Михайло Кукуюк: Голохвостий — це трикстер - Інтерв'ю - dt.ua

Михайло Кукуюк: "Голохвостий — це трикстер"

15 лютого, 16:19 Роздрукувати Випуск №6, 16 лютого-22 лютого

У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра готують прем'єру під назвою "Голохвастoff" (за мотивами п'єси М.Старицького "За двома зайцями"). 

© Лєна Шуліка

У головній ролі — Михайло Кукуюк, на рахунку в якого вісім десятків кінопроектів і помітні ролі в репертуарі рідного театру. 

Як і нещодавня "подільська" нова версія "Зайців", так і майбутня лівобережна версія — про героїв Старицького в декораціях дня сьогоднішнього. У Театрі драми і комедії одразу ж попереджають: замість цирулень — барбершопи, замість кредитних розписок — біткойни, таперів замінили ді-джеї… Усе навколо змінялося! 

Тож треба налаштуватися на сучасного Свирида Петровича, який укотре поженеться за двома зайцями. 

михаил кукуюк
drama-comedi.kiev.ua

— Михайле, а який він сьогодні — Свирид Петрович Голохвостий — саме тепер, у нашому ХХІ столітті? 

— Немає ніякої різниці, яке це століття — XIX, XX чи XXI. Адже такий персонаж як Голохвостий чудово адаптується до будь-якого часу, до будь-яких епох. 

І навіть у своєму "провалі", як це й трапилося у відомій історії Старицького, він усе одно знаходить для себе позитив. 

— Як відомо, роль Голохвостого ставала коронною для багатьох уславлених акторів — зокрема Панаса Саксаганського і Олега Борисова. Навіть Максим Галкін зіграв свою версію у відомому мюзиклі. А на київській сцені у 1980—1990-х цією роллю вражав Ярослав Гаврилюк. Тож, може, є якийсь акторський еталон, що найбільше вас вразив? 

— Не хочу применшувати масштабу всіх чудових акторів, у творчості яких є цей герой. Але, звичайно ж, на першому місці для мене — Олег Борисов. Він вразив саме легкістю свого існування. І якщо зважити на час, у який цей фільм знімали (а цей початок 60-х ХХ століття), а також на всі обставини, що супроводжували важкий шлях цієї картини до успіху, то, звісно ж, Олег Борисов великий молодець! 

Вони разом із режисером Віктором Івановим проробили величезну роботу. І недарма цей український фільм став культовим на багато років і для багатьох поколінь. 

михаил кукуюк_2
Лєна Шуліка

— В анотації до вашої вистави "Голохвастoff" зазначено, що звучатиме жива музика. Чи випливає з цього, що ваш Голохвостий — музикант, поет, композитор, тобто творча людина?

— Знаєте, ми не прив'язували героя до якоїсь конкретної професії. Але він, безперечно, людина творча (сміється). Злодюга ще той… 

— А яка музика звучатиме в новій виставі? 

— У музиці є такий напрям — street culture. Це музичний матеріал нашої вистави, туди ж можна віднести й інші напрями — від рокабілі до дабстепу. 

Фішка в тому, що музику виконують актори Театру драми і комедії, а не музиканти. Тобто в наших акторів є своя функція на сцені — як у музичної групи. Вони — частина дійства. А Олексій Петражицький — композитор, співавтор музики, яка у виставі звучатиме наживо. 

— Як вам здається, чому в Україні вже майже 135 років такою популярною є саме ця п'єса українського драматурга Михайла Старицького? 

— Та тому що це універсальна історія! Ця тема — лиса, тема трикстера. Тема людини-детонатора. А Михайло Старицький і Іван Нечуй-Левицький (автор п'єси "На Кожум'яках", яку згодом удосконалив Старицький) вигадали чудовий сюжет. Можна навіть сказати, чудову схему, коли в будь-якій ситуації, у будь-якій точці світу між хорошими людьми може виникнути пекельний конфлікт через якусь фітюльку. Буквально з "нічого". А тим часом Голохвостий зруйнував сім'ю! Адже Явдоха й Секлета — це сестри, а Проня і Галя — двоюрідні сестри! 

михаил кукуюк_3
Лєна Шуліка

І оцей "чувак" прийшов у чужі домівки й розсварив хороших жінок. І велика родина, загалом хороших людей, пересварилася через одного хлопця. А він наприкінці ще й посміявся "зверху" над ними всіма. 

Ця п'єса про час маніпуляторів. І не так важливо, чоловік це чи жінка, але через таких персонажів-маніпуляторів інколи руйнуються і цілі династії, і цілі країни. 

— Михайле, виставу "Голохвастoff" ставить ваша дружина режисерка Анастасія Осмоловська. Як працюється в такому творчому тандемі? 

— Нас благословив на цю роботу Едуард Маркович Митницький, який одного разу сказав: "А давайте поставимо Старицького! Адже "Зайців" на столичній драматичній сцені вже давненько не було". 

Анастасія вирішила робити сучасну постановку, без прив'язки до конкретного місця, тобто до Києва. Ми звернулися до історії української урбаністики, тому що часто мусуються теми "села". У виставі також уникаємо образу "дурня". Подібний "гумор" зведено до мінімуму. 

михаил кукуюк_1
Лєна Шуліка

— У вас, судячи з усього, зараз багато зйомок, а ще недавній успіх "Свінгерів". Для театру в такому щільному графіку залишається місце? 

— Зараз я весь у "Зайцях". До того ж у будь-якому графіку завжди знайдеться час для цікавої роботи в театрі. Якщо така робота по-справжньому цікава, і ти розумієш, що не марно проводиш час на репетиціях, — у результаті вийде матеріал, якого ніколи й ніде більше не буде. 

Тоді вже сама ідея тебе веде. І завжди знайдеться час і на репетиції, і на зйомки. Якщо навіть це проект не особливо грошовий, але він усе одно на 100 відсотків вистрілить і люди його сприймуть. 

— Як особисто ви ставитеся до фільму "Свінгери", до ажіотажу довкола нього? 

— У будь-який час і в будь-якій країні завжди є місце таким комедіям. Завжди! Знаєте, адже зараз час такої собі "вседозволеності", який у нас в Україні насправді тільки-тільки починається. Так… Іще 25 років тому ми були зовсім іншою країною. І старі табу на нас іще тиснуть. І наше ДНК ніби табуйоване. Але ж в усьому світі людський сексуальний вогонь люди давно трансформують і використовують. А ми боїмося! 

А як може бути нецікавою історія, коли до звичайних людей, які готують яєчню в бігуді, прийшли люди, які вранці п'ють фреш з лісових ягід, потім ідуть на шоколадне обгортання. А ще третій персонаж любить людину своєї статі. І всі ці люди зустрічаються в одній точці. 

Ну як це може бути нецікаво? Завжди цікава широка палітра — у всьому. Дзідзьо — один формат, Полякова — інший, Астаф'єва — третій, а ми — драматичні актори… Це завжди цікаво: чим більший розкид за діапазоном, тим сильніше висікається іскра. 

Ми знали, що "Свінгери" знайдуть свою глядацьку нішу. 

— Фільм окупився у прокаті? 

— Зараз усі тільки й говорять про бюджетні гроші на кіно: скільки й кому — і що в результаті? Натомість у "Свінгерах" люди самі вклали свої гроші й самі займалися промоцією картини. Зараз зняли вже другу частину — "Свінгери-2". Є факт — відбили касу вдесятеро. 

Тож це не провальний проект. Глядачі його добре сприйняли навіть при мінімальному бюджеті. Адже все знімалося практично в інтер'єрі, дуже мало екстер'єрів. А зараз, щоб зняти фільм, потрібно кудись їхати, задіяти облітну камеру, гелікоптер. Натомість у нас вийшло все за мінімалкою. 

— У "Свінгерах-2" акторський склад буде той самий? 

— Практично так. З нових — Дзідзьо й дива Монро. І ще пішов один актор, який грав у першій частині. А так залишилися всі ті самі. У нас є цікава ідея, у нас дуже гарна компанія. 

Але головна ідея все ж таки в тому, щоб люди отримали максимум позитиву, прийшли на нашу картину й розслабилися. Адже ми живемо в чергову епоху змін: "усе складно". 

Тож давайте посміємося, розслабимося. І справді треба перемикатися на комедії, на гумор. Інакше, якщо будемо надто серйозно ставитися до сьогодення, то можна й перегоріти, перетворитися на суцільну нервову клітину. Можливо, це й прозвучить якось просто, але саме така ідея й важлива сьогодні — ідея кіно- і театральної психотерапії.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво