Реформена перезаморозка - Макрорівень - dt.ua

Реформена перезаморозка

22 серпня, 21:05 Роздрукувати

Вплутавшись у сумнівну підкилимну боротьбу за сфери впливу та посади, функціонери Нацбанку поставили під удар його власну незалежність. Під загрозою дискредитації опинилася й реформа корпоративного управління в держбанках, важливість якої для економіки України складно переоцінити.

© Андрій Товстиженко, DT.UA

Неминучий з кожною зміною влади переділ вотчин дістався й банківського сектору. Так, у понеділок, 12 серпня, "чорну мітку" отримав голова НБУ Яків Смолій, коли Нацагентство з питань запобігання корупції (НАЗК) заявило про наявність у його деклараціях ознак недостовірної інформації на суму понад 18 млн грн. "Час йому збиратися на вихід", — вирішили цинічні спостерігачі, почавши перебирати кандидатури можливих змінників.

Зараз поки що складно оцінювати наміри самого Смолія, однак очевидно, що далеко не всі в його "команді" готові так просто попрощатися з насидженими місцями. І особливо досить могутня та впливова "при Петрі" перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова. Через активну участь у націоналізації Приватбанку пані Рожковій начебто дуже складно нині розраховувати на прихильність пана Коломойського. Тому вона не могла не шукати підтримки в альтернативних центрах впливу в президентському оточенні або інших способів захисту. Цілком можливо, що когось або щось знайшла, оскільки насмілилася ініціювати минулого тижня досить примітний скандал, який поки що не привернув особливої суспільної уваги, зацікавивши лише досить вузьке коло стейкхолдерів і спостерігачів. Але, як уже часто бувало, подібна "буря в склянці води" може мати неабиякі наслідки. Як мінімум тому, що з подачі Рожкової в публічну полеміку з цього приводу вже виявилися втягнутими міжнародні партнери України в особі МВФ, Світового банку і ЄБРР, до яких офіційному Києву йти на уклін уже восени.

Так що ж сталося?

З офіційного. У п'ятницю, 16 серпня, Нацбанк опублікував повідомлення про відмову в узгодженні більшості (п'яти з дев'яти) уже призначених Кабміном членів наглядової ради (НР) Ощадбанку. Серед них "за результатами оцінки відповідності кваліфікаційним вимогам" опинилися голова НР Шевкі Аджунер (ексдиректор ЄБРР в Україні), заступник голови Олексій Грінченко, незалежний директор Олексій Резніков, а також представники КМУ та ВР — Даніель Білак і Дмитро Власов. Як повідомляється, "користуючись своїм правом, Національний банк вимагатиме заміни зазначених членів наглядової ради" (остаточне рішення за Кабміном).

При цьому регулятор не повідомив, які саме претензії до кваліфікації неузгоджених було пред'явлено, висловивши натомість "глибоку занепокоєність процедурою, за якою НР Ощадбанку подовжила контракт із його головою правління (Андрієм Пишним. — Ю.С.). "Статтею 7 Закону "Про банки та банківську діяльності", якою впроваджено реформу корпоративного управління в держбанках, передбачено конкурсний порядок призначення голови правління. Однак наглядова рада без проведення конкурсу прийняла рішення подовжити контракт із нинішнім головою правління на п'ять років", — мабуть, так слід розуміти головну причину дискваліфікації.

Імовірно, усвідомлюючи недостатність висунутих обґрунтувань, того самого дня до Нацбанку покликали журналістів. Але не на звичайну для подібних випадків прес-конференцію, а на зустріч у форматі офф-рекордс, що стала вже традиційною для держвідомств. Для не обізнаних із специфікою пояснимо: це коли вимикаються диктофони, щоб потім, коли що, було важче довести поширення вкладеної у вуха аудиторії сумнівної інформації.

З найбільш примітного, що було неофіційно донесено до журналістів "прозорими натяками", — допущення про можливе або "схиляння до угодовства", або введення в оману членів НР, яким могли підсунути на підписи "правильні" протоколи.

Зворотна реакція

Відповідну публічну заяву підписали всі вісім членів НР, які подовжували контракт із Пишним, а не лише п'ятірка потерпілих. Обурені міжнародники навіть зробили на цьому акцент у заяві: "Крім відсутності пояснень і справедливої процедури, дивно, що при цих обставинах тільки п'ять членів, а не вся рада була дискваліфікована, оскільки вісім із дев'яти членів проголосували за переукладання контракту". Отже, ставка на принцип "розділяй і володарюй" якщо й була, то не спрацювала. Утім, інші незалежні директори (Байба Апін, Міхаель Вайнштейн, Пітер Бріггс), як і Юрій Храмов, теж поки що в підвішеному стані, — остаточні рішення по них буде прийнято НБУ "після усунення зауважень до поданих ними документів".

Члени наглядової ради наполягають на цілковитій законності свого рішення. Прийнятого, як неодноразово наголошується, у присутності представників регулятора — куратора й директора департаменту управління ризиками НБУ. Понад те, у відповідь підписанти звинувачують посадових осіб Нацбанку в порушенні регламентних процедур і перевищенні дискреційних повноважень, виходити за рамки яких чиновники не мають права.

"Згідно з процедурами НБУ, кваліфікаційна співбесіда дає можливість членам кваліфікаційної комісії особисто познайомитися з членами наглядової ради, що є заключним етапом процесу перевірки, яка включає подачу необхідних документів і проходження письмового тесту на компетентність. Натомість, — скаржаться члени НР, — декого з нас було піддано допиту заступницею голови НБУ Катериною Рожковою щодо одного питання: нашого рішення про подовження повноважень голови правління. Практично не було проведено серйозного обговорення інших істотних питань, що стосуються нашої придатності, а решта членів правління НБУ не брали участі в обговоренні".

Оскільки реліз НБУ не містить належних пояснень причин відмови підтвердити кваліфікацію більшості членів НР "Ощаду", за інформацією DT.UA, у приватних розмовах вони заявляють про наміри оскаржити її в суді. У самому ж банку відмовляються коментувати ситуацію, обмежившись розміщеним на Фейсбуці тлумаченням багатослівної заяви НР. Вочевидь, побоюючись, що НБУ може використовувати не тільки дискреційні повноваження (у тому вигляді, як він це вже продемонстрував), а й прямі наглядові, але упереджено.

Надто тривалим у цій ситуації виглядає мовчання голови правління Андрія Пишного, який зазвичай не цурається публічності. Адже заява НР дає лише часткове розуміння мотивації та причин непроведення конкурсу: "У зв'язку з відсутністю обґрунтованих причин для відсторонення його від посади наглядова рада скористалася своїми виключними повноваженнями щодо подовження роботи голови правління". І далі по тексту: "…якби ми не схвалили цієї оцінки, тоді було б оголошено відкритий конкурс для пошуку нового голови правління, оскільки ця посада стала б вакантною". Тобто нібито конкурсу не було, тому що при ще діючому контракті не було вакансії. Може, воно й так, але в сформованій ситуації пану Пишному краще все ж таки пояснити свою позицію з цього приводу, і що конкретніше, то краще.

Хто відповість?

Складно не погодитися з процитованою у релізі НБУ тезою самої Рожкової: "Усі процедури, передбачені законом, мають бути дотримані". Однак, закликаючи до дотримання закону, Нацбанку не завадило б спочатку самому показати належний приклад. Як і приклад прозорості прийнятих у його стінах рішень. Адже очевидно, що вже скоро ці стіни почнуть здригатися від випробувань на міцність. І тоді вже самому Нацбанку доведеться обстоювати своє право на незалежність, без забезпечення якої не може бути й мови про нормальні цивілізовані комунікації офіційного Києва з міжнародними партнерами-донорами. І в першу чергу з МВФ та іншими МФО, які незалежність і інституціональну дієздатність НБУ всіляко захищають і відстоюють. Саме на цьому перш за все (утім, як і на підтримці реформи) акцентувалося у випущених на інформпідтримку НБУ фейсбучних повідомленнях Світового банку і ЄБРР, а з деякою затримкою — і МВФ (21 серпня).

Чи повинен НБУ бути незалежним? Чи уповноважений відповідно до процедури оцінювати членів НР¸ приймаючи за результатами оцінки відповідні рішення? Чи мають члени наглядової ради відповідати вимогам закону та виконувати його норми? Відповідь на всі ці запитання однозначна — так!

Однак якщо рішення самого Нацбанку прийматимуться без достатніх законних обґрунтувань і прозорості, та ще й під впливом політичної кон'юнктури та, під заклики до духу реформи, з "витиранням ніг" об її ключовий принцип — незалежність наглядових рад, тоді гріш ціна не лише реформі держбанків, а й незалежності самого НБУ. І що тоді захищати, якщо під прикриттям правильних заяв уже в котрий раз триває банальна боротьба за політичний вплив?

Слід сказати, що зазначений скандал чреватий і для МФО очевидними репутаційними ризиками в силу їх активної причетності не тільки до розробки стратегії, закону та процедур, а й до безпосереднього конкурсного відбору до наглядових рад держбанків (про що, пам'ятається, гордо заявляли в уряді). Процес відбувався за посередництва великих міжнародних рекрутингових агентств і напевно обійшовся в кругленьку суму державних грошей (тільки у випадку Ощадбанку подавалося понад 200 заявок). Фінальне оцінювання кандидатів здійснювала комісія з представників від ВР, президента та уряду.

Нинішня ж дискваліфікація Нацбанком уже затверджених Кабміном кандидатур ставить під сумнів у тому числі і якість експертизи (як і кваліфікацію експертів) самих МФО.

Уряд і Мінфін до певного часу відмовчувалися з приводу виниклого конфлікту, але DT.UA вдалося отримати офіційний коментар прес-служби Мінфіну.

У відповіді на запит зазначається: "...конкурс відбувся в повній відповідності з вимогами законодавства та з урахуванням рекомендацій міжнародних фінансових організацій, у тому числі Світового банку, МВФ, ЄБРР, IFC. Спільне рішення комісії та експертів по кандидатах на посади незалежних членів НР Ощадбанку було затверджено Кабінетом міністрів України". Ці пасажі мають нагадати всім співпричетним (у тому числі представникам МФО) про колективну відповідальність за конфуз, що стався.

При цьому в Мінфіні, в якому реформу держбанків курирує міністр Оксана Маркарова особисто, заявили про занепокоєння ситуацією, що склалася, висловивши надію (!), що вона не вплине на реалізацію реформи та становлення незалежних наглядових рад державних банків, вільних від політичного впливу. Подальші коментарі: "Після отримання рішення НБУ з відповідною аргументацією відмови в узгодженні п'яти членів наглядової ради".

Що далі?

Важливість реформи держбанків справді складно переоцінити. І річ тут не тільки в нинішній непомірній присутності держави на банківському ринку. Чисті активи держбанків, нагадаємо, становлять близько 750 млрд грн (загальні перевищують 1,14 трлн), або 55% показника всієї системи. У держбанках зараз зберігається близько двох третин (63%) усіх депозитів населення, тож страхування від політичних ризиків для них справді дуже важливе. Інакше за порятунок їхніх вкладників рано чи пізно знову доведеться виставляти величезні рахунки держбюджету та платникам податків.

Однак, попри всю її важливість, нинішня версія реформи держбанків чекає своєї години як мінімум із 2014 р., коли її згадування вперше з'явилося в програмі співробітництва України та МВФ.

Чинну версію Стратегії реформування державного банківського сектору уряд затвердив у лютому минулого року. Крім іншого, у документі заявлено намір скоротити частку держави на банківському ринку до 2022 р. більш як удвічі (до 24% із нинішніх 55). Для чого передбачається повна приватизація Укргазбанку та Приватбанку, а також залучення стратегічних інвесторів (на кшталт ЄБРР) в Укрексімбанк і Ощадбанк.

"Реформа корпоративного управління в банках дуже важлива для інвестиційного клімату в державі, а управління в держбанках має бути взірцем для всієї системи", — двома руками підтримуємо це посилання регулятора в його вищезгаданому прес-релізі.

Чинний президент Володимир Зеленський, нагадаємо, не тільки записав для інвесторів спеціальне відеозапрошення, а й анонсував масштабну приватизацію вже нинішнього року. Хоча б часткове роздержавлення, мабуть, мало б торкнутися й держбанків, тим паче, що для "Укргазу" початок процедури приватизації було оголошено ще в лютому ц.р. До речі, ця доля планувалася для нього ще 2017-го (і навіть було оголошено про "технічну готовність"). Також тоді було заявлено й плани вже в середині 2018 р. продати по 20% акцій Ощадбанку та Укрексімбанку.

Отже, й нинішні програмні заяви цілком можуть виявитися не більш як деклараціями, реалізацію яких ще багаторазово відкладатимуть на дедалі нові терміни. Що неминуче спричинить нові мегавтрати для ринку та держбюджету. Але якщо все-таки ні, то від впровадження міжнародних стандартів і процедур корпоративного управління нікуди не подітися. Оскільки великі іноземні фінансові групи можуть розглядати купівлю за гідні гроші тільки прозорих і зрозумілих для них структур, та ще й за умови відповідним чином налаштованих бізнес-моделей і процедур менеджменту.

Чи під силу місцевим функціонерам залучити в Україну не лише валютних спекулянтів, а й серйозних інституціональних приватних інвесторів, ще те запитання. Особливо з урахуванням "розбою та грабежів" на місцевому ринку, які розгулялися ще з осені 2008-го й дотепер не припинилися. Але головний фактор ризику — це рідна держава, яка "гуляє" ринком із грацією слона в посудній крамниці. Однак вирішувати проблему інвестпривабливості місцевого банківського сектору все-таки треба, інакше той самий Приватбанк, наприклад, ризикує виявитися нецікавим навіть для його нещодавніх приватних власників. Ну хіба що за справжню безцінь або з доплатою…

І тут саме час зазначити, що Коломойський і Ко — далеко не єдина група інтересантів у держбанківській сфері. Найвпливовішим до останнього часу був експрезидент Порошенко, якому при розподілі вотчин 2014-го дістався Укрексімбанк, покопирсавшись у сейфах якого, як кажуть, можна виявити чимало "скелетів" президентського бізнесу. І оскільки впровадження міжнародних стандартів ну ніяк не сприяло вищевказаним інтересам, процес усіляко гальмувався (у тому числі й за участі пані Рожкової) практично всю каденцію попереднього президента…

І от, щойно розпочавшись, реформа опинилася під загрозою дискредитації (чи не цього й домагалися?). Адже поки що виглядає все так, що ні прозорість процедур, ні посередництво дорогого та маститого міжнародного агентства, ні навіть участь міжнародних партнерів справі не допомогли. Кваліфікація та незалежність наглядових рад уже ставляться під сумнів з усіма наслідками, що з цього випливають. Тому що іноземні незалежні директори, виявляється, — зовсім не гарантія дотримання "духу та змісту" реформи. І за бажання їх зовсім нескладно представити громадськості як закордонних "заробітчан", які лише спокусилися на величезні гонорари. Та й проблеми перекладу ніхто не скасовував, якщо знаєте…

Отже, реформа може знову заморозитися на багато років.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво