Вкрасти не можна купити

У листопаді Вищий господарський суд України розгляне справу, яка може покласти край періодові лояльності української судової системи до фактів «приватизації» держмайна. Справа севастопольського держпідприємства «Атлантика» не така відома, як справа «Криворіжсталі» або НЗФ, проте не менш принципова. Судді ВГС або поставлять крапку в періоді непрозорої приватизації держмайна, або дадуть зелене світло подальшій приватизації активів, які все ще належать державі.

11 вересня 2006 року відбувся тендер із продажу майна севастопольського державного підприємства «Атлантика».

На думку керівництва ТОВ ЛТД «Оплан», під час конкурсу не було створено прозорих конкурентних умов для реалізації майна підприємства, внаслідок чого держава зазнала збитків. Відповідальною стороною виступала Державна розрахункова установа «Агентство з питань банкрутства», третіми особами — СДП «Атлантика» і дніпропетровське ТОВ «Метекс-М».

Незважаючи на те, що зовні ця справа видається простим спором суб’єктів господарювання, які не поділили майно, конфлікт безпосередньо зачіпає й інтереси держави. Більше
того, за словами учасників процесу, не останню роль у цій справі відіграло ігнорування державних інтересів чиновниками.

Нагадаємо, що раніше СДП «Атлантика» було одним із найбільших підприємств регіону, широковідомим за межами колишнього Радянського Союзу. Підприємство не тільки ловило рибу й виробляло рибну продукцію, а й ремонтувало судна. Самій компанії належало 56 суден, які ходили в усіх морях світу. У Севастополі навіть жартували, що якби підприємство перестало працювати і тільки продавало по одному судну на рік, то було б забезпечене коштами на 56 років. Проте останніх кілька років «Атлантика» не вилазила з боргів. На думку експертів, банкрутство підприємства було вигідне деяким структурам, які цікавляться нерухомістю, що значилася на балансі підприємства. Частина землі держпідприємства була на Південному березі Криму, де ціни вже не перший рік зростають з астрономічною швидкістю.

На початку серпня 2005 року на СДП «Атлантика» ініціювали процедуру санації, внаслідок чого керівництво компанією перейшло до керівника санацією. План санації був затверджений постановою Господарського суду м. Севастополя в особі судді Світлани Рибіної 26 липня 2006 року. Правда, санація виявилася «санацією» і фактично полягала в передачі майна заздалегідь вибраному інвестору.

Як відомо, цей спосіб часто використовують, аби оминути Закон України «Про запровадження мораторію на примусову реалізацію майна», прийнятий 29 листопада 2001 року під номером 2864-III, яким було встановлено заборону на приму­сову реалізацію майна доти, доки не будуть законодавчо вдосконалені механізми примусової реалізації майна держпідприємств. Однак на продаж майна в період санації цей закон не поширюється.

Складність для «санаторів» полягала тільки в тому, що, відповідно до законодавства, майно боржника може бути реалізоване лише через відкритий аукціон, у якому можуть узяти участь усі бажаючі, а переможцем виявиться той, хто запропонує найбільшу суму за той або інший лот. На думку експертів, саме з метою обмеження доступу до аукціону розпорядники майна призначили конкурс на 11 вересня, тобто через півтора місяця після затвердження плану санації. Це дуже малий термін для того, аби серйозні покупці встигли хоча б оглянути майно. Крім того, аукціон проводився не на півострові, а в Запоріжжі і виявився досить закритим.

Організатори конкурсу в особі запорізької філії Держав­ної розрахункової установи «Агентства з питань банкрутства» відмовилися пропустити в приміщення, де проводився аукціон, представника ТОВ ЛТД «Оплан», яке надало всі необхідні документи і грошову заставу для участі в торгах.

Тому немає нічого дивного в тому, що майно пішло за ціну, яка практично дорівнювала стартовій. Зокрема база відпочинку «Смарагд» в урочищі Ласпи неподалік Севастополя, недобудований пансіонат на 500 місць, а також будинки і споруди в районі севастопольського Камишового шосе були продані за 20 млн. грн.

Щасливим власником землі і нерухомості стало дніпропетровське ТОВ «Метекс-М». Хоча ні для кого не таємниця, що майно на Південному березі Криму коштує набагато дорожче. Те ж таки ТОВ ЛТД «Оплан», яке вирішило відстоювати свої права в суді, пропонувало практично вчетверо більшу суму — 75 млн. грн. На тлі цього всі розмови про те, що об’єкти потребують величезних інвестицій для прибуткової роботи, видаються не більше ніж порожніми балачками.

Ще один об’єкт, базу відпочинку «Смарагд», яка розкинулася на 11 гектарах за 25 кілометрів від Севастополя, оцінили трохи більш ніж у 6 млн. грн. Хоча, наприклад, група НРБ, за словами глави спостережної ради банку «НРБ-Україна» В’ячеслава Юткіна, за ділянку на Південному березі Криму площею 7 гектарів, із котрих 3,5 гектара були непридатні для будівництва, заплатила 1,2 млн. дол. А це було кілька років тому...

Про те, що справа «шита білими нитками», свідчать і подальші дії покупця. Вже 14 вересня (тобто всього через три дні після проведення конкурсів) ТОВ «Метекс-М» перепродало будівлю на Камишовому шосе севастопольському ТОВ «Метал Сервіс Груп», а базу відпочинку «Смарагд» і недобудований пансіонат — дніпропетровському ТОВ «Суєста» (напевно, представники цих компаній не змогли приїхати в Запоріжжя). Ще через тиждень, 22 вересня, ТОВ «Суєста» перепродує базу відпочинку «Смарагд» іншому дніпропетровському ТОВ — «Магніт-Д».

Вже тільки швидкість, із якою майно переходило з рук у руки, може свідчити про страх судового розгляду. А якщо додати, що за позовом скривдженого ТОВ ЛТД «Оплан» Господарський суд Києва 15 вересня 2006 року прийняв постанову, відповідно до якої на майно СДП «Атлантика» накладався арешт і будь-які дії за результатами конкурсу від 11 вересня заборонялися, то, очевидно, можна не безрезультатно шукати ознаки складу злочину.

Про нещирість і упередженість продавців та покупців свідчить також те, що 27 вересня 2006 року ТОВ «Метекс-М» подало заяву про ініціювання власного банкрут­ства і вже 20 листопада 2006 року Господарським судом Дніпропетровської області було визнане банкрутом. При цьо­му, наголосимо, «Метекс-М» порушило вимоги ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII, в якому сказано, що боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, нездатний виконувати свої боргові зобов’язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання термінів їх оплати. Тобто ТОВ «Метекс-М» брало участь у конкурсі, вже будучи нездатним виконувати свої боргові зобов’язання.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 24 вересня 2005 року, було ліквідовано ДГУ «Агентство з питань банкрутства», тобто агентство на час проведення конкурсу вже більше року не мало права надавати послуги у процесах, пов’язаних із питаннями банкрутства. Залишається дивуватися, як такого факту не помітили держслужбовці. Швидше за все, учасники конкурсу саме на це й розраховували. ДГУ вже давно ліквідоване, майно перепродане, покупець збанкрутував — тобто, по суті, нікому навіть висувати претензії...

Лише 9 жовтня 2007
року Київський апеляційний суд, з огляду на численні порушення, визнав продаж СДП «Атлантика» недійсним.
29 жовтня фірма «Метекс-М» подала касаційну скаргу у Вищий господарський суд України. Як повідомили в офісі «Оплана», до них як позивача надійшов конверт із нібито копією касаційної скарги, проте в конверті виявився... чистий аркуш паперу.

Весь процес навколо продажу майна держпідприємства «Атлантика» свідчить про те, що представники «Метекс-М» вдаються до будь-яких засобів, аби схилити ВГС на свій бік. Тому судді, яких призначать розглядати справу, опиняться під пильною увагою всіх зацікавлених сторін (сьогодні це не лише сторони, які беруть участь у справі, але й ряд державних органів) і, як мінімум, ділової преси.

А до рішення Вищого господарського суду нерухомість СДП «Атлантика» залишається під арештом, і будь-які операції з нею суд може розцінювати як спробу розкрадання дер­жавного майна в особливо великих розмірах.