Дафна Грачова про прогалини українських стратегічних реформ і що робити для сталого розвитку країни - Алла Котляр - Інтерв'ю - dt.ua

Постійна представниця ПРООН в Україні Дафіна Ґерчева: "Один із основних активів країни — це її люди, розумні й діяльні"

10 лютого, 16:57 Роздрукувати Випуск №1281, 8 лютого-14 лютого

Про те, чого не вистачає українським стратегічним реформам, і як Україні налагодити сталий розвиток.

Майже три десятки років Україна проходить болісний процес трансформацій у спробах позбутися радянської спадщини, що тягне назад, і наздогнати світ, який бурхливо змінюється.

Десь ми робимо крок уперед, а десь — відкочуємося назад. Змітаючи одним голосуванням старі корупційні еліти, вибираємо нові, ставлячи під удар некомпетентності новачків цілі державні інститути.

30 вересня 2019 року президент Зеленський видав указ "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", визначивши як пріоритет подолання бідності. Паралельно нова команда влади задекларувала низку важливих для країни реформ, зобов'язуючись також продовжувати розпочаті її попередниками. Безумовно, тільки згодом можна буде зробити остаточний висновок, чи впорається Україна зі своїми черговими викликами. Однак деякі проміжні результати видно вже тепер.

Про прогалини в українських стратегічних реформах і про те, що потрібно для подолання провалів, які постійно переслідують нас, та для налагодження сталого розвитку, DT.UA розмовляло з постійною представницею Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні Дафіною Ґерчевою.

 

— Пані Ґерчева, розкажіть, будь ласка, чим займається ПРООН в Україні, про конкретні програми.

— Наші програми і підтримка базуються насамперед на потребах людей, зорієнтовані на національні пріоритети держави, а також враховують порядок денний сталого розвитку до 2030 року, включно з 17 Цілями сталого розвитку.

Наше завдання — розвивати й підтримувати потенціал країни на таких напрямах: зусилля, спрямовані на вдосконалення законодавчої бази, що допоможе проводити в Україні реформи; спроможність органів державної влади всіх трьох гілок (виконавчої, судової та законодавчої), щоб усі інститути були ефективні, діяли раціонально, підзвітно, прозоро й не мали корупційних практик. Ми також працюємо з держслужбовцями, громадськими організаціями, приватним сектором і сприяємо залученню громадськості.

Україна належить до країн із середнім рівнем доходу. І основні зміни, які тут потрібні, — світоглядні. Однак розвиток — це не так просто, як навчитися ходити. Розвиток країни з середнім рівнем доходу полягає в тому, щоб вирішити цілу низку проблем, і вирішити їх комплексно. Тому ми пропонуємо свою підтримку з варіантами програм і практик, які можуть бути застосовані в Україні, щоб підвищити добробут громадян. А вибір уже роблять відповідальні особи держави.

На сьогодні ми працюємо за трьома тематичними напрямами: демократичне управління, включно з верховенством права, сприянням гендерній рівності та дотриманням прав людини, а також реалізацією найважливіших реформ, зокрема у сфері охорони здоров'я; сприяння інклюзивному соціально-економічному розвитку, розбудові миру та підвищенню соціальної згуртованості, що означає активнішу участь громадян у прийнятті рішень на місцях, а також підвищення довіри до інститутів влади; захист навколишнього середовища та енергоефективність із особливим фокусом на кліматичних змінах, адже ми прагнемо запобігти подальшій зміні клімату та пом'якшити його негативні наслідки для соціуму, економіки і загалом для нашої планети.

— Цілі сталого розвитку (ЦСР) прийшли на зміну Цілям розвитку тисячоліття (ЦРТ). У вересні 2019 року президент України підписав указ "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", завдяки чому це стало частиною національного законодавства. Раніше роботу з виконання цілей курирувала ПРООН. Як це відбуватиметься тепер, хто буде курирувати роботу, і як вона просувається?

