"Біла пляма" і "чорна діра" в українській економіці

Понад чверть століття українську економіку роз'їдає вірус ділової недосконалості. Він проник в усі пори держави та став однією з ключових причин появи великої кількості системних проблем. Разом з тим про недосконалість, в основі якої лежить недорозвинене управління, в Україні практично не говорять ні на парламентському рівні, ні в органах виконавчої влади, ні в сфері бізнесу, ні в засобах масової інформації. Її просто не помічають, вона - "біла пляма". Чому так відбувається? Адже проблема очевидна, і зустрічаємося з нею практично на кожному кроці.

Коли я працював в Інституті кібернетики НАН України, чув від академіка В.Глушкова про принцип рівності двох технологій: матеріальної, у тому числі виробничої, та інформаційної, у тому числі управлінської. Тільки функціонуючи одночасно та взаємодіючи одна з одною, вони забезпечують одержання на виході потрібного продукту. Це як людина, у якої нерозривно взаємодіють тіло й мозок. Отож академік Глушков віддавав пріоритет технології управління, тому що, як він говорив, виробнича технологія матеріальна, і її простіше сприймати. А управлінську, як і діяльність мозку, не видно й тому складніше осмислити.

Очевидно, з цієї причини на відмінність систем управління радянського часу й суттєво складніших систем менеджменту, властивих насиченому ринку, в Україні мало хто зміг звернути увагу. Проте саме системний менеджмент лежить в основі сучасної ділової культури й ділової досконалості. Проблема поглибилася тим, що в українських вузах питанням менеджменту вчать не зовсім адекватно тому, що практикується в розвиненому світі. Це позначається на підготовці фахівців, у тому числі менеджерів найвищої ланки. Звідси й, м'яко кажучи, неадекватне ставлення до системного менеджменту, ділової досконалості й ділової культури в нашій країні.

Ділова культура формується й проявляється на двох основних рівнях: держави та безпосередньо організацій. На рівні держави формується бізнес-клімат, а на рівні організацій - їх цінності, а також писані й неписані правила функціонування. Ділова культура принципово різниться в умовах насиченої та дефіцитної економік. При дефіцитній економіці головна цінність - кількість випущеної продукції, чим усе й визначається. Натомість в умовах насиченої економіки, де з'являється конкуренція між виробниками, головною цінністю стає якість, а точніше, задоволення всіх зацікавлених сторін. Це принципово інший світ, якому притаманні інша культура, інший світогляд. Основна увага тут приділяється людині, усе робиться для розкриття її творчого потенціалу. Тому що від людини насамперед залежить місце, яке організація посяде в конкурентній боротьбі. І постійно удосконалюється система менеджменту - вона має забезпечити організації конкурентні переваги.

У світі давно вже досліджуються успішні організації. Узагальнена найкраща практика ведення справ, інакше кажучи, ділова культура, сформована в умовах насиченого ринку, відображається в сконцентрованому вигляді в концепціях ділової досконалості, якими керуються сотні тисяч компаній усіх континентів. В інтерпретації EFQM (провідної європейської організації з досконалості) концепції досконалості у версії 2014 р. - це: Лідерство через бачення, натхнення й чесність; Досягнення успіху через таланти людей; Додавання цінності для споживачів; Побудова сталого майбутнього; Розвиток організаційних здібностей; Використання творчості й інновацій; Адаптивне управління; Постійне досягнення видатних результатів. За своєю суттю концепції досконалості є критеріями ділової культури організацій у сучасній Європі та схожі із принципами соціальної відповідальності, визначеними ООН.

Для практичного використання концепцій застосовують моделі досконалості (моделі ідеальних організацій). Найпоширеніші серед них: японська імені Демінга, американська імені Болдріджа і європейська (модель досконалості EFQM). Модель EFQM всебічно описує будь-яку організацію через дев'ять критеріїв: Лідерство; Стратегія; Персонал; Партнерство й ресурси; Процеси, продукти і послуги; Результати, які стосуються Споживачів, Персоналу та Суспільства; Ключові результати. Ці критерії подано у вигляді 32 підкритеріїв. Модель дає можливість періодично порівнювати з нею будь-яку конкретну організацію, визначати її сильні й слабкі сторони та розробляти інноваційні програми вдосконалення на певний період часу.

Важливою особливістю глобального насиченого ринку стало те, що тут практично вже немає конкуренції товарів або послуг. Будь-яку продукцію можна досить швидко відтворити. Тому головним фактором стійкої конкурентоспроможності стала система менеджменту організації - її мозок, що визначає швидкість і точність передбачення ринкових змін і реагування на них. У зв'язку з цим кілька слів про системи менеджменту найкращих компаній світу. Вони, як правило, цілісні й містять усю сукупність цінностей, представлених відповідними цілями: Якість, Безпека, Екологія, а також Енергоресурси, Інформація, Інновації, Фінанси тощо. Ці системи мають яскраво виражену соціальну спрямованість і передбачають безперервне вдосконалення всіх своїх елементів.

Україна чверть століття тому несподівано опинилася в умовах насиченого ринку, після семи десятиліть існування при тотальному дефіциті й тоталітарному режимі. До нових умов існування суспільство України і його лідери виявилися не готовими. Вони навіть не змогли роздивитися, розпізнати й осмислити різницю між нашим минулим і сьогоденням. Та владі було й не до цього: вона "перерозподіляла" цінності, що забирало у неї багато ресурсів і часу. Тому бізнес-клімат "по-українськи" несприятливий для розвитку підприємств, а самі підприємства продовжують працювати по-старому і мають низький рівень ділової досконалості й конкурентоспроможності. Україна в економічному плані почала сповзати в прірву. Якщо найкращі організації Європи, відповідно до прийнятої у світі 1000-бальної шкали, відповідають 750–800 балам, а найкращі українські підприємства мають 550–600 балів (рівень високий, але таких підприємств в Україні дуже мало), то переважна більшість українських виробників досягають лише 150–250 балів (у розвинених країнах це 300–450 балів).

Відомо, що конкурентоспроможність будь-якої компанії опирається одночасно на бізнес-клімат, сформований у державі, і на свою власну ділову досконалість. Про незадовільний бізнес-клімат у масштабах країни вже так багато сказано й написано, що повторюватися зайве. Ми вже чверть століття живемо в Україні, як у "королівстві кривих дзеркал", і продовжуємо сприймати навколишній світ у спотвореному вигляді. Наведу лише один приклад. Якщо при дефіциті норма стандарту - це верх вимог, то при насиченому ринку вона є лише мінімальною умовою для збереження місця на ринку. В Україні ж на державному рівні й досі закріплене розуміння, що дотримання стандартів, тим більше якщо вони гармонізовані з європейськими, забезпечує конкурентоспроможність на ринках збуту. А отже, українська економіка від самого початку орієнтована на поразку. І таких прикладів багато. Достатньо сказати, що через недосконалість переважної більшості українських компаній, які за своїм рівнем від трьох до п'яти разів поступаються компаніям розвинених країн, порівняно зі світовими лідерами їх продуктивність нижча до 10 разів, собівартість вища в рази, а дефектність вища до 1000 разів! Значною мірою через це валовий національний дохід на душу населення в Україні до 30 разів менший, ніж у розвинених європейських країнах.

Унаслідок того, що низька ділова культура на рівні і держави, і організацій уже більш як 25 років залишається поза полем зору відповідних органів виконавчої влади, в Україні, образно кажучи, утворилася "чорна діра", що поглинула більшість наших колишніх досягнень. А натомість сформувалася ціла низка системних проблем. Деякі їх приклади наведено нижче.

Низька конкурентоспроможність і слабкий експорт. Україна сьогодні є однією з найменш конкурентоспроможних країн Європи. На світовому ринку конкурентоспроможними визнані менше одного відсотка українських товарів і послуг. На зовнішньому ринку, як і раніше, реалізуються переважно товари сировинної групи й напівфабрикати. Частка продукції машинобудування в структурі експорту суттєво нижча, ніж у розвинених країн. Це негативно позначилося на експортній здатності українських виробників.

Корупція. Низький рівень ділової досконалості українських підприємств і організацій є одним з істотних факторів, які формують і продовжують підживлювати корупцію в масштабах країни. Через свою недосконалість підприємці в багатьох випадках готові давати хабара, щоб уникнути належної відповідальності за поставку небезпечної продукції й шкоду, завдану споживачам; небезпечні умови праці й шкоду, завдану здоров'ю співробітників; забруднення навколишнього середовища тощо. Для підприємств, які не здатні виконати діючі обов'язкові норми, є три варіанти поведінки: завдяки власному вдосконаленню досягти здатності виконувати обов'язкові норми; піти з ринку або зберегти на ньому місце з допомогою хабарів, тобто, знову ж, за рахунок корупції.

Масова міграція населення. Населення України за 26 років незалежності скоротилося на 10 млн чоловік. Одна із ключових причин - трудова міграція як наслідок низької ділової культури в країні. Дедалі більше українців мігрують в інші країни в пошуках роботи й прийнятного заробітку, молодь виїжджає за кордон на навчання, щоб там залишитися, українські підприємці перереєструють свій бізнес за кордоном. У результаті, за даними Держстату України, на 1 липня 2017 р. постійне населення країни становило 42 млн чол. з лишком (проти 52 млн чол. у радянський час). Відповідно до комплексного прогнозу до 2050 р., розробленого у 2011 р. Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, таку чисельність очікували лише до 2025 р. (у 2050 р. - 30 млн чол.). Однак "усихання" України відбувається з помітним випередженням. І перспективи тут досить невтішні.

Інші проблеми. Існують також інші негативні наслідки: випуск небезпечної продукції й порушення прав споживачів, висока собівартість продукції та низька продуктивність праці, проблеми з надходженням податків до держбюджету, забруднення навколишнього середовища, зубожіння громадян, що втратили роботу, і т.ін. У результаті сформувалися негативні наслідки в частині соціально-економічного клімату, соціальна напруженість у суспільстві та невдоволення владою. Останнім часом в Україні заговорили про підтримку вітчизняних виробників. Однак ця підтримка розглядається переважно як преференції при держзакупівлях. Про відновлення ж у країні ділової культури й удосконалення організацій навіть не згадується.

Як же змінити ситуацію на краще? Насамперед необхідно провести масову просвітницьку роботу на високому професійному рівні: і в органах влади, і в бізнесі, і серед громадськості. Уже найближчим часом треба прийняти концепцію державної політики у сфері досконалості й менеджменту і на законодавчому рівні запровадити відповідальність органів виконавчої влади за вдосконалення власних систем менеджменту та сприяння вдосконаленню закріплених організацій. Не менш важливо прийняти державну програму створення сприятливих умов для розгортання в Україні руху за досконалість, конкурентоспроможність і сталий розвиток. Можна у двох-трьох областях передбачити пілотні проекти з відпрацьовування рішень щодо забезпечення конкурентоспроможності й сталого розвитку економік регіонів шляхом сприяння руху за досконалість.

У суспільстві потрібно поширювати й роз'яснювати Резолюцію 10-го Всеукраїнського з'їзду якості, яку підтримав Кабмін. До речі, органам виконавчої влади вже доручено використовувати рекомендації, викладені в Резолюції, у своїй роботі, а також забезпечити перепідготовку своїх керівників і фахівців з питань ділової досконалості та системного менеджменту (для них уже проводяться роз'яснювальні семінари). Одночасно учасники 26-го Міжнародного форуму "Дні якості в Києві" звернулися до громадських організацій і ЗМІ з пропозицією підключитися до процесів сприяння розгортанню руху за досконалість і конкурентоспроможність. І це вже знайшло відображення в прийнятій Антикризовою радою громадських організацій України програмі "Платформа економічного патріотизму: першочергові заходи".

В Україні вже накопичено певний позитивний досвід організації вдосконалення вітчизняних компаній на основі сучасних європейських підходів і найкращих практик. Є повноваження від EFQM, підготовлені експерти й підприємства, які можуть слугувати взірцями для наслідування, напрацьовані технології безперервного вдосконалення організацій. Справа за владою та професійними громадськими організаціями із значного поширення цього досвіду. Адже як говорив гуру якості й менеджменту Едвард Демінг: "Удосконалюватися не обов'язково. Виживання - справа добровільна!".