Близько 500 осіб можуть опинитися за ґратами у справі про «Еліта-Центр»

Редакції DT.UA вдалося передати запитання засновникові компаній «Еліта-Центр» Олександру Шахову (Волконському), котрий перебуває в Лук’янівському СІЗО у справі «Еліта-Центру», й отримати відповіді на них. Він розповів, зокрема, про злочинну схему, що породила величезну кількість фальшивих договорів, справжність яких ніколи й ніхто не перевіряв. Тепер за ними доводиться розплачуватися киянам, віддаючи свої квартири несправжнім потерпілим. Олександр Шахов (Волконський) стверджує, що може довести це, і тоді «липовим інвесторам» доведеться сісти на лаву підсудних. Тому він просить громадсь­кість звернути увагу на дотримання законності й справедливе розслідування в цій справі.

- Олександре, жителів Києва і України взагалі не може не хвилювати питання про те, чи повинні вони за рахунок бюджету КМДА оплачувати будівництво квартир потерпілим від «Еліта-Центру»? Хо­дять чутки, що частина до­гово­рів, представлених адміністрації, - взагалі підроблені. Чи можливо це?

- Безумовно. І є конкретні люди, які використовують те, що сталося, у своїх корисливих цілях. Перше: ще наприкінці лютого 2006 року, незадовго до першого замаху на моє життя, коли скандал уже роздмухувався, а я вийшов з російської в’язниці, у мене була телефонна розмова з одним із фігурантів справи. Уже тоді він повідомив мені, що було як мінімум кілька десятків до­гово­рів, які фіктивно укладали наш директор Олег Шестак, який готується вислизнути, а також його люди (або люди, нав’язані йому його «дахом»). «Дах» мав безпосередній стосунок… до людей з МВС! Відбувалося це так: приходила людина з паспортом, укладала договір, вносила гроші. Потім гроші з каси директор забирав і передавав наступній людині - так створювали «клонів».

Насамперед це робилося для того, щоб через якийсь час розривати ці договори й тихенько отримувати гроші, за «вирахуванням» невеликого штрафу.

Оскільки технічно всією «операцією» керував директор Олег Шестак, то ні менеджери, ні касири не були в курсі. Коли мене заарештували в Росії, і про це від мене ж довідався по телефону сам Шестак, кількість «двійників» була вже величезною, і, очевидно, тоді вирішили все згорнути.

Коли за один день порушили величезну кількість кримінальних справ, заарештували людей і почали виносити коробки з офісів «Еліта-Центру», то перше, що «згубилося» (а я впевнений, що знищили), це база даних укладених договорів і база готівкової та безготівкової оплати по кожному інвестору. Зате вилучили сот­ні бланків договорів - чистих, з водяними знаками, й усі печатки компаній. Дуже швидко, під «враженням» від масових акцій інвесторів Київська міська державна адміністрація погодилася компенсувати збитки у вигляді «неотриманого житла» всім, кого визнають потерпілими органи МВС. Протягом двох місяців кількість тих, хто подав заяву, перевалила за 1,5 тисячі.

- Ви вважаєте, що ці чисті бланки договорів з водяними знаками могли використати для створення «липових інвесторів»?

- Є сотні чистих (навіть неврахованих) договорів, є всі печатки, немає директора, в якого можна взяти зразки почерку для експертизи. Є заява Київської міської державної адміністрації (лютий 2006 року) про бажання компенсувати збитки за рахунок міста… А тепер припустімо, що в МВС не всі 100% співробітників кристально чисті люди, і раптом з’являється реальна можливість для другої хвилі величезного масштабного шахрайства.

Новим «інвесторам» у перші місяці просто друкують оригінали текстів, ставлять відбитки печаток на договорах і платіжних документах, «карлючки» директора й одного з касирів (жоден з яких уже ніколи в житті точно не згадає, чи розписувався він на тому чи іншому документі). Потім уже «вожді» цього руху лобіюють видачу квартир, вибір забудовника, і в деяких інвесторів виявляється замість одного - по три-чотири договори. Тут треба провести повномасштабне розслідування! Заяву про необхідність провести експертизу всіх договорів я відправляв і слідчому, і в Генеральну прокуратуру - мені відповіли відмовою…

- Яка ж точна кількість усіх догово­рів по «Еліта-Центру»?

- Мені висувають обвинувачення за 1700 договорами, величезна частина з яких узагалі фальшиві. Особисто я за весь час існування «Елі­ти» спілкувався максимум з 15-20 людьми, які справді уклали договори при мені й оплачували свою частку в будівництві. Їхні гроші справді вкладено у проекти. Серед них є й мої добрі знайомі. Тим часом КМДА за рахунок звичайних людей - пенсій людей похилого віку, податків працюючого населення, студентських стипендій - оплачує будівництво квартир людям, частина яких просто може бути шахраями, які перебувають у змові з деякими представниками влади.

Розслідування треба провести й щодо тих, хто вже отримав і перепродав квартири. Вивчити документи на предмет фальшивих підписів або відбитків печаток тощо. Я готовий свідчити по кожному, кого знаю особисто (їх, на жаль, небагато), але готовий їм допомогти. Але розслідування потрібне! Без цього ця ситуація ніколи не буде вивчена!

Багато хто пред’явив замість приходно-касових ордерів квитанції про оплату з найрізноманітніших банків. Чому в ці банки по кожній з квитанцій не відправили запитів? Немає нічого простішого! Там же довго зберігається така база даних. А не зробили цього тому, що довелося б перевірити все по колу. Цього ні тоді, ні зараз МВС чомусь робити не поспішає. Я боротимуся з будь-якими «перевертнями» до кінця, але прошу городян допомогти в цій боротьбі, адже це в їхніх інтересах - роздають же їхні квартири! Співчуття мені не потрібне, оскільки багато в чому я винен сам. Проста річ потрібна - дотримання законності «від і до», бо закон у цій справі порушують по-чорному.

- 17 січня цього року видавництво delo.ua опублікувало статтю «Суд став на сторону організатора «Еліта-Цент­ру». Ось цитата з неї: «Апе­ляційний суд столиці, попри протест прокуратури, визнав провину організатора «Еліта-Центру» Олександра Вол­конського недоведеною й направив кримінальну справу на додаткове розслідування у МВС». У цьому зв’язку є до вас низка запитань. Олек­сандре, по-перше, ви задоволені таким рішенням суду, адже це начебто підтвердження того, про що ви розповідали пресі наприкінці грудня 2011 року?

- Про те, що у справі все від самого початку тримається на припущеннях, я вже писав раніше. Не визнати цього просто було не можна. У цій частині все правильно.

- Виходячи з численних публікацій правозахисників, враховуючи прес-конференцію за участі швейцарського адвоката Рафаеля Циммермана в УНІАН 16 січня 2012 року, суд міг закрити прямо на засіданні 17 січня всі економічні статті проти вас, на яких тримається обвинувачення. Підставою є вимога ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників, а також п. 12 ст. 6 КПК України. Що сталося, чому вимог КПК не виконано?

- Судді, дії яких, я впевнений, розглядатимуть у дисциплінарній комісії Вищої ради юстиції та імена яких невдовзі стануть відомі й у Страсбурзі, просто зрадили закон України. Попри вимо­гу п. 12 ст. 6 КПК України - у суво­ру відповідність до якої потрапляє мій випадок, не припинили переслідування за ст. 190, 366, 364 КК, як того вимагав закон, а просто «зіпхнули» справу назад у міліцію «виправляти помилки». Це був мій величезний шанс на справедливість, і мене цинічно його позбавили. Так поводяться зі мною, фігурантом гучної справи, громадянином РФ, стосовно якого було підписано зобов’язання перед Швей­царією про дотримання прав і законності! Скажіть, що ж чекає інших людей, про яких ніхто не знає й хто потрапив у цю жахливу систему свавілля і беззаконня?! Я звертаюся до президента України, гаранта Консти­туції: зупиніть свавілля, розберіться в цьому конкретному моменті! І люди розумітимуть, що й для них не все втрачено, справедливість і виконання закону - реальні речі!

Я був трохи здивований наївною радістю деяких потерпілих і єхидними смішками в залі суду. Невже їм і тепер незрозуміло, що після засідання Апеляційного суду 17 січня 2012 року вже ніхто ніколи не зможе розраховувати на остаточне вирішення цього питання? Адже саме там обірвався юридичний ланцюжок законних рішень. І саме в цю слабку ланку «битиме» рішення Європейського суду, яке унеможливить визнання будь-якого остаточного вердикту, незалежно від того, коли і хто його тепер винесе...

- Ви писали в ЗМІ про злочинні дії проти вас якогось слідчого. То що - тепер ви повертаєтеся «в руки» того самого відомства? Не боїтеся помсти?

- Щодо слідчого-злочинця я подав низку серйозних аргументованих заяв про необхідність притягнути його до відповідальності. Якщо тепер виявиться, що на мене чи мою родину чинитиметься якийсь тиск у цьому зв’язку, про це буде докладно поінформовано прокуратуру і громадськість.

- У статті в «Комсомольській правді» «Швейцарія вимагає звільнити Волконського-Ша­хова» (від 18 січня 2012 ро­ку) наводяться такі слова Василя Фаринника, начальника ГСУ МВС: «…погоджувати нові статті обвинувачення Волконського-Шахова з прокуратурою Швейцарії немає необхідності». Як же так?

- Я просто прошу кожного, в кого під рукою є КПК, подивитися ст. 454, де написано: «Видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише за ті правопорушення, за які здійснено видачу (екстрадицію)». Нова стаття - це новий «злочин». Іншого законодавством не передбачено (безвідносно до події). І всі розмови, що події - це одне, а лише кваліфікація міняється, тому запитувати не треба, не мають під собою найменшої правової основи.

Це прекрасно знав попередник пана Фаринника - генерал Коляда, коли кероване ним відомство негайно (2009 року) відправило у Швейцарію запит щодо можливості притягнути мене в рамках тієї ж справи за новою статтею - 255 Кримі­нального кодексу. Відправило, як і годиться, і очікувало відповіді, і отримало її. Тепер статтю 255 закрили! Тож помилки слідства та прокуратури в цьому питанні вже ніколи не «замазати», хоч би хто і як намагався.

- У статті в «Комсомольській правді» від 10 грудня 2011 ро­ку той-таки Василь Фа­ринник каже: «…строки ут­римання Волконського-Ша­хова і Циганка закінчилися, і в разі повернення справи на ДР (дорозслідування) їх доведеться відпускати». Нині справу відправили на дорозслідування… Отже, вас звільняють?

- Що ж, я впевнений, що Василь Фаринник - людина слова. Крім того, він абсолютно правий: я вже 51 місяць у в’язниці, понад 19 місяців з них - під вартою під час слідства. Тобто всі не те що розумні - можливі строки минули. І я сподіваюся, що він як керівник відомства, по-перше, не допустить, щоб його підлеглі й далі вигадували лазівки для того, щоб із допомогою неповноцінного слідства знову «запхати» справу в суд. Адже цим буде завдано шкоди праву, нам і і потерпілим, а справи так до кінця і не розслідують.