Розкаяння Чалого. Вироком суду кримінального авторитета звільнено від відбування покарання й відпущенО на волю

Два з половиною тижні тому Свалявський районний суд Закарпатської області, розглянувши справу сумнозвісного Володимира Паульо, визнав його винним у скоєнні масових заворушень та перешкоджанні здійсненню виборчого права і засудив до п’яти років позбавлення волі. Після чого, дійшовши висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, призначив йому іспитовий термін у три роки. Іншими словами, якщо В.Паульо не скоїть за цей час якогось злочину, то за грати не потрапить узагалі.

Про те, що В.Паульо (більш відомий у кримінальних колах за прізвиськом Чалий) відбудеться символічним покаранням, неважко було здогадатися задовго до винесення вироку. Першою підказкою щодо цього стало його звільнення обласною прокуратурою зі слідчого ізолятора «на численні прохання трудящих» у листопаді минулого року, другою — особисте прохання Чалого до колег-депутатів Мукачівської райради дати згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності (випадок безпрецедентний за всю історію існування в Україні поняття депутатської недоторканності). Було цілком очевидно: прокуратура пішла зі злочинцем на певні домовленості. Однак те, що внаслідок цього Чалий не сяде взагалі, як для правоохоронців, що його знешкоджували, так і для простих обивателів, стало дуже великою несподіванкою.

37-річний член СДПУ(о) В.Паульо — найбільш яскрава ілюстрація тісної співпраці колишньої влади зі злочинним світом. З іменем цього кілька разів судимого кримінального авторитета (який обіймав посаду радника губернатора І.Різака, а заодно — президента місцевого футбольного клубу) пов’язують усе найгірше, що вкладають у поняття «злочинна влада» — змичка криміналітету з правоохоронцями, вибивання грошей з підприємців, «дахування» контрабандних потоків і т.д. На всю Україну про Чалого заговорили після погромів на повторних виборах мукачівського мера, побиття агітаторів у свалявському готелі «Комфорт» та збройного опору міліції на ужгородському стадіоні «Авангард».

Після затримання у грудні 2004 р. Чалому висунули близько тридцяти звинувачень, зокрема таких серйозних, як бандитизм, терористичний акт, масові заворушення, розбій, за які «світило» від десяти років до довічного позбавлення волі. Скоєні Чалим злочини набули такого резонансу, що місцеві адвокати один за одним відмовлялися братися за захист одіозного заарештованого, а саму кримінальну справу задля об’єктивності передали для розслідування до Львівської прокуратури. Протягом усього досудового слідства В.Паульо вперто мовчав, сподіваючись, що патрони з СДПУ(о) витягнуть його з-за грат. Коли ж у серпні минулого року справу передали до суду і стало очевидно, що колишні покровителі не проти зробити з підсудного звичайного цапа-відбувайла, Чалий заявив, що діяв за прямими вказівками й під погрозами губернатора І.Різака. Після чого кримінальну справу відправили на додаткове розслідування.

Свалявський суд розглянув лише один епізод В.Паульо — напад на готель «Комфорт». Увечері 13 листопада 2004 року близько сотні розбійників на чолі з Чалим, вчинивши опір десяткові співробітників райвідділу міліції (а простіше, побивши їх), увірвалися в попередньо знеструмлений готель і вчинили там погром — повибивали двері, потрощили меблі й сантехніку, після чого побили й силоміць вигнали з готелю без верхнього одягу та речей понад сорок студентів-агітаторів із Тернопільської області. Протримавши студентів півгодини на подвір’ї, злочинці посадили їх в автобус і вивезли за межі Сваляви.

Разом із Паульо на лаві підсудних опинилися й троє його спільників, котрі, крім нападу на «Комфорт», здійснили ще кілька «передвиборних» погромів із вибиваннями дверей та побиттям агітаторів у Мукачевому. Іншим із сотні бандитів покарання вдалося уникнути — потерпілі з наданої картотеки упізнали лише чотирьох, а ті своїх колег під час слідства не «здали». Згідно з вироком, підсудні повністю визнали свою вину (тому викликати на суд потерпілих не було необхідності) й щиро розкаялися в скоєному. Крім того, Чалий пояснив, що керував нападом на готель за особистим наказом І.Різака, і підтвердив це на очній ставці з екс-губернатором. Жодних обтяжуючих злочин обставин головуюча на процесі Н.Жиганська під час розгляду кримінальної справи не побачила і дійшла висновку, що стосовно підсудних доцільно обрати покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Прокуратура таким вироком залишилася задоволеною, ніякої апеляції у вищестоящу судову інстанцію від її імені не було…

Стверджувати, що після вироку Свалявського суду Чалий може забути про минулі подвиги й спати спокійно, поки зарано. На ньому ще «висить» епізод по ужгородському стадіону «Авангард» (після другого туру президентських виборів тут було затримано близько 150 озброєних вогнепальною зброєю, вибухівкою, бейсбольними бітами та кастетами злочинців, котрі планували напасти на демонстрацію протесту). Решта із близько тридцяти звинувачень, у тому числі погроми на мукачівських виборах, якимось чином «відсіялися» під час досудового та судового слідства. Кримінальна справа по стадіону «Авангард» уже була в суді, однак у жовтні минулого року її відправили на додаткове розслідування «для з’ясування всіх обставин злочину». Саме напад на готель «Комфорт» із його чіткою доказовою базою був найреальнішим злочином, за який Чалий міг дістати покарання, на яке справді заслуговує.

Питання, чи виграла прокуратура від домовленостей із В.Паульо, пообіцявши йому символічне покарання за «здачу» І.Різака, залишається риторичним. І.Різаку від показань Чалого ні гаряче, ні холодно, судові засідання, що почалися в його справах, екс-губернатор ігнорує, надсилаючи медичні довідки про незадовільний стан здоров’я і відтягуючи розгляд справи до парламентських виборів (І.Різак входить у першу десятку блоку «Не Так», шанси якого подолати трипроцентний бар’єр оцінюють як досить серйозні). Навіщо прокуратурі було йти на співпрацю з Чалим? Відповідь може бути лише такою: напевно, там сподіваються, що, потрапивши до Верховної Ради, І.Різак, за прикладом Чалого, сам попросить колег-депутатів дати дозвіл на притягнення його до кримінальної відповідальності, а на суді щиро розкається й пояснить, що діяв за вказівкою свого патрона з адміністрації президента. Втім, у кількох людей вирок у справі В.Паульо, без сумніву, викликав гірке розчарування. Колишній начальник закарпатського УВС В.Варцаба, ще один радник І.Різака, а заодно родич В.Медведчука І.Чубірко та кілька інших представників колишньої влади, що переховуються в Росії (хоча їх підозрюють у набагато легших злочинах, ніж скоєних Чалим), напевно, тепер лікті кусають, питаючи себе: навіщо було тікати за кордон і побічно підтверджувати свою вину, якщо з такими прокуратурою й судом можна було спокійно залишатися вдома?..

Мабуть, у відомому «нашоукраїнському» рекламному ролику «Рік тому ви сказали «ні» бандитам і брехні, але вони хочуть повернутися. Не зрадь Майдан!» кадри з «братками» Чалого, які чинили погроми на мукачівських виборах, доцільно вирізати. Щоб вони не викликали у пересічного виборця незручних запитань.

P.S. Коли матеріал уже готувався до друку, стало відомо, що одному з потерпілих вирок у справі В.Паульо, на відміну від прокуратури, видався несправедливим, про що він написав відповідного листа в суд. А значить, справу Чалого має переглянути Апеляційний суд.