Старт великої приватизації - Макрорівень - dt.ua

Старт великої приватизації

13 жовтня, 18:06 Роздрукувати Випуск №38, 13 жовтня-19 жовтня

Віддаємо "Центренерго" в хороші руки, але не без ризиків.

© delo.ua

Днями Кабінет міністрів затвердив умови приватизації 78,2% акцій ПАТ "Центренерго". 

Урядове розпорядження було прийняте "з доопрацюванням", і остаточну його редакцію ще не опубліковано. Не пізніше, як через десять днів після набрання ним чинності, буде оприлюднене інформаційне повідомлення, ще через 30–60 днів відбудеться аукціон, і перший після Революції гідності об'єкт великої приватизації зможе нарешті отримати нового власника. Теоретично кошти від приватизації цієї компанії можуть надійти навіть до держбюджету-2018, але, ймовірніше, все ж таки підуть до скарбниці наступного року, адже новий власник має на оплату 30 днів з дня укладання договору купівлі-продажу.

"Центренерго" є другим за потужністю виробником теплової енергії та останньою державною тепловою енергогенеруючою компанією з часткою в енергосистемі України 4–5%, а серед усієї теплогенерації — 14–20%. До її складу входять ремонтне підприємство "Ременерго" і три теплові електростанції — Вуглегірська (Донецька обл.), Зміївська (Харківська обл.) і Трипільська (Київська обл.). Сумарна проектна потужність "Центренерго" становить 7660 МВт, з яких 4660 МВт забезпечують 18 пиловугільних енергоблоків, і лише чверть цих потужностей переведено на спалювання вугілля газової групи. Ще 3000 МВт дають п'ять газомазутних енергоблоків, але через високу вартість палива їх включають у роботу лише за нагальної потреби ОЕС України для погашення пікових навантажень (як правило, під час холодів).

Понад 99% виробленої та реалізованої продукції "Центренерго" становить електроенергія. Усі три ТЕС компанії забезпечують опалення та гаряче водопостачання споживачів міст Свiтлодарська, Українки та смт Слобожанського.

Аналіз зобов'язань майбутнього власника "Центренерго"

Конкурсні умови продажу "Центренерго" не містять жодних дискримінаційних положень для встановлення заздалегідь визначеного переможця, що мало місце при попередній приватизації енергоактивів. Важливо, що передбачено відрахування дивідендів за результатами роботи 2018-го (адже за минулий рік компанія перерахувала до бюджету рекордні 1,1 млрд грн), збереження наявних потужностей кожною ТЕС, виконання заходів щодо можливості роботи в енергосистемі ЄС (ENTSO-E), врахування висновків екологічного аудиту (текст якого не оприлюднено), виконання вимог Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок.

Інші зобов'язання мають загальний характер і стосуються виконання вимог чинного законодавства, ліцензійних умов, технічних регламентів, державних стандартів, своєчасності сплати податків, зборів, соціальних внесків і зарплат, розрахунків із контрагентами тощо. Натомість переоснащення визначених виробничих вузлів, модернізація окремих установок або впровадження конкретних прогресивних технологій не передбачається. Немає також реального змістовного наповнення у зобов'язанні майбутнього покупця забезпечити розвиток товариства з метою підвищити економічні, соціальні, фінансові, технологічні та екологічні показники діяльності згідно з бізнес-планом, формально поданим самим покупцем уже після приватизації. Так само, як немає сенсу у розробленні новим власником плану заходів з охорони навколишнього природного середовища, адже цей план не підлягатиме погодженню із будь-яким державним органом.

Порівняння умов конкурсу "Центренерго" з умовами приватизаційних конкурсів подібних енергогенеруючих компаній свідчить, що для приватизованих у 2011–2012 роках компаній-конкурентів передбачалися набагато вагоміші інвестиційні, інноваційні та природоохоронні завдання. Як наслідок, договори купівлі-продажу "Західенерго" та "Дніпроенерго" містили конкретні заходи із реконструкції, технічного переоснащення та модернізації обладнання енергоблоків, зобов'язували привести екологічну політику у відповідність із міжнародним стандартом ISO 14001:2004, встановити прилади автоматичного контролю викидів у повітря, модернізувати пилогазоочисне устаткування згідно з Договором про заснування Енергетичного співтовариства та Директивою 2001/80/ЄС про обмеження викидів.

"Центренерго" є одним із найбільших у країні забруднювачів атмосферного повітря із сумарним обсягом викидів у понад 272 тис. тонн на рік, а Вуглегiрська, Трипiльська та Змiївська ТЕС посіли відповідно 5-те, 12-те та 17-те місця у переліку ТОП-забруднювачів за кількістю шкідливих викидів в атмосферу. Отже, екологічні вимоги до покупця мали би бути найвагомішими. Але вони не містять чіткого переліку природоохоронних заходів із конкретними термінами їх виконання в розрізі кожного енергоблока або хоча б ТЕС, що є безвідповідальним відносно здоров'я жителів навколишніх районів.

Не можна також порівнювати умови оголошеного конкурсу з продажу "Центренерго" з умовами приватизації "Криворіжсталі", які є найкращим в історії України прикладом максимального захисту інтересів держави, місцевої громади та трудового колективу. При приватизації "Криворіжсталі" інвестиційні зобов'язання майбутнього покупця не обмежувалися п'ятирічним строком з моменту приватизації (як у випадку з "Центренерго"), а головне, детально розписували дії майбутнього власника щодо впровадження сучасних технологій на кожному важливому виробничо-технологічному вузлі із встановленням технічних параметрів реконструкції, термінів реалізації, сум інвестицій тощо. Це не відштовхнуло провідних гравців галузі, а навпаки, забезпечило жорстку конкуренцію покупців, що дало змогу продати "Криворіжсталь" за безпрецедентно високу ціну у 4,8 млрд дол., що на той час у 1,7 разу перевищувало всі надходження від приватизації у 1992–2005 роках до продажу цього об'єкта.

Крім цього, в умовах приватизації "Центренерго" відсутні будь-які вимоги щодо обов'язкової частки використання українського вугілля на пиловугільних енергоблоках (а така вимога мала місце для "Західенерго" та "Дніпроенерго" — в обсязі не менш як 70%). Логічним виглядало б також переведення вугільних потужностей компанії на використання вугілля газової групи, яке добувається на контрольованій Україною території. Адже без реалізації цих заходів компанія змушена буде використовувати дороге імпортне антрацитове вугілля.

Водночас зменшення кваліфікаційних вимог та інвестиційних зобов'язань майбутнього переможця фактично розширює коло потенційних учасників конкурсу та може сприяти збільшенню конкуренції при проведенні аукціону з приватизації "Центренерго".

Про стартову ціну

Стартова ціна аукціону з продажу 78,2% акцій "Центренерго" встановлена у 5,98 млрд грн (213 млн дол.). Це небагато, якщо порівняти її із фактично сплаченими ДТЕК без жодної конкуренції покупців 242 млн дол. (в еквіваленті) за 45% "Західенерго" або 148 млн дол. за 25% "Дніпроенерго" у 2011–2012 роках. І це замало, якщо врахувати 1,1 млрд грн (18% стартової ціни) дивідендів, виплачених на державну частку з прибутку компанії за 2017 рік. Але, по-перше, це початкова ціна, яка (будемо сподіватися) виросте під час аукціону, а по-друге, не менш важливим за максимізацію фіскального ефекту від приватизації є прихід на енергетичний ринок України потужного міжнародного інвестора, спроможного підвищити ефективність і дати розвиток підприємству. Слід враховувати, що генеруючі потужності "Центренерго" збудовані у 1960–1970 роках, і хоча перебувають нині у належному стані, об'єктивно є застарілими та потребують серйозної модернізації, на яку як у компанії, так і у держави не вистачає власних коштів.

Про ризики

Завадити успішній приватизації можуть кілька факторів, серед яких:

— розташування найбільшої ТЕС компанії — Вуглегірської у зоні збройного конфлікту на Сході України (у 20 км від лінії зіткнення у місті Світлодарськ), що об'єктивно зменшує привабливість компанії для західного капіталу;

— робота майже ¾ пиловугільних потужностей компанії на вугіллі антрацитової та пiсної груп, поставки якого відбувалися з окупованих територій Донбасу, але з лютого 2017-го стали неможливими внаслідок припинення товарообігу з "ДНР"/"ЛНР". Заміна вугільної продукції вітчизняного походження на імпортну (в основному походженням із США), ціна якої на третину більша, зменшила конкурентоспроможність компанії;

— домінування на ринку теплової генерації країни компанії ДТЕК ("Захiденерго", "Днiпроенерго", "Схiденерго") із часткою близько 70%, що призводить до необхідності вимушеного коригування цінових пропозицій на заявлені робочі потужності іншими виробниками електроенергії;

— прийдешня глибока перебудова енергоринку України та імплементація положень нового Закону "Про ринок електричної енергії" (що передбачає структурні зміни в електроенергетиці, запровадження конкурентних ринкових механізмів, вільного вибору контрагентів, у тому числі права споживача обирати постачальника електроенергії), невизначеність і непрогнозованість дій української влади при практичній трансформації моделі роботи енергоринку;

— тривалі судові спори (з 2004-го по 2018 рік) у рамках справи про банкрутство компанії;

— зростання світової конкуренції за інвесторів унаслідок підготовки приватизаційних програм Китаєм, Індією та іншими країнами.

Однак найбільше відштовхує іноземних інвесторів відсутність в Україні ефективної судової та правоохоронної систем, а також декларативність намірів владної верхівки подолати корупцію.

Про інвестиційних радників

Підготовка "Центренерго" до приватизації польським представництвом компанії Ernst&Young коштуватиме 3 млн дол. державних коштів. За ці кошти радник має провести аудит і незалежну оцінку, запропонувати план реструктуризації боргів, оновлення маркетингової політики та фінансової моделі, підвищити інвестиційну привабливість і, нарешті, знайти потенційних інвесторів. Якість роботи радника серйозно впливатиме на результат, отже, доцільно було прив'язати його винагороду до ціни продажу та успішного завершення приватизації.

Добре, що радником з приватизації "Центренерго" є представник "великої четвірки" аудиторів, до відбору якого претензій немає, адже проведення конкурсів із визначення радників для наступних об'єктів великої приватизації завершилося великим скандалом. Так, один із учасників конкурсу — українське представництво відомої в світі Grant Thornton International — після поразки звинуватив конкурсну комісію у порушенні законодавства під час відбору радників для підготовки до приватизації ПрАТ "Індар", ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", ПАТ "Одеський припортовий завод", ДП "Завод "Електроважмаш", ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" та вимагає у судовому порядку визнати результати конкурсу недійсними. Позови проти Фонду держмайна подав і інший учасник конкурсів, що програв, — ТОВ "Маршаллєр і партнери". Ухвалою суду від 8 жовтня заборонено вчиняти будь-які дії щодо прийняття рішень Уряду про визначення радників з приватизації усіх цих 5 підприємств.

Суть звинувачень полягає у проведенні засідань конкурсної комісії у закритому режимі, а також у свідомому заниженні виставлених оцінок: за одними і тими самими критеріями різні компанії-претенденти, що входять у мережу Grant Thornton, отримали різні бали, хоча предметом оцінки у різних заявках були однакові речі.

Звинувачення стало вкрай чутливим для уряду, адже членами конкурсної комісії є в.о. голови Фонду держмайна, його заступник, а також заступники міністрів економіки та фінансів. Не дивно, що Фонд держмайна подав позов проти ТОВ "Грант Торнтон" про захист ділової репутації з вимогою спростувати недостовірну інформацію та стягнути з відповідача 10 млн грн моральної шкоди. Дійсно, такий публічний конфлікт може мати значні негативні наслідки для країни, адже він погіршує інвестиційний клімат, репутацію організаторів приватизації та кінцеві результати продажу.

Та якщо розібратися, то визначення радників проходить в Україні без повного дотримання вимог статті 19 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яка встановлює: проводити конкурсний відбір радників з дотриманням принципів конкурентності, рівноправності, загальнодоступності, гласності та прозорості, незалежності членів конкурсної комісії.

Затверджений урядом порядок залучення радників має нечіткі формулювання і залишає поле для подвійного трактування окремих його положень, а саме: що робота конкурсної комісії та обрання переможця мають відбуватись у присутності учасників конкурсу. Фонд держмайна вважає, що виконання цієї вимоги обмежується відкриттям конвертів з пропозицією кожного учасника у присутності лише одного цього учасника, і категорично заперечує необхідність допускати всіх бажаючих учасників до основної роботи комісії з аналізу та оцінювання претендентів по кожному із 17 кваліфікаційних критеріїв, підрахунку результатів та обрання переможця.

Відсутність у законодавстві про приватизацію заборони відносити хоча б окремі найважливіші показники конкурсних пропозицій претендентів до конфіденційної інформації повністю позбавляє громадськість можливості проконтролювати об'єктивність членів конкурсної комісії та правомірність їхніх дій.

Тому природно виникають риторичні запитання: в чому ж тоді полягає "гласність і прозорість" відбору радників, якщо навіть після завершення конкурсів платники податків позбавлені доступу до інформації про запропоновані розміри винагороди претендентів і переможців конкурсу (які будуть виплачені з державного бюджету), про стратегію та строки підготовки об'єкта до приватизації, очікувані результати та інші істотні умови залучення цих радників? Чи є сенс у колегіальності визначення переможця конкурсу, якщо три з п'яти членів комісії представляють один орган — Фонд держмайна, головою комісії є керівник Фонду, а іншими "незалежними" членами є його підлеглі? Або все ж таки такий підхід лише розмиває відповідальність за прийняття стратегічно важливого рішення?.. При цьому за такою процедурою вже відібрані інвестиційні радники для 11 із 23 об'єктів великої приватизації.

Для підвищення суспільної довіри, унеможливлення подальших конфліктів і поліпшення майбутніх результатів приватизації порядок залучення радників у процесі приватизації має бути терміново удосконалений.

* * *

Перелічені вище проблеми хоч і мають вплив на інвестиційний клімат загалом, однак не повинні істотно завадити проведенню вдалої приватизації "Центренерго". Компанія має прийнятний фінансовий стан, гарантований ринок збуту та в цілому хороші перспективи стати успішним приватизаційним кейсом для всієї країни, яка вкрай потребує іноземних інвестицій.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 20 жовтня-26 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво