Чемпіон із Оркестру - Інтерв'ю - dt.ua

Чемпіон із "Оркестру"

1 лютого, 16:06 Роздрукувати Випуск №4, 2 лютого-8 лютого

8 лютого в Київській національній опереті (на "Сцені 77") — прем'єра вистави "Оркестр" за п'єсою Жана Ануя.

Одну з головних ролей грає Євген Прудник, людина унікальна — артист оперети і чемпіон світу з армрестлінгу, володар Кубка світу і виконавець ролей у виставах "Цілуй мене, Кет!", "У джазі тільки дівчата", "Моя прекрасна леді". 

Наша розмова відбулася відразу після репетиції "Оркестру" — популярної французької п'єси середини ХХ століття, де переважно жіночі ролі. А в новій виставі театру оперети всі жіночі ролі грають чоловіки! Зокрема, Євгену Пруднику дістався образ ексцентричної Памели, яку актор характеризує так: моя Памела схожа на німфоманку, в неї маса кавалерів-коханців, у неї є дитина — донька, яку вона віддала в село, незрозуміло кому — чоловікові чи мамі, але, швидше за все, чужим людям. Адже дитина — велика перешкода для знайомств із хлопцями. У цієї героїні зовсім немає материнського інстинкту. Тобто в неї інстинкт розмноження переважає над інстинктом турботи про потомство. Одне слово, жінка-зозуля! Саме від цієї характеристики образу я і взяв "зерно ролі". 

А взагалі, характер кожної жінки, яких, повторюся, грають актори нашого театру, абсолютно різні. 

Євген сподівається, що вистава буде динамічною, з багатьма несподіваними поворотами, які розкриють акторів з неочікуваних сторін: комічне й драматичне переплететься у проекті. 

— До речі, ми довго сперечалися з приводу жанру "Оркестру", — каже Євген, — і дійшли висновку, що тут є фарс, гротеск, трагедія, трагікомедія. Навіть жартома придумали новий "жанр" — іронеск. Оскільки в "Оркестрі" багато іронії та самоіронії. 

Вистава "Оркестр" з'явилася в рамках конкурсу-лабораторії молодих режисерів музичного театру. І саме ескіз на тему Жана Ануя (режисер Анна Горянська) найбільше захопив експертів і глядачів. Згодом "Оркестр" як переможець конкурсу і опинився в репертуарі популярного театру. 

— З Анною комфортно працювати, — розповідає Євген. — Вона відштовхується від наших характерів, ставить цікаві завдання. А якщо котрийсь задум не виходить, то вона не зациклюється, а пропонує нові рішення. У неї гнучкий режисерський підхід. Навіть коли пустуємо на репетиціях, то Анна інколи каже: "О! А ось це залишимо!".

— Євгене, все-таки, як ви балансуєте між театром і спортом, між оперетою й армрестлінгом? 

— Та все нормально! Хоча постійно супроводжує якась хронічна втома. Однак у театрі відпочиваю від спорту, а у спортзалі — від сцени. 

— Які нові роботи у вас попереду? 

— На цей момент у мене в роботі три вистави. Вже згаданий "Оркестр". А незабаром, теж у лютому, — "Біла Ворона" режисера Максима Голенка. В цій виставі мій персонаж танцює степ! Це для мене новий вид танцю, тому що потрібно чітко дотримуватися ритму. 

Знаю — певних вершин у степу досягти буде важко, та все ж це має вписуватися в рамки. Це більш акторський, ніж професійний танець. 

Ще одна робота — "Сімейка Адамсів". І в трьох нових проектах — різні характери. 

— Усе-таки, де більше овацій — у театрі чи в спорті? 

— Овацій більше в театрі, а фанатів — у спорті. Хоча одного разу на змаганнях кількість овацій перевершила всі очікування. Це було на Всесвітніх іграх у Киргизії, я там узяв два "золота", нам аплодував весь іподром (близько 100 тисяч людей). Усі вони кричали "Україна!", коли побачили наш прапор. 

Причому були люди з різних країн, але вони впізнали наш прапор. Це щось! Це неймовірний заряд енергії. У мене досі мурахи по шкірі, коли згадую це. 

А одного разу ми приїхали в Малайзію на Чемпіонат світу. Пам'ятаю, тоді я зганяв вагу — 6—7 кілограмів. Якщо хочеш увійти до певної вагової категорії, а зайва вага є, то її потрібно швидко зігнати. Тоді майже нічого не п'єш і не їси. У такому стані мене й упіймали малайзійські фанати: мовляв, можна сфотографуватися? А їх багато, вони активні, вишикувалася черга. Декому довелося відмовити. 

Що ж до театру, то одного разу в метро до мене підійшов чоловік інтелігентного вигляду: "Женя Прудник? Можна з вами сфотографуватися?" Я не сумнівався, що це все — мої спортивні досягнення. І тут він каже: "Ми з мамою ходимо в театр, любимо ваші вистави. Жодної вистави не пропускаємо. Ми — ваші фанати!". 

— Часто запитуєте себе: заради чого виходжу на сцену? 

— Дійшов висновку, що виходжу на підмостки задля власного задоволення. Ейфорія досі. Прямо якесь задоволення отримуєш, що можна розкрити себе в різних образах, відчути інший емоційний стан, якого в житті ніколи не було, тобто прожити все це в театрі. Адже на сцені можна прожити кілька життів — яскравіше, цікавіше, ніж у реальному житті. 

* * * 

Мабуть, його "життя в мистецтві" тягне на сюжет для повноцінної п'єси. Навряд чи Євген міг уявити, що колись стане артистом престижного театру. Адже спочатку навчався в Національній металургійній академії в Дніпропетровську. Але вже на третьому курсі, як сам зізнається, відчув внутрішню кризу. Хоча йому було тільки 20 років. 

І раптом щасливий випадок — знайомство з дівчиною, її запрошення на студентську виставу "Ромео і Джульєтта", його захоплення після перегляду та знайомство з педагогом Григорієм Богомазом-Бабієм. 

У результаті, Прудник закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж за фахом "актор драматичного театру". 

Та й це ще не все. Хотілося одночасно закінчити і Металургійну академію. А після п'ятого курсу там зобов'язували відпрацьовувати п'ять років на заводі. "Або працюй — або виплачуй витрачені на тебе ж гроші!". 

Наш герой вирішив, що завод може виступити його спонсором під час спортивної поїздки за кордон (на той час він був у збірній України, їздив на міжнародні змагання з армрестлінгу). Але заводу, мабуть, потрібен був хороший робітник, а не чудовий спортсмен. І майбутньому артистові оперети тоді довелося... виплатити всю п'ятирічну стипендію! 

Таким чином, металургія, мабуть, "збагатилася", а Євген залишив для себе в житті театр і спорт. 

* * * 

— Як, взагалі, у вашому житті з'явився цей вид спорту — армрестлінг? І які ваші найголовніші досягнення тут? 

— З дитинства я займався акробатикою, плаванням, дзюдо. Батько зі мною займався на турніках. 

Нині я ввійшов до вісімки найкращих спортсменів планети в армрестлінгу — Топ-8. Це новий проект, він стартував 2019-го. Будуть змагатися вісім спортсменів, незалежно від ваги й віку. 

Там є люди вагою по 140—160 кілограмів. І я зі своїми 100 кілограмами ввійшов до цієї вісімки. 

У квітні стартує перший етап Топ-8 у Малайзії, де будемо боротися і з'ясовувати, хто якого місця вартий. 

— Ви зі своїми 100 кілограмами можете боротися з такими важковаговиками?

— Так, ось у цьому й інтерес. А хто ж кращий рукоборець планети? 

Знаєте, мені не страшно. А травми завжди бувають. У спорті вони неминучі. Треба вміти від них берегтися й реабілітовуватися. Але якщо все робити правильно, то без травм можна цілком обійтися. 

Ще в листопаді 2018-го я виграв кубок світу "Злотий Тур", абсолютну категорію. Виступаю у вазі "до 95 кілограмів". Ще є "до 105" і "понад 105". І шість найдужчих спортсменів беруть участь у "абсолютці" (обмежень за вагою немає). Виходить, що я виграв усю "абсолютку". У фіналі боровся з сильним суперником із Литви. Він уперше брав участь у турі й вийшов у фінал. І чомусь дуже сильні спортсмени програли цьому новачку. Я ж завжди намагаюся розгледіти слабкі сторони суперника. 

— І як ви перемогли того хлопця з Литви? 

— Він сильний, але недосвідчений. Ми ввійшли у спаринг, і він просто не зміг скористатися своєю силою. Я боровся правою рукою. На лівій я посів третє місце в "абсолютці". 

Нині армрестлінг поділяється на аматорів і професіоналів. Але це окремий вид спорту. Проводяться офіційні чемпіонати світу, Європи, кубки, професійні турніри. Наша асоціація 2018-го вступила в організацію "СпортАкорд", до якої входять неолімпійські види спорту. Які у зв'язку з цим грядуть зміни? Наприклад, сказали, що підвищать премії, а для мене це додатковий заробіток. Проте це буде відомо 2019-го, після проведення чемпіонатів Європи та світу. 

А плани на майбутнє — включити армрестлінг в олімпійські види спорту. 

* * *

— У вас досить яскрава зовнішність, чи були пропозиції попрацювати на Заході? 

— Надходили пропозиції взяти участь у вокальних концертах у Європі. Театральних пропозицій поки що не було. Хоча знімався в ізраїльському серіалі "Моссад 101" ( англійською мовою). Сюжет: хлопці з Ізраїлю поїхали до Америки, і там із ними відбуваються різні події. Я грав американця. 

— Ви — артист музичного театру. Як самі оцінюєте свої вокальні дані?

— Помітив одне: чим більше набираю у вазі, тим мені легше співати. Не знаю, чому. Багато вокалістів підтверджують, що така закономірність є. Можна згадати того ж таки Лучано Паваротті. Коли він схуд на 20 кілограмів, то просто не міг співати як колись, зникла колишня потужність. 

Здавалося б, схуднув, естетично для сцени — це добре, але з вокалом відразу виникли проблеми.

Я брав уроки вокалу, працював над своїм голосом. А все почалося з караоке, — там мій голос і "викричався". Далі була робота над його окультуренням, щоб голос якісно й цікаво звучав. 

— Якось ви розповідали, що перед комісією Театру оперети зробили сальто, — і вас узяли до театру. Невже сальто тоді виявилося вирішальним? 

— Так, було таке. Це березень 2012-го. Але не думаю, що Богдан Струтинський узяв мене тільки через сальто. Проте цей трюк приємно здивував комісію. Усе-таки вирішальним було моє виконання композиції Євгена Мартинова "Заклятие". Це пісня про зраду дружини чи коханої, про ці переживання. 

Пам'ятаю, Богдан Дмитрович сказав, що я зміг у пісні донести її емоційну складову, розкрити не тільки вокальні, а й смислові, емоційні пласти. Адже в музичному театрі пісня — частина вистави. Пісня виникає, коли емоції тебе переповняють, і проза перетворюється на поезію...

— Із вашими колосальними спортивними навантаженнями — все-таки театр дарує комфорт? 

— Так! Мені дуже подобається, що останнім часом виникло багато цікавих проектів, у яких можна себе випробувати. Адже в нас у репертуарі є оперета, мюзикл, рок-опера, опера, драматична вистава... І можна пробувати себе в різних жанрах із різними режисерами. Є синтез, — і мені це подобається. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво