ПРОБЛЕМА В «ЗЛАГОДІ»

Про конфлікти Дніпропетровської обласної прокуратури з діловими людьми регіону вже не раз повідомлялося в пресі. Сценарій таких історій, як правило, був незмінним: спочатку інформація про гучні кримінальні справи, слідчі дії (інколи з участю «масок-шоу»), втручання досвідчених адвокатів, суди, зведення до нуля аргументів обвинувачення, закриття справи. Інколи ці конфлікти закінчувалися позовами скривджених підприємців до прокуратури. Не виключено, що в недалекому майбутньому ми станемо свідками ще одного такого розгляду, сторонами в якому виступлять прокурор Володимир Шуба і молокозавод «Придніпровський» — виробник популярних глазурованих сирків.

Читачам «Дзеркала тижня» акціонерна компанія «Комбінат «Придніпровський» добре відома під популярним брендом «Злагода». Компанію створено 1990 року на базі Дніпропетровського міськмолокозаводу №2. Загальний «стаж» перебування на ринку — 27 років. Наразі це одна з найбільших харчових корпорацій України, куди входять кілька молокозаводів, лікеро-горілчаний завод «Злагода», однойменний торговий дім «Злагода» (мережа приватних магазинів), автотранспортне підприємство і навіть продюсерська фірма з виробництва теле- та кінофільмів. За роки її існування акціонерну компанію нагороджено численними дипломами українських і міжнародних виставок, 2000 року комбінат прийнято в Євроринок із врученням емблеми «Євромаркетцентр», він присутній на ринках країн Західної Європи, насамперед Німеччини. «Злагоду» можна вважати стабільно успішним промисловим проектом, у якого є автор — народний депутат України Віктор Веретенников. У інтерв’ю «ДТ» Віктор Олександрович заявив: «За роки керівництва комбінатом мені довелося пережити чимало «наїздів» із боку потенційних претендентів на наше дітище. Коли Лазаренко спробував підвести мене під дуту кримінальну справу, я написав книгу «про хазяїна», за яку на той час цілком могли «пристукнути». Можливо, колись з’явиться книга і про те, як комбінат намагалися прибрати до рук дочірні структури відомого російського магната Романа Абрамовича і що вони для цього робили».

Хроніку подій докладно описано в заяві Веретенникова генеральному прокурору Піскуну від 12.03.2003. Почалося все влітку 2002 року, коли Віктору Олександровичу зателефонував директор одного столичного молокозаводу і сказав, що уповноважений власниками свого підприємства — російськими бізнесменами — вести переговори про купівлю акцій АТВТ «Комбінат «Придніпровський». Веретенников рішуче відповів, що акції не продаються. І стояв на цій позиції під час усіх наступних спілкувань. А наприкінці 2002 року в холі готелю «Україна» до нього підійшли двоє невідомих і повідомили, що приїхали з Москви з приводу питання купівлі акцій комбінату. Почувши відмову, невідомі заявили, що все одно заберуть завод силоміць і що мають своїх людей у вищих державних та силових структурах. Більше того, запропонували співрозмовникові подумати: адже, окрім депутатського статусу, у нього є діти.

Приблизно через два тижні після цієї погрози прокурор Дніпропетровської області Володимир Шуба організував перевірку комбінату, у якій взяли участь понад 150 чоловік. Їх цікавили насамперед документи, які засвідчують право власності (саме те, що може цікавити потенційного покупця). Також за вказівкою прокуратури була зроблена спроба опечатати цехи, що загрожувало б тимчасовим виходом із ринку, а це для кожного виробника означає комерційну смерть. Одного разу, коли Віктор Веретенников сидів у кабінеті обласного прокурора, йому зателефонував по мобільному син Андрій, який зараз обіймає посаду голови правління комбінату, і сказав, що його прийшли арештовувати. Спроба арешту робилася двічі, але сталося непередбачуване: охорона «відбила» директора від правоохоронців, а робітники заводу, ставши щільною стіною, не пропустили спецназ у цехи.

А днями було затримано і в наручниках відправлено до СІЗО директора лікеро-горілчаного заводу, що входить до складу комбінату, Святослава Соболенка — за обвинуваченням нібито в отриманні хабара. Хоча ще три роки тому прокуратура Індустріального району відмовила в порушенні кримінальної справи через відсутність складу злочину: ніякого хабара не було, Соболенка просто намагалися «підставити».

Загалом, тиск на комбінат чиниться нечуваний. І це при тому, що виявити значні порушення в господарській діяльності останнього численні перевіряльники не змогли. Підприємство звинуватили в недоплаті 420 тис. гривень податків, які, відповідно до закону «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військових, затвердженого указом Президента від 1.07.93, були витрачені на будинки для офіцерів. Щодо цього є рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2002 на користь комбінату.

Ще одну справу порушила прокуратура області за фактом незаконного видобутку корисних копалин. За словами прокурора Володимира Шуби, підприємство незаконно видобувало з трьох свердловин воду (!) для виготовлення продукції. Та й тут у прокуратури «осічка»: на кожну свердловину є дозвіл, ліміт і лічильники. За воду заплачено, перебору ліміту немає.

Коли стало зрозуміло, що з трьох кримінальних справ майже нічого не вигорає, прокуратура розпочала PR-кампанію з дискредитації «Злагоди». На прес-конференції 14.03.2003 пан Шуба заявив, що за два місяці 2003 року в Дніпропетровську встановлено 31 випадок отруєння дітей продукцією під маркою «Злагода». Хоча є акт санітарно-гігієнічного обстеження АТВТ АК «Комбінат Придніпровський» санітарно-епідеміологічною службою України за завданням обласної прокуратури від 27—31.01.2003 року і лист за підписом головного лікаря міської санепідемстанції від 13.03.2003. У документах сказано, що випадків харчових отруєнь і кишкових інфекцій, пов’язаних із вживанням глазурованих сирків, не зареєстровано. А устаткування й система виробництва цілком відповідають усім стандартам та розпорядженням.

Що можна сказати ще? По-перше, на захист вітчизняного товаровиробника виступив III з’їзд Партії промисловців і підприємців та УСПП. Депутатський запит Леоніду Кучмі з цього питання підписали понад 50 народних депутатів як від більшості, так і від меншості. По-друге, історія з арештом Костянтина Григоришина стала першим випадком, коли за використання силових структур у вирішенні бізнесових суперечок було покарано конкретних посадовців. Чи станеться таке у випадку зі «Злагодою», покаже час.