ХТО ЗАПЛАТИТЬ ЗА БАЗАР?

За межі пристойності вийшов конфлікт між вищою виконавчою владою Чернігівщини й регіональною торгово-промисловою палатою. Будь-який вихід із ситуації буде для влади принизливим: поразка доведе неспроможність методів, до яких вона вдається. Перемога призведе до моральної дискредитації переможців. Такий висновок напрошується з аналізу документальних свідчень конфлікту, а також інформації про нього з незалежних і неупереджених джерел. Позиція торгової палати відкрита для всіх охочих із нею ознайомитися: проведена її представниками прес-конференція це підтвердила. Позиція влади теж не засекречена і навіть зафіксована документально. Ми спробуємо бути максимально об’єктивними: наведемо обидві точки зору. І якщо в читача виникне нехороше відчуття, схоже на наше, — відчуття грубої сили, що підминає закон, — у цьому не буде нашої провини. Такі думки самі собою виникають із супутніх обставин протиборства. Обставин, значно важливіших, аніж сам конфлікт. Не боротьба, а способи її ведення на-штовхують на спогади про часи, коли, за негласною командою, юстиція, прокуратура, спецслужби дружно брали під козирок, отримуючи команду на відстріл неугодного, а право ставало «інститутом зайвих речей», розмінною фігурою на шахівниці протистояння.

Чернігівська регіональна торгово-промислова палата, за рейтингом, посідає почесне шосте місце серед двадцяти восьми торгових палат України. Відповідно до статусу, визначеного ще чотириста років тому в Марселі — коли було засновано першу інституцію такого роду, — що знайшло юридичне підтвердження в Законі України про торгово-промислові палати України, вона не є державною, і втручання державних посадових осіб у її діяльність неприпустиме. Водночас, доход, який вона дає скарбниці, можна порівняти з прибутком від великого виробництва. Правові послуги, товарна експертиза, висококваліфіковане забезпечення зовнішньоторговельної діяльності... Навряд чи є сенс перераховувати всі цеглинки, з яких складається фундамент необхідної країні, як повітря, міжнародної торгівлі, неможливі або важкоздійснимі без участі цього відомства. Досить сказати: професіоналізм експертів палати настільки високий, що до їхньої допомоги вдаються навіть такі державні інстанції, як митниця, яка має своїх класних фахівців. Але мова не про це. За законом, посада президента регіональної торгово-промислової палати, до якої входять провідні підприєм-ства області, виборна. На останніх виборах переважною більшістю голосів (62 «за», 3 «проти», 9 утрималися) обрано Ростислава Савченка. Альтернативний кандидат не пройшов... Цілком нормальна ситуація. Ось тільки розвиток її виявився, м’яко кажучи, не нормальним. Про те, що «проїхавши на вороних», претендент з якихось (які виходять за рамки державної доцільності) причин підтримується обласною держадміністрацією, ще до виборів говорили. Здавалося б, після волевиявлення більшості членів палати розмовами цими можна було знехтувати як позірною величиною. Адже вирішили вочевидь не за сторонньою вказівкою. Та тут розпочалися події, які свідчать про зацікавленість у протилежному результаті виборів серйозної сили, котра має чималі можливості. Тривають вони досі. Перерахуємо їх у тій послідовності, в якій вони відбувалися.

Спочатку на палату впала масована позапланова перевірка податкової інспекції. Троє співробітників майже на місяць, практично, переключили всю діяльність установи на себе, скрупульозно фільтруючи фінансову документацію. Важко сказати, яких збитків це завдало функціонуванню палати. Результат же виявився сміховинним. Загальна сума фінансових порушень, виявлена перевіряючими, становила п’ять гривень десять копійок за два роки.

Не стверджуємо, що між цими подіями є зв’язок, а просто констатуємо факт: паралельно з усебічною податковою перевіркою, в Міністерство юстиції України надійшла скарга заступника голови держадміністрації Чернігівської області Л.Подоляка. Суть листа зводилася до того, що при реєстрації палати нібито було допущено порушення, отже, державна її реєстрація має бути скасована. Проаналізувавши обвинувачення, Міністерство юстиції не визнало їх слушними й невідповідностей закону в статуті ЧРТПП не виявило. Проте нагадало заявникові у відповіді за підписом заступника міністра Л.Єфименка (№33—13—166), що «відповідно до ст.4 закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат не допускається».

