Недоторканні депутати, вище голову!

Вину (чи навпаки, невинність) особи може довести лише суд. Ця правова аксіома у світі не потребує коментарів. В Україні вона викликає чимало запитань. Бо в цій державі презумпція невинності має більш коротке життя. Якщо особа — депутат, то хід її кримінального переслідування пролягає через сесійну залу, де вона засідає…

Кримінальну справу проти голови Тернопільської облради, депутата Анатолія Жукінського прокуратура області порушила ще у квітні ц.р. Керівнику представницького органу було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 ККУ («привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинене… в особливо великих розмірах…»). З різних причин розслідування справи тривало майже півроку, проте на сьогодні воно завершено.

Однак 7 жовтня ц.р. вступили зміни до Закону «Про статус депутатів місцевих рад», охрещені в народі розширенням депутатської недоторканності. І хоча всі процесуальні рішення і дії, прийняті до того часу щодо депутата місцевої ради, не втратили свого правового значення, на притягнення А.Жукінського до кримінальної відповідальності була потрібна згода облради. Чому? З цього приводу Конституційний суд України висловився ще у жовтні 1999 року, коли виніс рішення (№9-рп/99) у справі про депутатську недоторканність. А там чітко записано, що «притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину і закінчується зі вступом вироку відносно особи в законну силу». Тому прокурор області Юрій Голуб направив облраді подання про надання згоди на притягнення депутата А.Жукінського до кримінальної відповідальності. Адже без депутатського «одобрямс» справа не може бути направлена до суду.

Що ж встановила прокуратура області, зібравши докази по справі? Голова облради А.Жукінський, зловживаючи службовим становищем, фіктивно оприбутковуючи запасні частини, нібито придбані для службового автомобіля, незаконно заволодів коштами очолюваної ним ради. У 2003 році він купив в однієї з чернівецьких фірм запасні частини для власного автомобіля «Тойота Ленд Крузер» на суму понад 3 тис. грн. Але навіщо, запитайте, платити з власної кишені? Посадовець підробив наряд замовлення, в якому вказав, що придбання цих запчастин проводиться для потреб облради — щоб відремонтувати її автомобіль «Ніссан», а бухгалтерія облради перерахувала ці гроші приватній фірмі.

У наступному році виникла потреба придбати автомобіль для потреб облради. То чому ж не скористатися цією ситуацією? Були оголошені відкриті тендерні торги — як велить закон. Але з допомогою знайомих жителів Дніпропетровської області на підставі договору купівлі-продажу передав свій власний автомобіль «Тойота…» фізичній особі, яка мала передати авто дніпропетровській фірмі для реалізації на торгах, а виручені кошти передати панові Жукінському. Одночасно голова облради, зловживаючи службовим становищем, дав указівку голові тендерного комітету визнати переможцем торгів згадану фірму з берегів Дніпра з усіма подальшими наслідками… Так і сталося. У результаті проведених у травні 2004 року за продуманою схемою торгів Тернопільська облрада придбала цей автомобіль у дніпропетровського ПП за 250 тис. грн., а фактична вартість його становила 162 тис. грн. Ці дві «автомобільні операції» дали можливість заволодіти коштами облради на суму понад 91 тис. грн. У поданні прокурора області також вказано, що А.Жукінський придбав у невстановлених слідством осіб 63 патрони до нарізної зброї, які, згідно з висновком криміналістичної експертизи, є бойовими припасами, і без відповідного дозволу зберігав їх у своїй квартирі в Тернополі. Отож, зробив підсумок прокурор області, дії голови облради, депутата А.Жукінського підпадають під ознаки злочинів, передбачених ч.2 і ч.5 ст.191 («привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем…»), ч.1 ст.366 («службове підроблення») і ч.1 ст.263 Кримінального кодексу («незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами»). Найбільш суворе покарання передбачало позбавлення волі на термін від 7 до 12 років…

Два тижні тому депутати облради в закритому режимі розглянули питання про притягнення голови облради до кримінальної відповідальності і дружно не дали згоди. Виглядало, що повпреди ніби змовилися: свою позицію офіційно не оприлюднили найбільш чисельні фракції «Нашої Україна», колишньої прокучмівської «За стабільний розвиток…» та декілька бютівців (чекайте, виборці, обіцянок про боротьбу зі злочинністю!) За те, щоб їх колега відповідав перед законом, висловилися лише 5 із 67 депутатів, зареєстрованих у залі.

Це депутатське рішення жваво обговорювала громадськість краю. А днями про нього згадали знову. Заступник голови комісії з питань законності облради депутат Орест Зварич, посилаючись на положення Закону «Про статус депутатів місцевих рад» та регламент облради, вніс зауваження щодо даного рішення, оскільки воно не розглядалося на засіданні профільної комісії і його проект взагалі не був підготовлений. Однак депутати знову проявили солідарність і за повторний розгляд прокурорського подання проголосували 17 із 70 обранців.

У контексті меморандуму, підписаного Ющенком, Єхануровим і Януковичем, прийняття Верховною Радою змін до Закону «Про статус депутатів місцевих рад», а відтак скріплення їх президентським підписом мало на меті припинити і не допустити надалі переслідувань місцевих депутатів за політичні переконання. Громадськість зрозуміла, що обвинувачений у скоєнні кількох злочинів голова Тернопільської облради нашоукраїнець Анатолій Жукінський півроку був жертвою політичних репресій в найбільш проющенківському регіоні, а прокуратура виглядала як репресивний орган. Отож, жертовні депутати, вище голови! Про рівність усіх громадян перед законом вже промовчимо.