ДЛЯ ТИХ, ХТО НЕ РОЗУМІЄ

Голова Конституційного суду України Віктор Скомороха задоволений ходом виконання рішень КС, проте стурбований «ігноруванням» деяких із них. «Становище з виконанням рішень КС не варто драматизувати: переважна більшість рішень виконується», — заявив він.

Водночас, за словами В.Скоморохи, «ще залишаються прикрі прогалини в цій сфері, які потрібно усунути, у тому числі шляхом законодавчого врегулювання». «Ми поки що далекі від того, щоб усі рішення виконувалися належним чином: повсюдно, повністю і вчасно», — підкреслив глава КС.

В.Скомороха вважає, що про «ігнорування» окремих рішень КС свідчить факт кількаразового розгляду «практично тих самих питань», повідомило агентство «Інтерфакс-Україна».

Як приклад він навів кількаразовий розгляд питання про несумісність депутатського мандата з іншими мандатами та посадами. Так, питання про несумісність депутатського мандата (депутата Верховної Ради) з іншим представницьким мандатом і з перебуванням на державній службі вирішувалося 13 травня 1997 року. Через рік, 13 травня 1998 року, КС розглянув аналогічне питання: про несумісність посади керівника місцевого органу виконавчої влади з посадою сільського, селищного, міського голови, голови і заступника голови районної, обласної ради тощо. Ще через рік, 6 липня 1999 року, КС знову розглянув таке саме питання: про несумісність мандата міського голови з представницьким мандатом народного депутата України.

Аналогічна ситуація була з питанням платного медобслуговування. Так, ще 25 листопада 1998 року КС визнав неконституційним положення постанови Кабміну від 7 вересня 1996 року, яким затверджувався перелік платних послуг, надаваних у державних установах охорони здоров’я і вищих медичних навчальних закладах. Проте через чотири роки, у травні 2002 року, КС знову був змушений розглянути питання безплатної медичної допомоги. «І цей перелік можна продовжити, називаючи рішення, які заборонили втручання в розслідування, розгляд справ судами, діяльність прокуратури», — зазначив глава КС.

На думку В.Скоморохи, «це свідчить про неприховану зневагу до Конституції України, права, до конституційного порядку взагалі, про явний правовий нігілізм, відсутність належної державної дисципліни посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування».

Віктор Скомороха висловлюється за прийняття спеціального закону «Про забезпечення виконання рішень Конституційного суду», яким було б передбачено відповідальність за невиконання рішень КС, зауваживши, що тут склалася «парадоксальна ситуація». Аргументуючи свою позицію, В.Скомороха нагадав, що за невиконання рішень судів передбачена та чи інша відповідальність, встановлена Адміністративним і Кримінальними кодексами України, аж до позбавлення волі. Водночас виконання рішень і висновків КС «залежить мало не від доброї волі органу, який видав неконституційний акт», констатував глава КС.

За словами В.Скоморохи, попри те, що ч. 4 ст.70 Закону «Про Конституційний суд України» передбачена відповідальність за невиконання рішень і висновків КС «відповідно до закону, протягом шести років після прийняття цього закону така відповідальність не встановлена». «Не можна назвати прийнятним механізм реалізації передбаченого законом права КС визначити у своєму рішенні або висновку порядок і терміни виконання, тому що спеціальних нормативних актів, які регламентують відповідальність за невиконання рішень КС, немає», — підкреслив він.

У зв’язку з цим В.Скомороха вважає за необхідне законодавчо встановити терміни внесення змін у закони та інші нормативні акти, положення яких визнані неконституційними». «Скажімо, Кабмін має внести відповідний законопроект у парламент протягом двох місяців від дня опублікування рішення КС, а парламент — прийняти закон протягом шести місяців від дня його опублікування. Якщо ж відповідний акт має бути ухвалений Президентом України чи урядом, це необхідно зробити протягом двох місяців від дня опублікування рішення КС», — сказав він.

В.Скомороха також вважає, що, «реалізуючи надане ст.70 Закону «Про Конституційний суд» право визначати порядок і терміни виконання рішень та висновків, КС матиме можливість встановлювати інші терміни виконання свого рішення». «Вони мають бути обов’язковими для відповідних органів», — підкреслив він.

Глава КС зазначив, що визнання КС закону або іншого акта неконституційним «не вирішує питання про долю підзаконних актів, заснованих на законі, нормативному акті або міжнародному договорі, визнаних неконституційними, або таких, що відтворюють його або містять такі самі положення, які були предметом розгляду КС». «Це призводить до того, що нормативні акти, засновані на положеннях законів, інших правових актів, визнаних неконституційними, органами влади не скасовуються, продовжують діяти, внаслідок чого порушуються права громадян і юридичних осіб», — сказав В.Скомороха.

У зв’язку з цим він вважає, що Міністерство юстиції України має організувати «виявлення та моніторинг підзаконних актів, які засновані на визнаних неконституційними положеннях законів, інших нормативних документах, і інформувати про це органи, які їх ухвалили, або в передбаченому законом порядку через суди визнати їх недіючими».

Також суди загальної юрисдикції зобов’язані «не тільки не застосовувати визнаних неконституційними положень, а й у певних випадках переглянути через обставини, які знову відкрилися, раніше ухвалені на їх підставі рішення». «Вирішення справ в обов’язковому порядку має проходити з урахуванням рішення Конституційного суду», — зазначив глава КС.

Говорячи про запровадження відповідальності за невиконання рішень КС, В.Скомороха висловився за прийняття спеціального закону «Про забезпечення виконання рішень Конституційного суду». «Цей закон дав би відповіді на запитання, які виникають у випадках невиконання, неналежного виконання чи перешкоджання виконанню рішення суду», — підкреслив він, продовживши: «За порушення Конституції України має наставати конституційна відповідальність, передбачена спеціальним законом».

В.Скомороха вважає, що питання «конституційної відповідальності вищих посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, інших суб’єктів відповідальності, запровадження гарантій проти використання заходів конституційної відповідальності як засобу політичної боротьби, а також гарантій проти зловживання тих органів, які прийматимуть рішення про притягнення суб’єктів права до конституційної відповідальності, визначення видів покарань, таких як звільнення з посади, заборона займати певні посади тощо, повинні бути ретельно відпрацьовані, а потім передбачені в джерелах конституційного права».

«Законодавчому закріпленню відповідальності за невиконання рішень КС має передувати теоретичне пропрацювання цього питання і широке його обговорення фахівцями, юридичною громадськістю», — зазначив В.Скомороха.