НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ КІДНЕПІНГУ

Жінка, яку звинувачено у викраденні онука губернатора Вінницької області, не одержала 50 тис. доларів. До того ж, схоже, ще більше втратила сама — свободу, добре ім’я, фактично втратила сім’ю. Судовий процес, що розпочався у Вінниці день у день, рівно через п’ять місяців після повернення додому онука губернатора (а нині голови облради) Андрія Іванова, схоже, ще більше примножить перелік цих втрат. Хоча можуть бути й несподіванки іншого гатунку...

Обставини кримінальної справи № 01275122 цією зимою прозвучали на всю країну і зробили цілком зрозумілим для будь-якого обивателя це тяжковимовне іноземне слово «кіднепінг».

Тоді, у грудні минулого року, в Україні було викрадено трьох дітей, за повернення яких у батьків вимагали круглі суми в доларах.

Дочку відомого столичного архітектора правоохоронці повернули батькам неушкодженою; 10-річну дівчинку з Житомира, викрадач — директор приватної фірми, який потрапив у скрутне фінансове становище, задушив, прекрасно розуміючи, що вона після звільнення про все розповість. Таким чином, гроші він вимагав уже за мертву дитину. Вінницький випадок, дуже близький за своїми мотивами, першим переданий до суду і може стати дуже повчальним уроком для всіх — батьків, працівників правоохоронних органів, учителів. Не меншою мірою аніж для влади. Останні (у всякому разі в Києві та Вінниці) після пригоди негайно профінансували оплату охорони в школах.

«Вкрав дитину і... порядок!»

На лаві підсудних Ленінського райсуду м. Вінниці — Лариса Яблочникова, 1963 року народження, приватний підприємець, колишній медпрацівник відомчого дитсадка УМВС, раніше не судима і до кримінальної відповідальності не притягувалася. Мати 12-річної дочки...

До речі, лише тепер її вперше вдалося побачити і почути журналістам (точніше, кореспонденту «ДТ», єдиному, хто з усіх представників ЗМІ потрапив у зал суду). Під час слідства мас-медіа до арештованої категорично не допускали, посилаючись на досудову таємницю слідства. Казали, що з побоювань, аби вона чогось такого кореспондентам не розповіла.

Однак, судячи з того, що на початку судового слухання звинувачувана сама висловилася проти присутності преси, заходи безпрецедентної обережності в СІЗО були явно зайвими.

Перше враження від підсудної — звичайна, навіть миловида, жінка. Поводиться спокійно й упевнено, оповідач, можна сказати, фаховий, котрий вчасно вдається до психологічних прийомів «на жалість і співчуття». Згадалися розповіді її колишніх колег, що Лариса свого часу з дивним для працівника дитсадка інтересом ходила в суди слухати справи про рекет і бандитизм. Тепер вона сама постала перед судом і все одно не справляє враження людини, котра легко піддається розпачу й вдається до крайніх заходів у скрутних життєвих ситуаціях.

Проте саме так Л.Яблочникова охарактеризувала обставини, що підштовхнули її до цього кроку. Вона стверджує, що як віруючу людину її зупиняли тисячі моральних канонів, але, вочевидь, не зупинили.

Що ж змусило бізнес-даму зайнятися кіднепінгом?

За словами підсудної, залишивши свого часу роботу з дітьми, вона почала здійснювати вигідні тоді човникові поїздки до Туреччини по товар. Гроші затягують, і Лариса, продавши квартиру, придбала вантажівку, якою останнім часом доставляла до Вінниці різний крам, орендувала торгові площі в декількох магазинах, займалася секонд-хендом. А потім бізнес дав тріщину, з’явилися борги. Виправити становище вона вирішила нетрадиційним шляхом: на її думку, гроші в губернатора «мусили бути» та й батько Андрія — підприємець, директор відомого в місті підприємства «Теплий дім». Іншого способу дістати гроші вона нібито не знайшла.

На запитання прокурора — чому саме ця дитина і чому саме 50 000 доларів (якщо борги перед кредиторами були близько двох тисяч доларів) — Яблочникова, усупереч даним раніше показанням, відповіла, що рішення прийшло до неї спонтанно, усього за добу до зробленого.

«Сюрприз» для дідуся

«ДТ» уже розповідало про перипетії операції «Заручник», котра підняла тоді на ноги тисячі людей. Тому нагадаємо лише головне.

У понеділок, 24 грудня 2001 р., шестирічний онук вінницького губернатора, учень ліцею №7 Андрійко Іванов зник після другої перерви, хоча портфель хлопчака залишився на місці. Там же, у класі, був його верхній одяг, у той час як на вулиці стояв 20-градусний мороз. Всю міліцію, звісно ж, було піднято на ноги.

Надвечір ситуація прояснилася і — загострилася. Батькам Андрія зателефонувала невідома: «Ваш син у НАС (це слово досі залишається без пояснень, але про це пізніше. — Т.П.). Приготуйте 50 тисяч доларів. Завтра я передзвоню. І без фокусів!»

Як виявилося, проникнувши в школу і розшукавши хлопчика, Яблочникова запропонувала йому приготувати дідусю сюрприз — поїхати в облмуздрамтеатр і поздоровити його там із наступаючим Новим роком. А щоб «встигнути» і не повертатися в клас, одягла його в захоплені із собою куртку й шапку. Нічого не підозрюючи, малюк погодився. І, сівши з тітонькою в маршрутку, приїхав на квартиру, котру наймала Лариса: «Будемо чекати дідуся в офісі».

Всі наступні дні викрадачка давала хлопчику заспокійливе (себазен, барбовал), тож зайвих запитань він більше не ставив, перебуваючи у стабільно напівсонному стані.

До операції «Заручник», за словами начальника Головного управління карного розшуку МВС України генерал-майора Володимира Євдокимова, котрий контролював її хід, було залучено понад три тисячі працівників правоохоронних органів. Вони навіть обходили квартири під виглядом Дідів Морозів, однак усі зусилля розшуковиків залишалися безуспішними.

Вимагачка ж призначала по телефону одне місце передачі викупу за іншим, причому обумовлювала винятково нічні години, щоб навколо не було зайвих очей. В умовлених місцях завчасно ховалася (одного разу — зарившись у сніговий замет й накрившись для «камуфляжу» простирадлом), відстежуючи, як поводяться потерпілі. Вийти по пакет із грошима наважилася лише на третю добу. Тут її і взяли.

Страчувати не можна помилувати

Опинившись на лаві підсудних, звинувачувана, котра водила за ніс кілька тисяч задіяних у розшуку професіоналів, сказала, що на четверту добу збиралася повернути дитину без будь-якого викупу, оскільки зрозуміла, що з її наміру нічого не вийде. Так це чи ні — встановити вже неможливо.

У всякому разі, у першому ж наданому їй слові Яблочникова попросила прощення в родичів хлопчика. Чи простять? Адже дитину їм повернули в напівнепритомному стані. Після пригоди хлопчик довго хворів, та й зараз його психічний стан лишає бажати кращого. Підвищену нервовість дитини, зміни в поведінці відзначила і класний керівник Віта Киричук. Уколи транквілізаторів, заклеювання рота скотчем — це дійсно не синець, про який забуваєш через півгодини.

Поки що батько Андрія, Костянтин Іванов, дотримується думки, що підсудна «заслуговує на суворе покарання». І його можна зрозуміти. Якщо залишити сьогодні безкарним викрадення однієї дитини, завтра стане небезпечно випускати на вулицю вже всіх, чиї батьки не ходять в дранті.

Втім, викрадачці-невдасі теж несолодко. Її адвокат побудував захист, базуючись на двох аспектах: погіршенні здоров’я підсудної, у котрої проявилася патологія щитовидної залози, та її 11-річної дочки.

Останню після того, що трапилося, довелося вивезти з міста до бабусі в Чернівецьку область і, за словами Лариси Яблочникової, у неї на тлі психічних розладів почалися проблеми з опорно-руховим апаратом.

Ще один «сюрприз» підніс викликаний у суд чоловік підсудної, підприємець Віталій Л., котрий своє свідчення почав із повідомлення про подання заяви на розлучення.

У ті злощасні дні він був саме у від’їзді. Повернувся з рейса лише напередодні, 27 грудня, і присутності в квартирі чужого хлопчиська не здивувався. Точніше, задовольнився поясненнями Лариси, що, мовляв, «подруга лягла на аборт, ось і попросила, щоб син побув недовго».

Наступного дня, коли дружину затримали, Віталію довелося пережити не дуже приємні хвилини. Оперативники, котрі примчали на квартиру, «зняли показання» із потенційного спільника не без пристрасті й у положенні лежачи. Можливо, тоді він і охолов до дружини, хоча, цілком можливо, не можна виключити і меркантильних мотивів через спільне володіння майном.

Звідси й закономірний інтерес прокурора:

— Як справи в бізнесі?

— Терпимо, — відповів чоловік (поки ще).

Не підтвердив він і твердження Лариси, що сім’я голодувала, перебувала на межі розпачу. Та й борги, що так заважали невдачливій бізнес-вумен, він обіцяв допомогти виплатити.

А чи був спільник?

Ларисі Яблочниковій пред’явлено обвинувачення за ст.ст. 147 і 146) 2 КК України. Вона ж заявила, що визнає себе винною лише за 146-ю (незаконне позбавлення волі чи викрадення людини), за котрою і порушувалася кримінальна справа. Момент суттєвий, оскільки це правопорушення передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі, тоді як 147-ма (захоплення заручників, та ще за наявності спільників) може продовжити термін до 15 років.

Тим часом уже на першому засіданні виникли відповідні запитання. Ще із самого початку обставини викрадення припускали, як зазначав генерал В.Євдокимов, присутність якщо не організованої злочинної групи, то, щонайменше, — досвідченого зловмисника. А тут — жінка, котра раніше не мала жодного стосунку до криміналу і діяла самотужки.

Однак, як засвідчила на суді невістка екс-губернатора Ірина Іванова, котра першою почула вимоги викрадачки, — «голос не той».

— Той був грубий, нижчий і жорсткіший, а цей плаксивий якийсь, — зауважила Ірина.

На це, до речі, вказували й оперативники ще при прослуховуванні: вони давали тій, хто телефонував, за голосом усі 60 років; Яблочниковій, нагадаю, 39...

Прозвучало припущення, що викрадачка могла заздалегідь записати свої вимоги на магнітофон і прокручувати їх вже в такому вигляді. Проте відомо, що вона завжди телефонувала з телефонів-автоматів, номери яких не ідентифікує АВН. Магнітофон у будці таксофона? Схоже, експертам доведеться провести відповідну експертизу, яку взагалі слід було передбачити ще на стадії слідства.

Втім, судді Ігорю Вишарю, котрий веде справу, доведеться вислухати ще чимало запитань і відповідей, аби розвіяти багато сумнівів. У тому числі й те, чи дійсно Лариса Яблочникова, дилетант кіднепінгу, самотужки вчинила злочин, до розкриття якого довелося залучити понад три тисячі працівників міліції, СБУ та прокуратури.