— Між ЦРТ і ЦСР є багато відмінностей. Основне те, що Цілі сталого розвитку розроблялися на основі більш широкого діалогу та консультацій із різними групами інтересів із залученням громадянського суспільства, приватного сектора та представників уразливих груп населення.

Цілі розвитку тисячоліття були націлені на країни з середнім і нижчим рівнями розвитку та доходу. ЦСР ж є універсальними для всіх країн, у тому числі з високим рівнем розвитку та доходів. При цьому кожна країна не може вибрати ЦСР окремо. Всі вони мають виконуватися кожною країною. Але країнам рекомендовано вибрати основні цілі й показники, більш актуальні для їхнього контексту.

Ще одна велика відмінність у тому, що ЦСР виходять із необхідності поліпшення інститутів управління, верховенства права та захисту прав людини, тоді як ЦРТ оминали цей важливий елемент, необхідний для забезпечення добробуту населення та мирного існування.

Крім того, всі Цілі сталого розвитку взаємозалежні і впливають одна на одну. Якщо вдається виконати якесь завдання або досягти цілі, то автоматично це впливає на всі інші.

Повертаючись до ролі ПРООН у досягненні ЦСР, хочу сказати, що 2018 року на Генасамблеї ООН було прийнято рішення, що за ПРООН закріплюється статус агентства, відповідального за впровадження ЦСР, створення платформи для їх досягнення із залученням урядів держав, партнерів із програм розвитку та тих, хто готовий підтримувати реалізацію цих цілей.

Однак це не означає, що ПРООН має якісь ексклюзивні права на ЦСР. Наша роль полягає в тому, щоб підтримати уряди держав у досягненні цих цілей шляхом постановки завдань для своєї країни та виконання їх.

У 2017 році спільно з урядом України та Держкомстатом ми працювали над адаптацією викладених у ЦСР завдань до національного контексту. У результаті, уряд підготував базовий національний звіт з ЦСР. У 2018–2019 роках ми продовжили цю роботу й підготували базовий звіт з досягнення Цілей сталого розвитку в усіх 24 областях України. Тепер, коли, паралельно з розробкою та затвердженням регіональних стратегій розвитку, триває робота з розробки державної стратегії регіонального розвитку, ми допомагаємо учасникам процесу планування закласти в них ЦСР.

Для досягнення Цілей сталого розвитку та реалізації реформ (а ми знаємо, що нині в Україні реалізується низка стратегічно важливих реформ) одночасно з розробкою стратегії потрібно зробити три речі. По-перше, зібрати дані й провести аналіз, щоб визначити пріоритети і напрями розвитку. Ми допомагаємо органам влади з цією роботою. Тут ідеться про збирання статистичними службами даних не тільки традиційними способами, а й альтернативними, наприклад з використанням BigData, OpenData. І ми надаємо таку допомогу спільно з нашими партнерами. По-друге, для досягнення ЦСР необхідна сильна інституційна база. І, по-третє, наявність фінансування. Насправді між фінансовим сприянням і фінансуванням є велика різниця. Фінансове сприяння традиційно надається як донорська допомога у вигляді міжнародної технічної допомоги від урядів інших держав, кредитів або грантів від міжнародних фінансових організацій. Однак під фінансуванням ми розуміємо залучення або внутрішніх ресурсів, або прямих іноземних інвестицій. Органам влади України ми допомагаємо подивитися на стан своїх фінансів, виявити прогалини й визначити потенційні джерела фінансування, яке можна залучити як із внутрішніх джерел, так і за рахунок інвестицій ззовні. Є чимало нових інструментів фінансування, таких, наприклад, як кліматичні облігації або облігації соціального впливу.

Крім того, невід'ємною складовою досягнення ЦСР є поширення знань. У середині 2020 року ПРООН в Україні планує запуск трьох нових онлайн-курсів зі сталого розвитку. Це будуть спеціалізовані курси для цільових груп — державних службовців, представників бізнесу та громадських активістів. Курси розробляються в рамках проєкту ПРООН "Електронне навчання для сталого розвитку", що фінансується урядом Німеччини через Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ). Вони розкажуть, як діяти в партнерстві, щоб ефективно відповідати на такі виклики часу як бідність, нерівність, зміна клімату, і забезпечити широкі верстви населення, особливо вразливі, доступом до гідної роботи, якісної освіти, можливостей відповідального виробництва та споживання, безпечного довкілля та багато іншого.

Концепція, закладена в основу курсів, полягає в тому, щоб дати лідерам українського суспільства інструменти, які б дозволили їм сприяти реалізації порядку денного у сфері ЦСР і прискорювати його на національному, регіональному та місцевому рівнях. Ось чому всі три курси називаються Dali (тобто "далі", що визначає вектор руху в напрямі ЦСР). Курси будуть безплатними. Посилання на них можна буде знайти на веб-сайті ПРООН, а самі вони розмішуватимуться на партнерських освітніх онлайн-платформах. Кожен охочий зможе пройти навчання в будь-який час і в будь-якому місці. Досягнення ЦСР, зокрема, означає, що ніхто не повинен залишитися осторонь, саме тому ПРООН прагне з допомогою онлайн-освіти забезпечити всім людям однаковий доступ до цих важливих знань.

— Ви сказали, що для визначення пріоритетних цілей потрібні дослідження. Перебуваючи в Україні, але оцінюючи ситуацію збоку, які найбільш пріоритетні зараз для України цілі ви бачите?

— Нові уряд і парламент розробили національну стратегію, в якій закладено пріоритети. Я б поділила їх на три основні напрями. Перший — відновлення економіки та сприяння економічному розвитку. Другий напрям — людський розвиток, що включає освіту, охорону здоров'я та соціальний захист. Третій — енергетика, енергетична безпека, охорона довкілля та протидія зміні клімату. Щоб на всіх цих напрямах можна було досягти прогресу, потрібне те, про що я вже згадувала, — сильні інститути, відповідна законодавча база, мотивація людей, активність громадянського суспільства, залучення бізнесу. Але також потрібен мир. Тому пріоритетом президента є вирішення конфлікту на Сході України. Я вивчала опитування громадської думки, і вони підтверджують моє бачення. Більшість респондентів сказали, що найважливішими для них є, по-перше, вирішення конфлікту; по-друге — достойна праця і по-третє — подолання корупції та прозора, підзвітна, сумлінна діяльність органів влади.

— Про те, яке місце у сталому розвитку країн посідає держуправління, ви вже сказали. Як, на ваш погляд, в Україні проходить реформа держуправління? На що б ви порадили звернути увагу?

— Кілька років тому в Україні було розпочато цілу низку стратегічних реформ, включно з децентралізацією, реформою державної служби, охорони здоров'я, енергетичною тощо. Загальна рекомендація від усіх партнерів України, таких як ЄС, МВФ, Світовий банк і ООН, — прискорити реформу судової гілки влади, оскільки саме судова система та верховенство права — це те, що залишається проблемним у країні.

Реформа держуправління проходить досить добре, як і реформа держслужби. Але є певні виклики, пов'язані з її впровадженням. І ми допомагаємо з ними впоратися. Наприклад, для випускників вишів досі не створено достатньо стимулів іти на держслужбу. Зарплати низькі, тому талановита молодь просто не зацікавлена в такій роботі. Для виправлення цієї ситуації вже було вжито певних правильних заходів, і це добре. Але досі не організовано систему навчання упродовж життя для держслужбовців.

Ще одна проблема — політичний вплив на вибір кандидатів на посади в держслужбі. Він має бути зведений до мінімуму, а в ідеалі — усунутий зовсім.

Реформа охорони здоров'я відбувалася досить швидко. Однак зараз спостерігається деякий відкіт через втручання в цю реформу певних груп інтересів. Одна з цілей реформи — усунути монополію на надання послуг у сфері охорони здоров'я та забезпечити однакові умови для всіх учасників ринку. Однак є ті, хто незадоволений таким підходом і протидіє реформі.

