«Хто винен?» Донецька відповідь: «Ніхто!»

Все! Донецький суд поставив крапку у справі про загибель підлітка Костянтина Яника - 13-річного хлопчика, смертельно травмованого внаслідок падіння козирка під’їзду. Начальник ЖЕУ Тетяна Майборода, котру як відповідального за стан будинку керівника намагалися притягнути до кримінальної відповідальності за статтею «Службова недбалість» (причому «яка спричинила тяжкі наслідки»), відбулася легким переляком.

Постановою Куйбишевського районного в м. Донецьку суду обвинувачувану було амністовано і випущено на свободу.

У комунальних служб, які і без того, за відгуками мешканців, не є зразком сумлінного ставлення до справи, стало ще менше стимулів виконувати свої обов’язки: на цьому прикладі наочно показано, що боятися наслідків своєї безгосподарності не треба. Бо не буде ніяких наслідків. Наш суд, найгуманніший суд у світі, обов’язково врахує і вік, і колишні заслуги, й інші регалії…

Страх покарання - не найкращий стимул. Але й це має значення. Комунальники іноді з незрозумілою ностальгією згадують ті часи, коли і за борги з квартплати, і за несвоєчасне вивезення сміття можна було вирушити в екологічно чисті регіони Союзу - ліс рубати, про свою поведінку подумати.

Нагадаємо, 27 вересня 2010 року в Донецьку впав козирок під’їзду стандартної панельної п’ятиповерхівки. На жаль, саме в цей час у зоні лиха опинилися троє школярів. Усі вони дістали травми різного ступеня тяжкості. І одного з них лікарі, попри відчайдушні зусилля, врятувати не змогли…

Трагедія набула широкого розголосу. Правоохоронні органи (не без тиску громадської думки) порушили кримінальну справу. Спочатку начальника ЖЕУ №3 КП «Управляюча компанія Куйбишевського району» Тетяну Майбороду притягли за ч. 2. ст. 275 КК України («Порушення правил безпечної експлуатації будинків і споруд»), але потім статтю змінили на ч. 2. ст. 367 («Службова недбалість»). За Кримінальним кодексом за такий злочин дають від двох до п’яти років в’язниці з позбавленням права обіймати певні посади.

Обвинувачення будувалося здебільшого на відомчих документах самих комунальних служб. Так, за посадовою інструкцією начальник ЖЕУ зобов’язаний «проводити профілактичні огляди і поточний ремонт, а також підготовку і капітальний ремонт житлового фонду». На думку прокуратури, зі своїми обов’язками в цьому випадку обвинувачувана не впоралася: на аварійному будинку не було навіть попереджувальних написів, червоних прапорців та інших знаків, які сигналізують громадянам про небезпеку.

Крім того, слідство з’ясувало, що Тетяна Майборода приховала інформацію про аварійний стан будинку від свого ж начальства. Втім, це не дивно - будь-який досвідчений функціонер завжди відчуває, про що треба повідомляти керівництву, а про що не треба, аби показники не псувати. Вищі, у свою чергу, оцінюють підлеглих не за якістю роботи, а за красою звітів…

Незважаючи на аргументацію прокурорів, суддя застосувала закон про амністію, на підставі якого обвинувачувану звільнили від кримінальної відповідальності. Пославшись на позитивні характеристики, дочку-інваліда, поважний вік (у 2011 році Віктор Янукович дозволив звільняти від покарання жінок віком після 50 років), Тетяну Майбороду відпустили на свободу.

Постанова суду викликає багато запитань навіть у досвідчених юристів. Не будемо навіть зациклюватися на таких дрібницях, як російська мова документа (що, строго кажучи, теж є порушенням закону).

Дивного вистачає і так. По-перше, обвинувачувану не визнано винною. Хоча, як відомо, амністія застосовується до засуджених. «Пом’якшення покарання або звільнення від покарання осіб, засуджених судом», - так трактують цей термін словники й довідники. Втім, у юридичній практиці і процесуальному законодавстві є безліч застережень, що дозволяють позбавити і від кримінального переслідування. Але застосовуються ці норми досить рідко й обережно.

По-друге, у закону про амністію минув строк придатності. Тобто дії. Закон «Про амністію в 2011 році» був підписаний Віктором Януковичем 8 липня минулого року. Набрав чинності 28 липня. І діяв три місяці, які благополучно сплинули 28 жовтня. Постанова суду, про яку йдеться, датована 18 січня 2012 року.

Мати загиблого підлітка Ірина Яник упевнена, що від самого початку обвинувачувану «підводили під амністію».

«Затягування процесу почалося саме в той момент, коли в пресі з’явилися повідомлення про те, що президент готує амністію. Усі ці дивні неявки то однієї, то всіх одразу сторін, окрім мене, цей дивний спокій начальниці ЖЕУ - вона завжди на засіданнях почувалася добре, сміялася і жартувала… Звісно, я оскаржуватиму це рішення. Хочу, щоб убивцю мого сина було покарано», - заявила Ірина Яник у коментарі DT.UA.

Однак мер Донецька Олександр Лук’янченко вважає, що не можна звинувачувати у всьому тільки його підлеглу. «Кожен повинен відповідати за своє. Але в частині експлуатації житлового фонду все має коштувати стільки, скільки воно коштує. Тому тут можна по-різному підходити, але, очевидно, правосуддя вирішило так. Але хто повинен відповідати за те, що будинки, які були побудовані понад п’ятдесят років тому, досі експлуатуються? Це проблема держави, а не проблема окремої людини!» - заявив він кореспонденту DT.UA.

Поки держава й «окремі люди» всіляко вивертаються, звалюючи провину одне на одного, прагнення убезпечити громадян від загибелі під руїнами хрущовок і сталінок не видно. Є точкові ініціативи на місцях. Чи будуть виділені на ремонт будинків крихти витрачені за призначенням? Тут можна відповісти запитанням на запитання: а чи можливо це в країні, де в порядному товаристві слово «тендер» вже стало лайкою?