Як зняти кіно без Держкіно - Інтерв'ю - dt.ua

Як зняти кіно без Держкіно

25 листопада, 18:20 Роздрукувати Випуск №45, 24 листопада-30 листопада

У прокаті — новий український історичний фільм "Король Данило" режисера Тараса Химича.

Одна з особливостей проекту: стрічка, практично, не фінансувалася державою, а вироблялася власним коштом і за меценатської підтримки. Продюсер фільму — Олеся Галканова-Лань — розповідає про специфіку творення фільму в незалежних від держави умовах. 

Про фільм. Жанр — історичний бойовик. Сюжет картини переносить глядача в 1238 рік, коли князь Данило з братом Васильком нападають на замок таємного ордену, а тим часом і хан Батий нападає на Русь — знищує Київ… Під час роботи режисер замінив виконавця головної ролі: запорізький актор-каскадер Сергій Ярмошенко саме й зіграв короля. У фільмі також знімалися: Вероніка Шостак, Рінат Хайруллін, Олег Сікиринський, Юрій Вихованець, Мирослава Рачинська, Ірина Нікітіна, Альбіна Сотнікова та інші. Зйомки картини проходили в майже 30 локаціях на Заході України, а також у Запорізькій області. Продюсери офіційно не повідомляють кінцевого кошторису проекту. 

Окремі факти. Кістяк команди, яка працювала над "Королем Данилом", — сім осіб. Спеціально для фільму побудували середньовічне місто Холм. Створили понад 200 комплектів унікальних історичних костюмів для головних героїв, не кажучи вже про акторів масових сцен. Замовили близько 100 одиниць зброї, яку відтворювали наші сучасні ковалі. У фільмі задіяно 40 українських каскадерів. 

  

— Пані Олесю, проект на історичну тему передбачає особливі труднощі постановочного характеру. Чому вибрали саме таку тематику, адже багато наших продюсерів і режисерів шукають доволі легкі шляхи до касового успіху, до майбутніх касових зборів, використовуючи доволі простенькі, але комерційно прибуткові сюжети? 

— Насправді в режисера Тараса Химича вже є досвід зйомок фільмів на історичну тематику. Власне, попередній фільм "Жива". Тому природно було лишатися в історичній ніші. Коли зайшла мова про наступний після "Живої" фільм, ми зупинилися на історії короля Данила Романовича. Вважаємо, що це персонаж, який зараз необхідний українському глядачеві. Адже він цікавий, харизматичний, досить нехарактерний для своєї епохи.

Насправді історія короля Данила чимось перегукується з нашим сьогоденням. Та й фільм зовсім не скидається на традиційне історичне кіно, бо це більше епос, ідейне кіно. Хотіли розкрити не так історію України, як історію особистості — її силу. Як у складний період роздроблення Київської Русі така особистість могла створити державу. Це мотивуючий фільм. Бо глядач, який прийде на "Короля Данила", побачить схожих на себе людей і зрозуміє, як, на прикладі вчинків головного героя, виходити з надскладних ситуацій. 

— Якщо порівняти процес творення двох фільмів — "Жива" і "Король Данило", — то в чому особливі труднощі саме для продюсера? Це специфіка матеріалу? Це специфіка зйомок? І, до речі, на яку тему, на ваш погляд, сьогодні більше відгукуються потенційні інвестори — історичну, суспільно-політичну?

— Теми можуть бути різними. Просто вони мають бути такими, щоб на них відгукувалися людські серця. У нас була відповідальність насамперед перед тими людьми, в котрих брали кошти на фільм, тобто перед своїми меценатами. А інвестори не люблять спекуляцій. 

Наприклад, коли йдеться про "Короля Данила", доведеться пояснити, чому фільм про XIII століття дуже важливо зняти тепер. І не просто пояснити, "чому". Ми мали розкрити схему фільму: як він виглядатиме, як цю тему хочемо подати. Очевидно, важливо показати, що, крім ідеї, ти продаєш й інтерпретацію ідеї. А головне — щоб не було жодних спекуляцій. Для нас це принципова позиція, бо не співпрацюємо ні з політичними партіями, ні з алкоголем і тютюном. І щоб не було ніякої прихованої реклами, жодних гасел, а просто — масове мистецтво. На цьому наголошуємо, тому що знімаємо масовий продукт. 

Наш "Король Данило" — бойовик, екшн. Але він асоціативний. Наприклад, можна було взяти "Короля Ліра" Шекспіра і
зробити його актуальним для України. Так само і з "Королем Данилом": ми намагалися цю історію зробити зрозумілою для сучасного глядача. Викинули пафос традиційного середньовіччя і зробили цю епоху досить пластичною, такий собі міф про короля. Досить багато консультувалися з істориками, археологами, фахівцями, які займаються реконструкцією давньої архітектури, щоб доторкнутися до ситуації XIII століття. 

— Ви і співсценарист, поряд із Тарасом Химичем?

— Так, ми з Тарасом разом працювали над сценарієм до цього фільму. Але до "Короля Данила" ми підійшли з іншого боку, ніж свого часу до "Живої". Перший наш фільм був виключно про долю Анни Попович: це її історія, записана з її ж вуст. "Короля Данила" ми намагалися зробити складним гостросюжетним фільмом, драмою, бойовиком… Ми хотіли показати, як складно керувати державою, який вибір доводиться робити людині, інколи — жертвуючи власним щастям. У фільмі є багато сюжетних ліній, пов'язаних із простими людьми, — від міщанина до князя. У певний момент вони переплітаються з долею Данила Романовича. Ми намагалися відтворити епоху, в яку жила ця історична постать, інтерпретуючи її сучасною зрозумілою мовою. Сам король Данило у нас зовсім не іконостасний, не ідеальний, як кожна людина. Він може бути як сильним, так і слабким, закоханим і жорстоким. Різним. 

— Чи є якісь алгоритми залучення в такий масштабний проект приватних коштів, якщо, звісно, це можна публічно й коректно озвучити? 

— Коли йдеш до інвестора, то, певна річ, не знаєш ні його планів, ні його позицій. Тому конкретного алгоритму немає, кожна людина — особистість. І кожній особистості може подобатися, про що ти говориш, або не подобатися. Перш за все важливий індивідуальний підхід до людини. І скажу, що наші меценати були досить несподіваними — це "Львівські круасани", "Євротек", Івано-Франківський університет права ім. Короля Данила Галицького, Фільм Експо, асфальтний завод. Інколи можеш прийти до людини, котра будує будинки, і вона дасть кошти на кіно. А можеш прийти до мистецької особистості, яка нізащо не погодиться виділити ті ж самі кошти, бо певна тематика її не цікавить. Тому в нас різні меценати, такі ж творчі, як і ми. 

— Як реагують на нове українське кіно, творчі задуми та майбутній потенціал європейські й американські продюсерські структури, — зокрема, "Королем Данилом" вони зацікавилися на підготовчому етапі? 

— Перш за все ми позиціювали "Короля" як продукт український і для України. Хотіли зробити фільм суто для свого глядача, але щоб він був зрозумілий і іноземцям. 

Майже повністю забрали звідти політику, словом — ті нюанси, яких би не зрозумів іноземець. 

Але, ще раз повторюю, орієнтуємося на український ринок. 

Вважаю, що не варто боятися голлівудських фільмів, на них треба рівнятися й відчувати конкуренцію. 

Нам казали, мовляв, виходимо у прокат паралельно з "Фантастичними звірами-2", досить складно конкурувати. Але нічого. Фільм "Жива" також вийшов із достойними конкурентами, проте ми можемо говорити про непогані збори у прокаті. 

У Голівуді виходить по п'ять—шість блокбастерів на тиждень, і вони постійно конкурують між собою. 

Але є питання платоспроможності українського глядача: чим його зацікавити, щоб він віддав свої гривні за українське кіно? 

— Скільки "екранів" отримує в Україні "Король"? На який мінімум і максимум касових зборів розраховуєте?

— Буде понад 30 екранів. Ніколи не рахуємо гроші наперед. Хочемо, щоб люди прийшли, подивилися фільм і, зрештою, проголосували за фільм своїми коштами. 

Не виключено, наш фільм покаже приклад кінотеатрам, що українське кіно може бути цікавим і касовим. 

Кінотеатри також ризикують, беручи українські фільми: а чи підуть люди? 

Ми також співпрацюємо з Держкіно, вони завжди до нас прихильно ставилися, і ми їм вдячні за це. Держава має допомагати в промоції, інформаційно. 

— Чи є фестивальна доля в цього проекту? 

— З самого початку ми позиціювали "Короля Данила" як кіно не фестивальне, а більше розраховане на масового глядача. Це не арт-хауз. 20% загального бюджету "Короля Данила" закладено на рекламу. Це важливо, оскільки треба робити правильну рекламу, орієнтовану на певну категорію глядача. 

