Світлана Краковська: Погоду нам диктує океан - Інтерв'ю - dt.ua

Світлана Краковська: "Погоду нам диктує океан"

17 травня, 16:55 Роздрукувати Випуск №18, 18 травня-24 травня

Такої кількості кліматичних рекордів, які принесла нам нинішня весна, мабуть, ще не було.

Березень потішив киян раннім теплом, — він став найтеплішим місяцем за останні 139 років. 

Квітень влаштував нам температурні гойдалки, — дві декади видалися теплішими за норму, одна — холоднішою. При цьому перепад був доволі різким — від заморозків на грунті до цілком літнього тепла. 

Травень теж іде на рекорд зі своїми холодами та щоденними дощами. А якщо вірити прогнозам погоди, через кілька днів нас чекає літня спека. 

Всі ці примхи погоди — різкі перепади температур, шквали, буревії та смерчі — фахівці пов'язують із глобальним потеплінням. За даними Українського гідрометеорологічного інституту, за останні 30 років кількість випадків стихійних метеорологічних явищ погоди в Україні збільшилася вдвічі, до того ж їхня руйнівна сила постійно зростає. Наша країна внесена до сумнозвісного списку держав, які є лідерами за кількістю людських жертв стихійних явищ.

Але все це — лише видима частина айсберга. А що таїться під водою? Чим загрожує глобальне потепління саме нашій країні? Про все це ми довго розмовляли із вченою-кліматологом, науковим співробітником Українського гідрометеоінституту, членом Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (Intergovernmental Panelon Climate Change ( IPCC) Світланою Краковською.

краковская
Товариство лісівників України

— Світлано Володимирівно, науковці та експерти часто нагадують, що глобальна температура підвищилася на 1°С , і якщо цьому не протистояти, то наступний градус може призвести до великих катастроф. 

Однак для багатьох людей 1° — це не переконливий факт, адже температура впродовж доби може змінюватися на 5—10°, а іноді й більше. 

Коли підвищується температура, що в людини, що в планети відчуття у чомусь схожі, кожна наступна позначка на термометрі означає погіршення стану, ускладнення та наближення кризи. Температура — це індикатор. Як фахівець я спостерігаю за тим, як формуються циклони, наскільки вони глибокі, де вони рухаються, яка температура поверхні океану. Всі пазли збираються в загальну картину.

Я давно працюю в міжурядовій групі експертів IPCC. Спочатку навіть сумнівалася: людина така маленька, порівняно з планетою, невже вона може впливати на її стан, на глобальне потепління? 

— Що переконало?

Багато різних фактів, які нагромаджувалися впродовж певного часу. Під час стажування в Німеччині мені пощастило співпрацювати з групою фахівців, які займалися кліматичним моделюванням. Спочатку це викликало недовіру, — як можна моделювати клімат, коли не вдається точно спрогнозувати погоду навіть на три дні, не те що на два тижні. Але дуже цим захопилася, зібрала величезну кількість інформації, стажування було дуже цікавим і пізнавальним. Коли повернулася на роботу, поцікавилася: "А хто в нас цим займається?" — "Ніхто. Будеш ти над цим працювати". 

— Що означає "моделювати клімат"?

Клімат — це довготривалий режим погоди на великий період і велику територію. Погода — частковий вияв клімату, тут і зараз. 

Ми жили в таких кліматичних умовах, які впродовж життя однієї людини залишалися відносно однаковими, не було різких коливань. А зараз упродовж життя людини відбуваються досить значні зміни. Просто ми на них не завжди звертаємо увагу. А тривожних дзвіночків багато. Навесні поїхали на дачу, що неподалік Києва, — а в колодязі води немає, тільки на дні блищить. І це після зими, після снігу. В Україні стає дедалі більше спекотних днів, що призводить до дефіциту вологи як у грунті, так і в повітрі. 

При моделюванні клімату враховують дуже багато чинників. Зокрема взаємодію атмосфери з океаном, оцінюють стан шапок льоду де є цей покрив, де немає, а також температуру, вологість та інші чинники, які є в моделях прогнозу погоди. 

Дуже важливо виявляти взаємозв'язки. Чому в Арктиці температура підвищується більше, ніж у нас? Бо там тануть пакові, тобто багаторічні льоди. Відкривається поверхня води, що набагато темніша за лід, і вона вбирає досить багато тепла. Це потрібно враховувати під час моделювання.

Кліматичні моделі розраховуються за певними сценаріями на багато років наперед. Глобальне потепління, викиди парникових газів — усе це безпосередньо пов'язане з економікою, з антропогенним впливом. Тут діють різні чинники. З одного боку — об'єктивні: людство вже не може обійтися без сучасних технологій, які кардинально змінили умови праці й забезпечують комфортні умови життя, без транспорту та інших досягнень науково-технічного прогресу. А суб'єктивний чинник призводить до збільшення видобутку вуглеводнів та блокування або відмови від альтернативних джерел енергії: бізнес захищає свої колосальні прибутки. На жаль, попри всі заяви про глобальне потепління та екологічні катастрофи, бізнес не має намірів відмовлятися від видобутку вуглеводнів, принаймні найближчим часом.

—У звіті IPCC зазначено: "вчені впевнені на 95—100%, що саме діяльність людини є головною причиною зміни клімату". Раніше на антропогенний чинник відводили трохи більше половини. 

Прогноз експертів невтішний — якщо зростання глобальної температури перевищить 2°C, це призведе до катастрофічного потепління, яке матиме руйнівні наслідки по всьому світу. Людям, далеким від питань екології та клімату, таке підвищення температури здається неістотним. Ну чим це може нам загрожувати?! 

Один градус — це як середня температура по глобусу. На кліматичній конференції в Парижі держави домовилися про такі темпи зменшення викидів, які загальмують потепління, щоб не перетнути позначки 2°. Хоча бажано зупинитися на 1,5°. У даному випадку різниця між 1,5° і 2° досить вагома.

Температура — це той індикатор, який означає, що на деяких територіях темпи потепління значно підвищаться, приміром у полярних регіонах. Десь, навпаки, — буде певне зниження, це стосується східної Антарктиди, гірських масивів.

— До якої категорії потрапить наша країна?

— За прогнозами, вона не потрапляє в ту групу, де буде зовсім кепсько. Але межу 1,5° Україна вже перетнула. Систему порушили, що призвело до збільшення кількості небезпечних погодних явищ. Тепер маємо шалені вітри, град завбільшки як яйце, смерчі, які недавно спостерігали в Чернігівській області. Останнім часом Полісся дуже змінилося, — там усихають сосни, гинуть ліси.

На жаль, не всі розуміють реалії, в яких опинилася Україна.

Є й інші ризики. Зокрема кліматична еміграція, що вже почалася. Люди втікають, переселяються з тих регіонів, де посуха призводить до голоду, де немає питної води. І це надзвичайно серйозна світова проблема. Трагічні події в Сирії розвиваються на тлі великої посухи, — там упродовж трьох років майже не було опадів, що змусило людей рушити з насиджених місць. У світі розуміють: закрити кордони для кліматичних біженців — нереально.

Є такий термін — кліматична справедливість, якаскладається з кількох чинників.

Те, що ми маємо зараз, це наслідок того, що впродовж тривалого часу багаті країни активно розвивалися. Оскільки є прямий зв'язок між кількістю викинутих парникових газів і підвищенням температури, то найбільше це відбувалося там, де зростала індустрія, збільшувалася кількість не лише заводів, електростанцій, а й різних видів транспорту і т.д.

Чому на міжнародних кліматичних конференціях так важко домовлятися? Бо представники одних країн докоряють іншим: ви не замислюючись збільшували кількість викидів, не думали про екологію та клімат, а тепер кажете нам, що ми зобов'язані зменшувати викиди, закривати підприємства, змінювати технології.

Ми з вами теж спостерігаємо наслідки того, що свого часу зробили попередні покоління. Вони проводили індустріалізацію країни — будували шахти й електростанції, відкривали заводи та металургійні комбінати, і ніхто не думав ні про викиди парникових газів, ні про екологічні проблеми, які чекають у майбутньому.

— Але в ті часи, мабуть, про це не думали не лише в СРСР, а й у західних країнах. 

— Та ні, були такі люди, які ще у 1930-х роках таке передбачали. Але великі корпорації стримували розвиток цього напряму науки, бо їм було невигідно, вони воліли не згадувати про наслідки для довкілля. Нафтодобувні компанії проводили власні дослідження, які потім засекретили. 

Ще одна складова кліматичної справедливості — ті, хто приймає рішення. Всі ці міжнародні союзи — G7, G8, G20 — об'єднують розвинені, багаті держави, які найбільше впливали і впливають на глобальне потепління та зміни клімату на планеті.

— Однак не можна недооцінювати вплив на екологію таких багатонаселених країн як Індія та Китай.

— З приводу Китаю є полярні думки. З одного боку, там величезними темпами розвивається виробництво, транспортна система, а з іншого — вони добре розуміють наслідки цих процесів. І дуже серйозно займаються екологічними питаннями. Найбільшим замовником устаткування для відновлюваних джерел енергії та електрокарів є саме Китай.

Тричі я там бувала і щоразу спостерігала дуже багато змін та нововведень. 

— Різницю помітили?

— Вона колосальна. У 1995 році всі їздили на велосипедах, автомобілів майже не було. У 2005-му кількість машин збільшилася в сотні разів, на дорогах — кілометрові затори, смог стояв такий, що дихати неможливо.

Торік я була вражена побаченим. Там дуже розвинена структура громадського транспорту, біля кожної зупинки метро — сотні велосипедів, бери будь-який, розраховуйся з допомогою телефону. Плюс електрокари. Тепер уже дихати набагато легше.

Дуже помітно, що екологічні проблеми в Китаї вирішують комплексно.

Науковці, з якими ми спілкуємося, мають чудову базу для роботи. Там замовляють найсучасніші датчики, найефективнішу апаратуру для досліджень, зосереджують увагу на розробці превентивних заходів, які допоможуть зменшити кількість викидів парникових газів та негативний вплив на довкілля.

— Не лише промисловість і транспорт завдають шкоди, а й аграрний комплекс. Однією з причин збільшення викидів парникових газів ще називають промислове виробництво м'яса, насамперед — яловичини. 

— Виробництво яловичини — не лише викиди метану, який у десятки разів агресивніший за парниковий газ, а й пасовища. У 2017 р. у світі кожних 5 хвилин вирубувалися дерева на площі, яка дорівнює 40 футбольним полям. І все це для того, щоб робити пасовища.

Коли ми були в Південній Америці, мене дуже здивувало, скільки там виробляють і споживають м'яса. Дуже багато! Знову ж таки — півстоліття тому такого не було.

— Десь створює проблеми яловичина, в нас — курятина. Там, де її виробляють у промислових масштабах, відходами отруюють і повітря, і воду, довколишні села перетворюються на зону екологічного лиха. Такий собі зразок екологічної несправедливості — відкривають величезний комплекс як спільне підприємство з якоюсь із сусідніх країн. Господар із родиною перебирається туди, де краще, а екологічні проблеми залишає землякам. 

— Люди не хочуть усвідомлювати, що ми всі живемо в одному човні.

— Хтось, може, й у човні, а дехто, маючи надприбутки, живе, скажімо, на Лазуровому березі і відпочиває на яхті. 

—Але ж атмосфера одна! І вона обертається навколо землі за два тижні. 

— Однак далеко не всі про це знають.

— На жаль, так. Мене інколи запитують, куди можна поїхати, де чисто і без природних катаклізмів. Немає вже такого місця на землі. Не-ма-є!

Думають, якщо десь в океані є острови, — там можна сховатися від усіх проблем. Може, туди? Люди купують острови, облаштовують там собі бункери, здається, все мають і все враховують. А потім налітає тайфун, — і на острові, крім потрощених пальм, уже нічого немає. Останнім часом таких прикладів було чимало.

За період від 2010 року людство виробило стільки ж енергії, скільки за всю промислову революцію, що тривала 150 років. Якщо порівняти, скільки енергії нам було потрібно півстоліття тому і нині, — різниця вражає. Наслідки також вражають.

Дослідження показують, що відповідальність за викиди парникових газів приблизно порівну несуть промисловість, житлово-комунальний сектор та аграрний. 

— Високі тарифи в ЖКГ можна було б сприймати як виховання екологічної свідомості, — так людей примушують економити не лише свої кошти, а й ресурси — воду, газ, електроенергію. Якби ще до цього додали ефективні програми модернізації, які допомагають зменшувати використання енергоносіїв, води і т.д., результати були б кращими.

— Я дуже підтримую високі тарифи, особливо на електрику, на опалення. Люди відразу стали економити.

— У нас майже пів країни отримує субсидії, а правила такі, що вони не спонукають до економії.

— Така в нас екологічна свідомість. Люди звинувачують владу за підвищення тарифів, а коли їм дають субсидію, то витрачають електрику, газ або воду понад міру, бо їм усе одно. Мене ще бабуся привчила берегти воду, вимикати світло й ніколи не викидати хліба. Кожен повинен починати з себе, а не шукати винних у тому, що довкілля забруднене, клімат змінився. 

Людству знадобилося майже дві тисячі років, аби вирости до одного мільярда. І всього 200 років — щоб перетнути межу в 7 мільярдів. І кожна людина потребує води, їжі, чистого довкілля.

— Чому кліматична конференція в Парижі проходила зі світовим розмахом, а в Катовіцах це відбулося якось непомітно? Що змінилося в порядку денному?

— У Парижі обговорювали дуже важливе питання — як домогтися зменшення викидів парникових газів. Дискусії були гарячими, тому й увага всього світу була прикута до теми клімату. Тоді ж уперше заговорили про адаптацію до тих змін, що відбуваються. 

А в Катовіцах приймали дорожню карту — що робити далі, які програми адаптації готувати. 

— У шкільних підручниках пишуть, що в Україні — помірно-континентальний клімат. Однак погода демонструє такі рекорди, які більше притаманні різко континентальному клімату.

— Клімат усе ще помірно-континентальний, але до нас приходить багато повітряних мас із океану, які на нього дуже впливають. За прогнозами, високі температури до нас прийдуть після 2030 року. 

дождь
Василь Артюшенко, DT.UA

А ви знаєте, що ми зараз живемо у природному циклі похолодання?

— У травні це помітно!

— Якщо взяти дані про температуру за 150 років, можна відстежити, коли траплялися похолодання. Є певні закономірності, — таке трапляється один раз на 60 років. Нині теж має бути таке циклічне похолодання, однак його немає. Вже зафіксовано 40-й місяць поспіль, який був теплішим за всі попередні.

— Як ви ставитеся до того, що на Хрещатику замість каштанів планують висадити платани? Це вже як символ глобального потепління. 

— Бо воно впливає не лише на людей, а й на флору і фауну. Ті, хто може пересуватися — звірі чи птахи, вони можуть втекти десь на північ, аби знайти їжу, врятуватися від спеки. А з рослинами біда. Деревам важко виживати, не всі можуть рости в умовах високих температур та зменшення опадів. У селах і на дачах уже вирощують те, що раніше росло лише на півдні.

40 місяців безперервного потепління означає, що океани віддають тепло, яке нагромадили внаслідок глобального потепління. Вчені вирахували кількість енергії, яку забирають океани з атмосфери, і порівняли її з атомною бомбою, що вибухнула в Хіросімі. Кількість енергії, яку океани поглинають щосекунди, — це еквівалент 5—6 атомних бомб Хіросіми. І цей процес невпинно прискорюється.

Мені запало в душу визначення глобального потепління, яке дала американська дослідниця. Вона уявляє, як її дитина бавиться на березі океану. Безтурботна, пустотлива, навіть гадки не має, які монстри ховаються на глибині. І якого лиха вони можуть накоїти, коли вирвуться на берег. А мати дивиться на це й розуміє, що монстрів туди запустили самі ж батьки. Це означає, що нашим дітям доведеться жити в іншому світі, де адаптуватися буде досить складно.

Попри те, в нас ще є вікно можливостей. І все залежатиме від того, як ми ним скористаємося.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво