СТІНА, НА ЯКІЙ ПОКИ ЩО НЕ ВИСИТЬ РУШНИЦЯ

На 7 березня у Верховній Раді призначено розгляд законопроекту «Про зброю». Що дивно, у правоохоронних органах — принаймні на місцях — його ніхто, так би мовити, у вічі не бачив. При цьому в міліцейських колах є підозра, що закон «Про зброю» хочуть проштовхнути депутати, контрольовані або ті, що контролюють організовану злочинність, тобто зацікавлені в перспективному бізнесі. Підозра, може, й безпідставна. Але стурбовані скритністю законотворців силовики припускають, що закон дозволить вільний оборот вогнепальної бойової зброї.

В американців є прислів’я: «Господь Бог створив людей різними, а полковник Кольт зробив їх рівними». На підтримку американського прислів’я в нас є своє: «На Бога надійся, а сам гав не лови». Гордині й лукавства в ньому, до речі, не менше, ніж в американському. Щоб не «загавитися», я одного разу в сезон горбачовської перебудови, коли вже намітився розгул бандитизму, ніби жартома попросив знайомого американця (сиділи в кухні, зосереджено налагоджуючи за штофом міждержавні зв’язки) привезти з Каліфорнії газовий пістолет. Він страшенно злякався: «Зброю не можна в руки брати! Це провокує навколишній світ! Якщо ти купив зброю, то сам дозволяєш, щоб у тебе стріляли!»

Хай там як, у багатьох країнах Заходу дозволено продаж громадянам бойової вогнепальної зброї, у тому числі і скорострільної. Тому й у нас деякі голови схильні вважати, що коли ми приймемо аналогічний, скажімо, американському закон, то хутко впишемося в стандартні рамки західного світу. Аргумент, що наводиться на користь вільного продажу зброї як незаперечний, власне, один: у бандитів зброя є, у них свої закони, а добропорядним громадянам такий закон буде захистом.

Офіційних даних про те, скільки сьогодні на руках у громадян України перебуває зброї, виявити не вдалося. Однак цю цифру неважко і самим вивести: на Черкащині зареєстровано 26 980 рушниць, 1296 карабінів, 5991 одиницю газової зброї. Отже, по Україні такого добра на руках більше мільйона одиниць. Таким чином, у нас озброєна кожна 50-та людина. Тобто 2% населення. Це, природно, не враховуючи зброї, що перебуває в незаконному обороті, та зброї силовиків.

Я поцікавився, що думають наші громадяни з приводу закону, який дозволив би вільне придбання нарізної короткоствольної вогнепальної зброї, себто бойових пістолетів і револьверів? Ці розмови інколи виходили за рамки поставленого запитання.

Архієпископ Черкаський і Канівський владика Софроній:

— Найкраща зброя — віра в Бога. А міліція має добре працювати і бути озброєною.

Микола Щербатюк, заступник начальника Управління адміністративної служби міліції УМВС по Черкаській області:

— Ми виступаємо проти дозволу на вільний продаж зброї. Наше суспільство до цього не готове. І так стрілянина йде... А якщо дозволити купувати зброю, то буде місиво. Нарізна короткоствольна зброя має бути лише у спецслужб.

Анатолій Ільченко, заступник голови Апеляційного суду, голова судової палати у кримінальних справах Черкаської області:

— Говорити про закон рано, оскільки ми його не бачили. Але сам по собі Закон «Про зброю» потрібен. У сільській місцевості люди виявилися незахищеними. Насамперед пенсіонери. Там масово крадуть худобу, кояться інші злочини. Один дільничний не в змозі гарантувати безпеку громадян. У селі мало хто може собі дозволити купити мисливську рушницю, а потім ще й сплачувати необхідні внески. Крім того, дуже складна система отримання дозволу на купівлю зброї. Дозвільна система, принаймні для жителів сільської місцевості, має бути спрощена. Для злочинців це буде стримуючим чинником.

Іван Ф., 64 роки, заступник директора оборонного заводу:

— Я абсолютно негативно ставлюся до ідеї вільного продажу зброї. Суспільство не доросло до того, щоб застосовувати зброю лише за призначенням — із метою самооборони. І не треба гадати, що в усіх бандитів є пістолети. Далеко не в усіх. А будуть — у всіх. Не виключено, що за хабара будь-хто отримуватиме дозвіл. У місті — біля шинків та інших закладів — почнеться така стрілянина!…

Валерій, 35 років, бізнесмен:

— У мене є газовий пістолет. Але я хочу сказати, що наявність зброї — самообман, хибне відчуття безпеки. Якщо в тебе є газовий пістолет чи навіть бойовий, але ти регулярно не тренуєшся в користуванні ним, то 100% гарантії, що в критичній ситуації не зможеш ним скористатися. Потрібно бути насамперед психологічно готовим до його застосування. Коли людина дістає газовий пістолет, ризикує, що противник вдасться, причому вміло, до справжньої зброї.

Ольга Н., 22 роки, бухгалтер-аудитор:

— І так страшно вулицями ходити, особливо ввечері додому повертатися. А буде ще страшніше. Принаймні мені. Але я ніколи не купила б собі пістолет, боюся когось убити. А якщо й куплю, де гарантія, що встигну його дістати із сумочки? Де гарантія, що в людини, яка напала на мене, не буде зброї і, побачивши мою, вона в мене раніше не бабахне? Я зброї дуже не люблю. Батько — військовий, із дитинства брав мене на стрільбище. Я цього гуркоту не витримую. А дехто гадає інакше. Мій дядько, йому 45 років, купив рушницю, він у приватному будинку живе. До нього в обійстя весь час хтось лазив. Весь метал знадвору винесли, навіть каструлі, дроти зрізали і рейку поцупили. Якось мало не вкрали борт від тракторного причепа. Він дуже важкий. Ми його одного разу переставляли — ледве вчотирьох упоралися. А чоловік уночі через паркан його сам перетягнув. Тепер дядько каже, що коли до нього полізуть, він передусім стрілятиме. А потім уже з’ясує, хто ліз і навіщо.

Микола, 47 років, спортивної статури, інженер:

— Я ніколи не куплю пістолет і не хочу, щоб якийсь шмаркач придбав пістолет чи вкрав його, щоб когось лякати, на когось нападати. Пістолет придумав боягуз. Спочатку зброю було створено для полювання. Потім усе це стало спрямовуватися на людину. Я проти цього.

Марина, 25 років, на ринку торгує іграшковою зброєю (вона хоч і іграшкова, але я одного разу стрельнув із такого «Калашникова» з чотирьох метрів — картонка наскрізь. — О.С.):

— Якби суто для самооборони... Але для цього достатньо газової зброї. У мого батька є. А взагалі я проти зброї. У мене прямо руки затрусилися, коли я її одного разу взяла. Не кожен зможе нею скористатися... Жінки рідко в мене купують, напевно, бояться, що дитина очі комусь виб’є. А чоловіки своїм дітям купують.

Олександр, 24 роки, охоронець банку:

— Якщо дозволити вільний продаж, у багатьох виникне спокуса кожну свою проблему розв’язувати з допомогою зброї, анітрохи не думаючи про наслідки. Зброя відучує думати.

***

Може, випадково, але жодна людина відкрито не висловилася за вільний і доступний продаж зброї. Втім, ряд посадовців у розмовах «не для преси» прохоплювалися словом у тому сенсі, що «треба зробити як на Заході, щоб у мене вдома законно лежав пістолет, і як хтось полізе, то в голову йому!»

Вважається, що зареєстрована зброя не стріляє. У кримінальному, звісно, сенсі. Так кажуть у міліції. Але уточнюють: інколи трапляється... Побіжно погортав міліцейську і судову звітність, побачив: трапляється. Ось у Шполі батько-мисливець застрелив сина; ось у с. Ірдинь, залишивши записку, застрелився чоловік через те, що від нього пішла жінка; а ось неподалік кафе «Монро» п’яний міліціонер, «наділений правом постійного носіння вогнепальної зброї», застрелив чоловіка «із хуліганських спонукань, на грунті явної неповаги до суспільства...» Однак ці відомості розрізнені, статистичних даних про незаконне застосування узаконеної зброї немає. А що стосується підмочених кров’ю «західних стандартів», ми й без усілякої статистики — із повідомлень ЗМІ знаємо, що мало який місяць у США минає без стрілянини в школах, яку затіває чи то скривджений, фанатик чи просто недоумок, що прагне геростратової слави.

На божественних скрижалях написано: «Не убий». Цей закон, що його протягом тисячоліть люди невгамовно уточнюють і весь час якось розширено тлумачать, однозначний. Схоже, зараз в Україні ми можемо безболісно проскочити ту стадію становлення демократії, що асоціюється з ім’ям Самюеля Кольта. А якщо «рівність» Кольта буде нав’язана і рушницю (умовно кажучи) повісять на стіну, то вона вистрілить, і для багатьох це станеться в непередбаченому останньому акті.