Рік бабака - Макрорівень - dt.ua

Рік бабака

28 грудня, 2015, 19:02 Роздрукувати Випуск №50, 28 грудня-15 січня

DT.UA опитало економістів, запропонувавши їм сформулювати основні очікування щодо економічного майбутнього України в 2016-му. Оптимізму в цих прогнозах мало, і в кожному з них звучить заклик до конструктиву, осмислених дій і системного підходу.  

 

Трохи більше року тому — 22 грудня 2014-го — міністр фінансів Наталія Яресько представляла у Верховній Раді нову податкову реформу та бюджет майбутнього року. Парламент проти, критики чимало, але часу обмаль, тож приймають те, що є. Через кілька днів. Уночі…

Рік по тому — 22 грудня 2015-го — Наталія Яресько представляла у Верховній Раді нову податкову реформу й бюджет майбутнього року. Часу знову бракувало, й ухвалили, що є. Через кілька днів. Уночі… Історія повторюється. Ще один "рік бабака": Україна замість того, щоб іти вперед, продовжує кататися на каруселі. Тільки ліхтарики на ній уже не горять, музика не грає й одна за одною розвалюються конячки. І хоч би скільки нас переконували в тому, що 2016-й — рік мавпи, найімовірніше, він знову стане роком бабака.

DT.UA опитало економістів, запропонувавши їм сформулювати основні очікування щодо економічного майбутнього України в 2016-му. Оптимізму в цих прогнозах мало, і в кожному з них звучить заклик до конструктиву, осмислених дій і системного підходу.

Про стратегічні перспективи

Анатолій ГАЛЬЧИНСЬКИЙ, професор, екс-директор Національного інституту стратегічних досліджень (2000–2005 рр.):

— Кажучи про стратегічні перспективи, дуже важливо враховувати логіку того, що відбувається, розуміння того, що наша країна, попри все, по суті, є однією з країн світу, що найшвидше розвивається. Триланковий цикл розвитку суспільства "виклик—відгук—новий виклик", який на Заході зазвичай займає багато десятиліть, у нас спресовано до межі. За 25 років незалежності ми фактично подолали кілька таких циклів. Звідси — неминучі втрати. Але визначальні не вони. Головне в цьому процесі — накопичений досвід суспільних перетворень. Не чужий, запозичений ззовні, а власний досвід, який урешті-решт має набути статусу визначальної домінанти нашого розвитку. Перспективи майбутнього року пов'язані передусім із цим.

Друга позиція стосується цієї ж тенденції — траєкторії перспективи. У нас є відповідна спрямованість — діаметрально протилежна російській. Там відомий патріотичний принцип "втеча від свободи" визначає психологію суспільних процесів. Ми ж оцінюємо наші реалії з позиції максимізації свободи, її перманентного поглиблення. Це наша ментальність, наше власне "Я". Сотні років ми перебували в неволі, бо занадто любили волю. Складнощі нашого самоствердження визначаються й цим… Суспільство, що формується на зростаючій значущості свободи для всіх і для кожного, за своєю суттю є суспільством, що неухильно ускладнюється. Цей процес стає дедалі більш рельєфним. Він потребує адекватних інституціональних перетворень. Перспективи майбутнього року у своїй основі визначаються й цим.

Третя позиція очікуваної перспективи стосується розуміння логіки саморозвитку економіки — основи основ економічного прогресу. Заснована на реаліях свободи логіка саморозвитку економіки завжди розумна. Принцип "не заважати" ґрунтується на цьому. Відповідно, втручатися в економіку можливо лише в питанні формування в суспільстві соціальної рівноваги, механізмів соціальної мобільності й довіри. Ми кажемо про формування реальних механізмів синтезу соціальної й економічної сфер. Наші успіхи не тільки майбутнього року, а й стратегічної перспективи багато в чому визначає наша здатність кваліфіковано вирішувати й цю проблему.

Четверте й, можливо, найголовніше. Йдеться про якісне відновлення не лише наявної політичної еліти, а й усього політичного співтовариства. У цьому процесі найбільш значущі реальна європеїзація політичної еліти, подолання в механізмах її формування наявної "градації особистих зв'язків", залежності від олігархічного капіталу. Найтривожнішим є відсутність розуміння зумовленості між реаліями й свободою гідності кожного, з одного боку, і принципом толерантності — з іншого. Не можна закривати очі й на небезпечні тенденції формування принципів необільшовизму, реанімації відомої позиції "кожна куховарка може управляти державою". Багато проблем нашого розвитку формуються на цій основі. Хотілося б побачити наступного року реальні зміни й у цій сфері.

Про інфляцію і банки

Ярослав ЖАЛИЛО, президент Центру антикризових досліджень:

— Тенденція до скорочення інфляції, що спостерігається в останні місяці, має зберегтися. Передбачуваність коливань курсу поступово повинна знизити девальваційні очікування. Повільне зростання доходів обмежуватиме інфляцію попиту. До того ж Нацбанк буде незмінний у підходах до монетарної політики, що негативно для економічного зростання, але сприятливо для зниження інфляції.

Восени можливе прискорення інфляції, особливо якщо виникне потреба в "інфляційному податку" при недоборі до бюджету. Багато що залежатиме від стану очікувань у період формування цін на продукцію нового врожаю.

Головний ризик для банківського сектора — відсутність відновлення зростання. Затягування стагнації веде до зниження платоспроможності позичальників, погіршуючи якість боргового портфеля банків. Довіра населення поступово відновлюватиметься, але різкого зростання депозитів очікувати не варто. До того ж через слабкий платоспроможний попит на кредити банки будуть досить помірними в політиці залучення депозитів. Період сприятливий для консолідації банківського капіталу, зміцнення контролю над ринками й "здоровішою" клієнтською базою, тому можна очікувати переходу від "банкопаду" до злиття і поглинання дрібних установ. Якщо фінансова стабільність загалом збережеться, у другій половині року можна очікувати "цікавих" кредитних пропозицій від банків, які вже укрупнилися.

Про вартість грошей
і валютний курс

Олександр ЖОЛУДЬ, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень:

— Протягом наступного року дисконтна ставка НБУ знижуватиметься, але реальна ставка при цьому залишиться позитивною (якщо враховувати інфляцію без адміністративного підвищення цін). Дуже повільно пом'якшуватиметься монетарна політика. Значна частина економічних агентів нині не довіряє національній грошовій одиниці. Це видно з темпів приросту готівки в обігу за останній рік: попри ослаблення гривні й серйозне зростання цін, готівка в обігу практично не збільшилася. А якщо дивитися з початку року, то за 11 місяців 2015-го навіть скоротилася. Більшість економічних агентів при одержанні готівкової гривні відразу ж її позбувається, купуючи товари, послуги, іноземну валюту. У таких умовах пом'якшення кредитно-грошової політики черевате зростанням попиту на валюту та подальшим ослабленням курсу. Нині НБУ намагається цьому запобігти, бо курс є досить важливим психологічним чинником для багатьох у їхніх інфляційних очікуваннях.

Інфляція майбутнього року, грудень до грудня, буде близько 12,5%. Основною причиною істотного вповільнення її темпів буде вже не таке значне, як цього року, підвищення цін на адміністративно регульовані послуги. Тому якогось серйозного ослаблення курсу гривні ми не очікуємо. Водночас розуміємо, що є ризики, пов'язані як із зовнішніми причинами — продовженням зниження цін на український експорт на зовнішніх ринках, так і з внутрішніми — посиленням протистояння на Сході України, яке негативно впливатиме на очікування громадян.

Про бюджетну політику
й податкову реформу

Юрій ФЕДЧИШИН, експерт із питань оподаткування Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД):

— Бюджетний процес із погляду його проходження у ВР був зібганий, сам же Мінфін узяв достатньо часу для того, щоб у закритому режимі розробляти держкошторис. Такий підхід — уже традиційний для України. Це пов'язано з багатьма чинниками, зокрема й політичними. Залишаючи мало часу парламенту, Мінфін штучно тисне на депутатів, щоб вони прийняли бюджет у запропонованій редакції, бо не залишається часу на нормальний аналіз документа. Саме виконання бюджету, скоріш за все, буде традиційним, суттєвих змін не сталося. Адже передусім що потрібно? Відповідь: реформування ДФС. Але цього не відбувається. Вади законодавства, судової системи й традицій ведення бухгалтерського обліку змушують владу використовувати фіскальну службу саме в нинішньому вигляді. Якщо забрати методи, якими вона працює, то наповнювати держскарбницю буде нічим. На жаль, наповнюваність бюджету за будь-яку ціну важливіша за дотримання закону та підтримку здорового бізнес-клімату.

Потрібні кардинальні кроки для зменшення податкового тиску, з одного боку, і посилення контролю і якості законодавства — з іншого, для більш рівномірного поширення податкового тиску й максимального охоплення податковою системою бізнес-процесів, що реально відбуваються.

Податкова реформа очікувано буде. Оновлена податкова система має стати консенсусом для всіх економічних агентів, тому авторство не повинно бути визначальним чинником. Головна якість, якої бракує нинішнім політичним гравцям, — це вміння почути одне одного. Гаслом податкової системи мусить бути здоровий глузд. Усі сторони повинні зрозуміти, що ми вичерпали ресурс, щоб жити й вести справи по-старому.

Про співробітництво з МВФ

Дмитро БОЯРЧУК, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна":

— Для МВФ основне — це збалансовані державні фінанси, тому для них критично бачити реалістичний бюджет із невеликим дефіцитом (3,7% ВВП на 2016 р.). Хоча документ уже прийняли, насправді ми ще не знаємо, наскільки він відповідає критеріям збалансованості, і МВФ напевно ще це перевірятиме.

Якщо з бюджетом у нас усе нормально — у прийнятому парламентаріями документі не буде особливих сюрпризів, тоді в співробітництві з МВФ не повинно бути особливих проблем. Підвищення комунальних тарифів більше не буде, а це означає, що найбільш болісний етап ми вже пройшли.

Попереду ж у нас ключовий виклик — це реформа митної й фіскальної служб за моделлю реформи поліції. І таку умову варто було б прописати в програмі співробітництва з Фондом. З урахуванням масштабів корупції тільки цей крок дасть значний приплив додаткових доходів. Та й бізнес буде задоволений, оскільки основна проблема для підприємців — це навіть не ставки податків, а адміністрування. Бюджет досить консервативний, і шанси на його виконання великі. У плані немає розрахунків на детінізацію, а прогноз зростання досить помірний. Якщо нам не пощастить, і економічна ситуація погіршуватиметься, то недовиконання не буде критичним. У будь-якому разі, цей проект бюджету схвалив МВФ, тому якщо все піде не так, буде зовнішня підтримка. Але це не відкидає необхідності зазначених вище змін.

Сергій ФУРСА, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital:

— Сподіваюся, що здоровий глузд візьме гору, компроміс буде знайдено, і всі вимоги МВФ ми виконаємо. А головне, програма знову не зависне після останніх подій, і співробітництво триватиме. Скоріш за все, якусь форму, що задовольняє Фонд, знайдуть. Поки що, на жаль, шукають тільки форми, які задовольняють і МВФ, і корупційні інтереси. Сподіваюся, що ті два-три людини, що реально приймають рішення в країні, розуміють, що відбувається. Прикро, звичайно, це усвідомлювати, але без МВФ ми не можемо. Питання не в даті наступного траншу, а в тому, залишаємося ми в програмі чи ні. Як тільки ми вийдемо з програми, падіння гривні не зупинити, бо це буде чітким сигналом для інших кредиторів, що співпрацюють із нами винятково завдяки МВФ. Виліт із програми залишає єдиний альтернативний шлях по гроші — в Москву, з усіма відповідними наслідками.

Про інвестиції

Світлана КОВАЛЕВСЬКА, експерт з інвестиційної політики ІСЕД:

— Державі слід відкинути ілюзію, що ринок своєю "невидимою рукою" сам себе врегулює, і зайняти активну позицію у світовій боротьбі за інвестиції. Треба змінити цілі держпідтримки й дати гравцям на інвестиційному ринку сигнал про довгострокові наміри вкладати кошти в економіку. Без переорієнтації бюджетних видатків зі споживання на розвиток виходу з кризи не буде. Треба хоча б задати на 2016 р. вектор розвитку на майбутні роки.

По-перше, не прив'язувати в бюджеті-2016 до "примарних" надходжень (таких, як кошти від реалізації конфіскованого майна, які були привласнені корупційними методами) такі важливі напрямки капітальних видатків, як проекти регіонального розвитку, оборони, інновацій та інфраструктури територіальних громад.

Про зовнішні чинники
й галузі в зоні ризику

Олександр ПАРАЩІЙ, керівник аналітичного відділу Concorde Capital:

— Зовнішньоекономічні чинники, принаймні у першому півріччі 2016-го, залишаться негативними. Ціни і на сталь, і на руду будуть під тиском. Може йтися не тільки про зниження розмірів експортної виручки, а й про значно серйозніші ризики. Та ситуація, яка вже склалася на зовнішніх ринках, фактично робить торгівлю на них наших компаній неприбутковою. Будь-яке подальше зниження цін може призвести до зупинки деяких підприємств. Мова не про те, що зупиняться всі, але деякі — точно. Решті доведеться вживати якихось заходів щодо скорочення витрат, обсягів виробництва, кількості працюючих агрегатів. Природно, це все позначиться на нашій валютній виручці. Компенсувати це падіння за рахунок прибутків від експорту зернових буде складно, галузь почувається ліпше, але там ціни теж знижуються.

Якщо говорити про торговельний баланс, то, з одного боку, в нас є падіння цін на експортовані руду й сталь, а з іншого — зниження вартості імпортованих нафти, газу й вугілля. Чи буде взаємозалік? Можливо. Але якщо відбудеться серйозне падіння цін на руду і сталь, то компенсувати його буде складно.

У зоні ризику перебувають усі галузі, орієнтовані на Росію. Фактично з 1 січня 2016 р. перестає діяти ЗВТ із цією країною. Враховуючи те, що за останні два роки в нас уже втричі скоротився експорт, це не буде сильним ударом, але на деяких галузях позначиться суттєво. Урядову оцінку втрат від цього ембарго (600 млн дол.), на мій погляд, значно занижено. Можливо, вони розраховують, що частина тих товарів, які раніше продавалися РФ, тепер продаватимуться в країнах ЄС. Але ЗВТ з ЄС у нас в односторонньому порядку діє з середини минулого року, поки що її переваг ми не відчуваємо. Насправді обмежень у зоні вільної торгівлі з ЄС багато, мита по всіх наших продуктах, які конкурентоспроможні в Європі, залишилися, квоти дуже маленькі. І це не дає нам повноцінно вийти на ці ринки. Із січня 2016-го буде скасовано ввізні мита для імпорту з ЄС, що також не найліпшим чином може позначитися на нашому торговельному балансі.

Про внутрішній попит

Христина АВРАМЧЕНКО, експерт із питань макроекономічної політики ІСЕД:

— У 2016 р. очікується підвищення внутрішнього попиту за рахунок збільшення як інвестиційної, так і споживчої складової. Інвестиційний попит формуватиметься в основному за рахунок відновлення зруйнованих і пошкоджених об'єктів інфраструктури східного регіону України, а також модернізації виробництв в умовах поглиблення співробітництва з ЄС. Але основним джерелом фінансування інвестицій залишатимуться власні кошти підприємств. Тому інвестиційний попит залежатиме передусім від формування рівня дохідності й рентабельності виробництва.

Важливо зазначити, що в середньому за рік Мінекономрозвитку прогнозує інфляцію на рівні 16,5%, а от соціальні стандарти збільшаться в середньому за рік лише на 12,8%. Тому не варто очікувати істотного зростання споживчого попиту за рахунок підвищення соціальних стандартів, і в 2016 р. очікується незначне зростання в основному за рахунок активізації виробничої діяльності. Але на процес збільшення внутрішнього попиту можуть негативно вплинути посилення обмежень у зовнішній торгівлі з боку РФ і країн СНД, ескалація воєнного конфлікту, інфляція й новий неконтрольований валютний сплеск.

Слід закласти в держбюджет видатки розвитку як мінімум більші, ніж 2015-го. Так, це складно, особливо в умовах відсутності державної інвестиційної політики. Але саме це має стати завданням номер один для державної влади на 2016 р. Уряду разом з експертним середовищем і галузевими асоціаціями треба згуртуватися над написанням довгострокової стратегії залучення інвестицій на основі секторальних стратегій розвитку. Паралельно в результаті таких консультацій мають сформуватися пропозиції з удосконалення інструментів і механізмів залучення інвестицій, які буде втілено у відповідні законопроекти.

***

Учені множать прогнози економічного розвитку України, розробляють різноманітні сценарії, оцінюють перспективи, але всі ці праці відправляють у довгу шухляду чиновники, які не готові до масштабних змін і навіть на прочитання цих праць часу не знаходять. Час спливає. Песимістичні сценарії стають відверто похмурими, а з оптимістичних один за одним зникають можливості зростання. Назви сценаріїв розвитку України на сайті НАНУ говорять самі за себе: "Оптимістичний", "Консервування кризи" і "Колапс". І "Оптимістичний" так названо лише тому, що він трохи ліпший. Увесь його "оптимізм" ґрунтується на сприятливих агрономічних умовах, а його ймовірність самі розробники оцінюють як "украй низьку" (до 10%).

Найвірогіднішим учені вважають сценарій, у якому криза консервується, політика залишається непослідовною, країна в "режимі жевріння" хаотично й безсистемно продовжує імітувати життєдіяльність, накопичуючи зовнішні та внутрішні позики, втрачаючи довіру країн-кредиторів. Причому затягування цього сценарію навіть на шість наступних місяців неминуче призведе країну до колапсу. Тобто часу вже немає, і якщо до літа 2016-го ми не зможемо принципово змінити свої підходи до управління державою і свою стратегію економічного розвитку (якщо вона в нас взагалі є), наш запас міцності вичерпається, шансів вибратися з кризи без іще більших втрат не буде.

На сьогодні потенційне зростання нашої економіки визначається винятково статистичним ефектом. На тлі затяжної трирічної рецесії навіть мінімальні поліпшення сприйматимуться як прогрес. Причому наша держава лише опосередковано впливає на цей процес. Наш експорт — зернових і металу — залежить від зовнішньої кон'юнктури, яка залишається несприятливою. Залучення інвестицій на зовнішніх ринках — усе ще нездійсненна мрія для України. Національний банківський сектор практично не кредитує реальної економіки, а без інвестицій у виробництво економічне зростання неможливе. Якщо нічого не змінювати, ми протягнемо ще рік, причому весь цей рік, очевидно, знову силкуючись змінити податкове законодавство. До більшого ми поки що не доросли. Знаєте, як називаються сценарії економічного розвитку України на період з 2020-го по 2030 р.? "Сіра зона", "Дезінтеграція", "Чужа суб'єктність" і "Збалансований розвиток". Причому ймовірність останнього сценарію — менш як 2%. І від того, чи стане переломним 2016 р., залежить, чи вибиратимемо ми з перших трьох, або ж все-таки підемо шляхом розвитку.

 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво