Сад на «хімії»

Було б перебільшенням порівнювати зі складною головоломкою схему нецільового використання або привласнення бюджетних коштів, які виділяються для реалізації державних, регіональних програм розвитку АПК чи ліквідації наслідків стихійних явищ. Бо механізми «грошового обігу в лівому напрямку» відпрацьовані роками. Окремі керівники сільгосппідприємств, як правило, підробляють документи — акти виконаних робіт або акти обстеження «завданої природою шкоди». А управлінці від агрокомплексу, які мали б контролювати виконання програм, фіктивних документів начебто не помічають, а нерідко діють у змові з безпосередніми отримувачами допомоги. Десятки, а то й сотні тисяч бюджетних гривень втікають в тінь і оминають сільське господарство. Їхні плоди не відчуває конкретний селянин. Зневірившись у результатах своєї праці і перспективах села, він вирушає на пошуки будь-якої оплачуваної роботи в місто або виїжджає на заробітки за кордон.

Лише упродовж минулого року працівники управління СБУ в Тернопільській області порушили і розслідували шість кримінальних справ щодо вимивання (читай — привласнення) коштів, призначених для розвитку сільгоспвиробництва. А цей випадок — незвичайний.

Директор одного із сільськогосподарських товариств у Бучацькому районі переступив усі межі законності і звичайної людяності. П’ять разів суд встановлював його винуватість у скоєнні злочинів, пов’язаних з невиплатою зарплати працівникам (вони досі звертаються у відповідні інстанції з одним болючим запитанням — а де ж наші кровні?!), зловживанням владою і службовим становищем, привласненням або розтратою майна… Вироки були доволі м’якими — штрафи, позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на рік. Востаннє директор В. був засуджений наприкінці 2004 року до п’яти років позбавлення волі з іспитовим строком на один рік. М’які покарання давали старт новим протиправним діям. Будучи обвинуваченим, у листопаді 2004-го керівник сільгосппідприємства чинить ще один «подвиг».

У тому ж році сільгосппідприємству, яким керує згаданий аграрій, було виділено з держбюджету 60 тисяч гривень. За ці кошти керівник зі своїми підлеглими повинен був закласти сад. 12 тисяч гривень аграрій витрачає на проектно-кошторисну документацію. Далі потрібно придбати саджанці. І отут розгортаються найцікавіші події. Бюджетні кошти на суму 48,7 тисячі гривень він перераховує… ВАТ «Коломийська райсільгоспхімія». Звичайно, агрономи-хіміки вирощуванням та реалізацією саджанців не займалися і не займаються. Проте договір з ними укладено, що суперечить вимогам спільного наказу Мінагрополітики та Мінфіну від 21.05.2004 «Про порядок використання коштів, призначених на розвиток виноградарства та садівництва...». А в ньому зазначено, що «здійснення видатків на розвиток садівництва проводяться на конкурсній основі».

Конкурсу, як ви здогадалися, ніхто не проводив. Однак гроші ще повинні лягти у власну кишеню! І для цього, зловживаючи службовим становищем, «садівник» укладає з тією ж райсільгоспхімією договір позики на суму 32 тисячі гривень. Проте намірів залучати ці гроші у закладання саду аграрій не мав жодних. Коломийчани перераховують ці кошти на рахунок очолюваного ним сільгосппідприємства, а через кілька днів директор отримує в банку 31,6 тисячі грн. готівкою. Як показала перевірка, проведена районним КРВ, керівник господарства їх не оприбуткував. Проти горе-бізнесмена від агрокомплексу УСБУ в області знову порушило нову кримінальну справу, яка отримала завершення.

Недавно за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст.191 ККУ (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у великих розмірах) та ч.2 ст. 366 (службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки) Бучацький райсуд засудив директора ПАП В. до п’яти років і двох місяців позбавлення волі.

Урок керівникові сільгосппідприємств дано. Шкода, що лише з шостої спроби. Проте тривожно, чи не підуть схожим шляхом директори інших господарств, адже з кожним роком кількість державних і регіональних (навіть у невеликій Тернопільській області) програм фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва і розвитку села зростає. І бюджетні кошти, що виділяються для їх виконання, — річ спокуслива.