Порядок денний для нового уряду: п'ять фіскальних кроків для поліпшення бізнес-клімату - Макрорівень - dt.ua

Порядок денний для нового уряду: п'ять фіскальних кроків для поліпшення бізнес-клімату

28 березня, 2014, 19:55 Роздрукувати Випуск №11, 28 березня-4 квітня

Швидко подолати всі хронічні проблеми, які наростали протягом двох десятків років, не вдасться. Потрібно розпочинати з того, де домогтися результатів можна відносно швидко. Найбільш дієвим шляхом активізації бізнесу може стати вдосконалення фіскального простору держави. 

Україна сьогодні має унікальний історичний шанс для здійснення економічного прориву. Наші західні партнери готові не лише допомагати порадами, а й надати значні фінансові ресурси для модернізації економіки. Зважаючи на це, критично важливо коректно розставити пріоритети економічної політики. Новий уряд мусить розуміти, що реанімувати економіку можливо лише завдяки розвитку бізнесу, тому цей напрям роботи має стати домінуючим.

Вітчизняна економіка, виснажена політичними конфліктами, фіскальним пресом і тотальною корупцією, сьогодні остаточно сповзла на шлях тривалої рецесії. Новий уряд наразі застряг у кадрових питаннях і протистоянні з Москвою, тому на економічні завдання не вистачає ні сил, ні ресурсів. Водночас треба чітко зрозуміти, що розгортання економічної кризи та зубожіння населення стане найбільшим ударом для нової влади, що послабить її на всіх фронтах.

Сьогодні ситуація в державі суттєво відрізняється від тієї, яку ми мали після Помаранчевої революції, коли лише сама зміна влади сформувала неабиякий оптимізм стосовно перспектив України, завдяки чому в країні активізувався підприємницький сектор і різко зріс приплив прямих іноземних інвестицій. Наразі підприємці хочуть побачити не лише зміну облич в уряді, а й зміну ставлення до бізнесу. Лише конкретні кроки здатні надати імпульс для стійкого економічного розвитку.

На жаль, програма діяльності нового уряду засвідчила, що він не має чітких рецептів того, в який спосіб активізувати підприємництво в Україні. Нова політична команда, як і всі попередні, обіцяє подолати корупцію в контролюючих органах, десь знайти і призначити чесних суддів, найняти компетентних чиновників тощо. Така політика від самого початку приречена на провал, оскільки поставлені завдання не є реальними навіть у середньостроковій перспективі. Більш того, видається, що тут існує зворотній зв'язок. Лише зростання кількості та зміцнення позицій підприємців, які відмовляться платити хабарі за те, щоб захисти свої ж права, створить умови для появи чесних суддів і компетентних чиновників в Україні.

Приватний сектор
vs держава

Економіку з рецесії здатні вивести або держава, або приватний сектор. Держава може активізувати економіку через застосування бюджетного механізму, передусім завдяки розширенню поточних видатків і державних інвестицій в потужні національні проекти. Більшість розвинених країн для стимулювання економік під час останньої фінансово-економічної кризи надавали перевагу саме бюджетному механізму, оскільки одна умовна одиниця бюджетних видатків створює більший мультиплікаційний ефект, ніж та сама одна умовна одиниця, спрямована у формі податкових стимулів на підтримку приватного бізнесу.

Сьогодні в Україні в контексті пошуку найефективніших шляхів стимулювання економіки надії також покладають на державу, а дискусія точиться навколо перегляду співвідношення між обсягами поточних бюджетних видатків (як правило, видатків соціального спрямування) та видатків на інвестиційні цілі. Проте ефективна економічна політика має базуватися на реалізмі. А реальність сучасної України така, що вітчизняна бюджетна система наразі є надзвичайно корумпованою. На шляху від мобілізації ресурсів до їх витрачання значна частина коштів втрачається і спрямовується в тіньовий сектор, який підриває цінову та валютну стабільність. Простіше кажучи,
із зібраних у формі податків 100 грн в економіку у формі продуктивних видатків повернеться лише 50 грн, решта піде на валютний ринок. Кадрові ротації не здатні оперативно підвищити ефективність бюджетного механізму. Справа не тільки в персоналіях влади, а й у тому, що в самій бюджетній системі є такі вади, без подолання яких зменшити обсяг неефективного і непродуктивного витрачання бюджетних коштів неможливо, навіть якщо в Міністерстві фінансів на всіх щаблях поставити чесних чиновників.

Крім того, варто пам'ятати, що розширення бюджетних видатків матиме обмежений ефект для національного виробництва через те, що значна частина спрямованих в економіку коштів піде на підтримку імпорту. Класичним прикладом цієї пастки є політика помаранчевої команди в 2005–2006 рр., коли завдяки різкому зростанню соціальних видатків, підкріпленому зміцненням національної валюти, зовнішньоторговельне сальдо України з "плюс" 5 млрд дол. у 2004 р. перетворилося на "мінус" 3 млрд у 2006-му.

У цьому контексті доцільно закликати новий уряд до мінімізації масштабу використання бюджетного механізму для цілей стимулювання економіки, принаймні до проведення глибоких реформ у бюджетній системі. Натомість додаткову частину фінансового ресурсу доцільно спрямувати на фіскальну підтримку підприємницького сектора, використовуючи податкові інструменти.

Варто одразу зауважити, що йдеться не про зменшення обсягу фінансування інвестиційних видатків, а про зміну механізму фінансування. Адже на інвестиційні цілі можна спрямувати кредитні ресурси, які готові надати ЄС і США, тоді як вивільнені внутрішні ресурси спрямувати на погашення заборгованості з ПДВ, компенсацію втрат бюджету від ліквідації практики примусового стягнення авансових податкових платежів і скасування авансового механізму справляння податку на прибуток, реформування системи фіскальних стимулів для розвитку підприємництва.

Безумовною перевагою податкових інструментів є те, що бюджетні ресурси потрапляють в економіку безпосередньо, оминаючи бюджет, тобто тривалу і громіздку процедуру. Не викликає жодних сумнівів, що цією частиною бюджетного ресурсу підприємницький сектор скористається більш ефективно, ніж корумпований державний апарат. Розвиток бізнесу, в свою чергу, дасть можливість збільшити доходи бюджету, розширить приплив валюти в державу, збільшить занятість і рівень доходів населення.

П'ять ключових фіскальних рішень
на підтримку бізнесу

За останні три роки кількість суб'єктів підприємницької діяльності в Україні скоротилася майже на чверть. Державу залишило чимало іноземних інвесторів і банків, а значна кількість вітчизняних підприємств перевели бізнес у сусідні країни. Все це свідчить про те, що бізнесу в Україні некомфортно. Очевидно, що таку тенденцію зумовив цілий комплекс проблем. Проте швидко подолати всі хронічні проблеми, які наростали протягом двох десятків років (корупція, зарегульованість господарської діяльності, слабкість прав власності), не вдасться. Потрібно розпочинати з того, де домогтися результатів можна відносно швидко. Найбільш дієвим шляхом активізації бізнесу може стати вдосконалення фіскального простору держави. Аналізуючи ключові проблеми в цій сфері, варто виокремити п'ять важливих напрямів державної політики, що мають стати пріоритетами діяльності нового уряду. Вони є чіткими і не розпорошують уваги та ресурсів влади.

1. Зниження податкового тиску на підприємницький сектор. Мова не про подальше зниження ставок податків. Більш того, новий уряд має взяти на себе сміливість і відмовитися від рішення про подальше необґрунтоване зниження ставок ПДВ і податку на прибуток, оскільки в нинішніх умовах це зробити просто неможливо. Реалізація зазначеного напряму політики полягає в поверненні підприємцям коштів, що вилучені понад суму, яку вони повинні сплатити згідно з податковим законодавством України і логікою здорового глузду. Уряд має ліквідувати бюджетну заборгованість з ПДВ, практику добровільно-примусового стягнення авансових податкових платежів, а також ліквідувати механізм авансового справляння податку на прибуток. Ці явища означають, що держава вилучає обігові кошти з підприємницького сектора для безоплатного використання в своїх цілях, що є неприпустимим.

Кошти, які отримає підприємницький сектор від реалізації вищеназваних завдань, автоматично будуть спрямовані на розширення операційної господарської діяльності цього сектора та пожвавлення інвестиційної активності.

Крім того, терміново необхідно:

— вилучити відповідні норми Бюджетного та Податкового кодексів щодо надання органам казначейства права погашати бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ шляхом видачі фінансового казначейського векселя. Такий інструмент є дискримінаційним відносно підприємств, оскільки вони не можуть використовувати казначейські векселі для погашення податкових зобов'язань;

— повернутися до механізму розрахунку податку на прибуток, що ґрунтувався на фактичних показниках прибутку. Новий механізм авансових платежів на базі фінансового результату попереднього року вкрай негативно позначається на фінансовому становищі корпоративного сектора. В умовах погіршення економічної ситуації, коли прибутки підприємств падають, відбувається додаткове вилучення коштів до бюджету, що зумовлено високою базою для нарахування авансових платежів. У розвинених країнах вплив цього податку на фінансове становище підприємств у часи економічних негараздів, навпаки, намагаються полегшити, оскільки саме в період складної кон'юнктури підприємству потрібні кошти для того, щоб адаптуватися до нових умов.

2. Запровадження дієвих податкових стимулів для бізнесу. Якщо загальний податковий режим не є сприятливим для розвитку господарської діяльності, то паралельно з постійною роботою над його поліпшенням необхідно шукати локальні механізми, які компенсували б недоліки податкової системи, а також частково інші вади вітчизняної економіки (корупцію, слабкість ринкових інститутів, високу вартість боргових ресурсів на внутрішньому ринку тощо). Одним із таких механізмів може стати ефективна система податкових стимулів для розвитку підприємницької діяльності. Інвестору складно спрогнозувати, який ефект на фінансові результати справлять, наприклад, проблеми з судовою системою, проте він завжди чітко може розрахувати, який обсяг податкових стимулів може отримати. Проте враховуючи жорсткі бюджетні обмеження, податкові стимули мають бути спрямовані виключно на таке:

— стимулювання модернізації виробничих фондів та впровадження новітніх технологій. Цього можна досягти, серед іншого, завдяки тимчасовому застосуванню прискореної амортизації.В умовах фінансового-економічної кризи в 2008–
2010 рр. і в посткризовий період цей інструмент успішно використовувався в Канаді. Для стимулювання інвестицій тимчасового було впроваджено прискорений метод амортизації для машин та обладнання, яке було придбане в період актуальності цієї пільги. Прискорений метод передбачає, що основні фонди амортизуються лінійним методом за ставкою 50% протягом трьох років: перший рік — 25%, другий — 50, третій рік — 25% (відповідно до канадських норм, амортизація необоротних матеріальних активів, придбаних у звітному році, починається з 1 липня). Завдяки цьому під час кризи канадські підприємства провели технологічну модернізацію, підвищивши свою конкурентоспроможність;

— збільшення інвестицій в інноваційні проекти. В цьому контексті максимально ефективним буде запровадження для підприємств інноваційного податкового кредиту, тобто можливість виключити з нарахованого податку на прибуток певний відсоток вартості витрат на інноваційні проекти. Важливо, щоб ця пільга могла бути перенесена на майбутні періоди у тому разі, якщо у рік реалізації проекту не вистачає прибутку для використання податкового кредиту або прибутку взагалі немає. Така модель успішно використовується у Франції, яка є одним із найкращих прикладів ефективності в сфері державної підтримки інноваційної діяльності в ЄС. Французькі компанії, які реалізовують інноваційні проекти, мають право на дослідницький податковий кредит (Crédit Impôt Recherche). Його ставка залежить від вартості проекту: якщо вона не перевищує 100 млн євро, ставка ДПК становить 35%, і додатково 5% підприємство може компенсувати видатки, що перевищують зазначену позначку;

— підтримку малого бізнесу як основу економіки сучасних демократичних країн. Малий бізнес, який є значно ширшим поняттям, ніж підприємці, що працюють на спрощеній системі оподаткування, потребує передусім стимулів для інвестицій. Для вирішення цього завдання використовуються різні податкові інструменти, проте найбільший стимулюючий ефект забезпечить надання підприємцям, що працюють на загальній системі оподаткування, можливості створювати спеціальні інвестиційні резерви (Tax break on investment reserves). У таких резервах дозволяється акумулювати частину прибутку без оподаткування. Такий інструмент успішно застосовується в Угорщині. Він дає змогу вирахувати з бази оподаткування податку на прибуток суму, яка надходить до інвестиційних резервів протягом податкового року. Платник податків може спрямувати ці кошти протягом чотирьох наступних податкових років на інвестиційні витрати. Крім того, варто розглянути можливість запровадження для малого бізнесу одноразової амортизації. Наприклад, для сприяння швидкому зростанню малих підприємств Грузія пропонує податкову пільгу (Small Business Tax Relief), яка дає можливість малому підприємству повністю віднести вартість основних засобів на витрати, що враховуються при розрахунку податку на прибуток, у рік їх придбання. Це сприяло різкій активізації інвестиційної діяльності в секторі малого бізнесу.

3. Розширення внутрішніх джерел фінансових ресурсів. З урахуванням високої вартості кредитів власні фінансові ресурси стають для вітчизняних підприємств головним джерелом для фінансування розвитку своєї діяльності. Ця проблема є особливо критичною для малого та середнього бізнесу. Уряду необхідно усвідомлювати, що знизити вартість кредитних ресурсів на внутрішньому фінансовому ринку в найближчій перспективі практично неможливо. Альтернативним рішенням, що розширить фінансові можливості бізнесу, може стати податковий кредит на умовах строковості та повернення.

Такий інструмент досить позитивно зарекомендував себе в Польщі, де підприємство, яке налічує не більш як 50 працівників і річний дохід якого не перевищує 10 млн євро, може не платити податку на прибуток протягом одного року. Погашати зобов'язання воно може рівними частинами протягом наступних п'яти років і без відсотків за користування. Крім того, доцільно розглянути можливість застосування локальних інструментів для розширення ліквідності, зокрема застосування касового методу при розрахунку податкового зобов'язання та більш лояльний режим визначення безнадійної заборгованості.

4. Запровадження інституту консолідованої групи платників податків. Цей захід буде спрямований на підтримку великого бізнесу та його консолідацію в рамках прозорих структур. Така практика успішно діє в європейських країнах. Зміст даної ідеї полягає в тому, що материнська компанія, отримавши такий статус, має право подавати консолідовану податкову звітність за всі дочірні підприємства (учасників групи), незалежно від місця їх розташування. Зазначимо, що в Україні в першому читанні був прийнятий проект закону "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо створення консолідованої групи платників податків)". Проте цей документ потрібно суттєво доопрацювати. Зокрема, викликає занепокоєння норма про те, що консолідована група може бути створена платниками податку, якщо один із учасників групи безпосередньо або опосередковано (зокрема, і через нерезидента) володіє не менш як 70% суми статутного капіталу інших учасників групи. На наш погляд, до консолідованої групи можуть належати лише материнська холдингова та дочірні компанії, які зареєстровані на території України. Крім того, перегляду та обґрунтуванню підлягають критерії, яким повинні відповідати учасники консолідованої групи.

5. Посилення державного контролю за ефективністю використання бюджетних ресурсів (у тому числі так званих прихованих бюджетних видатків) на підтримку бізнесу. Зокрема, необхідно закріпити обов'язок публічного звітування уряду (в т.ч. і перед Верховною Радою України) щодо обсягів наданих податкових пільг і стимулів, оцінки економічної та соціальної ефективності використання цих коштів, пропозицій щодо вдосконалення механізмів адміністрування таких податкових інструментів. У цьому питанні доцільно застосувати досвід Канади, де фінансовий департамент країни (аналог Міністерства фінансів) має регулярно публікувати два види аналітичних звітів відносно застосування податкових стимулів і пільг.

Перший документ, що має назву "Tax Expenditures and Evaluations", публікується щороку і містить оцінку втрат державного бюджету від надання пільг в аналізованому періоді, а також прогнози податкових витрат бюджету на наступні роки. Другий звіт під назвою "Tax Expenditures: Notes to the Estimates/Projections" публікується раз на кілька років і є своєрідним методичним документом, в якому аналізуються економічний зміст, мета та ефективність кожної податкової пільги, а також містяться методики, що використовуються для розрахунків податкових витрат бюджету. Щорічна звітність уряду перед парламентом щодо ефективності використання бюджетних ресурсів на підтримку бізнесу має стати ключовим бар'єром від зловживань у цій сфері.

***

Безумовно, перелічені заходи фіскальної політики не вирішатьінституціональних проблем бізнес-клімату в Україні. На подолання таких проблем, як корупція та брак компетентних чиновників, необхідно багато років. Проте позитивні зміни в податковій системі дадуть можливість сформувати додаткові аргументи на користь провадження підприємницької діяльності в Україні. А це вже створить підґрунтя для наведення ладу в інших сферах економіки.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво