Кредити НБУ: порядок (не)повернення

У Нацбанку затурбувалися якістю застав за кредитами рефінансування, яких він від початку кризи видав на загальну суму понад 180 млрд грн. Швидкість і механізми видачі таких позик часто не передбачали належного контролю за забезпеченням, яке натомість надається банками, або ж у Нацбанку заплющували на якість застав очі. Причому ситуація розвивалася однаково як у "сімейний", так і в "післямайданний" період управління Нацбанком: тільки при Соркіні за фінансистів, які потерпали від грошового голодування, замовляв слівце Михайло Гойхман, а при Кубіві - Андрій Іванчук.

У першому півріччі 2014-го обсяг наданого Національним банком рефінансування становив 120 млрд грн, що в 1,7 разу більше, ніж за весь минулий рік. При цьому видані НБУ позики завжди ділилися на дві частини: стабілізаційні кредити, реально необхідні для порятунку банків і повернення депозитів (які НБУ видавав не надто охоче), а також "схемне" фінансування - за ставками істотно нижчими за ринкові. Наприклад, банкіри неодноразово звертали увагу на існування нікому не зрозумілої градації в ставках за кредитами НБУ. Мовляв, одні банки могли отримувати такі позики під 7–7,5% річних, а іншим регулятор видавав гроші під 19% (2 дисконтні ставки НБУ до 5 червня ц.р.), потім 14,25% (1,5 дисконтної ставки). Після збільшення дисконтної ставки до 12,5% вартість таких кредитів піднялася до 18,75%.

В умовах дефіциту гривні й високих ставок за вкладами населення, доступ до ресурсу НБУ став головною конкурентною перевагою низки банків, які однією рукою брали кредити нібито на підтримку ліквідності й повернення вкладів населенню, а іншою - активно кредитували своїх клієнтів, тоді як їхні конкуренти згортали фінансові програми. Як приклад можна назвати ПриватБанк, Дельта Банк, "Фінансова ініціатива", ВіЕйБі Банк і ще кілька менших фінустанов.

Різноманіття форм кредитування з боку НБУ, а також досить гнучкий підхід до застав під такі кредити (ринку відомі випадки договорів, де заставу треба було оформити вже після отримання кредиту в Нацбанку - природно, його оформляли з порушеннями) викликали всередині Нацбанку бажання стандартизувати підходи до виданого раніше рефінансування. В одному зі своїх нещодавніх інтерв'ю голова НБУ Валерія Гонтарєва розповідала, що у процесі аналізу якості активів одного з банків, які втратили платоспроможність, з'ясувалося, що наданих під заставу рефінансування активів з покриттям 0,25 (НБУ оцінив 1 гривню кредиту в 25 копійок при заставі) не вистачило навіть на половину суми. Хоча в заставі були кредити першої і другої категорій, проводилася оцінка активів, усе було підтверджено документально...

Звичайно, у цьому випадку можна нарікати на "сімейну" корупцію, однак запитання до якості нагляду (або небажання його здійснювати належним чином) залишаються і тепер. Наприклад, перед запровадженням тимчасової адміністрації в Єврогазбанку, який пов'язують з екс-головою НАК "Нафтогаз" Олексієм Івченком, менеджменту фінустанови дали можливість так переформатувати вклади своїх клієнтів, що з 1,9 млрд грн депозитів фізосіб майже 1,7 млрд грн підлягають компенсації з Фонду гарантування вкладів фізосіб. На цьому тлі ідея пані Гонтарєвої зробити публічним продаж ФГВФО активів проблемних банків викликає як мінімум посмішку. Адже саме фонд мав не допустити схемного переформатування депозитного портфеля, щоб знизити навантаження на бюджет.

Проте, замість працювати над внутрішніми помилками, НБУ посилює жорсткість умов роботи для банків. У розпорядженні DT.UA опинився проект постанови Нацбанку, яка встановлює порядок реструктуризації виданих раніше НБУ кредитів і може докорінно змінити підходи до видачі нових кредитів рефінансування. Істотних змін зазнає і список оцінювачів та аудиторів, висновок яких НБУ прийматиме для оцінювання пропонованої застави.

Розроблений Нацбанком документ передбачає, що проведення реструктуризації здійснюється підписанням нового кредитного договору, оцінювання активів за яким можуть здійснювати тільки шість компаній. До переліку обраних аудиторів, на пропозицію НБУ, ввійшли E&Y, PriceWaterhouseCoopers, KPMG, Deloitte Touche Tomazu, Colliers і DTZ. При цьому пропонується встановити такі коефіцієнти покриття застави після її оцінювання: нерухомість - 0,7; цінні папери першого рівня лістингу - 0,7; іпотечні кредити з високою якістю обслуговування боргу - 0,5. Державні ЦП, валюта й гарантії урядів і банків-нерезидентів з рейтингом не нижче ніж "А-" - 0,9.

Після переоформлення застави (і, мабуть, її доформування) у банків буде трохи більше ніж три роки, щоб повернути всю заборгованість. Протягом 2014 року треба буде повернути регулятору не менш як 5% усього боргу, 2015-го й 2016 року - по 30, протягом 2017-го - 35%. При цьому погашати треба помісячно.

Позитивним моментом для банків буде хіба що відсоткова ставка, яку в НБУ пропонують визначити на рівні дисконтної +1% і не корегувати. Це - пряник.

Далі - батіг. Оцінювача майна банку НБУ може визначати самостійно.

Після підписання договору про реструктуризацію комбанк повинен узяти на себе зобов'язання з обмеження низки операцій. Зокрема, не розподіляти дивідендів. Припинити виплату премій і бонусів, крім безпосередньої оплати/винагороди за продаж банківських послуг. Не купувати основних коштів, що не призначені для провадження банківської діяльності (такі ОК можна приймати на баланс внаслідок реалізації прав заставоутримувача). Не купувати цінних паперів, крім державних і гарантованих державою (при цьому можлива реалізація прав заставоутримувача).

Також банкам, які погодилися на реструктуризацію кредитів рефінансування, буде заборонено достроково погашати свої облігації (викуповувати їх можна за ціною не вищою за 90% від номіналу), видавати бланкові кредити (крім кредитування фізосіб з граничною сумою 100 тис. грн за раніше виданими позиками і 50 тис. грн - за новими кредитами, міжбанківських кредитів овернайт і операцій з банківськими картами).

З огляду на обсяги раніше виданих кредитів, Нацбанк ставить банкірів у доволі складне становище. Наприклад, Ощадбанк і ПриватБанк повинні будуть повернути регулятору за поточний і наступний роки по 7 млрд грн. Дельта Банк - близько 4 млрд грн. Платити доведеться навіть рекордсменові з неповернення рефінансування - банку "Надра" Дмитра Фірташа - близько 2,6 млрд грн. І "другові Кубіва" Олегу Бахматюку - його "ВіЕйБі" й "Фінансова ініціатива" муситимуть повернути близько 4 млрд грн.

Суми, з огляду на серйозний відтік коштів з банківської системи, чималі. І рефінансувати їх комбанкам доведеться в умовах закритих зовнішніх ринків, тільки залучаючи нові вклади фізосіб. "Це призведе до зростання ставок на ресурсному ринку, - вважає один з відомих на фінансовому ринку скарбників. - Крім того, багато власників банків опиняться перед вибором - або повертати НБУ борги, або банкротити свої фінустанови, бо такі кредити - особливо видані за пільговими ставками - часто використовувалися для фінансування бізнесу власників банків".

Не до кінця зрозуміла банкірам і схема повернення рефінансування, яке не буде реструктуризоване. Наприклад, за інформацією НБУ, з 2008 року було видано стабкредитів на суму 115 млрд грн. З них 91,5 млрд грн - з 2008-го по 2013 р., а 23,6 млрд грн - цього року. При цьому банки віддавали регулятору в заставу в основному іпотеку, причому за завищеними цінами. Переоцінка таких кредитів призведе до того, що значна частина рефінансування виявиться не забезпеченою заставами. "Якщо НБУ вимагатиме повернути такі кредити, то це призведе або до смерті частини банків, або до сплеску корупції", - впевнений один з авторитетних фінансистів.

Хоча загалом ідею повернення раніше виданих кредитів банкіри вважають здоровою. "Треба домогтися, щоб банки заміщали у своїх пасивах гроші НБУ коштами клієнтів, - упевнений член ради асоціації "Українська кредитно-банківська спілка" Ярослав Колесник. - Однак у цьому разі НБУ пропонує занадто низьку ставку для використання таких кредитів - вона має бути не меншою за 1,5 дисконтної ставки, щоб банкіри були зацікавлені в заміщенні ресурсів НБУ і не було випадків використання стабілізаційних кредитів для розвитку бізнесу".