ЙОГО УНІВЕРСИТЕТИ

Пам’ятається, ще коли Павло Лазаренко був прем’єр-міністром, його численні опоненти (безумовно, віддаючи належне хватці й характеру «хазяїна») підкреслювали, що як політик він куди менш вправний. Наступні події побічно підтвердили справедливість цього припущення — за короткий термін Павло Іванович втратив весь свій політичний капітал і значну частину капіталу фінансового.

Проте, схоже, «тюремні університети» пішли на користь екс-лідеру «Громади». Принаймні в своїй останній заяві, зробленій вранці 6 жовтня в окружному суді Сан-Франциско, пан Лазаренко продемонстрував рису, притаманну справжнім політикам, — уміння повернути собі на користь проблеми, які звалилися на голову супротивника.

Ось що почули американські судді:

«Я, Лазаренко Павло Іванович, не прийму рішення про свою винність чи невинність під час сьогоднішньої процедури пред’явлення обвинувачення з таких причин:

1) Пред’явлення обвинувачення є не чим іншим, як політичним переслідуванням, розправою наді мною як керівником партії «Громада» з боку диктаторського режиму Кучми за домовленістю з окремими високопоставленими чиновниками вашингтонської адміністрації Білого дому.

2) Українські власті, які пред’явили мені обвинувачення, перебувають під розслідуванням у зв’язку з обвинуваченням у причетності до зникнення українського опозиційного журналіста Гонгадзе. Президент Кучма обвинувачується в тому, що він у змові з міністром внутрішніх справ Кравченком організував зникнення Гонгадзе, а генеральний прокурор Потебенько разом з Обіходом не вжили заходів для недопущення злочину.

3) Заявляю, що я є політичним в’язнем.

4) Цей суд не має територіальної юрисдикції.

5) Цей суд не має юрисдикції за пред’явленими мені обвинуваченнями».

Віддамо належне Павлу Івановичу. Справа навіть не в тому, що в текст заяви вдало запхали головного лазаренківського критика Миколу Обіхода, жодного разу не згадуваного в контексті «аудіоскандалу». Але як чудово він скористався нагодою приміряти на себе терновий вінець мученика за ідею! У тому, що він є політзеком, Лазаренко має шанс переконати хіба що своїх адвокатів. Схеми тіньових угод, у яких фігурує ім’я колишнього українського прем’єра, займають цілі томи, але запропонована ним і його адвокатами політична схема захисту дозволяє одержати несподівану тактичну перевагу.

Можлива схема захисту така: поки не доведено, що Кучма не злочинець, не можна стверджувати й те, що Лазаренко не є однією з жертв його злочинних діянь. Така форма захисту дозволяє розраховувати принаймні на затягування розгляду.

Відповідно до неперевірених даних, отриманих «ДТ» з поінформованих джерел, окружний суд Сан-Франциско буде однією зі структур, які візьмуться за проведення експертизи горезвісної «морозівської» касети. Можна припустити: якщо американці зможуть підтвердити справжність касети, то (незалежно від результатів інших експертиз) адвокати Павла Івановича одержать серйозний додатковий козир.

Що ж, залишається побажати панові Лазаренку й далі наполегливо опановувати практичні навички мистецтва можливого й висловити надію, що за наступні роки він остаточно розкриється як неабиякий політик. Гідний того, щоб керувати цією країною. У нього є майже чотири століття для самовдосконалення...