Ще одна реформа, яка досі здійснювалася досить позитивно, — децентралізація. Її суть полягає в принципі субсидіарності, тобто в делегуванні повноважень і прийнятті рішень на місцях — там, де люди безпосередньо відчувають їхній вплив. Та й ця реформа наражається на великий політичний опір. Адже ті, хто зараз має владу, розлучаються з нею неохоче.

На початковому етапі реформи децентралізації відбулося добровільне об'єднання громад, і на сьогодні створено майже тисячу ОТГ. Мета цього процесу — зробити так, щоб усі громади мали вдосталь фінансових ресурсів на надання послуг громадянам, як адміністративних, так і соціальних. У планах — об'єднання 100% громад до проведення місцевих виборів восени нинішнього року. Основний елемент децентралізації полягає в тому, що повноваження з планування й надання послуг із центрального та обласного рівнів передаються на місцевий. Але є й інший аспект — фіскальна децентралізація, коли з центрального рівня на місцевий передається відповідальність за фінанси, тобто місцевий рівень забезпечується коштами, аби мати можливість надавати послуги. Цей важливий елемент не такий очевидний.

— Щоб трохи пожвавити нашу розмову, які думки й емоції у вас викликав наш зарплатний скандал?

— Скажемо так, я була здивована цією новиною, про яку дізналася лише недавно. Запитувала друзів, і в них дуже суперечливе бачення. На мій погляд, це не найкращий спосіб фінансово стимулювати чиновників. Я читала, що високий рівень зарплат уряд пояснює бажанням запобігти корупції серед чиновників…

— Одна з найважливіших фішок реформи держслужби — щоб у сумі виплат на зарплату припадало 70%, а надбавки — не перевищували 30%. Це один із методів зниження можливостей для ручного керування чиновником. Тут же ми бачимо зовсім інше…

— Згодна.

— Ви згадували BigData та інші сучасні способи збору інформації. В нас у країні зараз точиться ще одна велика битва — за перепис. Що ви думаєте про це? Чи повинні ми проводити перепис традиційним способом?

— Партнери, які займаються програмами розвитку, та міжнародна спільнота неодноразово порушували це питання у спілкуванні з прем'єр-міністром. Значущість перепису населення для кожної країни дуже велика. Якщо в уряду немає достовірної інформації не тільки про чисельність населення в країні, а й про те, де ці громадяни мешкають, про статево-віковий склад населення, поділ на інші категорії, — то він просто не в змозі приймати виважені політичні рішення і правильно визначати пріоритети в роботі.

Є традиційний метод проведення перепису населення, який використовується всіма демократичними країнами. Оцінка кількості населення, що проводилася в Україні торік, у тому числі з використанням даних мобільних операторів та різних реєстрів, на мою думку, не дає точних даних. І ми вже звертали увагу як прем'єр-міністра, так і Кабінету міністрів на те, що ці дані, з високою часткою ймовірності, можуть бути недостовірними.

Минулого тижня ми провели стратегічну зустріч із Держстатом і отримали роз'яснення з приводу того, якими електронними методами вони проводили це оцінювання кількості населення та що думають із приводу якості й достовірності зазначених даних. У Держстаті уточнили, що експериментальні оціночні дані, отримані внаслідок усереднення результатів трьох різних методів оцінки, не скасовують необхідності проведення традиційного перепису.

Я впевнена, що коли країна планує проводити перепис населення, то робити це потрібно належним чином.

— Ті, хто сумнівається, наводять приклад Скандинавських країн та Швейцарії, які відмовилися від проведення традиційного перепису.

— Один із аргументів на користь проведення такого перепису — зниження витрат. Однак Скандинавські країни, про які ви згадали, набагато випереджають Україну в інституційному розвитку, досконалості законодавчої бази та довірі до державних інститутів. Сподіваюся, що незабаром Україна зможе досягти такого самого рівня і проводити перепис таким чином. Наприклад, Естонія проводить онлайн-голосування. Однак поки що Україна перебуває не на такому рівні розвитку. Сподіваюся, в майбутньому це стане можливим.

— Давос. Що, на вашу думку, було найбільш "смачним" і важливим?

— Я вважаю, і це не тільки моя думка, форум дуже успішним, оскільки вдалося досягти консенсусу в тому, що необхідно вживати негайних заходів для подолання наслідків зміни клімату.

Як вам відомо, після підписання Паризької угоди (яку, в тому числі, підписала й ратифікувала і Україна) її виконання трохи вповільнилося. Остання зустріч із реалізації Паризької кліматичної угоди в Іспанії була просто жахливою. Деякі країни, такі як США, повідомили міжнародну спільноту про свої плани вийти з угоди. Але, щоб подолати наслідки кліматичних змін, потрібно діяти як колективно, так і індивідуально. І діяти негайно. Саме в Давосі вдалося досягти консенсусу, і це надихає. Мені здається, це вдалося не тому, що учасники й представники бізнесу намагалися мати презентабельний вигляд перед своєю цільовою аудиторією, а тому, що все-таки розуміють: якщо не почати діяти негайно, наслідки для планети й економіки будуть катастрофічні.

Добре, що Єврокомісія заявляє про свою готовність діяти так, аби економіка ставала "зеленою" і подальшій зміні клімату можна було перешкоджати. Президент Єврокомісії запропонував земельну угоду. І українська сторона заявила, що готова підтримувати заходи, яких буде вжито в рамках зазначеної угоди. Для України це важливо не тільки тому, що в неї є певні зобов'язання, а й тому що завдяки цим заходам Україна зможе знизити свою залежність від викопних видів палива. Адже на сьогодні вугілля й нафта імпортуються з Росії, тож для України це питання енергетичної безпеки.

— Цього разу Давос викликав в українців менше інтересу, ніж бувало раніше. Крім того, дискутувалися пропозиції, з якими вийшов український уряд, — інвестиційна "няня" тощо. Річ же не тільки в умовах. Усі розуміють, що найбільше інвесторів відлякує нестабільність у країні. Як ви вважаєте, з чим Україна мала вийти в Давосі? Є думка, що результативніше було б намагатися продати не Україну як образ, а якісь успішні українські компанії. А ви як гадаєте?

— Особисто я гадаю, що зусилля, витрачені на залучення інвестицій, були рухом у правильному напрямі. Нове керівництво країни вже не вперше намагається залучити інвестиції в Україну. Ми бачили це на прикладі інвестиційного форуму в Маріуполі, що проводився торік, та низки інших ініціатив. У Давосі була чергова спроба показати міжнародним фінансовим організаціям, що Україна є на мапі світу.

Я згодна з вами, що треба показувати успішні приклади з України, і насправді таку роботу ведуть і українська влада, і наші партнери з програм розвитку, коли відвідують інші країни. Хоча Україна зіштовхується з цілою низкою викликів, які їй необхідно подолати, це країна величезних можливостей. Один із основних активів країни, крім природних ресурсів, — це її люди, розумні й діяльні. І ви маєте рацію: інвестори прийдуть в Україну, коли тут будуть стабільність, верховенство права і не буде надмірної бюрократії. Це основні пріоритети нового керівництва країни. Ми й партнери з розвитку підтримуємо ці пріоритети, оскільки це те, що потрібно людям.

— Зараз часто кажуть, що світ — у безвиході. Всі країни шукають подальші шляхи розвитку, нові варіанти. Поки що ці пошуки не приносять істотних результатів. Українці ж часто не бачать далі власного носа. Але, теоретично, яке місце Україна могла б зайняти в цих пошуках рішень?

— Україна — країна з величезним потенціалом. І могла б стати лідером у багатьох сферах. Але це країна з радянським соціалістичним спадком, яка проходить тривалий і болісний процес трансформацій. Думаю, ми все-таки можемо бачити світло в кінці тунелю, і якщо належну структуру управління державою все-таки вдасться вибудувати, то цей потенціал можна буде реалізувати.

