Система спостереження

У лютому Кабінет міністрів прийняв постанови №74 і 97, якими вніс зміни до порядку продажу акцизних марок на алкоголь, а також затвердив їх нові зразки. Ці зміни було широко розрекламовано тоді ще міністром фінансів Маркаровою і міністром Кабміну Дубілетом. За їхніми словами, прийняті постанови дадуть можливість упровадити систему track&trace по всьому ланцюжку - від моменту виробництва або імпорту алкогольних напоїв до продажу кінцевому споживачеві.

Розуміючи, що сама по собі ідея трейсингу товарів може бути дуже корисною для боротьби з контрафактом і контрабандою, я вирішив докладніше вивчити прийняті урядом норми. Виявилося, що постанови Кабміну, прийняті під виглядом впровадження електронної акцизної марки, не дадуть змоги створити ефективну систему спостереження за товарами, зате можуть призвести до серйозних бюджетних втрат.

Передісторія трейсингу

Ще в липні 2016 року уряд Гройсмана затвердив Концепцію створення і впровадження автоматизованої системи контролю над обігом підакцизних товарів (алкогольних напоїв і тютюнових виробів) "Електронна акцизна марка".

Концепція передбачала створення і впровадження системи контролю над обігом підакцизних товарів по всьому ланцюжку, аж до реалізації кінцевому споживачеві. Основні цілі, заявлені в концепції, - мінімізація людського залучення в процес адміністрування (вирішує проблему браку ресурсу в податкових органів), детінізація ринку, боротьба з фальсифікатом і контрабандою, спрощення документообігу й багато чого іншого.

Основні методи для реалізації цих цілей, згідно з Концепцією: нанесення на підакцизні товари унікального ідентифікатора, використання системи електронних акцизних накладних і внесення інформації про місцезнаходження кожної одиниці підакцизного товару по всьому ланцюжку реалізації до моменту продажу споживачеві.

Перед відповідальними державними органами було поставлено конкретні завдання з реалізації Концепції. Передбачалося, що система повноцінно запрацює ще з 2019 року. Однак віз і нині там.

Крім цієї Концепції, є ще й рішення Кабміну про впровадження пілотного проекту з маркування і моніторингу лікарських засобів (постанова №653). Тут уже не йдеться про впровадження електронної акцизної марки з об'єктивних причин, - ліки не є підакцизним товаром. У цій ситуації Кабмін запропонував наносити на кожну упаковку лікарських засобів двомірний штрих-код з унікальним ідентифікатором.

Пілотний проект із маркування ліків мали запустити з початку 2020 року. Але реальних дій від уряду в цьому напрямі також немає.

"Може" чи все-таки "повинен"?

На жаль, під вивіскою "електронна акцизна марка" Кабмін прийняв зовсім не те, та й почав не з того боку.

Дивно, що міністри - ініціатори цих постанов - не розуміють, що одними лише постановами неможливо впровадити таку громіздку систему відстеження товарів і зобов'язати учасників ринку її застосовувати. Для цього потрібні як мінімум зміни до Податкового кодексу, закону про РРО й низки інших законів. В ідеалі слід прийняти один спеціальний закон, яким буде затверджено кістяк нової системи, а вже особливості її реалізації проводити через внесення змін до інших законів і постанов Кабміну.

Що ж прийняв Кабмін? Насправді єдине нововведення, яке має стосунок до електронної акцизної марки, - це норма про те, що на нові марки акцизного податку на алкоголь наноситимуть штрих-код і QR-код. При цьому КМУ не встановив, що обов'язковим елементом цих кодів буде унікальний ідентифікатор товару! Єдиною нормою, яка хоч якось може свідчити про систему електронної акцизної марки, - це вимога про те, що QR-код може містити в собі інформацію про хеш-послідовність.

Розумієте? Не повинен містити таку інформацію, а може. Нехрозуміло, хто визначає, коли QR-код міститиме таку інформацію, а коли - ні. І найголовніше, що це взагалі таке - ця хеш-послідовність? Під цим формулюванням може ховатися що завгодно.

У постановах відсутній обов'язок наносити на акцизні марки спеціальний унікальний ідентифікатор, немає інформації про те, як цей ідентифікатор виробляється, куди наноситься і яким чином контролюється. Взагалі відсутня будь-яка інформація про обов'язок ринку використовувати цей ідентифікатор, сканувати QR-код.

По суті, Мінфін розмістив красиву рекламну вивіску про впровадження нової системи відстеження алкогольної продукції, але фактично жодних дій для цього не зробив. Даруйте, але єдина згадка про можливу наявність хеш-послідовності якось не тягне на електронну акцизну марку в тому розумінні, як це передбачається в Концепції.

Так, споживач має можливість відсканувати QR-код і одержати інформацію про те, чи справжня акцизна марка або ж перед ним фальсифікат. Але цим проблеми не вирішиш - такий QR-код без унікального ідентифікатора легко підробити.

Та навіть якщо виробник фальсифікату не заморочується підробкою коду, то що в такому разі? Тривала процедура звернення споживача до податкової, перевірка точки продажу (якщо до цього дійде), пошук постачальника тощо. Загалом, нічого глобально нового не станеться.

Тому лютневі постанови Кабміну не тягнуть на впровадження системи відстеження алкогольної продукції, про яку так багато говорив Мінфін. В уряді повинні були спочатку розробити спеціальний закон і підготувати зміни до інших законів, потім удосконалювати підзаконні акти. Тобто зробити саме так, як це передбачено Концепцією Кабміну.

Неоплачена платіжка

Та є дещо ще цікавіше. Спеціально так вийшло чи це горезвісна помилка виконавця, але Кабмін своїми постановами №74 і 97 прийняв дві вкрай шкідливі норми, - нові зміни можуть призвести до подальшого зниження надходжень до бюджету від акцизного податку.

Перша норма стосується скорочення переліку документів, які імпортер подає в податкову для придбання акцизних марок. У попередній версії урядової постанови, яка регулює порядок продажу акцизних марок, зазначено, що імпортер подає до податкової скан-копію платіжного доручення про сплату акцизного податку з позначкою банку про виконання. Тут два основні елементи: подання скан-копії та наявність позначки банку про виконання.

У новій версії цієї постанови Кабміну (після внесення змін постановою №97) тепер від імпортера вимагається лише зазначити реквізити платіжного документа. Відмінність суттєва: скан-копія документа і його реквізити. Але найважливіше, що тепер не потрібна наявність позначки банку про виконання платіжного доручення. Позначка банку про виконання - це своєрідна гарантія того, що доручення компанії про сплату податку виконане. Адже в іншому разі компанія може подати доручення, а банк його не виконає, наприклад, у зв'язку з браком потрібної суми коштів на рахунку; або компанія може взагалі відкликати доручення до його виконання.

Загалом-то, дивна зміна. Фактично норма в новій редакції дає можливість імпортерам алкоголю не платити акцизного податку у принципі. Потім спробуй доведи, що реквізити платіжного доручення були несправжні або що це було інше платіжне доручення, або що його не виконав банк.

Так, після перевірки податкова, може, й довідається про те, що акцизного податку фактично не було сплачено. Але навіщо збільшувати навантаження на податкову службу, при цьому реально створюючи механізм ухиляння від сплати податку?

У постанові Кабміну №74 міститься друга шкідлива норма. Точніше, потрібної норми в ній немає, - і цим створюється ще один механізм для ухиляння від сплати.

Цією постановою Кабмін затвердив нові зразки марок акцизного податку на алкоголь. Продаж марок стартує з 25 квітня, а до 1 червня податкова служба повинна повернути раніше продані акцизні марки державному підприємству "Поліграфкомбінат "Україна" для їхнього знищення.

Крім того, з 1 травня податковій службі заборонено продавати акцизні марки старого зразка. Старі зразки затверджено урядовою постановою 2015 року, яка (увага!) продовжує діяти.

Це означає, що з 25 квітня в Україні де-факто діятимуть два види акцизних марок на алкоголь: за зразком 2015 року та за зразком 2020-го.

Крім того, ДП "Поліграфкомбінат "Україна" не заборонено виготовляти акцизні марки за попереднім зразком. Виходить, що, з одного боку, податковим органам заборонено продавати акцизні марки старого зразка, - про це є пряма заборона в постанові №74, з іншого - заборона друкувати такі марки для ДП "Поліграфкомбінат "Україна" відсутня.

Податковий кодекс у пункті 226.5 установлює, що алкогольні напої маркіруються тими акцизними марками, зразки яких затверджено Кабміном. Якщо Кабміном затверджено два зразки акцизних марок, але податковій заборонено продавати один із них, то кому в такому разі дістануться марки, які можуть виготовлятися за попереднім зразком? Запитання риторичне. Найголовніше, що такі марки залишаться дійсними на території України. Говорити тут про боротьбу з фальсифікатом точно не доводиться.

Якщо, звичайно, Кабмін до 1 травня не прийме окремої постанови, якою визнає попередню 2015 року недійсною. Але які шанси, що це все-таки зроблять потім, якщо не зробили відразу?

Реальна система track&trace

Абсолютно переконаний у помилковості підходу до створення окремої системи трейсингу по кожному окремому виду товарів. Нині Кабмін намагається створити таку систему під алкоголь, паралельно він створюватиме схожу, але вже для ліків.

Крім алкоголю і ліків, є ще тютюнова продукція, є продукція хімічної промисловості (ті ж пральні порошки, які часто підробляють) і багато чого іншого.

Важливо й те, що система електронної акцизної марки, яку хоче впровадити Кабмін для алкоголю, не зможе застосовуватися до тютюнових виробів, не кажучи вже про інші види товарів! Проблема полягає в помилковості підходу до розташування QR-коду винятково на марці акцизного податку. Марки на алкоголь і на сигарети відрізняються як розміром, так і способом і місцем нанесення. Якщо розташувати QR-код в одній частині акцизної марки для алкоголю, то є ймовірність того, що для сигарет систему треба буде переробляти, - її як мінімум фізично може бути неможливо зчитувати сканером.

Набагато ефективніше було б наносити такий QR-код або будь-який інший ідентифікатор на саму упаковку, а не на акцизну марку. І робити це мають самі імпортери та виробники, а не держава.

Завдання держави - генерувати такий код, передати його імпортерові/виробникові й контролювати цей код по всьому ланцюжку обігу товару. У момент продажу товару кінцевому споживачеві цей код повинен бути погашений і має вибути із системи. Якщо ж після погашення коду система одержує інформацію про те, що цей самий код пробивається ще в одній/десятку/сотні торговельних точок, це означає, що хтось такий код дублював. У такому разі податкова одержує чіткий сигнал із доказом того, в якій із торговельних точок відбулося погашення дубліката, а також має можливість дуже легко відстежити весь шлях такого товару.

Отака система дала б можливість дуже ефективно боротися з контрафактом і контрабандою. Адже, за різними оцінками, тільки алкоголь нині на 50% перебуває в "тіні", а це близько 12 млрд грн на рік недоотриманих державою коштів від акцизного податку (а є ще й інші податки).

Кабміну варто було б переглянути свій підхід до впровадження маркування. Рекомендую почати з розробки спеціального закону й уже після його прийняття розробляти підзаконні акти по конкретних видах товарів. А систему електронної акцизної марки по алкоголю слід визнати помилковою в прийнятому вигляді та скасувати норми, що створюють можливості ухилятися від сплати податку виробниками й імпортерами алкоголю.