— Який відсоток загального кошторису, скажімо, виявився найістотнішим, коли говорити про певні виробничі етапи: це виготовлення декорацій, костюмів чи, може, гонорари акторам? 

— Найдорожча в нас техніка... Техніка своя, нічого не беремо в оренду. Постійно докуповували те, що потрібно. І, звісно, вагома частина бюджету пішла на декорації. Відновлювали інтер'єри й екстер'єри XIII століття. 

В Україні залишилася тільки одна церква XIII століття, в селі поблизу Галича. Є Золоті ворота в Києві, які використовували для побудови "кінематографічного" Києва. Прагнули показати, що в часи Данила Україна була Європою. Адже Київська Русь тоді була роздроблена на різні князівства. В культурі поєднувалися Схід і Захід. Король Данило міг би виглядати як король Франції. Чому б ні?

За однією з версій, його мати була донькою візантійського імператора Ісаака II Ангела. Саме вона принесла в Україну культуру Константинополя. Тому й масштаби фільму — від Ватикану до монгольської орди. Навіть монголів ми показуємо не як суцільне зло, а як іншу культуру зі своїми традиціями, правилами. Ми зверталися по консультації до доцента кафедри історії Сергія Козловського, він спеціаліст із Монголії, сам монгол, досліджував цю країну, знає східні мови. 

— Вас не дивує, що держава інколи виділяє чималі гроші на легковажні, але потенційно касові комедії, тоді як стрічка про Данила Романовича чомусь менше зацікавила наші структури? 

— Держава має виділяти кошти на всі жанри. Питання в тому, що хочемо мати на фініші. 

Ми не зверталися до держави по виділення коштів. У пітчингах також не брали участі. Вирішили самі робити фільм. Держава має давати кошти на фільми, але розробити таку схему, щоб залучати меценатів. Це найважливіше. Якби був закон про меценатство, то й Державній агенції з питань кіно було б легше, тому що могла б профінансувати більше проектів. 

В Україні є люди, котрі хочуть давати гроші на кіно. Але треба, щоб і держава їм щось давала. В ідеалі — коли б бізнес допомагав розвиткові культури, отримуючи преференції від держави.

— Ви задоволені кастингом? 

— Тим кастингом, який є наразі, — так, задоволені. Хоча в процесі зйомок довелося замінити і головного актора, і актрису. Дослухалися одне до одного — шукали, дивилися... 

— То у вас повна демократія?

— Розумна демократія, але намагаємося враховувати точку зору кожного… Акторська майстерність — надзвичайно важлива в цьому фільмі, тому робили дуже багато дублів, щоб вийшло так, як воно має бути.

— Якщо умовно порівнювати специфіку роботи продюсера над незалежним, але масштабним історичним проектом в одній із невеликих європейських країн і в Україні (зокрема), — то як виглядаємо ми, і як виглядають вони? У кого більше можливостей, ресурсів, законодавчих баз? 

— Гадаю, що ми на тому шляху, де формуємо кіноринок, розвиваємо, вчимося на власних помилках і розробляємо свою схему для створення українського кіно. Тому що в кожній країні є своя схема, вони до цього йшли. Кожна країна виробляла свою кіносистему зйомок, продажу фільмів. 

Україна — на стадії формування цієї системи. Є перемоги, є поразки. Бо ми вийшли з однієї системи і ввійшли в іншу. Якщо говорити про можливості, то, звісно, коли формуєш бюджет фільму — закладаєш і ризики. Якщо фільм роблять дві країни, то це розширення ринку. І якщо добрі касові збори, то люди чекатимуть продовження співпраці. Це асоціативна пам'ять. 

— Чи триватиме далі ваша співпраця з Тарасом Химичем, адже й раніше ви працювали — не тільки над художніми, а й документальними проектами. До речі, що то були за проекти? 

— Так, триватиме, оскільки плануємо знімати серіал про Короля Данила. У нас багато матеріалу, є пропозиції щодо цього. Можемо зняти перший український серіал на історичну тематику. Роботу маємо розпочинати наступного року. Але зараз треба завершити історію з прокатом. 

Що стосується документального проекту, то був фільм "Легіон" про українських Січових стрільців. Ми над ним почали співпрацювати з Тарасом, потім — "Жива". І таким чином сформували команду, яка може надалі розвиватися й робити незалежне кіно. Це — Тарас Химич, Олена Химич, Яніна Фаяд, Володимир Климук, Олексій Лань, Роман Микульський і я.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 8 грудня-14 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво