Юрій Рибчинський: "За нинішній бюджет Євробачення можна було б провести три таких конкурси"

До складу українського журі конкурсу Євробачення-2017 увійшло п'ятеро осіб. А очолив це журі відомий український поет Юрій Рибчинський. Його творчість, фактично, народжувала нову українську естраду, пісні на його вірші стали нетлінними національними хітами. В інтерв'ю DT.UA п. Юрій розповів про свої враження від конкурсу і конкурсантів, а також запропонував свою кандидатуру вже на Євробачення-2018.

- Юрію Євгеновичу, з 2009 р., за правилами Євробачення, його підсумки визначають не лише телеглядачі, а й п'ять музичних профі. Така система вам здається ефективною? Чи треба було зберегти колишній принцип - голосують лише глядачі?

- Думаю, якби в кожній країні конкурсантів оцінювали тільки професіонали, було б краще. Але ж усе залежить від завдання, яке ставлять організатори конкурсу. Якщо ставиться завдання професійно виявити рівень тих чи інших учасників, то краще було б, аби його вирішували професіонали - композитори й продюсери, котрі працюють у шоу-бізнесі. Є тонкощі й нюанси в музиці, на які, звісно, глядач уваги не звертає. Думка професійного журі, безумовно, компетентніша.

З іншого боку, щоб демократизувати процес, у ньому, звісно ж, мають брати участь і глядачі. Глядачі - любителі музики. І якщо голосують лише глядачі, то інша складова на поверхні. З'ясовується, які смаки переважають у споживача тієї чи іншої музики. Думаю, об'єднання обох складових - глядачів і професіоналів - дає загальну картину смаків та уподобань.

- Чим у музичній площині Євробачення в Україні відрізняється від інших конкурсів в інших країнах? Є такі відмінності, на ваш суворий погляд?

- Конкурс демонструє наслідки глобалізму, що прийшов в усі куточки світу. Розмитість "кордонів". Це почалося з моменту, коли на Євробаченні скасували важливу умову: кожен учасник має виконувати пісню тієї країни, яку він представляє. Тобто француз має співати французьку пісню, англієць - англійську, іспанець - іспанську.

Тепер майже всі учасники співають англійською мовою, наче цей конкурс проходить в Англії, Австралії або у США. Це свідчить про те, що перемога двох провідних країн у шоу-бізнесі - США й Англії - давно відбулася. У результаті, важко визначити за піснею, яку країну той або інший учасник взагалі представляє. Най мій погляд, це погано й нецікаво. Нівелюється мова. Англосаксонський мелос домінує. І замість розмаїття поступово все зводиться до євростандарту.

Так, уже багато років існує стандарт Євробачення. Тобто форматна пісня для Євробачення. І дякувати Богові, що не завжди євростандарт перемагає. Іноді перемагає щось яскраве й незвичайне. Але загалом тенденція призвела до того, що конкурс стає менш цікавим.

У нашої Джамали була нестандартна пісня. Також - і у Вєрки Сердючки. В "Тату". У Дани Інтернешнл, Олександра Рибака. На тлі загальної стандартизації ці пісні видалися свіжими й несхожими на 75% композицій.

- Чому далеко не всі пісні, які пролунали на цьому конкурсі, стають хітами?

- Зараз взагалі дефіцит хітів. Тобто світова криза в пісенній індустрії. Візьмімо 50-60-70-80-ті рр. Тоді в кожній країні з'являлися яскраві шлягери, самобутні твори. Епоха Beatles, Rolling Stones, Led Zeppelin, Тіни Тернер, Мірей Матьє, Патрисії Каас - це епоха хітів.

Тепер, коли слухаєш "пісні року" (або Євробачення), складається враження, що всі талановиті композитори давно померли або перестали писати.

- А хто пише пісні для сучасного Євробачення?

- Пишуть добрі ремісники, які навчилися робити євроремонт. Усе за стандартом. Сьогодні нам не відомі американські, англійські, французькі шлягери. Не знаю, як в інших країнах, але в нас значною мірою в цьому винні радіостанції, бо поняття формату вбило все незвичне й цікаве у творчості.

А у творчості головне - несхожість. Щось нове.

Нічого нового на Євробаченні-2017 немає. І ця тенденція триватиме доти, доки не з'явиться покоління талановитих композиторів - Раймонда Паулса, Ніно Рота, Енніо Морріконе… Можна назвати багато імен тих, хто робив шлягери в минулі роки.

Адже до появи Beatles у світовій музиці був застій. І раптом - прорив. І тоді зовсім в іншій частині світу з'являються "Песняры". Мені здається, скоро має статися якийсь прорив. І Євробачення це яскраво демонструє.

- Ваша думка про скандал у зв'язку з усуненням від конкурсу російської виконавиці Юлії Самойлової? Що в цій провокації все ж таки вдалося російській стороні, а що не вдалося?

- Ця справа набула суто політичного забарвлення. Вважаю, що наші правоохоронні органи правильно зробили, тому що є закон, який діє стосовно багатьох естрадних, кіно- і театральних артистів РФ. Хочете приїжджати в Україну - то, будь ласка, не гастролюйте в Криму або Донбасі. І якщо є закон, то він має виконуватися.

- Кажуть, вас із якихось причин не запросили чи не пустили на червону доріжку під час відкриття Євробачення? Це так?

- Мене не те що на червону доріжку не запросили, мені поки що взагалі не надійшло - як такого - навіть запрошення на сам конкурс Євробачення. Хіба мені по це треба звертатися до організаторів? Що можна казати, якщо Джамалу не пустили на червону доріжку.

У якій країні щось схоже було? Людина виграла Євробачення, і завдяки їй проходить сам конкурс. Але цього артиста не пускають на червону доріжку, на церемонію відкриття. Це ж якийсь театр абсурду. І ми, на жаль, у цьому "театрі" посідаємо поки що перше місце.

Що стосується роботи журі, то оцінюємо конкурсантів "із монітора" - у студії. І я взагалі не знаю, чи побачу "наживо" цей конкурс. Тому мене нічого не дивує. Більше дивуюся, коли в нашій країні щось відбувається нормально й правильно.

У журі п'ятеро людей: Яна Прядко, Серж Гагарін, Софія Тарасова, Сергій Грачов і я. Працюємо. Але з нами не укладено жодних договорів.

Ми не знаємо навіть, на яких засадах працюємо. Безкоштовно чи за гроші? Хоча я працюю в журі не вперше, і завжди така робота вважається оплачуваною.

- А хіба на етапі запрошення в журі не було домовленостей?

- Мені просто зателефонували, запитали, чи згоден я бути членом журі. Я сказав, що згоден. Пізніше дізнався, що, крім усього, я ще й голова українського журі Євробачення.

Члени журі не проти працювати безкоштовно. Якщо ми патріоти своєї країни і на "суботнику" працюємо безкоштовно. Але в такому разі мають працювати безкоштовно й усі інші на цьому ж конкурсі.

І, звісно, мене обурює ще один факт. Не можу про це мовчати. Це те, що за нинішній бюджет Євробачення можна було б провести три таких конкурси.

Не знаю, куди дивиться наша прокуратура, але на поверхні - корупційна складова цього конкурсу.

Наприклад, торік у Стокгольмі аналогічний конкурс провели за 9 млн євро. І досить пристойно. В Естонії колись витратили 12 млн євро.

Але такі цифри, як у нас, багатьом країнам навіть не снилися.

Злиденний народ у Європі - і найдорожче Євробачення.

Я б ще зрозумів, якби побудували новий концертний зал, котрий залишився б в Україні. У нас же катастрофічно бракує концертних залів. А в монопольному залі "Україна" - абсолютно дика оренда.

Що це, взагалі, за європейське місто, в якому, практично, немає концертних залів?

Так, на футбольному "Євро-2012" теж, не сумніваюся, була корупційна складова. Але тоді хоча б побудували дороги, реконструювали стадіони. І це все залишилося Україні.

Таке враження, що кожна наступна влада в нашій країні хоче побити рекорд попередньої влади на ниві корупції. І я бачу це не тому, що такий Шерлок Холмс… Це все - на поверхні.

І найголовніше: чому ці люди не бояться красти відкрито? Чому вони нас усіх вважають або сліпими, або із зіпером на губах? Вони ж проводять масштабний конкурс за наші гроші, за гроші платників податків.

Інша річ, якби всі олігархи України скинулися й провели Євробачення. Тоді це їхня особиста справа, "скільки витрачати": хочете - 30 млн, а хочете - 300 млн. Але тут забирають останнє. І це страшно обурює.

- Оскільки Україна не має права сама за себе голосувати, то, можливо, поділитеся думкою стосовно українських конкурсантів - групи O.Torvald. Чи вписується ця команда у формат конкурсу?

- Може, у формат Євробачення вони й уписуються, але репертуар у них нецікавий, співають вони погано. Це моя професійна думка.

Якби ми хотіли, щоб після Євробачення залишився європейський шлягер, який крутили б по всій Європі, то треба було вибрати, приміром, Арсена Мірзояна з піснею "Джеральдіна".

Але вибрали те, що вибрали. Голосували глядачі. А, як відомо, одна людина могла голосувати і 50 разів. Хтось голосував один раз, а хтось не пошкодував грошей і проголосував усі 50.

Якщо це конкурс пісні, а не виконавця, то треба проводити відбір на Євробачення заздалегідь. І оголошувати конкурс саме на пісню. Конкурс має бути серед авторів - композиторів, поетів. А потім має бути конкурс - хто цю пісню краще виконає.

А так виходить конкурс виконавців, а не пісні. І так не тільки в Україні, а й в інших країнах.

Тому рік у рік Євробачення і стає дедалі менш цікавим. Якщо через кілька років цей конкурс взагалі зникне, то жодним чином на музичному процесі це не позначиться.

Цей конкурс був цікавим перші 12-15 років. Тепер він перетворився на конкурс хорошої самодіяльності. Повторюю - все дуже стандартно. Уже на п'ятій або шостій пісні складається враження, що слухаєш різні варіації однієї й тієї ж пісні.

Проходить чергове Євробачення, і хіба ви чуєте звучання цих пісень по радіо? Більшість їх помирають до закінчення конкурсу. Ці пісні - що метелики, які прилетіли на яскраве світло, і все. Хоча в умовах проведення конкурсу зазначено: Євробачення - конкурс, створений для того, аби виявляти нові течії в європейській естрадній музиці.

Можна на пальцях перелічити пісні попередніх конкурсів, які стали популярними. Пісні ABBA, Селін Діон, Дани Інтернешнл, Олександра Рибака…

- Але ж існує варіант вибору кандидатури на Євробачення - не тільки народним голосуванням, а й рішенням тієї чи іншої телекомпанії.

- Так, був і такий формат відбору. Наприклад, коли від України на Євробачення-2004 поїхала Руслана, то була умова: всі кандидати мали надіслати своє відео з пісень. Я тоді також був у журі. Ми зібралися, переглянули відео із записами різних пісень - і вибрали Руслану. І вона перемогла.

Я не проти, щоб із відбору робити шоу. Але уявіть: грає Каспаров у шахи, йому треба зробити хід, і він запитує думку глядачів (які спостерігають за ним): який же йому зробити наступний хід? Це стосується і музичної, і навіть політичної складової. Непрофесіонали завжди помиляються. Як може не помилитися людина, котра в деяких сферах нічого не тямить?

- Якби була можливість цільового вибору на наступний рік, то хто з українських виконавців міг представити свою пісню 2018-го?

- Я запропонував би Катю Chilly. Це було б несподівано, цікаво. Ця виконавиця ні на кого не схожа. Вона яскрава, національна. У неї глибоке мистецтво, що корениться в нашій українській історії.

Хіба пісня групи O.Torvald стосується безпосередньо України? Виконавець будь-якої країни міг би заспівати таку композицію.

- Що скажете про організацію самого конкурсу? У чому переваги такої організації і в чому недоліки?

- Я не дуже заглиблююсь в організацію, оскільки не вхожий всередину. У мене така ж інформація, як і в усіх. Принаймні мені подобаються ведучі -Олександр Скічко, Тимур Мірошниченко, Володимир Остапчук. У мене навіть якась гордість за це покоління, коли наші пацани говорять вільно і англійською і французькою. Ось вони - європейці! Їм безвіз можна давати зразу.

Достойна телевізійна картинка, це дуже навіть гарний вигляд має. Тож зовні все нормально.

Одне слово, я вдячний Джамалі за цю перемогу. І чудово, що в Києві проходить такий гучний музичний захід.