Суддя Верховного суду США Сандра Дей О’Коннор: «Мене не можна було звільнити чи позбавити пільг…»

Сандра Дей О’Коннор — перша жінка, яка стала членом Верховного суду Сполучених Штатів Америки. За її словами, усе своє життя вона працювала над проблемою незалежності суду. «Президент завжди намагається призначити на посаду федерального судді тих, чиї погляди збігаються з його власною думкою» — сказала пані Сандра в інтерв’ю «ДТ». — Але президент перебуває на посаді чотири роки, а суддя — все життя».

Її кандидатуру на посаду судді Верховного суду США запропонував у 1981 році президент Рональд Рейган. У 75-річному віці Сандра О’Коннор, одна з найвпливовіших жінок країни, пішла у відставку за власним бажанням.

Минулого тижня вона прибула в Україну на симпозіум «Верховенство права і доброчинність у публічній сфері», який проводили Агентство США з міжнародного розвитку та «Ініціатива з верховенства права для України» Американської законодавчої ініціативи в межах антикорупційної програми.

— Гадаю, можна дати ствердну відповідь, якщо порівнювати з ситуацією в інших країнах. Але водночас в останні кілька років ми чуємо від конгресменів, членів законодавчих зборів деяких штатів, що вони незадоволені діяльністю суддів, бо ті цитують рішення суддів закордонних країн. Невдоволення настільки серйозне, що вони застерігають: якщо суддя дозволить собі це, йому оголосять імпічмент. Є пропозиція, і вона перебуває на розгляді в Конгресі США, запровадити посаду генерального інспектора, який би мав повноваження розглядати справи про потенційно некоректну поведінку федеральних суддів. Але це не прийнятно. У США федеральних суддів призначають з огляду на їхню доброчесну репутацію, а строк перебування їх на посаді не фіксований. Відкликати їх можна тільки шляхом імпічменту.

Водночас іще жодного суддю Верховного суду США не відкликали в такий спосіб. Лише одного разу згадану процедуру щодо одного з суддів було розпочато ще на початку ХІХ століття, але її так і не було доведено до кінця. Верховний суд США користується довірою і повагою суспільства, а також інших гілок влади. Повага і сприйняття суспільством суддів Верховного суду необхідні бодай тому, що їм доводиться виносити рішення стосовно дуже важливих для країни, часом дуже суперечливих, питань. Отже, вкрай важливо, щоб країна довіряла суду.

Загалом можна сказати, що протягом історії США дві інші гілки влади і суспільство в цілому з повагою ставилися до рішень Верховного суду (інших судів також). Було лише два випадки, коли президент заявляв, що не домагатиметься виконання вердикту Верховного суду. Перший — коли президент Лінкольн у середині ХІХ століття, під час громадянської війни, призупинив дію закону habeas corpus (щодо права засудженого почути офіційно висунуті йому обвинувачення). Після війни Верховний суд США визнав його дії неконституційними. В ухвалі суду зазначалося, що конституція США захищає всіх громадян в усі часи і за всіх обставин. Другий випадок — коли президент Ендрю Джексон зажадав, щоб індіанські племена пішли зі штату Джорджія і переселилися на інший берег річки Міссісіпі, що суперечило вердикту Верховного суду США.

Отже, іще раз наголошу, судова гілка влади у США користується великою повагою. Тим часом у країні є питання, громадська думка щодо яких не є одностайною. Наприклад, стосовно законодавчого регулювання абортів, одностатевих шлюбів (деякі штати мають намір дозволити такі шлюби). У суспільстві точиться запекла дискусія з цього приводу.

— Справді, коли я пішла у відставку, у певної частини суспільства виникло занепокоєння, що в діяльності ВС може порушитися рівновага. За нашою системою кандидатів на посаду будь-якого федерального судді номінує президент. Ці кандидатури має затвердити сенат, і тут відіграють свою роль політичні міркування. Але після того, як затвердження відбулося і всі аспекти з’ясовані, наші громадяни готові погодитися з рішенням сенату. Я — республіканка, інші судді — демократи, але ця система працює.

Після призначення на посаду у ВС судді не відвідують жодних політичних заходів, не висловлюються з політичних питань, не роблять внесків у фонди політичних компаній політичних партій. У нашій системі розподілу влади на три гілки роль судді настільки важлива, що ми робимо все, аби підібрати на ці посади людей справедливих, неупереджених і компетентних. Це дуже важливо, оскільки в руках суддів — рішення, що безпосередньо впливають на життя, захист честі наших громадян, дотримання прав власності тощо.

— Я впевнена, що президент завжди намагається призначити на посаду федерального судді тих, чиї погляди збігаються з його власною думкою. Але президент перебуває на посаді чотири роки, а суддя — все життя. Крім того, деякі президенти були незадоволені рішеннями суддів, яких вони висували.

Хочу наголосити, що в нас існує як система судів штатів, так і система федеральних судів. У судах штатів суддів не призначають довічно, термін їхніх повноважень є фіксованим. Причому у більшості штатів суддів обирають голосуванням виборців. Я особисто, маючи досвід судді штату, не вважаю, що це досконала система.

— Так, цим ваша система значною мірою відрізняється від нашої. І суддів КСУ обирають не довічно. Це більш типово для конституційних судів у системі цивільного права. У нашій системі конституційні питання можуть розглядатися і судами штатів, і федеральними судами. Але така система цілком може бути життєздатною — як у більшості європейських країн, за винятком Великої Британії чи Ірландії. Наскільки я пригадую, у всіх цих країнах строк повноважень суддів обмежений. Отже, в такій системі судді і суди також можуть працювати неупереджено, компетентно й чесно. Проте мушу зауважити, що на вироблення традиції довіри суспільства до цих органів потрібен час. Очевидно, що труднощі у вас є ще й наслідком саме такої системи формування Конституційного суду України.

— Більшість європейських країн все-таки запровадила коротші терміни повноважень суддів або їх більш ранній вихід у відставку. Мені важко коментувати, бо я не працювала в такій системі. Але, як на мене, так працювати важче. Що я знаю напевно, так це те, що є різні способи обирати суддів, але в кінцевому підсумку, суддями мусять ставати чесні й неупереджені люди.

— Я не можу виступати тут з критикою, але зауважу, що нашій системі це б суперечило. Ми б сказали, що це не відповідає поняттю незалежності. Але в Україні — інша система.

— Я б не хотіла коментувати цю конкретну ситуацію. Просто в нас різні системи, і в нас така ситуація була б неможлива.

— Ні, але коли ми говоримо про незалежність судової влади, то маємо на увазі, що дві інші гілки влади — виконавча і законодавча — не повинні мати право прибрати чи покарати суддю, якщо той ухвалив рішення, яке їм не подобається. Тобто суддя повинен мати можливість бути справедливим. Виносячи рішення — не мати страху, що буде підданий за це якомусь покаранню. Це, звичайно, не означає, що суддя може виносити рішення на основі безглуздих міркувань, бо існує система оскарження рішень. Але коли ми говоримо про конституційний суд, то на рішення цього суду апеляції немає. Хіба що звертатися до парламенту із проханням змінити закон.

— Мене не можна було звільнити й відправити у відставку. Мені не можна було зменшити зарплатню чи позбавити пільг. Врешті єдине, що всім залишалося, — примиритися з тим, що я існую. Але в нашому суді також виносять колективне рішення. У нас дев’ять членів Верховного суду, і потрібно, щоб п’ять суддів погодилися з ухвалюваним рішенням.

— За весь час існування системи — це понад 200 років — було близько 15 випадків імпічменту суддів за хабарництво. Я не думаю, що якогось суддю піддавали імпічменту за те, що не погоджувалися з його рішенням, це були випадки порушення кодексу поведінки суддів. І в цьому списку немає суддів Верховного суду США.

— Важко сказати, бо кожного року ми ухвалювали досить важливі рішення для життя країни. Але, як на мене, одним із найістотніших було рішення, що давало право суду розглядати закони, ухвалені Конгресом, і виносити рішення щодо їхньої неконституційності. Це не зовсім чітко було прописано в нашій конституції, тому запровадження цієї концепції дуже важливе. Країна її сприйняла і відтоді живе за цією моделлю.

Одне з найважливіших рішень в історії Верховного суду США припадає на 50-ті роки ХХ століття. Тоді Верховний суд інтерпретував норму про рівний захист як заборону штатам надавати право, наприклад, на освіту, на основі сегрегації за расовою ознакою. Це було надзвичайно важливо, бо до цього існувала дискримінація афроамериканців. Не менш важливим було рішення щодо визначення меж виборчих округів. У рішенні зазначалося, що в округах має бути приблизно рівне число виборців, інакше це впливало на результат виборів.

— Для цього потрібен час. І необхідно мати систему, в якій судді не можуть бути піддані санкціям тільки через те, що виносять рішення, які не подобаються іншим гілкам влади. Для того щоб реалізовувалося все, що йде на благо країни, законам потрібна передбачуваність, а цього можна домогтися лише маючи незалежну судову владу.

Нині ми живемо у глобалізованому світі, в якому бізнес давно перейшов кордони, і Україна також живе за його законами. Ділові люди хочуть працювати за умов, коли буде можливо передбачити результат контракту, який вони укладають. А якщо результат виявиться протилежним, вони повинні знати, хто нестиме за це відповідальність. Бізнесу потрібна передбачуваність. Якщо ж існує корупція, якщо можливий сторонній тиск на рішення суддів — результати стають непередбачуваними. Ось чому це так важливо для кожної країни.