І тут у дію вступила інстанція, участь якої в подібних конфліктах, здавалося б, тепер так само неможлива, як створення приватних каральних формувань на кшталт «поліції Круппа» чи позасудових репресивних органів — «трійок». З протестом із приводу прийнятих на останніх загальних звітно- виборних зборах рішень виступила обласна прокуратура. Ми маємо у своєму розпорядженні цей документ — протест за номером 07/1—2000, підписаний виконуючим обов’язки прокурора області, старшим радником юстиції Б.Скрипкою, і, розпочавши підготовку статті, хотіли насамперед процитувати його з вичерпною повнотою. Адже для розуміння суті справи вищезазначений текст винятково важливий, бо подає офіційну позицію виконавчої влади. У ньому відбито всі можливі юридичні мотивування незаконності минулих виборів президента палати. Зізнаємося: від великих цитат відмовилися виключно зі співчуття до читача. Занадто вже важкою, суконно-канцелярською мовою викладено на півтора сторінках те, що можна сказати у двох абзацах.

1. Не всі, хто брав участь у зборах, вчасно сплатили членські внески. Хто не сплатив — брати участь у голосуванні не мав права.

2. Головуючим на зборах вибрали людину, звільнену на той час із посади. Отже, вона не могла представляти в палаті свою установу.

Ось і всі підстави для прокурорського протесту, який «...зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов’язковому розгляду в 10-денний термін після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же термін повідомляється прокурору».

Наша юридична кваліфікація не дозволяє оцінювати цю мотивацію. Але, вивчивши викладений вище матеріал, фахівці вважають, що він грунтується на довільних тлумаченнях статуту палати і, м’яко кажучи, небезспірний. «Притягнуто за вуха!» — як, не соромлячись диктофона, фиркнув один із юрисконсультів.

Законодавчого акту, що регламентував би порядок сплати внесків членами торгово-промислової палати, у природі не існує. Є тільки внутрішній нормативний документ, який не передбачає автоматичного виключення членів за затримку сплати і не виключає можливості наступного погашення заборгованості. Але навіть якщо припустити, що всі п’ятнадцять боржників віддали свої голоси за Савченка, і виключити їх із числа голосуючих, — усе ж на його боці «перемога нокаутом», абсолютною більшістю в сорок сім голосів, хоч, за законом, достатньо було б і тридцяти.

Зараз справа про визнання незаконними зборів розглядається в суді. У першій судовій інстанції торгово-промислова палата процес програла. При цьому суд Новозаводського району Чернігова створив страшенно цікавий юридичний прецедент: його рішенням регламентуються дії недержавної установи, захищеної законом від втручання держави в її справи. Попереду — ще один суд. Від попереднього судового засідання повіяло чимось давно забутим: журналістам не дозволили користуватися телекамерами й диктофонами. Можливо, ця заборона справді обгрунтована. Цілком може статися, що кожен з окремо взятих епізодів того, що відбувається, має якесь пояснення і поза площиною конфлікту недержавної інституції з владною вертикаллю. Але всі разом вони складаються в досить непривабливу мозаїку. Не хотілося б вірити в це, та дуже на те схоже: телефонне право нікуди з Чернігівщини не зникло, а лише зачаїлося на кілька років, нічим себе досі не проявляючи. Ми відвикли від нього, як відвикають від війн та епідемій чуми, і навіть переконали себе, що воно залишилося назавжди в минулому. Що принцип «тріади Монтеск’є» — незалежності судової, виконавчої та законодавчої влади — непорушний нині і прісно й навіки віків... Колись ми вкладали саме такий зміст у слова екс-губернатора Чернігівщини В.Мельничука (постаті вкрай суперечливої, але яка рахунків ні з ким з допомогою правоохоронних органів не зводила): «Я ніколи не давав нікому команди «фас»!»

А тепер мимоволі про інше думаєш: ну й що з того, що не давав? А принципова можливість дати як була за радянських часів — так і залишилася?

Мабуть, саме це в конфлікті між чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою і держадміністрацією — найбільше тривожить. Інцидент і сам собою набув уже міжнародного резонансу. Та все ж, на наш погляд, він — лише симптом набагато серйоз-нішої суспільної небезпеки, мовчати про яку не можна.

P. S. До речі: Чернігівщина входить зараз у смугу жорсткої економії. Починає в експериментальному порядку перераховувати субсидії, уточнювати, кому належать і кому не належать пільги. Це — ініціатива місцевої влади. Однак ані найменших ознак економії не видно, коли йдеться про інциденти такого роду, як вищеописаний. Тижні фронтальних перевірок, паралізовано роботу не зайвого в діловому житті області відомства, безліч посадових осіб, втягнених у війну з того й з другого боку... Цікаво, скільки це задоволення коштує? Ніхто не знає. А заплатить за шоу, як заведено, платник податків.