Стартапи в Україні: як здолати долину смерті - Макрорівень - dt.ua

Стартапи в Україні: як здолати "долину смерті"

24 жовтня, 16:56 Роздрукувати Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня

Наприкінці своєї каденції, 10 липня ц.р., попередній уряд схвалив Стратегію розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року.

Для сучасної України це можна було б вважати справжнім досягненням, адже за всю історію незалежності, постійно наголошуючи на необхідності розбудовувати інноваційно-орієнтовану економіку, влада ніяк не могла прийняти відповідний документ. Це якщо мислити позитивно. Якщо ж по суті, то цей документ нічим не відрізняється від інших подібних національних стратегій та їх проєктів — ані конкретних механізмів фінансування, ані відповідальних за її реалізацію. Не кажучи вже про його концептуальність і запропоновані напрями розв'язання існуючих проблем, серед яких не знайшлося місця промисловості! Звісно, МОН промисловістю не займається, а департамент промислової політики МЕРТ — лише "окремими" інноваціями, тому і "маємо те, що маємо". Прикро, але схвалена Стратегія вкотре продемонструвала брак міжвідомчої координації в державному стратегічному плануванні.

Втім, критикувати вже запізно. На часі зробити цей документ якомога кориснішим для зрушення економіки у бік інноваційного зростання.

Отже, мета Стратегії — розбудова цілісної національної інноваційної екосистеми для перетворення креативних ідей на інноваційні продукти (послуги) та виведення їх на ринок. Власне, саме реалізація, втілення ідей у життя і робить їх інноваціями. Існування ідеї у чиємусь уявленні, навіть найбільш унікальної, не означає, що вона є інноваційною. Ідею потрібно продати, застосувати, поширити, лише тоді вона стає інновацією. З цього випливає закономірне запитання: як це зробити, як здолати сумнозвісну "долину смерті", де зазнають невдачі більшість інноваторів?

Для створення інновацій з нуля, від фундаментальних R&D до виходу інноваційного продукту на ринок, потрібен тривалий час — іноді десятиліття. Це не означає, що фундаментальною наукою можна нехтувати, навпаки, її підтримка є основою національної безпеки і довгостроковою інвестицією у майбутній стійкий розвиток.

Найшвидшим шляхом продукування інновацій є розвиток стартапів на базі вже існуючих розробок науково-дослідних інститутів, університетів і за ініціативою підприємців. Стартапи — це незалежні організації, молодші п'яти років, націлені на створення, покращення та розширення масштабованого, інноваційного, технологічного продукту з високим і швидким зростанням. Зрозуміло, що стартапи не створять потоку проривних, радикальних інновацій, але змінити економічний ландшафт країни цілком здатні.

Стартап-рух в Україні

За даними сервісу Startup Ranking, Україна посідає 43-тє місце (250 стартапів), випереджаючи країну стартапів Естонію, а також Литву, Латвію, Словенію, Словаччину і навіть деякі нові індустріальні країни. Перше місце в рейтингу посідають США (46951 стартап), друге — Індія (6633), третє — Велика Британія (4996), першу десятку замикає Бразилія (1079 стартапів).

Для України з її науковим та інноваційним потенціалом 250 стартапів — мізерна кількість. Навіть їх успішний подальший розвиток не розв'яже проблеми низького рівня національного інноваційного розвитку, стартапів потрібно в рази більше. В Інтернеті дедалі частіше з'являється інформація про створення нових українських стартапів, формуються їх рейтинги, аби привернути до них увагу і дати надихаючі приклади для наслідування.

Наприклад, до рейтингу хардварних стартапів увійшли 35 українських компаній, у яких уже є готовий продукт або його прототип. Серед розробок, що посіли перші місця: RAWR — розумний нашийник для собак; SolarGaps — розумні жалюзі; Cardiomo — мініатюрний кардіограф; HeartIn Fit — футболка з ЕКГ-монітором; CLAP — система розумного будинку; EMwatch — розумний годинник для боротьби зі стресом; Senstone — кулон для перекладу голосових нотаток у текст; UBreez — розумний вимірювач якості повітря; Kray Technologies — дрони для агросектора; Profeed — система для управління процесом годування тварин.

За даними DealBook of Ukraine 2019 edition (щорічного огляду української індустрії техноінвестицій), у 2018 р. технологічний сектор України залучив 323 млн дол. венчурних інвестицій, що в чотири рази більше (!), ніж 2016-го, і на 22% — ніж 2017-го. Сумарно за 2013–2018 рр. в українські технологічні компанії інвестовано 1 млрд дол., що робить Україну однією з найбільш інвестиційно привабливих країн Центральної та Східної Європи.

Найбільш ризиковані стадії розвитку стартапів

Cтартап є високоризикованим проєктом. Єдиного підходу до структурування стадій його розвитку у світовій практиці немає, все залежить від специфіки стартапу. За основу візьмемо такий підхід: "передпосівна" стадія — "посів" — "запуск" — "зростання" і "розширення" діяльності — "вихід" стартапів.

На перших двох стадіях стартаперам найскладніше залучити інвестиції. Тому їх підтримує держава через конкурсне фінансування, принаймні у розвинених країнах. В Україні також започаткували такі ініціативи. Перша з них — Фонд підтримки винаходів Мінекономрозвитку, створений постановою уряду у червні 2018 р. Це — експериментальний проєкт, що має на меті простимулювати створення і використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків та інших результатів науково-технічної й інноваційної діяльності, який діятиме до кінця 2019 р. Підтримка Фонду поширюється лише на чотири напрями/галузі застосування:

— розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій і робототехніки;

— освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних технологій, освоєння альтернативних джерел енергії;

— освоєння нових технологій виробництва матеріалів, створення індустрії наноматеріалів і нанотехнологій;

— упровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, фармацевтики.

Розмір Фонду становить 100 млн грн. У разі проходження відбору переможці конкурсу на першому етапі держстимулювання отримують послуги на суму до 500 тис. грн. Послуги включають розробку бізнес-моделі, здійснення лабораторних тестувань, підготовку патентної заявки, аналіз патентної чистоти та інші. На другому етапі, за результатами оцінки команди стартапу, перспективності, патентної чистоти та строків упровадження ідеї стартапу, приймається рішення щодо надання підтримки у розмірі до 2 млн грн. Отже, максимальна сума підтримки одного проєкту становитиме близько 98 тис. дол.

Станом на середину поточного року оператором фонду — Державною інноваційною фінансово-кредитною установою — зареєстровано 249 заявок, з них 32 проєкти стали учасниками другого етапу конкурсу. Прийом заявок тривав до 30 вересня 2019 р.

Друга ініціатива — Український фонд стартапів (УФС), що розпочав операційну діяльність 11 липня 2019 р. Бюджет УФС — 390 млн грн, розмір гранту для одного проєкту становитиме від 25 до 75 тис. дол. при тривалості його реалізації до 24 місяців. Виходить, що з таким бюджетом може бути профінансовано від 240 до 720 стартапів. На перший погляд, непогано як для двох років. В Ізраїлі, наприклад, з 1991-го по 2013 р. уряд проінвестував 1900 стартап-проєктів. Але обсяги інвестицій та умови підтримки в Україні та Ізраїлі непорівнянні. Держава Ізраїль бере на себе ризики стартапів протягом перших двох років: в один стартап-проєкт вона вкладає 85% інвестицій (до 500 тис. дол.), ще 15% вносять стартапер і бізнес-інкубатор. В Україні розподіл цих відсотків прямо протилежний. Можна припустити, що стартапи, які відбираються, не потребують значних обсягів фінансування, але у випадку Фонду підтримки винаходів це не так, бо чотири обрані пріоритети держфінансування проєктів потребують неабияких вкладень... А отже, проблема з фінансуванням як була, так і залишається.

Для зниження ризиків державного інвестування в стартап-проєкти варто знову ж таки подивитися, як налагоджено цю практику в успішних інноваційних країнах. Так-от, в Ізраїлі дуже ретельно відбирають стартап-ідеї: з 200 ідей проходять відбір 40, з цих 40 відбираються лише 8–12 стартапів для розміщення у бізнес-інкубаторах. Успішними зазвичай стають вісім стартапів, тобто 20% (з 40 відібраних), тоді як у світі в середньому їх частка становить близько 10%. Держава за такої схеми повністю повертає вкладені кошти і навіть отримує більше, наприклад, за стартапом waze (навігатор) держава одержала у шість разів більше коштів, ніж інвестувала. Чим не приклад для України?..

Методологія Lean startup

Для того, щоб процес створення стартапів був не таким ризикованим, Стів Бланк (американський підприємець, засновник восьми успішних стартапів) запропонував методологіюLean startup. В її основі лежить розуміння відмінностей між компаніями, які реалізують свої бізнес-моделі, і стартапами, які тільки шукають їх.

Бізнес-модель описує, як ваша компанія створює, поставляє та отримує цінність, інакше кажучи, як вона заробляє кошти. Найбільш популярним на сьогодні інструментом бізнес-моделювання є Business Model Canvas, розроблена Олександром Остервальдером та Івом Пін'є. В перекладі з англійської сanvas означає "парусина", "полотно". Стосовно бізнес-моделювання сanvas — цешаблон, концепція, універсальна мова представлення бізнесу, що складається з дев'яти блоків, дає змогу наглядно і просто представити діяльність вашого бізнесу на одному аркуші.

Запуск нового бізнесу (чи то технологічного або малого бізнесу, чи то великої компанії) завжди передбачав проходження стандартної схеми: написання бізнес-плану, надсилання його інвесторам, збирання команди, розробку продукту і виведення на ринок. І десь у цій послідовності етапів трапляються невдачі.

Не одне десятиліття спостерігаючи за тисячами стартапів, які працюють за цією стандартною схемою, С.Бланк доходить таких висновків:

— бізнес-плани рідко витримують перші контакти з клієнтами. По суті, бізнес-план є "кабінетним" дослідженням, написаним ізольовано від споживачів ще до того, як стартапер почне створювати новий продукт. Після отримання інвестицій він починає створювати продукт таким самоізольованим способом. Перші серйозні відгуки від клієнтів стартапер отримує лише після розробки та виведення продукту на ринок, коли намагається його продати. І дуже часто дізнається, що клієнтам не потрібна більша частина функцій продукту, на розробку яких команда витратила від кількох місяців до кількох років роботи;

— ніхто, крім венчурних інвесторів, не вимагає п'ятирічних планів прогнозування. Ці плани, як правило, є вигадкою, і мріяти, що вони стануть реальністю, майже завжди є витрачанням часу;

— стартапи не є зменшеними версіями великих компаній, вони не створюються за генеральними планами. Ті стартапи, що в кінцевому підсумку досягають успіху, швидко йдуть від невдачі до невдачі, увесь час адаптуючи, повторюючи та вдосконалюючи свої початкові ідеї, постійно навчаючись у клієнтів.

Ключовими принципами методології Lean startup є такі:

1. Замість того, щоб місяцями займатися плануванням і "кабінетними" дослідженнями, стартаперам необхідно підсумувати свої гіпотези (адже все, що вони мають від самого початку, — це сукупність неперевірених гіпотез, які є лише здогадками) і визначити, яку цінність вони матимуть для клієнтів.

2. Стартаперам слід "виходити з будівель" для перевірки власних гіпотез. Вони мають іти і запитувати у потенційних клієнтів, покупців і партнерів їхню думку щодо основних елементів бізнес-моделі, включаючи характеристики продукту, його ціну, канали розповсюдження та ін. Акцент робиться на швидкості та спритності: стартапери швидко "складають" мінімально життєздатний продукт для отримання зворотного зв'язку з клієнтами. Потім, використовуючи внесок клієнтів для перегляду своїх гіпотез, вони знову починають цикл, тестують перероблені продукти і вносять подальші невеличкі коригування (ітерації) або більш суттєві зміни до ідей, які не працюють.

За традиційною схемою, стартапи намагаються уникати відкритого позиціонування своїх продуктів (аби не інформувати потенційних конкурентів про ринкові можливості), працюючи в "режимі невидимості" (вони виставляють прототипи своїх продуктів цільовим клієнтам лише під час високоорганізованих бета-тестів). Lean startup робить таку схему безальтернативною, оскільки вказує, що в більшості галузей відгуки клієнтів мають більше значення, ніж секретність, і постійний зворотний зв'язок дає кращі результати, ніж привабливі відкриття.

Підприємець Генріх Зілмер, випускник бізнес-інкубаторів Rocket Internet і Y Combinator, згадує перший e-mail, який він отримав від Олі Самвера (співзасновника Rocket Internet): "Ідей хоч греблю гати, успіх полягає у виконанні". І далі продовжує, що після заснування десяти стартапів він не може з цим не погодитися: "Я бачив безліч чудових ідей, які загинули через те, що засновники не знали, як їх втілити в життя, але я ніколи не бачив, щоб гарні керівники з чудовими управлінськими навичками губили бізнес, навіть якщо ідея була посередньою. Все це тому, що вони змінювали та адаптували ідею, аж поки не отримували те, що потрібно. Більшість стартапів — незалежно від того, наскільки чудовими є їхні ідеї, — змушені змінювати своє уявлення про продукт у міру його розвитку".

3. Замість звичайних річних циклів розробки продукту слід впроваджувати ітеративний підхід, який попереджає даремне витрачання часу і ресурсів, розвиваючи продукт ітераційно та поступово. Це процес, з допомогою якого стартапери створюють мінімально життєздатні продукти (Minimum Viable Product, MVP), які випробовують, змінюють, покращують, покладаючись на зворотний зв'язок з потенційними споживачами.

Blue River Technology — яскравий приклад стартапу, який застосував ключові принципи Lean startup. Його засновники — Хорхе Ероу (колишній керівник відділу точного рільництва Trimble) і Лі Редден (фахівець з робототехніки) — зустрілися, коли проходили курс С.Бланка Lean LaunchPad у 2011 р. Вони зійшлися в своїх амбіціях зробити сільське господарство більш стійким завдяки робототехніці та комп'ютерному зору (системі розпізнавання образів). Після розмов з різними групами потенційних клієнтів вони визначили цільовий сегмент ринку, пройшлися по інших блоках Business Model Canvas і протягом наступних тижнів створили, протестували і впровадили свою першу розумну сільськогосподарську машину, довівши можливість застосування машинного навчання, комп'ютерного зору і робототехніки у галузі сільського господарства. У 2014 р. стартап Blue River Technology залучив 10 млн дол. інвестицій, а з 2017-го Blue River працює якнезалежна дочірня компанія найбільшого в світі виробника сільськогосподарської техніки — американської машинобудівної компанії Deere&Company.

Методологія Lean startup доводить на конкретних прикладах неефективність стандартних схем запуску стартапів, акцентуючи увагу на необхідності кардинально змінити їх зміст і ключові принципи, зокрема, на тому, що потрібно віддавати перевагу експериментуванню над складним плануванням, зворотному зв'язку з клієнтами та ітеративному підходу над традиційним розвитком майбутнього продукту.

Методологія Lean startup популяризована в серії книг і викладається у більш як 25 університетах, а також курсами на платформах онлайн-освіти Udacity.com, Udemy.com, Openclassrooms.com та інших. Окрім того, в багатьох містах по всьому світу проходять Startup Weekends, на яких учасників знайомлять з принципами Lean startup і створюють унікальну атмосферу генерування ідей та їх відбору протягом кількох годин. В Україні за останні вісім років було проведено вісім Startup Weekends, останній — у березні 2018 р. За словами С.Бланка, це може звучати неймовірно для людей, які не відвідували таких заходів, але на них деякі підприємства створюються у п'ятницю ввечері, а генерують прибуток у неділю вдень.

(Далі буде)

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №48, 14 грудня-20 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво