у галузі промислового виробництва;

— залучення фінансування програми "Горизонт 2020";

— підтримку просвітницьких заходів і розробку переліку нових професій.

Проект Стратегії також визначав низку загальних заходів, що є ключовими як для розвитку промисловості загалом, так і для Індустрії 4.0. Ідеться передусім про створення кластерів, стимулювання інновацій, старт-спеціалізацію тощо. Такий підхід у цілому відповідає ситуації в багатьох інших країнах, де розвиток Індустрії 4.0 є доповненням до промислової та інноваційної політики. Однак у проекті були відсутні заходи щодо налагодження діалогу зацікавлених сторін, а також інструменти фінансової підтримки (пільги, кредити тощо).

Необхідно звернути увагу, що у план уряду на 2019 р. включено розробку пропозицій щодо подальшого розвитку Індустрії 4.0 (відповідальні за виконання Мінекономрозвитку і Міністерство освіти і науки). Тому, можливо, в майбутньому з'являться нові проекти стратегічних документів.

Інші стратегічні документи

Лише у вигляді проекту існує Стратегія інноваційного розвитку України на період до 2030 р., презентована громадськості для обговорення восени 2018-го. Інновації є передумовою переходу до нового виробництва. Однак документ не містить жодної згадки про четверту промислову революцію, хоча і поданий на обговорення пізніше за промислову стратегію. Це відображає брак координації в стратегічному плануванні.

У січні 2018 р. затверджено Концепцію розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 рр. Фактично це єдиний чинний стратегічний документ, що визначає певні заходи для переходу до Індустрії 4.0. Незважаючи на вузький фокус (на діджиталізацію економіки), втілення концепції важливе для підвищення готовності країни до четвертої промислової революції. Окремі заходи підтримки інновацій (наприклад, інформування про програми ЄС, активізація трансферу технологій та ін.) включені також до Стратегії розвитку МСП. Таким чином, у чинних і запроектованих стратегічних документах лише спорадично присутні заходи, що можуть сприяти розвитку Індустрії 4.0.

Рух "Індустрія 4.0 в Україні"

Наразі місію популяризації Індустрії 4.0 взяли на себе український бізнес і громадянське суспільство. Зокрема, Асоціація підприємств промислової автоматизації України (АППАУ) стала засновником національного руху "Індустрія 4.0 в Україні". Експерти асоціації та руху 4.0 (за підтримки координатора ОБСЄ в Україні) розробили проект національної стратегії Індустрії 4.0, яку було спрямовано на розгляд до КМУ. Документ визначає головні напрями стратегічного розвитку: від створення інноваційної системи та цифровізації ключових секторів економіки до інтернаціоналізації бізнесу. Стратегія є дотичною та лежить на перетині промислової та інноваційної стратегій. На думку представників АППАУ, окремі частини розробленого документа можуть бути включені до проектів промислової та інноваційної стратегій. Документ, зокрема, пропонує проекти для інституціоналізації 4.0 на державному рівні, розвитку інноваційної екосистеми, інтернаціоналізації.

Висновки та рекомендації

Для розвитку промисловості важливим є продовження основних реформ і зусиль з поліпшення інвестиційного клімату. Але це не є перешкодою для впровадження більш точкових заходів із розвитку промисловості та впровадження індустрії 3.0/4.0:

— Першочерговим завданням є закінчення роботи над формулювання промислової політики Уряду. Це може бути зроблено через прийняття Стратегії розвитку промислового комплексу або іншого документа, що сформулює позицію уряду щодо промислової політики. Інші програмні документи уряду (чинні та проекти) варто узгодити із цією концепцією державної політики.

— Державну промислову політику необхідно зосереджувати на покращенні правил гри не лише промисловості, але й економіки в цілому. Це традиційний набір реформ, таких як боротьба з корупцією, реформа судів, оновлення освітньої системи, розвиток фінансового сектору, поліпшення інвестиційного клімату через зменшення регуляторного навантаження на бізнес і впровадження прозорих та рівних правил гри.

— Основна ініціатива має виходити від промисловців, але з використанням підтримки держави. Необхідно створити національну та регіональні платформи 4.0 за прикладом країн ЄС, які об'єднували б державні інституції, бізнес і науковців. Старт для цього вже дав національний рух "Індустрія 4.0 в Україні".

— З огляду на обмеженість бюджетного фінансування варто утримуватися від запровадження великих нових програм держдопомоги промисловим підприємстваму вигляді податкових пільг або прямих субсидій. Натомість нагально потрібно проаналізувати ефект від уже наявних пільг і зробити висновки про їх доцільність. При наявному позитивному ефекті державної допомоги на розвиток галузі допомогу потрібно надавати відповідно до таких принципів: вона має надходити вчасно, на певний період часу та адресно.

— Надана державною допомога суб'єктам господарювання має відповідати міжнародним зобов'язанням: вона не повинна спотворювати конкуренцію та умови зовнішньої торгівлі.

— Потрібно працювати над розширенням джерел фінансування для інноваційних проектів у промисловості. Сьогодні недостатньо використовуються наявні механізми пільгового фінансування (наприклад у рамках програми "Горизонт-2020"), тому варто проаналізувати можливі вузькі місця процесу.

— Необхідно підтримувати створення нових підприємств і технологічне оновлення промислових МСП. Цей напрям може бути перспективним для залучення донорських і державних коштів, наприклад, на проведення технологічного аудиту МСП і підтримку стартапів. Утім, кінцева відповідальність за підвищення продуктивності свого виробництва покладається на самих підприємців.

— Освіта, наука та промислова політика — розвиток промисловості загалом та інновацій, зокрема, потребують ретельного перегляду системи освіти в Україні. Технічні ВНЗ мають стати невід'ємним елементом інноваційного сектору в країні із тісними зв'язками з промисловими підприємствами. Важливого значення набуває реформа професійно-технічної освіти, яка покликана готувати кваліфіковані кадри для промислових підприємств (тоді як зараз існує суттєвий розрив навичок, які набули випускники ПТУ та яких потребують роботодавці).

Статтю підготовлено в рамках проекту "Громадська синергія" за сприяння Євросоюзу та Міжнародного фонду "Відродження". Зміст цієї колонки є виключною відповідальністю авторів і необов'язково відображає точку зору ЄС і МФ "Відродження".

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво