Плюс на мінус

На тлі падіння реального ВВП, фіксованого Держстатом другий квартал поспіль, вихід банківської системи на прибуткову діяльність уперше за три роки - один із небагатьох позитивних сигналів в економіці за останній час. Хоча пояснюється він зовсім не "покращенням" життя банкірів, вони просто пристосувалися до існування у світі високої вартості ресурсів та обмеженої кількості клієнтів, здатних не тільки позичити, а й віддати гроші.

Очищення портфелів від поганих кредитів, спекулятивні операції на валютному ринку та активне перевкладання залучених у населення депозитів у держоблігації уряду - головні рецепти виживання банківської системи торік.

Що, звісно, не може бути підставою для особливого оптимізму: без відновлення кредитування і зростання економіки банки не зможуть підтримувати свою життєдіяльність і муситимуть істотно утиснутися та піти з ринку через банальну відсутність попиту на свої послуги.

Виправити ситуацію можуть зниження вартості ресурсів і формування держзамовлення на інфраструктурні проекти, до фінансування яких могли б підключитися фінустанови. А також, хоч як дивно це звучить, посилення регулювання діяльності банків.

Якщо проаналізувати думки експертів про причини високої вартості кредитних ресурсів в Україні, то можна виокремити три причини.

Перша - жорстка монетарна політика Національного банку, який до останнього часу активно вилучав гривню з обігу для зниження тиску на обмінний курс. Друга причина - низький рівень захисту прав кредиторів, права яких щодо повернення коштів не забезпечено законом і правоохоронною системою. І, нарешті, третя - низькі темпи економічного зростання, які не стимулюють підприємців до залучення ресурсів на розвиток бізнесу.

Насправді ключові причини зовсім в іншому - у відсутності довіри до банківських установ із боку громадян, які не поспішають нести їм свої заощадження, високі девальваційні очікування, долати які доводиться з допомогою високих депозитних ставок, і розрив у строковості між активами і пасивами банків, які фінустанови також змушені перекривати, незважаючи на вартість ресурсів.

А переплутавши причини і наслідки, можна легко помилитися з вибором методів "лікування". Зокрема, перехід до плаваючого курсу, який багато експертів називають головним інструментом зниження девальваційних очікувань, може дуже боляче вдарити по банківській системі і, замість послаблення, призвести до подальшого зростання депозитних ставок - через масове вилучення вкладниками коштів, яке може піти за курсовими коливаннями.

Крім того, високі депозитні ставки за гривнею є наслідком високої вартості валютних вкладів. Адже якщо долар сьогодні можна розмістити в першокласному банку під 7–9% річних, чи можуть бути гривневі депозити дешевше 17–19%?

Причина дорожнечі валютних ресурсів сьогодні - це активне повернення комерційними банками залученого раніше за кордоном фінансування і високі ставки запозичень Мінфіну, що, зі свого боку, також підігріває інтерес банків до дорогих валютних ресурсів.

"У посткризовий час були посилені норми щодо кредитування у валюті. Я вважаю це рішення правильним і не бачу необхідності змінювати існуючі вимоги. Вважаю, що відновлення кредитування у валюті навряд чи доцільне на тлі спроб НБУ дедоларизувати економіку. Це було б нелогічно в умовах, коли вжиті регулятором заходи дають результат. Як альтернативу Міністерство фінансів запропонувало ринку новий інструмент - валютні державні облігації. Думаю, банки будуть активно його використовувати у 2013 р.", - вважає голова правління Укргазбанку, виконавчий директор НАБУ Сергій Мамедов.

Аналіз ситуації показує, що депозити фізичних осіб у гривневому еквіваленті у валюті торік зросли на 32,7 млрд грн, що становить близько 4 млрд дол. Куди ж ці кошти поділися, якщо депозити зросли, а кредити зменшилися?

За даними Національного банку, торік його підопічні повернули зовнішнім кредиторам 2,6 млрд дол. і на таку саму суму придбали валютні ОВДП в уряду. Також фінустанови на 2 млрд дол. збільшили залишки коштів на своїх зарубіжних рахунках (в авуарах - до 11 з "хвостиком" мільярдів). Сукупно зазначені суми приблизно дорівнюють обсягу погашень валютних кредитів населенням у 2012-му (в еквіваленті - 29 млрд грн) і зростанню обсягу валютних депозитів фізосіб (32,7 млрд грн).

"У класиці економічної теорії ставки відображають інфляційні очікування. А в нашій нинішній ситуації доречніше говорити не про інфляційні, а про дефляційні ризики. Тому різниця, яка існує сьогодні між ставками в гривні і в доларі, є платою за девальваційні очікування", - говорить директор департаменту НБУ з управління золотовалютним резервом та операціями на відкритому ринку Олександр Дубихвіст.

На думку експертів, знизити їх допомогли б домовленості з Міжнародним валютним фондом, а також дії уряду з поліпшення ділового клімату в країні, що має привести до підвищення зацікавленості бізнесу у розвитку і залученні кредитних ресурсів.

Уряд проводить багато дискусій з МВФ щодо обсягу держгарантій, які закладені в бюджеті-2013 у розмірі 50 млрд грн. Про це розповіла директор департаменту боргової і міжнародної фінансової політики Міністерства фінансів Галина Пахачук під час круглого столу "Бюджет і банки: чи може держава допомогти відновити кредитування?", організованого за підтримки DT.UA.

"Усі виходять із чого? Мовляв, державну гарантію надано - все, можна не повертати. Але держава не може давати незабезпечені гарантії… Державні гарантії, які надаються суб'єктам господарювання, не повинні створювати навантаження на державний бюджет і на його видатки в майбутньому", - наголосила представник Мінфіну.

Г.Пахачук повідомила, що торік уряд надав держгарантій за кредитами на 75 млрд грн. При цьому гарантований державою борг збільшився лише на 0,5 млрд грн. Як пояснила представник Мінфіну, такий статус-кво зумовлений тим, що зобов'язання включаються в держоблік тоді, коли позичальник почне використовувати кредитні кошти, повернення яких гарантується державою.

"Банк - це фінансовий посередник, який не створює, а задовольняє потребу економіки та її суб'єктів у кредитних ресурсах, - говорить голова правління банку "Хрещатик" Дмитро Гриджук. - Якщо бізнес почне розвиватися, попит на ресурси зросте разом із дохідністю банків, і акціонери будуть готові знову вкладати ресурси в банки і стимулювати кредитування".

У зв'язку з цим Українська кредитно-банківська спілка запропонувала Кабміну доповнити програму активізації розвитку економіки заходами, спрямованими на забезпечення довгострокового економічного зростання шляхом поступового зниження вартості кредитних ресурсів. Серед запропонованих заходів - розширення ліквідності банківської системи, у тому числі шляхом спрощення доступу до кредитів рефінансування Нацбанку. В УКБС переконані, що це дасть змогу залучити додаткові ресурси для кредитування реального сектора економіки і сприятиме її зростанню.

Ще однією причиною низького попиту на ресурси, усуненням якої доведеться займатися економічному блоку уряду, є висока закредитованість підприємств, багато з яких довели рівень позикових коштів до 70–90% валюти балансу. "З урахуванням високої частки тіньової економіки і несприятливої економічної ситуації коло платоспроможних клієнтів дуже обмежене. Хоча потенційно попит на кредити може бути значно вищим - за умови детінізації економіки", - говорить начальник відділу аналізу і досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитро Сологуб.

Однак для цього, крім дій влади із стимулювання детінізації, необхідні розвиненість фінансового, фондового та інших ринків, поліпшення інвестиційного клімату в країні. "Сьогодні це поки що млявий процес, тому невідкладним є практичне здійснення реальних реформ, - говорить Дмитро Гриджук. - Якщо ж говорити про спрямування безпосередньо валютних ресурсів у кредитний оборот, то необхідна активізація розвитку експортного потенціалу країни, підвищення конкурентоспроможності української продукції, запровадження протекціоністських заходів стосовно наших товарів на світових ринках, залучення зовнішніх інвестицій".

"У держави є механізм стимулювання кредитної активності шляхом компенсації відсоткових ставок. Найбільш чітко цей механізм відпрацьований у сфері кредитування сільського господарства. Якщо держава визначить інші стратегічні галузі і напрями, вона точно так само може залучити туди кредитування шляхом компенсації відсоткових ставок з бюджету", - погоджується з колегою Сергій Мамедов.

При цьому багато опитаних DT.UA банкірів зазначають, що задеклароване урядовою програмою створення Банку розвитку з метою стимулювання і підтримки пріоритетних сфер економіки потребує виділення додаткових фінансових ресурсів, джерела яких - поки що - залишаються невизначеними.

Як повідомила 5 лютого ц.р. заступник начальника управління розвитку фінансових ринків Міністерства економічного розвитку і торгівлі Валентина Небога, планується, що Банк розвитку буде 100-відсотково державною структурою, яку буде створено за рахунок коштів держбюджету. Також передбачено створення окремої нормативно-правової бази для цього банку. Однак, за словами представника Мінекономрозвитку і торгівлі, потенційний розмір капіталу фінустанови ще обговорюється, "хоча очевидно, що сума 120 млн грн (мінімальна вимога до всіх банків), що раніше озвучувалася як можливий варіант, буде недостатньою, зважаючи на масштаб завдань, які держава ставитиме перед Банком розвитку".

Це ж стосується запланованого механізму часткової компенсації відсоткових ставок за споживчим автокредитуванням фізосіб при купівлі ними вітчизняної продукції і передбачених заходів пільгового кредитування окремих галузей.

"На жаль, ресурси уряду обмежені. Всі ми розуміємо, що будь-який вид субсидії є, по суті, передачею статків від однієї категорії платників податків до інших. Тому неможливо одержати значне зростання у субсидованому кредитуванні без відповідного збільшення державних видатків", - упевнений голова наглядової ради "Піреус Банку" Янніс Кіріакопулос. І хоча, безумовно, держава може приймати рішення щодо допомоги конкретним секторам (наприклад сільському господарству) або соціальним групам (наприклад програми із субсидованого іпотечного кредитування), це не зможе підтримати всього ринку кредитування.

"Насамперед для розвитку кредитування потрібно сконцентруватися на лібералізації операцій між НБУ і комерційними банками (валютні свопові операції відносно комерційних банків, які мають валютні ресурси, але не мають достатньо гривні для збільшення обсягів кредитування). Інакше про стабільність фінансового сектора можна просто забути. А інструменти досить популярні, і немає необхідності заново винаходити колесо. Досить перейняти практику європейської або американської системи за операціями РЕПО", - погоджується голова правління "Ерсте Банку" Павло Цетковський.

Окрім того, на думку банкіра, Нацбанку необхідно просто постійно підтримувати достатній рівень ліквідності на міжбанківському ринку. "Це посприяє розв'язанню проблеми як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді. При цьому значну увагу слід приділити вихованню і підтримці довіри населення до банківської системи загалом", - вважає П.Цетковський.

Утім, покладатися тільки на державу в нашій країні неправильно. Та й послаблення монетарної політики в поточних умовах може знову призвести до зростання попиту на валюту. "Динаміка платіжного балансу чітко показує, що обмінний курс перебуває під девальваційним тиском. У цих умовах більш м'яка монетарна політика (з метою відновлення кредитування) неминуче призведе до тиску на курс", - говорить Дмитро Сологуб.

Тому банки вже почали самостійно визначати стелю відсоткових ставок із залучення корпоративних депозитів і приватних вкладів як у національній, так і в іноземній валюті. "Це кореспондується з процесами із залучення зовнішніх запозичень, що в результаті зможе зблизити ставки за гривневими і валютними депозитами настільки, що буде нівельовано розбіжності. Таким чином, банківська система убезпечить себе від ризиків саме щодо коштів в іноземній валюті, і банки матимуть можливість знизити кредитні ставки, що, у свою чергу, допоможе активізувати кредитування", - вважає Дмитро Гриджук.

"Зважаючи на поточні ринкові умови, ми не очікуємо радикального зниження ставок у найближчі кілька місяців, тоді як подорожчання ресурсів уже обмежене неможливістю бізнесу перенести збільшені витрати на своїх клієнтів в умовах дуже низької інфляції", - підтримує тезу Янніс Кіріакопулос. За його оцінками, ринок не побачить у найближчі місяці ставок за кредитами у гривні нижче 20% річних. Хоча, на думку Сергія Мамедова, оптимальні ставки для відновлення попиту на кредити мають бути в межах 15–17% за гривнею.

"Багато чого залежатиме від макроекономічної стабільності в Україні. Учасники фінансового ринку повинні подолати страхи, зважити всі ризики і припинити будувати свої бізнес-моделі тільки з урахуванням негативних сценаріїв. Економічне зростання в умовах страху і панічних настроїв неможливе", - резюмує експерт.