Три камертони ділової культури сучасного світу для України - Макрорівень - dt.ua

Три камертони ділової культури сучасного світу для України

22 лютого, 18:15 Роздрукувати Випуск №7, 23 лютого-1 березня

Все, чого потребує Україна для свого відродження, вже зроблено і апробовано в розвинених країнах.

© Василь Артюшенко, DT.UA

У світі накопичено величезний досвід, який у сконцентрованому вигляді відображено у діловій культурі. І необхідно лише розплющити очі і розгледіти, чим відрізняється ділова культура України від ділової культури розвинених та успішних країн, щоб зрозуміти, що робити.

Якщо зовсім коротко, то сучасну ділову культуру, характерну для розвинених країн світу, у найбільш загальному вигляді відображено у 17 глобальних цілях сталого розвитку ООН, 10 принципах соціальної відповідальності Глобального договору ООН (ГД ООН) і 8 фундаментальних концепціях досконалості Європейського фонду менеджменту якості (EFQM). При цьому, якщо 17 цілей і 10 принципів є загальними установками ззовні, то 8 концепцій — це орієнтири або практичні підказки, як різним організаціям реально створити у себе сучасні ефективні системи менеджменту зсередини, імплементувавши в них і цілі сталого розвитку, і принципи соціальної відповідальності. Це конче потрібно для забезпечення орієнтації на цілі та принципи не епізодично, а систематично, у процесі щоденної роботи.

Для практичного застосування фундаментальних концепцій досконалості EFQM представила їх у вигляді моделі досконалості (моделі ідеальної організації), що складається з 9 критеріїв і 32 підкритеріїв і дає змогу конкретним організаціям, порівнюючи себе із цією моделлю, визначати свій реальний стан і формувати програми цілеспрямованого системного удосконалення, орієнтовані на принципи й цілі. В основі моделі EFQM лежить системний менеджмент, який включає в себе сучасну систему управління. Разом з моделлю EFQM у світі використовують також міжнародні стандарти, перш за все стандарти ISO (Міжнародна організація зі стандартизації) на цільові системи менеджменту, орієнтовані на якість, екологію, енергозбереження тощо. Для поширення в публічній сфері, насамперед серед органів виконавчої влади (ОВВ) у процесі їх реформування, модель EFQM було спрощено й подано у вигляді моделі CAF (Common Assessment Framework), яку успішно застосовують уже понад чотири тисячі організацій.

По своїй суті 17 цілей, 10 принципів і 8 концепцій є камертонами ділової культури у сучасному світі. І без осмислення та прийняття на озброєння цих нових для нас філософії та інструментів у їх взаємодії не можна побудувати своє майбутнє, подібне до того, що має місце в провідних державах.

Як має бути

Зважаючи, що ділова культура України, зокрема щодо системного менеджменту, сформувалася в умовах тотального дефіциту і тоталітарного режиму, відразу ж після здобуття незалежності та переорієнтації на відкриту економіку необхідно було зробити все можливе для її зміни та наближення до ділової культури, притаманної розвиненим країнам ЄС і світу з насиченими економіками. На найвищому рівні управління державою мали би проголосити, що це стає одним із стратегічних напрямів її розвитку, який здійснюється під особистим патронатом президента України. Верховна Рада повинна була ухвалити відповідні закони, які сприяли би розвитку держави у зазначеному напрямі. В свою чергу, уряд і ОВВ мусили б відобразити все це у відповідних державних політиках щодо розвитку закріплених за ними сфер діяльності. Особливу увагу мали приділити підготовці фахівців, передусім з питань сучасного системного менеджменту. І, безумовно, до розв'язання проблеми повинні були підключити вітчизняну науку. В цілому ж у країні потрібно було створити атмосферу, за якої вітчизняним підприємствам і організаціям було б вигідно і зручно включатися до загальнонаціонального руху за зміну ділової культури на краще та підвищення рівня своєї досконалості, зокрема шляхом удосконалення систем менеджменту.

Як є

Хоч як дивно, але в Україні є начебто всі складові, що потрібні для зміни ділової культури на краще. То чому ж тоді ми не маємо від цього відповідної віддачі? Чому продовжуємо критично відставати від розвинених європейських країн за таким інтегральним показником, як ВНД на душу населення, а переважна більшість громадян не задоволена якістю свого життя? Спробуємо розібратися.

Цілі сталого розвитку (ЦСР). Україна приєдналася до глобального процесу забезпечення сталого розвитку. Було створено групу високого рівня, 17 робочих підгруп і проведено численні круглі столи. До процесу визначення національних ЦСР долучилося понад 800 фахівців за напрямами, що відповідають тематичним сферам ЦСР, — урядовці, управлінці, спеціалісти установ ООН, дипломати, науковці, економісти та інші представники громадянського суспільства. А наприкінці 2017 р. Мінекономрозвитку представило Національну доповідь "Цілі сталого розвитку: Україна", в якій визначено 17 цілей у нашій країні до 2030 р.: подолання бідності й голоду, розвиток сільського господарства, міцне здоров'я та благополуччя, якісна освіта тощо. Намічено виконати 86 завдань.

Як повідомив перший віце-прем'єр-міністр Степан Кубів, доповідь є основою для майбутнього планування розвитку. За його словами, у доповіді представлено погоджене бачення уряду, президента й парламенту напрямів розвитку України. Але є одна проблема: цілей сталого розвитку не можна досягнути, якщо вони відокремлені від засобів їх досягнення, а удосконалення і залучення до цієї справи переважної більшості вітчизняних організацій не передбачається. Цього не зроблено і немає в планах.

Принципи соціальної відповідальності (ПСВ). Окремо в Україні здійснюється робота в межах ГД ООН. Ще у 2006 р. було створено українську мережу цього договору, яка у 2013 р. об'єднала близько 300 українських компаній і була найбільшою у Східній Європі. На сьогодні вона складається із 62 організацій. Кілька разів створювалися робочі групи з розробки Концепції або Стратегії соціальної відповідальності в Україні. Спочатку при комітеті з розвитку підприємництва парламенту. Потім при адміністрації президента України. Окрему робочу групу було створено при Мінекономрозвитку. Але в умовах неадекватного розуміння проблеми та за відсутності осмисленої цілеспрямованої координації все це не було доведено до логічного завершення. При цьому багаторічна практика приєднання до ГД ООН свідчить, що в Україні застосовується переважно PR-підхід замість конструктивного залучення вітчизняних підприємств і організацій до руху за ділову досконалість і соціальну відповідальність.

Одночасно і незалежно від процесів щодо ПСВ у суспільстві активно дискутуються проблеми корупції, підкупності судів, заангажованості силових структур, недоліки фіскальної системи, які негативно впливають на розвиток і конкурентоспроможність бізнесу. Тобто ці проблеми розглядаються відокремлено від ПСВ у той час, як вони є їх складовими і мали б розглядатися у їх контексті.

Фундаментальні концепції та модель досконалості EFQM. Упровадження цих інструментів в Україні розпочалося ще у 1996 р. Більш як 20 років в Україні проводяться роботи з освоєння найкращого світового досвіду організації удосконалення. За цей час понад 500 вітчизняних компаній удосконалювалися на засадах концепцій і моделі досконалості EFQM. Найкращий досвід успішного ведення справ допоміг багатьом українським компаніям, безперервно удосконалюючись, значно підвищити свій діловий рівень і конкурентоспроможність. Понад 60 українських організацій отримали сертифікати EFQM "Визнання досконалості в Європі".

У 2010 р. питання щодо розвитку руху за досконалість і якість на засадах концепцій і моделі досконалості EFQM було розглянуто комітетом з розвитку підприємництва Верховної Ради. Результати обговорення знайшли відображення у резолюції, яка ще й досі вельми актуальна. А 2013-го на доручення прем'єр-міністра проведено семінар-нараду за участі представників близько 70 ОВВ. Рішення, яким було схвалено удосконалення організацій на засадах концепцій і моделі досконалості EFQM, було доведено до органів виконавчої влади для використання в роботі. Але за відсутності адекватного розуміння проблеми на найвищому рівні, при чергових змінах влади ці та інші починання припинялись, а накопичений досвід зникав, як у бермудському трикутнику. І тому сьогодні доводиться все починати з початку.

Стандарти ISO на цільові системи менеджменту. Тут окрема багаторічна історія. Ще у 2002 р. Кабінет міністрів своїм розпорядженням ввів у дію Концепцію державної політики у сфері управління якістю продукції, якою було передбачено низку заходів із впровадження організаціями цільових систем менеджменту на базі стандартів ISO. Але, на жаль, незважаючи на критику та пропозиції професійної громадськості, цей документ став відображенням хибного розуміння чиновниками проблеми, що призвело до суттєвих негативних наслідків для економіки, зокрема, до принципових викривлень у вищий школі в частині підготовки фахівців, перш за все з питань сучасного системного менеджменту.

Щодо удосконалення органів виконавчої влади, то ще у 2006 р. за ініціативи Головдержслужби уряд прийняв постанову №614 про впровадження в ОВВ системи управління якістю на базі ISO 9001. Почалася відповідна масштабна робота і накопичення цінного досвіду. Але у 2011 р. змінився уряд, і постанову №614 було анульовано без альтернативної заміни, на що 2018-го звернули увагу європейські експерти, які оцінювали державну службу України відповідно до програми SIGMA. Зокрема вони відзначили, що "уряд не сприяє поширенню управління якістю в державному управлінні", та за критерієм "використання інструментів і методів управління якістю" поставили Україні оцінку 0 (нуль) балів.

Модель CAF. Впровадження в публічному секторі Україні моделі CAF ще у 2010 р. було ініційовано Головдержслужбою. За особистої підтримки керівника Головдержслужби наша країна була представлена у Європейській мережі CAF, і розпочалася робота з поширення моделі CAF в органах виконавчої влади, що давало надію на суттєве підвищення ефективності їх реформування. Але після перетворення Головдержслужби на Нацдержслужбу та заміни її керівництва цю важливу роботу було припинено. І до цього часу так і не вдалось її відновити.

Підготовка фахівців за фахом "менеджмент". Більшість закладів вищої освіти України готує менеджерів. Але проблема в тому, що за здобутими знаннями вони не спроможні якісно виконувати свої функції. Тільки у 2017 р. Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана за власної ініціативи вперше в Україні почав викладати своїм студентам нову дисципліну "Управління діловою досконалістю". А 2018-го МОН підтримало рекомендації семінару-наради керівників і фахівців з питань менеджменту ЗВО України і, нарешті, направив до закладів вищої освіти рекомендації щодо суттєвого удосконалення підготовки фахівців за спеціальністю "менеджмент".

* * *

Як бачимо, в Україні протягом багатьох років ведуться роботи за всіма напрямами реформування ділової культури. Але весь цей час ці роботи виконуються ривками, хаотично і безсистемно, покладаючись на суб'єктивне розуміння проблеми ініціаторами різних процесів. Тобто є окремі локальні неузгоджені між собою ланки, які не спроможні самі по собі забезпечити ефективність вітчизняної економіки. Це нагадує музикантів, які грають щось своє на різних інструментах, та ще й фальшивлять, не маючи камертона.

Хто ж мав на практиці організувати реальну зміну ділової культури в Україні та приведення її у відповідність до тієї, що властива розвиненій Європі? Безумовно, це українська влада, яка відповідно до Закону України "Про державну службу" повинна формувати державні політики розвитку різних сфер. І відображати в цих політиках необхідність зміни ділової культури, вдосконалення та підвищення ефективності управління на всіх рівнях. По-перше, це Нацдержслужба, яка в державній політиці розвитку державної служби мала передбачити вдосконалення вітчизняних ОВВ та їхнє сприяння вдосконаленню організацій у своїх сферах управління. По-друге, Мінекономрозвитку, яке в державні політики розвитку промисловості та МСП, підвищення конкурентоспроможності тощо мало включити положення про сприяння руху за ділову досконалість у вітчизняній економіці. І по-третє, Міносвіти, яке повинне було відобразити в державній політиці розвитку освіти положення про істотне поліпшення підготовки за фахом "менеджмент", що необхідно для забезпечення ОВВ і бізнесу фахівцями, які розбираються в особливостях побудови та застосування сучасних систем менеджменту. Саме від цих трьох органів виконавчої влади найбільшою мірою залежить те, яке ставлення до досконалості та системного менеджменту формується в Україні, зокрема, в ОВВ та у суб'єктів економічної діяльності.

Однак загальна політика в цій частині має перебувати в полі зору перших осіб держави та законодавчої влади й формуватися за їх особистої участі. Для кращого розуміння доречно навести лише один приклад — емірату Дубай (ОАЕ). Програму досконалості його уряду розроблено ще у 1997 р. з ініціативи Його Високості шейха Мухаммед Бен Рашид Аль Мактум. Мета цієї програми — виступати інструментом розвитку та вдосконалення державного сектора в Дубаї шляхом реалізації концепції загального управління якістю. Місія — просування, оцінка та заохочення досконалості в роботі органів державної влади, установ і відомств. Бачення — для досягнення досконалості світового класу в роботі державних органів, установ і відомств. Досягнуті тут результати широко відомі і не потребують коментарів. І це те, чого критично бракує Україні.

Останнім часом, правда, за ініціативи професійної громадськості намітилися зрушення в позитивний бік. 10-й Всеукраїнський з'їзд якості в своїй Резолюції визначив засади для програми реформування в сфері ділової культури. Резолюцію з'їзду підтримано Верховною Радою, а перший віце-прем'єр-міністр навіть видав уже чотири доручення щодо її використання органами виконавчої влади. Проте без подальшої підтримки влади справа забуксувала. Пройшло понад півтора року від прийняття Резолюції та першого доручення, але переважна більшість ОВВ ще не приступила до змін. Деякі високопосадовці вже вкотре стверджують, що розв'язання цієї проблеми "не на часі".

За відсутності повноважного "диригента" в Україні так і не відбулися реальні зміни на краще в частині ділової культури. Удосконалення систем менеджменту та підвищення досконалості організацій узагалі не передбачені в програмі "Україна-2020", реформах ОВВ, бізнесу тощо. А на такому хисткому фундаменті, який існує сьогодні, дуже сумнівно, що вдасться побудувати успішну Україну.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво