Не знайти злочинця, а призначити!

Недовіра громадян до правоохоронних органів - річ звична в Україні. Наочне підтвердження сказаного - шокуючий злочин «караванського» стрільця, під час розслідування якого громада ставила під сумнів практично всі дії та версії міліції. Але якщо в цій справі зі смертю підозрюваного вже було поставлено крапку, то в розслідуванні вочевидь замовленого вбивства трирічної давності власника київського гіпермаркету меблів Шабаба Алояна, попри винесення обвинувального вироку нібито його замовникові, досі залишається більше невирішених питань. Тому що ні суд, ні правоохоронні органи не бажають давати на них вичерпні відповіді.

Без права на переклад і захист

Такого висновку дійшли адвокати підсудного Міраба Суслова, компаньйона по бізнесу вбитого Шабаба Алояна. Вони впевнені, що справу проти їхнього підзахисного сфальсифіковано, а досудове слідство і сам судовий процес відбувалися з грубими порушеннями чинного законодавства. У результаті М.Суслову було винесено несправедливий, на їхню думку, вирок у вигляді довічного позбавлення волі. Відразу слід зазначити, що, попри його усне проголошення ще 8 листопада нинішнього року, Києво-Святошинський районний суд Київської області, порушуючи допустимі строки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом, ось уже третій тиждень продовжує зволікати з його видачею в письмовій формі адвокатам. Незважаючи на це, апеляційну скаргу на такий суворий вирок подали вчасно.

Серед низки порушень, на які вказують адвокати, найочевиднішим, на наш погляд, є те, що слідство проводилося всупереч вимогам ст. 112 КПК України, які стосуються підвідомчості розслідування кримінальної справи. Адже під час замаху на Ш.Алояна загинули, виконуючи свої службові обов’язки, і двоє працівників міліції, котрі його охороняли. У їхній смерті також звинувачують М.Суслова. Відповідно, розслідування цієї кримінальної справи мають проводити слідчі прокуратури, а не ГСУ МВС України, оскільки його працівники в цій ситуації є зацікавленою стороною. На жаль, ні слідчий, ні суддя під час заяви відповідних клопотань із боку адвокатів підсудного не взяли цих важливих обставин до уваги.

Додатково слід зазначити, що М.Суслов не є громадянином України і не володіє українською мовою. Отже, йому, згідно з ч. 3 ст. 19 КПК України, після завершення досудового слідства мали надати переклад матеріалів кримінальної справи його рідною або ж зрозумілою йому російською мовою. Але, хоч як дивно, у країні, де останнім часом посилено стали турбуватися про права представників тих національностей, які бажають говорити рідною, а не державною мовою, - такої можливості громадянинові Вірменії, обвинувачуваному у скоєнні особливо тяжкого злочину, надано не було. Причому не тільки на стадії ознайомлення з матеріалами слідства, але й під час слухання кримінальної справи в суді.

«Тільки через кілька місяців після початку судового процесу над моїм підзахисним суд залучив до участі у справі перекладача, - стверджує адвокат М.Суслова Ігор Усенко. - При цьому суд не оголосив перерви в судовому засіданні для ознайомлення підсудного з матеріалами кримінальної справи і продовжував судове слідство, допитуючи потерпілих та свідків. Хоча адвокати неодноразово звертали увагу суддів на те, що їхній підзахисний не ознайомлений із матеріалами кримінальної справи».

Таке ж саме ставлення суду було продемонстроване і до надання підсудному М.Суслову «священного» права на захист, про яке останнім часом так багато говорять і пишуть українські законодавці. Так, під час судового слідства було проігноровано клопотання його адвоката І.Усенка (він долучився до процесу в його розпал, у травні 2012 року, і на той момент був єдиним захисником підсудного) про оголошення перерви в судовому засіданні для ознайомлення з матеріалами 42-томної кримінальної справи.

Цікаво, що два колеги Усенка відмовилися від участі в слуханні цієї справи, вказавши в офіційній заяві на «неможливість виконання своїх професійних обов’язків і захисту інтересів своїх підзахисних через очевидні грубі порушення прав на захист і самого процесу як такого з боку колегії суддів». Приводом до цього, за словами Дмитра Ципіна, який виступає адвокатом М.Суслова у цивільному позові в кримінальному процесі, стало те, що суд досить часто видаляв із залу суду захисників підсудного у зв’язку зі «зловживанням» ними своїми процесуальними правами. «Під цим судді мали на увазі активну позицію адвокатів, які часто виступали із заявами та клопотаннями, жодне з яких так і не було задоволене», - резюмував він.

Вигаданий мотив для злочину

Що ж стосується доказової бази, то практично вся вона будується на показаннях свідків, але в суді обвинувачення спиралося фактично тільки на слова потерпілих - сім’ї вбитого Ш.Алояна. Оскільки 22 особи, на свідченнях яких був сформований обвинувальний висновок, до суду не з’явилися. Половини їх карний розшук не зміг знайти, про що належним чином повідомив суддів, а три особи взагалі виявилися людьми вигаданими, - навіть вказаних слідством адрес їх мешкання немає в природі. Знайомство з ними категорично заперечує і сам підсудний. З цього приводу на адресу Генеральної прокуратури України він надіслав заяву про скоєння працівниками ГСУ МВС України злочину у вигляді фальсифікації підписів свідків на аркушах протоколу, письмових заяв від неіснуючих осіб про відмову від очних ставок із підсудним та розгляду кримінальної справи в суді без їхньої участі. Але відповіді з ГПУ так і не надійшло.

До речі, у справі є цікаві показання одного з охоронців загиблого, працівника спецпідрозділу «Титан», який у суді заявив, що про конфлікти між М.Сусловим і Ш.Алояном нічого не чув, а, навпаки, спостерігав дружелюбні братні стосунки. Крім того, він зазначив: якби існувала хоч якась загроза вчинення замаху на їхнього клієнта, то керівництво неодмінно з метою забезпечення додаткових заходів безпеки видало б їм бронежилети.

Проте у слідства інша версія: мовляв, М.Суслов вимагав від Ш.Алояна поступитися йому своєю часткою в бізнесі. Коли той відмовився, компаньйон вирішив убити незговірливого партнера. Одного з кілерів Ш.Алояна вбили під час перестрілки. Іншого разом із Сусловим засудили до довічного ув’язнення і виплати родичам убитого 1 млн. 200 тис. грн. Адвокати в запропонованій слідством версії того, що трапилося, не бачать мотиву вбивства. «Після загибелі Ш.Алояна М.Суслов жодним чином не отримував його частки. Тому економічної основи, щоб звинуватити його в тому, буцім він хотів шляхом убивства забрати собі торговий центр, не виходить», - зазначає адвокат Д.Ципін. Більше того, сьогодні навіть сина підсудного, який є співзасновником у київському торговому центрі меблів, де й було убито Ш.Алояна, намагаються усунути від участі в бізнесі. Так, МВС України незаконно депортувало його з України із забороною на п’ять років в’їжджати в країну. Судовим рішенням окружного адміністративного суду Києва такі дії міліції були визнані протиправними.

Слідство ведуть… адвокати

Ось тільки слідство і суд продовжують уперто гнути свою лінію. Тому адвокати провели своє власне розслідування і вказали на ряд осіб, які можуть бути зацікавлені в убивстві Ш.Алояна. Так, вони намагалися привернути увагу суду до кримінальної справи, порушеної 7 серпня 2008 року прокурором Святошинського району Києва за фактом заподіяння членами сім’ї Ш.Алояна середньої тяжкості тілесних ушкоджень громадянинові Росії Михайлу Климову. Більше того, адвокати просили долучити до справи документи, які свідчать, що після вбивства Ш.Алояна його син Артур організовує замах на свого далекого родича Сото Мамояна (кримінальна справа №222-0001 СУ ГУБОЗ МВС України) вважаючи, що саме той організував убивство його батька. Правда, попри наявність усієї доказової бази, цю кримінальну справу несподівано закрили. Хоча слідством було зафіксовано факти передачі Артуром Алояном виконавцеві злочину зброї, грошей на суму 150 тис. дол. за вбивство Сото Мамояна. Також оформлені оперативні дані відео- і аудіозапису організації злочину з інструктажем, що у разі провалу замаху необхідно назвати його замовником М.Суслова.

Важливо зазначити, що слідство у справі А.Алояна вів той самий слідчий ГСУ МВС України Р.С.Брухаль, який розслідував і справу загибелі його батька. У результаті А.Алояна звільнили після семи місяців утримання під вартою, і на знак вдячності його сім’я публічно обдарувала МВС десятьма автомобілями, а на лаві підсудних як замовник убивства Ш.Алояна опинився його компаньйон М.Суслов. Обвинувальний вирок із довічним ув’язненням йому виносить колегія суддів на чолі з головуючим суддею Юрієм Бурбелою, який ще якихось п’ять років тому працював на керівній посаді в ГСУ МВС України. За такого дивного «збігу обставин» шансів у М.Суслова на справедливість слідства та суду, на жаль, не було. Тепер йому залишається сподіватися, що апеляційний суд зверне увагу на низку грубих порушень, допущених судом першої інстанції, і скасує обвинувальний вирок, відправивши кримінальну справу прокуророві для проведення додаткового досудового слідства.

Ось тільки знайти справжнього замовника вбивства Ш.Алояна буде практично неможливо, оскільки з матеріалів справи зникли важливі матеріальні докази - сім електронних носіїв основної інформації про події злочину та осіб, котрі його скоїли. Крім того, зникли записи камер відеоспостереження, на яких зафіксовано вбивство, і вилучений у машині кілерів диск. Що це - недбалість правоохоронців чи, може, змова? Відповідь на це запитання має дати Генеральна прокуратура.