— У Давосі психолог зі світовим ім'ям говорив про необхідність прищеплювати дітям навички для майбутнього. Деякі дослідники вважають, що в наступному поколінні вищу освіту отримають лише 40%, вона втратить актуальність. І людина за своє життя в середньому змінюватиме п'ять професій та близько 20 місць роботи. Що ви про це думаєте?

— Я не фахівець у галузі освіти, але скажу з власного досвіду. Я з Болгарії, у минулому — теж соціалістичної країни. В часи моєї молодості батьки завжди казали дітям, що вища освіта необхідна, аби отримати хорошу високооплачувану роботу. Повертаючись до вашого запитання, — я читала статті, і дослідження це підтверджують: чим вищий рівень освіти людини, тим вищі її шанси знайти достойне місце роботи. Проте якщо сьогодні ваша професія конкурентоспроможна, то це не означає, що такою самою вона залишиться й завтра. Тобто мають бути можливості поліпшувати свої навички та поглиблювати знання. Наприклад, якщо 20 років тому я здобула освіту економіста, це не означає, що сьогодні я можу бути конкурентоспроможною на ринку. Потрібні можливості для опанування нових навичок.

— Сьогодні нерідко можна почути, що ООН — це як аналогове телебачення в цифровому світі. Попри те, що організація робить чимало корисного, вона застаріла й надто неповоротка у прийнятті рішень.

— ООН — це сукупність роботи країн — учасниць організації. Відповідно, якщо вони вирішать, що організація має бути більш сучасною, гнучкою, більшою мірою відповідати контексту, то треба вживати заходів для впровадження змін. Одна з актуальних змін (і багато країн — учасниць ООН подавали запит на її впровадження, але поки що безрезультатно) — зміна формату роботи Ради безпеки ООН. Радбез ООН складається з п'яти постійних членів і десяти тимчасових, які обираються кожних два роки. Всі рішення, що стосуються геополітики, кризи, питання безпеки, миру, зміни клімату та інших аспектів, мають проходити затвердження Радбезом ООН. Усі рішення приймаються шляхом консенсусу. І якщо серед постійних країн-учасниць хоча б одна проти й накладає вето, то рішення блокується.

Можу навести також позитивний приклад. Це реформа, яка проводиться всередині агентств ООН, що займаються питаннями розвитку, а це 46 організацій, програм і фондів. Її розпочато в січні 2019 року з метою підвищення ефективності й раціональності роботи наших агентств. І ця реформа досить успішна.

Очевидно, що досягти наших амбіційних цілей ми зможемо, лише діючи спільно й вибудовуючи партнерські відносини, базовані на загальних цінностях, завдяки нашій сильній волі рухатися далі. І я запрошую вас іти разом dali!

 

Довідка DT.UA

Дафіна Ґерчева розпочала роботу на посаді Постійного представника ПРООН в Україні 1 квітня 2019 року.

Уперше приєдналася до ПРООН у 1994 році як фахівець зі сталого розвитку ПРООН у Болгарії. З 2002-го по 2009 рік працювала у Братиславському регіональному центрі ПРООН у Словаччині.

Перед призначенням в Україну працювала Постійним координатором ООН і Постійним представником ПРООН у Вірменії (2010–2012), заступником помічника адміністратора ПРООН і заступником директора Бюро управління (2012–2015), а також Постійним координатором ООН і Постійним представником ПРООН у Молдові (2015–2019).

Має досвід у сфері екологічної економіки, розвитку потенціалу, місцевого самоврядування та запобігання конфліктам, зменшення бідності, зниження ризику катастроф і керування ризиками.

ПРООН — програма, що є основою системи ООН у галузі підтримки розвитку. Представлена у 170 країнах, включно з Україною, де працює вже 28 років. Це найбільше агентство ООН із річним бюджетом понад 200 мільйонів доларів і штатом понад 400 співробітників. ПРООН представлена в усіх 24 областях України.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1282, 15 лютого-21 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво