На суддю чекає суд

Із грудня минулого року ГУБОЗ МВС України розшукує заступника голови Приморського суду м. Одеси, суддю за підозрою у скоєнні ряду злочинів.

Кримінальну справу стосовно заступника голови Приморського районного суду міста Одеси Генеральна прокуратура України порушила 8 листопада 2005 року за фактами вчинення службового підроблення, зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, та винесення нею явно неправосудного рішення, що спричинило тяжкі наслідки.

Справа судді виникла не сама по собі і нерозривно пов’язана з іншою кримінальною історією, що розпочалася 2004 року.

У січні 2004 року одеситка, назвемо її О.І., запропонувала своїй знайомій пенсіонерці Світлані Кірюхіній допомогти із оформленням належних останній прав на нерухоме майно: на будинок по вул. Купріна, 7/9, та нежилої будівлі по вул. Шкільний аеродром, буд.1, у місті Одесі. На цю пропозицію Світлана Кірюхіна охоче пристала. Однак далі події розвивалися у не зовсім запланованому власницею напрямі. Одразу ж після завершення оформлення документів О.І. стала власницею зазначених об’єктів. На підтвердження свого права вона мала два договори купівлі-продажу. Один — від 16 серпня 2004 року, згідно з яким О.І. придбала, а С. Кірюхіна — продала належну останній на правах приватної власності нежилу будівлю офісного центру по вул. Шкільний аеродром, буд. 1, у місті Одесі, вартістю 795 000 гривень. Згідно з другою угодою, від 10 вересня 2004 року, О.І. придбала, а С.Кірюхіна — продала належні останній на правах приватної власності житловий будинок із надвірними будівлями вартістю 253 976 гривень та земельну ділянку площею 0,1442 га, вартістю 724 600 гривень, розміщені по вул. Купріна (Академічній), буд.7/9, у м. Одесі. В обох договорах було вказано, що громадянка С.Кірюхіна зазначені в договорах суми коштів отримала. Проте сама Світлана Кірюхіна стверджує інше. Дізнавшись, що вже не є власницею численного майна, вона звернулася у правоохоронні органи. У ході слідства в цій справі С.Кірюхіна категорично наполягала на тому, що вона договорів купівлі-продажу на своє майно не укладала, а отже й продажу зазначених об’єктів не здійснювала.

Але на час звернення цієї жінки до прокуратури легітимність договорів вже була підтверджена рішенням суду.

Якби договори купівлі-продажу майна були дійсними, то потреби звертатися до суду в О.І. не було б, наполягають у прокуратурі.

Втім, далі справа розвивалася так. О. І. звернулася до заступника голови Приморського районного суду міста Одеси і, як передбачає слідство, запропонувала судді постановити незаконні судові рішення про визнання підроблених договорів купівлі-продажу дійсними і про визнання за О.І. права власності на вищезазначені об’єкти нерухомості, хоча зміст розмови судді та позивачки навряд чи вдасться достеменно встановити. Але 8 грудня 2004 року суддя підписує рішення за позовом О.І. до С.Кірюхіної згідно з яким угоди купівлі-продажу є дійсними, а право власності визнається за О.І.

Про ці судові засідання вже потерпіла у справі Світлана Кірюхіна дізналася заднім числом. Відповідно, на засіданнях присутньою вона не була і жодних свідчень судді у ході судового засідання давати не могла. Але, як випливає з матеріалів цієї цивільної справи, своє рішення суддя постановила, спираючись на свідчення відповідачки у судовому засіданні.

За підписом судді 14 січня 2005 року з’явилося ще одне рішення — про зобов’язання Світлани Кірюхіної не чинити перешкод О.І. у користуванні зазначеними об’єктами та про виселення відповідачки з них. Слідство наполягає, що матеріали цієї справи були також підроблені суддею і секретарем судового засідання, а насправді справа не розглядалася.

Заволодівши отриманим у сумнівний спосіб майном, О.І. швидко ним розпорядилася — подарувала своєму чоловікові С.Паркаєву, який один із об’єктів устиг продати.

22 березня 2005 року заступник прокурора м. Одеси С.Буяджи порушив кримінальну справу щодо О.І. за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (шахрайство).

Із травня минулого року, згідно з рішенням заступника генерального прокурора України, справою опікуються слідчі Генпрокуратури.

А 8 листопада 2005 року слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Олег Гарник порушив кримінальну справу і щодо заступника голови Приморського районного суду міста Одеси за фактами вчинення нею службового підроблення — складання і видачі явно неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки і заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і державним інтересам, ухвалення нею як суддею в особистих інтересах явно неправосудного рішення, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.2 ст.375 КК України.

У ході слідства матеріали вищезазначених цивільних справ було вилучено. Як вдалося з’ясувати, у матеріалах містилися лише ксерокопії договорів купівлі-продажу, за якими встановити фіктивність цих договорів було неможливо. Тоді ж чоловік О.І. С.Паркаєв звернувся до Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області із заявою про те, що він виявив відсутність у багажнику власного авто саме цих договорів купівлі-продажу. У день звернення працівники підрозділу органів внутрішніх справ винесли постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за вказаним фактом. За таких обставин, здавалося, правоохоронці втратили можливість дослідити, чи було підроблення договорів.

Та у червні минулого року слідчі прокуратури провели обшук у квартирі О.І., і дивним чином договори, які «пропали», знайшлися. А разом із ними і багатофункціональний пристрій принтер-факс-сканер-копір «HP Photosmart 2613». Після цього слідство призначило судову техніко-криміналістичну експертизу документів, яку було доручено спеціалістам КНДІСЕ.

Проведеною експертизою встановлено, що два договори купівлі-продажу між Світланою Кірюхіною та О.І. від 16 серпня та 10 вересня 2004 року, які містилися в матеріалах цивільних справ, є копіями договорів купівлі-продажу, вилучених у ході обшуку квартири О.І. Експерти також встановили, що договори, знайдені у квартирі О.І., були виконані шляхом копіювання оригіналів документів цих договорів, у які запис прізвища Світлани Кірюхіної та підпис від її імені було внесено шляхом монтажу — сканування одного й того ж оригіналу прізвища С.Кірюхіної та підпису від її імені чи їх копії на багатофункціональному пристрої типу «HP Photosmart 2613», тобто аналогічного вилученому в ході обшуку за місцем проживання О.І.

Висновки експертизи у сукупності з іншими доказами у справі стали підставою для винесення мною 29 серпня 2005 року постанови про притягнення О.І. як обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст. 358 КК України. Ці дві кримінальні справи було об’єднано в одне провадження. І в листопаді 2005 року слідчий виніс постанову про притягнення заступника голови Приморського суду м.Одеси як обвинуваченої у вчиненні зазначених злочинів.

Проте ні О.І., ні суддя на допит у прокуратуру так і не з’явилися. У вересні 2005 року Печерський районний суд міста Києва виніс постанову про затримання та доставку в суд О.І., а одночасно й оголошено її в розшук.

Але, на відміну від громадянки О.І., судді Законом України «Про статус суддів» надано гарантію суддівської недоторканості, а отже, її не може бути піддано приводу до слідчого. За інформацією Приморського районного суду міста Одеси, на даний час суддя на роботі відсутня. Це вона пояснює іншим працівникам суду своєю хворобою, однак документального підтвердження її перебування на лікуванні у Приморському районному суді міста Одеси немає. Теперішнє місцеперебування судді слідству також невідоме.

У грудні 2005 року слідство направило доручення начальнику ГУБОЗ МВС України щодо проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження судді із метою подальшого проведення слідчих дій з її участю, однак позитивних результатів поки що немає.

Одночасно член Вищої ради юстиції, заступник генерального прокурора України Віктор Кудрявцев звернувся до Вищої ради юстиції з пропозицією розглянути питання про звільнення з посади судді заступника голови Приморського суду м. Одеси на підставі пункту 4 статті 30, частини першої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України.

В.Кудрявцев аргументував своє прагнення позбавити суддю посади до рішення суду у цій кримінальній справі не лише матеріалами кримінальної справи, а й тим, що після порушення кримінальної справи у березні 2005 року суддя не з’явилася на жоден виклик до слідчого і «як заступник голови районного суду, використовуючи своє службове становище, впливає на працівників суду і перешкоджає виконанню судом запитів слідства».

Генпрокуратура також подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду Одеської області, чим оскаржила зазначені рішення судді, хоч справа ускладнюється тим, що термін подачі скарги вже давно сплив.

Сама потерпіла Світлана Кірюхіна неодноразово зверталася до Приморського районного суду з апеляційними скаргами на зазначені рішення. Та її скарги або відхилялися за надуманими мотивами, або взагалі ігнорувалися.

На звернення Генпрокуратури 25 серпня 2005 року Приморський районний суд поновив терміни апеляційного оскарження зазначених рішень, після чого направив матеріали цих цивільних справ для розгляду до Апеляційного суду Одеської області, де вони тепер перебувають на розгляді.

Коли судові рішення про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання за О.І. права власності на нерухоме майно будуть скасовані як незаконні й винесені з грубими порушеннями процесуальних норм, коли буде затримана розшукувана О.І. та звільнена з посади судді заступника голови Приморського районного суду м.Одеси, розслідування вдасться завершити, а винних – притягнути до відповідальності.