Справедливий перехід для сталого розвитку та гідної праці - Макрорівень - dt.ua

"Справедливий перехід" для сталого розвитку та гідної праці

10 серпня, 16:40 Роздрукувати Випуск №29, 11 серпня-17 серпня

Завдання соціального діалогу в Україні.

© Василь Артюшенко, DT.UA

У сучасному світі дедалі більше урядів і компаній шукають компроміс між зростанням, зайнятістю, соціальною інтеграцією та захистом навколишнього середовища. 

Основний виклик полягає в необхідності спрямувати процес структурних перетворень на розвиток сталого виробництва і споживання з метою масштабного створення якісних робочих місць, розширення сфери охоплення адекватними системами соціального захисту, сприяння соціальній інтеграції та реалізації основоположних принципів і прав для нинішнього і прийдешніх поколінь. Це потребує реалізації екологічної та економічної політики, що враховує чинник впливу на сферу праці.

Водночас соціальна політика й політика зайнятості, професійної підготовки та ринку праці мають включати елемент екологічної сталості як одну з цілей стимулювання розвитку життєздатних підприємств і гідної праці. Найважливішою передумовою забезпечення необхідної інтеграції та послідовності таких заходів є створення інститутів і механізмів адміністративного управління для екологічно сталого розвитку на всіх рівнях, включно з компетентними органами влади, організаціями роботодавців і профспілками.

У 2013 р. Міжнародна організація праці (МОП) оприлюднила доповідь "Сталий розвиток, гідна праця і зелені робочі місця", присвячену двом магістральним проблемам ХХІ ст. — забезпеченню екологічної сталості та гідної праці для всіх. У документі наголошується, що обидві ці проблеми потребують невідкладного й спільного вирішення, оскільки тісно пов'язані між собою, а мети екологічно сталої економіки не можна досягнути без активного внеску світу праці.

Інтеграція ідей захисту навколишнього середовища (екологія), соціальної справедливості (соціум) та запобігання дискримінації (економіка) знайшла відображення у парадигмі сталого розвитку (Sustainable development), сформульованій у 1987 р. у доповіді "Наше спільне майбутнє" (Our Common Future)Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку ООН (World Commission on Environment and Development). Триєдина концепція сталого розвитку визначає невіддільними складовими соціального прогресу дотримання прав людини, бізнес-етики та інвестицій у розвиток некомерційного сектора, а результатом взаємодії економічного розвитку та соціального прогресу — забезпечення соціальної справедливості, передусім щодо можливостей зайнятості.

Втім, синергія зв'язку сталого розвитку та гідної праці не є автоматичною і залежить від умов праці, її якості та соціальної цінності. Саме тому в рамках концепцій сталого розвитку та гідної праці відбувається формування критично важливих умов для людського розвитку щодо екологічної сталості, безпеки і прав людини, сприяння рівності й соціальній справедливості.

Однією з важливих ознак сталих економіки та суспільства, які зберігають навколишнє середовище для прийдешніх поколінь, характеризуються справедливістю і не допускають ізоляції жодних соціальних груп або країн, є розвиток зеленої економіки (Green Economy). У 2008 р. Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP), МОП, Міжнародна організація роботодавців (International Organisation of Employers, IOE) і Міжнародна конфедерація профспілок (International Trade Union Confederation, ITUC) започаткували ініціативу "Зелені робочі місця" (Green Jobs), що підтримує узгоджені зусилля урядів, роботодавців і профспілок, спрямовані на розробку та реалізацію екологічно сталої й послідовної політики та ефективних програм, метою яких є створення зелених робочих місць і просування гідної праці.

Бюро статистики праці США (U.S. Bureau of Labor Statistics, BLS) визначає зелені робочі місця як роботу в компаніях, що виробляють товари або надають послуги, корисні для навколишнього середовища, або зберігають природні ресурси, а також роботу, за якої обов'язки працівників пов'язані з тим, щоб зробити виробничі процеси більш екологічно чистими або використовувати менше природних ресурсів.

Створення зелених робочих місць сприятиме зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище з боку підприємств, окремих секторів і всієї економіки у цілому за рахунок скорочення споживання енергії та ресурсів, зменшення викидів, відходів і забруднення, а також збереження й відновлення екосистем. Окрім цього, зелені робочі місця мають відповідати критеріям гідної праці, тобто це повинні бути високоякісні робочі місця, що гарантують достойну заробітну плату, безпечні умови праці, стабільність зайнятості, прийнятні перспективи кар'єрного зростання й дотримання прав працівників.

МОП вважає, що політика полегшення кліматичного переходу в умовах промислової трансформації є генератором зайнятості, а поєднання економічного зростання і поліпшення навколишнього середовища може дати чистий прибуток у вигляді створення 60 млн робочих місць. Франція оголосила про створення 500 тис. зелених робочих місць до 2020 р. у результаті "озеленення навколишнього середовища" у таких секторах економіки, як нові види енергії, переробка, чистий транспорт, енергетична ефективність у будівництві. Очікується, що в Японії зайнятість у промисловості, дружній до навколишнього середовища, подвоїться та до 2020 р. становитиме 2,8 млн працівників. Акт США про чисту енергію та безпеку (2009 р.) містить главу "Зелена робота і процес переходу працівників". Він сприятиме створенню Фонду допомоги працівникам при зміні клімату для забезпечення доходу, покриття послуг з охорони здоров'я, консультацій з пошуку роботи, освіти і перекваліфікації працівників, які потрапляють під дію федерального законодавства з питань зміни клімату. Крім того, законодавством з питань економічного стимулювання передбачено виділення до 1 млрд дол. США для перенавчання на зелені спеціальності.

Однак сама по собі зелена економіка не є безумовно соціально справедливою, сталою й такою, що виключає ізоляцію, а зелені робочі місця автоматично не створюють передумови для просування гідної праці та поліпшення стану навколишнього середовища. В історичному минулому основний тягар негативних наслідків структурних змін економіки у вигляді безробіття, бідності та ізоляції зазвичай несли працівники, їхні сім'ї та громади. З огляду на це сучасні заходи боротьби зі зміною клімату мають бути справедливими. Якщо перехід здійснюватиметься належним чином, значна частина наявних робочих місць може бути перетворена на екологічно чисті за одночасного створення мільйонів нових робочих місць.

Ініціатива "Зелені робочі місця" закликає до чесного і справедливого переходу (Just Transition) — системи заходів, необхідних для забезпечення робочих місць і засобів до існування в умовах, коли країни переорієнтуються на стале виробництво. В рамках цих заходів мають надаватися необхідна допомога постраждалим від кліматичних змін, створюватися нові можливості для спільного використання роботодавцями, працівниками та їх організаціями, організаціями громадянського суспільства, які працюють у цій сфері, громадами й урядами країн.

Ідею справедливого переходу було схвалено МОП, яка прийняла висновки з цього питання в 2013 р. і "Керівництво щодо справедливого переходу на екологічно стійкі економіки та суспільства для всіх" (Guidelines for a just transition towards environmentally sustainable economies and societies for all) у 2015 р. Цими документами затверджено критерії реалізації принципів справедливого переходу та визначено важливі кроки, що повинні зробити країни для трансформації власних економік і переходу до низьковуглецевого суспільства майбутнього, зокрема щодо створення нових робочих місць і підтримки працівників і громад у регіонах з розвиненими високовуглецевими галузями промисловості, що підлягають трансформації. Посилання на справедливий перехід, за якого уряд зобов'язується гарантувати, що процес трансформації для працівників супроводжуватиметься створенням гідних можливостей для роботи, міститься у Паризькій угоді.

Отже, економічна трансформація і справедливий перехід до "зеленої" зайнятості є взаємозалежними для досягнення сталого розвитку, а політика в сфері праці та зміни клімату повинні мати прямий зв'язок.

Задля забезпечення поступового та справедливого переходу до сталої економіки й сталого суспільства майбутнього країни повинні розробити і реалізовувати політичні заходи, що дадуть змогу вчасно використовуати нові можливості та вживати заходи для подолання ймовірних проблем, виявлених у процесі інтеграції елементів, пов'язаних з навколишнім середовищем, соціальним розвитком і гідною працею.

Створення максимальних можливостей і пом'якшення соціальних втрат промислової трансформації, підтриманої справедливим переходом до зеленої економіки, передбачає узгодження економічної, соціальної, трудової та екологічної політик, реалізацію заходів, спрямованих на забезпечення соціальної справедливості та добробуту в процесі переходу. Нових, комплексних заходів політики потребують розвиток успішних підприємств, стимулювання створення робочих місць, підвищення рівня освіти і професійної підготовки працівників, поліпшення функціонування системи соціального забезпечення та полегшення процесу переходу.

МОП вважає соціальний діалог і трипартизм найбільш перспективними інструментами імплементації сталого розвитку та реагування на виклики у сфері праці, яка зазнає швидких змін. Використання традиційних і нових форм співпраці між урядами, організаціями працівників і роботодавців, між публічним і приватним секторами та організаціями громадянського суспільства має значний потенціал щодо підвищення якості життя людей у сучасному й майбутньому світі з одночасним забезпеченням економічної, соціальної та екологічної сталості на планеті.

Більшість згаданих міжнародних документів містять положення, присвячені системним та інституціональним питанням впровадження сталого розвитку на основі партнерства із залученням багатьох сторін. Зокрема, до стимулювання та заохочення ефективного соціального діалогу закликає підсумковий документ "Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку 2030" (Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development), у якому визначено 17 глобальних Цілей сталого розвитку (Sustainable Development Goals, SDG).

Соціальний діалог і колективні переговори набувають важливого значення, оскільки пряма участь дає більше шансів для сталого розвитку праці та бізнесу. Це позитивно впливає на процес прийняття політичних рішень, а перспективний погляд соціальних партнерів забезпечує врахування соціальних результатів із тим, щоб соціальна політика і політика в сфері ринку праці могли доповнювати екологічні та економічні заходи.

Справедливий перехід до зеленої економіки має супроводжуватися створенням простору для ведення переговорів представників працівників, роботодавців та урядів щодо ефективної політики забезпечення справедливих можливостей і створення зелених робочих місць. При цьому вирішальну роль у процесі досягнення соціального консенсусу з широкого спектра комплексних політичних заходів відіграють нові структури, такі як Угоди Гренель з довкілля (Grenelle de l'Environment) у Франції або тристороння платформа соціального діалогу, створена профспілками, урядом та організаціями підприємців Іспанії для попередження, уникнення або скорочення потенційно шкідливого впливу, що може бути результатом реалізації Кіотського протоколу(Kyoto Protocol), зокрема, з питань конкуренції та зайнятості. В Південній Африканській Республіці (ПАР) укладено Угоду щодо зеленої економіки для формалізації партнерських відносин між компетентними галузевими міністерствами і соціальними партнерами з метою реалізації відповідного компонента національного плану розвитку. В Латинській Америці понад 2,5 тис. членів профспілок пройшли курси дистанційного навчання з питань сталого розвитку та ведення колективних переговорів. Колективні угоди у Бельгії містять заходи стимулювання, що сприяють придбанню продукції, виготовленої з урахуванням вимог сталого розвитку.

Питання сталого розвитку для нашої країни актуалізувалось у зв'язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. У цьому документі сприяння сталому розвитку розглядається як один з головних принципів посилення співробітництва між сторонами, які визнають важливість повного врахування економічних, соціальних та екологічних інтересів нинішнього й майбутніх поколінь і гарантують, що економічний розвиток, екологічна й соціальна політика будуть реалізовуватися спільно. Обов'язкам сторін щодо сприяння сталому розвитку присвячено главу 13 "Торгівля і сталий розвиток" розділу IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею", а також окремі положення, що розкривають інтеграцію екологічної політики до інших сфер державної політики, збереження природних ресурсів, підвищення економічної й природоохоронної ефективності.

У вересні 2017 р. у рамках третьої конференції "Низьковуглецевий розвиток України" відбулася презентація проекту Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 р., якою передбачено скорочення викидів і збільшення поглинання парникових газів, упровадження екологічно безпечного виробництва із застосуванням "зелених" технологій у всіх секторах економіки, а також інтеграцію цих принципів до національних, регіональних і місцевих стратегій і систем розвитку. Того ж року було підготовлено Національну доповідь "Цілі сталого розвитку: Україна", де представлені результати адаптації глобальних Цілей сталого розвитку з урахуванням національної специфіки розвитку та перспективи їх досягнення до 2030 р. Загалом це 86 завдань національного розвитку та 172 показники для їх моніторингу за ключовими напрямами сталого розвитку, серед яких — гідна праця та економічне зростання.

Глобальна програма дій "Порядок денний на ХХІ століття" (Agenda 21) визнає важливу роль працівників і профспілок, організацій роботодавців щодо імплементації принципів сталого розвитку, зокрема, шляхом:

— поширення тематики соціального діалогу на питання екологічної політики;

— збільшення кількості колективних договорів і угод екологічного спрямування, метою яких є досягнення сталого розвитку;

— створення дво- і тристоронніх механізмів для розгляду та вирішення питань безпеки, охорони здоров'я та сталого розвитку;

— розширення участі й консультацій із соціальними партнерами з питань прийняття рішень з розробки, реалізації та оцінки національних і міжнародних стратегій і програм у сфері охорони навколишнього середовища та розвитку, галузевих стратегій, стратегій сталого розвитку тощо.

Ефективність цих дій соціальних партнерів та організацій громадянського суспільства в Україні може бути забезпечена з допомогою започаткування постійного діалогу з питань сталого розвитку, справедливого переходу та створення зелених робочих місць, попередження, уникнення або зменшення потенційно негативних наслідків переходу до низьковуглецевої економіки, зокрема, з питань конкуренції та зайнятості. Ця ініціатива може бути реалізована в рамках діяльності Платформи громадянського суспільства Україна—ЄС, створеної відповідно до ст. 469–470 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42-43, 10 листопада-16 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво