Фактор часу — вирішальний - Макрорівень - dt.ua

Фактор часу — вирішальний

12 червня, 2015, 22:21 Роздрукувати Випуск №21, 12 червня-19 червня

Україна вступила в дуже відповідальний етап: запровадження з 1 січня 2016 р. глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі з ЄС потребує створення на українській землі сучасних міжнародних стандартів конкурентоспроможності та верховенства права.

 

Україна вступила в дуже відповідальний етап: запровадження з 1 січня 2016 р. глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі з ЄС потребує створення на українській землі сучасних міжнародних стандартів конкурентоспроможності та верховенства права.

 

Український союз промисловців і підприємців за підтримки асоціації BUSINESSEUROPE (найпотужнішого бізнес-об'єднання, куди входять організації країн — членів ЄС), Європарламенту та Єврокомісії відкрив своє представництво при Євросоюзі (у Брюсселі 21 квітня ц.р.). Його делегації взяли участь у Європейському бізнес-саміті, в тому числі в дискусії "Торгівля — Європа в глобальній економіці" (Брюссель, 6 травня ц.р.) та в ІІІ бізнес-форумі Східного партнерства, який проводився в рамках Саміту Східного партнерства в Ризі 21 травня ц.р.

Численні робочі контакти дали можливість зробити висновки щодо якості української підготовки до впровадження зони вільної торгівлі з ЄС, запропонувати європейським колегам варіанти збільшення ефективності співпраці. Дуже важливо, що УСПП висловлював спільну та консолідовану позицію всього українського бізнесу, думку Антикризової ради громадських організацій, Торгово-промислової палати України, Федерації роботодавців України тощо.

Одним із підсумків зустрічей стало визнання ролі громадянського суспільства в євроінтеграційних процесах. Українськими представниками було заявлено, а європейськими партнерами — схвально сприйнято те, що представники громадянського суспільства, бізнес-асоціацій стають постійними рівноправними партнерами діалогу з євроструктурами та національними урядами.

Ми були чесними перед європейськими партнерами і констатували: Україна цінує і вдячна Європі за допомогу, більш того, вона чекає на її розширення та вдосконалення. Але перший крок, який матиме вирішальне значення, Україна повинна зробити самостійно — реалізувати структурні реформи, вдосконаливши функціонування всіх гілок влади, посиливши роль громадянського суспільства. Наскільки Україна зможе впоратися з глобальними викликами, про які також ішлося на зустрічах, — економічною кризою, гальмуванням реформ, корупцією, протидією військовій агресії на Сході країни, залежить виключно від нас самих.

Ми мусимо зробити акцент на розбудові промислової сфери, малого і середнього бізнесу, які є стрижнем економіки, формують робочі місця та генерують податки до бюджету. Потребує вдосконалення фінансова, податкова, експортна політика. Це є надзвичайно важливим в умовах економічної кризи та змін для українських підприємств, передбачених вступом у дію зони вільної торгівлі між Україною та ЄС наступного року. Європа не повинна бути розчарована відсутністю результатів у боротьбі українців з корупцією, тіньовими схемами, нечесними судами, забюрократизованим підприємницьким середовищем, які блокують надходження інвестицій, не дають розвиватися вітчизняному бізнесу. Це наша внутрішня справа — перемогти засилля монополій, олігархічного впливу, домогтися прориву у сфері державних закупівель тощо.

Перед європейцями ми поставили кілька важливих питань щодо вдосконалення фінансової та економічної допомоги.

Прямий шлях завжди коротший

ЄС завжди підтримував розвиток підприємництва в Україні. В рамках Пакета підтримки розміром у
11 млрд євро, підготовленого ЄК у 2014 р., близько 370 млн євро було передбачено для українських малих і середніх підприємств. На жаль, це лише 3%. У 2015 р. ЄС оголосив новий Пакет підтримки — 110 млн євро для малого та середнього бізнесу. Та чи побачить вітчизняний бізнес ці кошти?

Ефективність зазначених програм змушує бажати кращого. Перша причина — складна ситуація на внутрішньому банківському ринку (потрапляючи в український банк, кошти можуть бути виділені бізнесу за нашими кредитними ставками, що неприйнятно для бізнесу). Друга — фактичним одержувачем коштів є іноземні фінансові та консультаційні інституції, які використовують їх задля консультацій та освітніх програм. Безумовно, це дуже корисно для бізнесу, але йому потрібен ще й стартовий капітал, і кредитні ресурси. Саме їх немає, тоді як європейські кошти залишаються не до кінця затребуваними. Наша пропозиція — спрямувати кошти європейської підтримки безпосередньо на підприємства, відпрацювавши механізми контролю прозорого адресного використання.

Інвестиційний інструмент сусідства (Neighborhood Investment Facility, NIF) — чи він працює?

Отже, виявляється, що гранти ЄС для українського бізнесу практично повністю прив'язані до кредитів. Найсуттєвішою є підтримка в рамках NIF і передбачає часткову (10–15%) компенсацію кредитів, отриманих бізнесом. Але ця допомога обмежується 25 млн євро до 2020 р., що становить лише 7% загального пакета підтримки бізнесу. Зрозуміло, що це майже не впливає на загальноекономічну ситуацію.

Українська сторона пропонує відпрацювати механізми, коли фінансова підтримка мала би доходити безпосередньо до бізнесу. В який спосіб? Необхідно надавати гранти саме підприємцям. Є побоювання в нецільовому використанні? Давайте включати механізми подальшого ретельного моніторингу та аудиту, вони існують. Гранти, як і раніше, будуть тісно пов'язані з освітніми програмами, які саме навчать бізнесменів-початківців ефективно використовувати первинний капітал або кредити. Було б доцільно збільшити частку підтримки приватного сектора з боку ЄС, запровадити реальну підтримку не після 2020 р., а вже з 2016-го.

Чи є кредити підйомними?

У "молодих" країнах — членах ЄС місцевий бізнес має можливість отримувати кредити під 3–7%. В Україні кредитна ставка перевищує 30–36% у гривнях і 13–16% в іноземній валюті. Зрозуміло, що підґрунтя до справедливої конкуренції в Україні та для України в ЄС немає. Економічна криза та обвал гривні (до 300% у 2014 р.) призвели до того, що значна частина вітчизняного бізнесу потребує додаткових капітальних інвестицій або кредитних коштів, щоб врятувати свої підприємства, зберегти робочі місця та забезпечити обслуговування кредитів і сплату податків.

В Україні очікували, що програми ЄС стануть фактором стабілізації ситуації в економіці. На жаль, виділені кошти несуттєво допомагають вирішенню проблем. Високі кредитні ставки, про які вже йшлося, є непідйомними навіть для успішного бізнесу, не кажучи про стартапів і малий бізнес.

Який вихід? Треба зробити кредити доступнішими. Вони повинні надаватися позичальникам європейськими інституціями за ставками, що є ефективними в ЄС. Посередників, які накладають додатковий відсоток на шляху до підприємства, треба прибрати. Давайте розглядати цей механізм як тимчасовий і надзвичайний, але поки український банківський сектор не одужає, кредитна допомога ЄС за старими схемами виглядатиме, як фікція.

Крім того, пропонуємо об'єднати зусилля у справі створення Державного банку розвитку, який повинен акумулювати підтримку ЄС, інші донорські, кредитні кошти та забезпечити фінансування капітальних інвестицій, інноваційних проектів, створення інноваційних та індустріальних парків, підтримки малого, середнього підприємництва тощо.

Чи не є наші побажання завищеними?

А може, навпаки? На саміті Східного партнерства в Ризі оголошено про виділення Україні 1,8 млрд євро фінансової допомоги. Є дуже принциповим, як ці кошти буде витрачено. Економіці, яка потерпає від кризи, вкрай потрібна підтримка, і ми воліємо, щоб вона була вчасною та ефективною. Підприємство — от основний суб'єкт економіки, і саме воно повинно відчути себе частиною Європи, організмом, доля якого не байдужа спільноті, куди воно прагне потрапити.

Попереду — нові випробування

Наші зустрічі в Євросоюзі підтвердили твердість намірів впровадити глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі з Україною починаючи з 1 січня 2016 р. Промисловці і підприємці добре уявляють, наскільки це завдання складне для реального сектора економіки, вітчизняної промисловості. Значна зношеність основних фондів, високі порівняно з європейськими енерговитрати в процесі виробництва, низька продуктивність праці, несприятливі кредитна, податкова, промислова політика — от лише короткий перелік проблем, долати які можливо шляхом модернізації, залучення інвестицій, створення доброго підприємницького середовища. Безумовно, основну роботу з підготовки до ЗВТ належить виконувати нам самим. Ще рік тому УСПП та Антикризова рада громадських організацій у складі понад 100 всеукраїнських об'єднань сформулювали перед владою невідкладну вимогу: по-перше, розробити і забезпечити послідовну реалізацію Національної програми адаптації української економіки до умов вільної торгівлі з ЄС (стандарти, технічні регламенти, модернізація), по-друге, підготувати дорожню карту імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

Треба прискорювати адаптацію українського законодавства до умов вільної торгівлі з ЄС. В цьому напрямі дещо зроблено: у сфері подолання технічних бар'єрів ухвалено законодавчі акти щодо стандартизації, метрології, технічних регламентів, у сфері подолання санітарних і фітосанітарних бар'єрів — про безпеку харчових продуктів і про ідентифікацію тварин.

Необхідні чіткі програми запровадження в Україні технічних і санітарних стандартів Європейського Союзу, взаємного визнання сертифікатів відповідності на продукцію, гармонізації податкового законодавства до положень і норм ЄС.

На наш погляд, уряд на принципах державно-приватного партнерства повинен серйозно зайнятися розширенням горизонтів експортних поставок, допомогти бізнесу у пошуку альтернативних ринків збуту української продукції. Нас дуже тривожить, що у відповідь на безпрецедентні заходи з боку ЄС у 2014 р. — буквальне обнуління ввізних мит для українських товарів експорт до Європи зріс лише на 2,6%, і це на тлі величезних втрат ринків на сході! Зрозуміло, що уряду потрібно ретельно проаналізувати такі підсумки та запропонувати країні нову експортну політику.

Крім того, не можна допустити, щоб країна у міру поглиблення євроінтеграційних процесів стрімко перетворювалася на сировинний придаток і полігон дешевої робочої сили для розвиненого Старого Світу. А такі тенденції існують. За перші чотири місяці цього року виробництво продукції машинобудування в цілому скоротилося на 25%, транспортного — на 80, у гнітючому стані судно- та сільськогосподарське машинобудування, на межі зупинки галузеутворююче підприємство ракетно-космічного комплексу — славетний "Південмаш". Не вирішуючи питання модернізації виробництв, не цінуючи унікального інтелектуального, науково-технічного, кадрового, промислового потенціалу країни, ми прирікаємо державу на "постійне проживання" наприкінці світового рейтингу економічної успішності. Це абсолютно неприпустимо.

Однак, не применшуючи значення роботи всередині держави, український бізнес розраховує на допомогу колег і партнерів з ЄС. Вважаємо, що процедури із стандартизації та сертифікації в Україні мають бути простішими та доступнішими для бізнесу. Представництво УСПП у Брюсселі внесло пропозиції до ЄС щодо відкриття акредитованої лабораторії, розширення прав доступу українських підприємств для участі в державних закупівлях Євросоюзу, збільшення квот на безмитну поставку сільськогосподарської продукції на європейський ринок тощо.

Хочу особливо наголосити: я категорично не згодний із думками щодо перенесення започаткування ЗВТ ще на якийсь термін, а такі розмови ведуться… Драматичні події останніх двох років переконали, що час коливань, протистоянь і порожніх декларацій минув. Якби в нас була міцна держава з управлінням без олігархічного впливу та корупційної складової, існувала управлінська вертикаль за європейськими стандартами (креативні, незаплямовані корупцією фахівці), працювала промисловість, йдучи шляхом модернізації, ми не мали б такої економічної кризи, такого падіння рівня життя населення, такої трагедії на Сході.

Нині всім українцям зрозуміло — необхідні реформи і негайно, далі зволікати не можна. Розглядаю євроінтеграцію (певно, найбільшу з усіх реформ, які тільки можна собі уявити) як найпотужніший стимул для виходу з економічної кризи та подальшого економічного зростання. Саме в цьому сенсі УСПП має намір розвивати контакти та співпрацю з інституціями Євросоюзу.

І наостанок. І українські учасники заходів, про яких ішлося в цьому тексті, і наші європейські партнери переконані: реалізація зони вільної торгівлі України та ЄС, супроводжувана реформами, приведе до поглиблення економічної інтеграції партнерів на внутрішньому ринку ЄС, якісного прориву на шляху економічного розвитку. Надії додає той факт, що учасники Східного партнерства на саміті в Ризі взяли до уваги та включили у свою підсумкову декларацію саміту рекомендації, надані на бізнес-форумі, і підтримали програми співпраці ЄС на підтримку розвитку підприємництва в Україні.

 
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво