Анна Паленчук: Фільм Номери буде створено за режисерською розробкою самого Сенцова - dt.ua - dt.ua

Анна Паленчук: "Фільм "Номери" буде створено за режисерською розробкою самого Сенцова"

6 жовтня, 21:31 Роздрукувати Випуск №37, 6 жовтня-12 жовтня

Анна зосереджена на реалізації двох проектів на основі тексту Сенцова. 

"Про себе не пишу. Нічого хорошого немає". Цей лист Олега Сенцова датовано 30 вересня, коли тривав 142-й день його голодування. 

Адресовано цього листа українському продюсеру Анні Паленчук, яка нині запускає одночасно два проекти за п'єсою Сенцова "Номери" — театральну постановку та художній фільм. 

— Анно, ви досить тривалий час листуєтеся з Олегом Сенцовим, попри весь драматизм ситуації, у якій він опинився, перебуваючи в РФ в ув'язненні. Цікаво довідатися про ваше знайомство з режисером — де, коли, за яких обставин? 

— Це 2012-й рік, Одеса, міжнародний кінофестиваль. Олег тоді працював з продюсером Олею Журженко. І в мене як у продюсера не було жодних намірів або мотивів "переманювати" режисера на свій бік. Я просто дружила з ним. У нас було творче спілкування. Але, якщо чесно, звичайно ж, хотілося з ним попрацювати як з режисером. 

І ось через нинішні обставини зараз співпрацюємо. 

Олег — дуже талановитий художник. І наше спілкування, навіть зважаючи на всім відомі труднощі й особливості листування, є підтвердженням цього. 

— Днями ЗМІ облетіло повідомлення (на основі інформації з "Новой газеты"), нібито РФ хоче через США "обміняти" Олега Сенцова на трьох російських громадян, які перебувають в ув'язненні в Америці. Ваша думка щодо цього? І, може, вам відома думка Олега, якщо, звичайно, це можна озвучити?

— Щойно Олег оголосив голодування, то відразу стали циркулювати три прізвища російських громадян. Зокрема Бута, якого Росія зацікавлена повернути. Багато хто розуміє, що питання свободи Олега перебуває ще й у площині відносин РФ і США. І, на жаль, Україна може впливати на це тільки опосередковано, непрямо, попри всі зусилля. Це може бути питання тристоронньої екстрадиції. Може бути все... 

— Олег знає про ці комбінації? 

— Не думаю, що Олег знає подробиці. Адже він не голодує тільки за свою свободу, він голодує, щоб із російських в'язниць відпустили всіх політичних в'язнів. 

І найжахливіше, що навіть сьогодні, коли минуло стільки днів його голодування, на волю не відпустили жодну людину. Оце страшно. 

А Олега насамперед цікавить, щоб запустився цей процес звільнення, обміну. 

Нещодавно у FB я перепостила листа Олега (написаний рік тому сестрі Наталі), де він пише, що готовий бути останнім цвяхом, який заб'ють над усім цим списком бранців... 

Його це все настільки допекло, що ціною власного тіла та свого життя як останньої зброї він готовий принести самого себе в жертву — заради свободи інших. Тому навіть якщо ми й напишемо йому в усіх подробицях, що є певні варіанти обміну — на рівні РФ і США, — то він і поставиться до цього тільки як до чергової інформації. 

— У синхрон із інформацією про можливий обмін ЗМІ та соцмережі облетіло його фото на огляді в лікаря. 

— Я, звичайно, бачила цю фотографію. Одна російська правозахисниця щодо цього сказала, що він ще більше схуднув відтоді, як вона в нього була. 

…Олега постійно возять на обстеження, огляди. Цілком можливо, що в ЗМІ запустили й стару фотографію? 

Для мене ж як людини, котра з ним постійно на зв'язку, найважливішим підтвердженням того, що він живий і продовжує боротьбу, є його листи, які отримую. 

Надсилаю ці листи на електронну систему "ФСИН-письмо"; потім приходять повідомлення про те, що листи доставлені адресатові. 

— Упевнені, що ці листи отримав саме він? 

— Звичайно ж, у наш час ні в чому не можна бути впевненим. Але от, наприклад, один з його листів, датований 25 вересня... 

— Що в тому листі? 

— Переважно наше робоче листування. Але є й особисті послання, у яких уже він мене підтримує, просить "зібратися". Адже й мене іноді охоплює тривога: а чи вистачить досвіду та сил, чи вистачить енергетичного ресурсу, щоб практично одночасно реалізувати два найбільших проекти за його п'єсою? 

Якби ще рік тому мені хтось сказав, що таке можливе, я відповіла б, що це нереально здійснити. 

Однак нині, з огляду на всі ознаки, є розуміння руху та творчого процесу. Саме Олег це й мотивує. 

— Хто ще з України, крім Наталії (сестри Олега) і безпосередньо вас (як продюсера), веде настільки довірче людське й творче листування з ним?

— Він листується з деякими кінематографістами. Але йому неприємно, коли вони його листи виставляють у соцмережі. Він проти цього. Я намагалася написати, щоб він це сприймав не настільки гостро, адже для багатьох людей його листи й є підтвердженням, що він бореться, що він незламний. 

— З його сестрою Наталею підтримуєте спілкування? 

— Ми спілкуємося телефоном. Понад те, нещодавно я відкрила її інтерв'ю на "Медузе", де вона каже про мене добрі слова. 

Я, звичайно ж, розумію, як їй важко. І її хочеться всіляко підтримати. Важливий момент: авторські права на проекти Олег передав Наталі, а вона своєю чергою передала їх нам. 

— З матір'ю Олега є контакти? 

— Наталя попросила не турбувати родину. Але якщо Олег попросить зв'язатися з мамою, яка в Криму, то, природно, зв'яжемося. 

— Відносно "Номерів". Ця його п'єса справді пророча та містична, причому як для сучасного суспільства, так і безпосередньо для самого Олега. Навіть фабула навіває якісь моторошнуваті асоціації з абсурдною сучасністю: знеособлення людини, неототалітарні моделі нинішнього суспільства. 

— Я прочитала цю п'єсу роки чотири тому. Тоді саме до мене потрапили рукописи його розповідей. І почала клопотатися про видання його книг — "Рассказы" (видавництво "Лаурус"). А у "Фоліо" вийшов роман "Купите книгу — она смешная" і книжка про нього — "Олег Сенцов" (коментарі, біографія, публікації про нього).

Отже, якщо казати про п'єсу "Номери", то справді цей текст про суспільство, яке боїться... Про суспільство, яке боїться порушити межі рабства та низькопоклонства, оскільки саме це суспільство віддане певному володареві — такому собі Нулю. Тобто раболіпне суспільство підвладне правилам і законам, які для них і придумав цей Нуль. Кожний герой у такому соціумі припускає передбачає "номер". Чиста антиутопія! 

— Точна дата народження цього тексту? 

— Олег сам сказав, що текст створено 2011-го. Але згодом були його редакції. "Номери" він редагував, уже перебуваючи в російській в'язниці в Лефортово. Тоді ж передав рукопис російським колегам з Театра.doc. Вони робили читання п'єси, до постановки справа не дійшла. 

— Якщо говорити про два нових проекти за "Номерами" (вистава і фільм), то передбачається екранна версія вистави? Чи це автономні проекти? 

— Готуються два абсолютно автономних проекти. Те, про що ви запитуєте, саме й передбачалося на першому етапі, — спочатку вистава, потім фільм на основі постановки. 

Проте Олег дуже зацікавився екранізацією п'єси. І майбутній фільм саме й буде реалізовано за режисерською розробкою Олега. 

Щодо сценічної версії п'єси Олег сказав: "Розбирайся сама! Ти там на місці, тобі видніше!". А щодо екранізації "Номерів" — мені дуже хотілося мотивувати цим, хотілося, щоб він жив цією творчою ідеєю. 

Одного разу я отримала від Олега листа, у якому він пише, мовляв, сьогодні прокинувся й зрозумів, що сам хочу зняти цю п'єсу і вирішити як кінорежисер... 

Це й виявилося вирішальним чинником. Ми розвели два проекти — виставу та фільм. 

Як відомо, над виставою працюватиме режисер Тамара Трунова. А над фільмом "Номери" — Олег Сенцов і ще один режисер, ім'я якого поки що не афішую. 

— Український режисер чи хтось із Європи? 

— Він українець. Він теж з Олегом на зв'язку. Олег сам його й затвердив. І все, що стосується майбутньої картини, — усе це на узгодженні не з Олегом. 

Сенцов, зокрема, багато часу приділяє декораціям майбутнього фільму. Ми йому надсилаємо ескізи, — він відписується: що змінити, що залишити. 

Він уже отримав нашу версію кастингу у фільм, а ми у свою чергу отримали його коментарі щодо тих або інших акторів. 

— Саме про кастинг ніде й жодної інформації. 

— Ми й не проводили публічного кастингу.

— У кінопроекті будуть залучені тільки вітчизняні чи передбачаються актори з-за кордону? 

— Із закордонними акторами не встигаємо, з огляду на їхні графіки. Якби зйомки "Номерів" були призначені хоча б на березень, тоді було б реально запрошувати й європейських акторів. А оскільки старт зйомок — грудень, то це практично нереально. 

Найголовніше, що ці два проекти — театральний і кінематографічний — для Олега й заради Олега. Дорогий і важливий кожний день, тому й женемо абсолютно всіх коней. Але, на щастя, поїзд рушив. 

— Щодо вистави вже відомий бюджет, — це близько 2 мільйонів від Українського культурного фонду. 

— На виставу — 1 мільйон 900 тисяч гривень. На фільм — близько
10 мільйонів гривень. Частина фінансування на майбутній фільм — від Мінкульту. Але є й польська сторона. Чекаємо також підтвердження й від європейського дистриб'ютора, який може допомогти. 

До роботи над фільмом залучено кастинг-директора Настю Чорну, котра працювала з Олегом над "Гамером". І в принципі до процесу введено багато з людей, які раніше працювали з ним та які з ним на зв'язку. Це ті, хто його відчуває, і ті, яким він довіряє. 

Серед таких, наприклад, консультант Женя Врадій, яка була другим режисером на "Гамері", а згодом вони розробляли проект "Носоріг". Попри те, що Женя нині не в Україні, Олег однаково довірив саме їй приймати деякі рішення навіть "за нього" — зокрема щодо акторів. 

— У попередній інформації про запуск "Номерів" пролунала думка, нібито передбачається парафраз на тему фонтрієрівського "Догвіля". Це так? 

— Не парафраз, а швидше, референс. Утім, побачимо. Діалог на цю тему був у період, коли ми передбачали робити екранізацію вистави. Але згодом виявилося, що в нас екранізувати виставу на рівні британців практично нереально. Попросту немає таких сцен, немає такого масштабу. Тоді й прийняли спільне рішення — перенести зйомки до павільйону. Там буде крута декорація. І, повторюся, Олег ці декорації бачив, він їх і затвердив. 

— Послухайте, етапи просування цих проектів — окремий сюжет для окремого фільму. 

— Узагалі ж ми вже й розпочали знімати кіно про кіно. І навіть у цьому питанні кожний крок узгоджений з Олегом. Переконана, що в цих проектах — сенс його життя, ця робота надає йому енергію та допомагає вистояти. 

Нещодавно я йому написала: хочу, щоб "картинки" вже затверджених акторів і декорацій він розмістив на стіні перед своїм ліжком, — щоб усе це бачив і щоб візуалізував майбутній фільм. 

— У листуванні з Олегом торкаєтесь якихось політичних тем? 

— Ні, це не пройде по цензурі. З іншого боку, я чудово розумію, що навряд чи колись приїду до Росії. І багатьом, хто підключений до цього творчого процесу, я кажу про можливі наслідки — саме в Росії, якщо вони туди поїдуть. 

— Вибачте, ви переконані, що відповідає саме він — за стилем, за складом? Як відомо, рівень тамтешніх "технологій" може передбачати різні сюжети.

— Олег іноді пише досить особисті речі, які, крім нього, ніхто не може знати. Є також творче наставництво з його боку — те, що може виходити тільки від нього. 

Тобто він трансформує той матеріал, над яким ми згодом працюємо тут. Це стосується й синопсисів, й інших речей.

— Сам сюжет "Номерів" не викликає запитань у тих, хто теж "читає" і згодом приймає рішення? 

— Були тривоги, що синопсиси не пройдуть. На щастя, пройшли. Я навіть вдячна системі "ФСИН-письмо": це, можливо, найкращий винахід РФ, оскільки колонію під'єднано до цієї системи. 

— Скільки всього листів від нього? 

— Близько 50. Але є ще і його спілкування з кастинг-директором, з художником-постановником. Тобто спілкування, яке стосується виробничого процесу. 

Власне, листів від Олега досить багато. Але я не збираюся їх афішувати до того моменту, допоки сам Олег не дозволить це зробити. Є етика, і є дружба. 

— Якщо казати про театральний проект, що ближчий за часом, то які позиції визначені по "Номерах"? 

— Наприкінці листопада — театральна прем'єра. Часу небагато. Але вибору немає. Прем'єра — на "Сцені 6". Переконана, що встигнемо, оскільки пов'язані все-таки не з державним театром, це незалежний проект. І є можливість репетирувати не тільки в одному місці. 

— Передбачається технологічно насичена вистава чи обрано шлях сценічного мінімалізму? 

— Вистава буде складнішою, ніж багато чого іншого на українських сценах. Художник Юрій Ларіонов передбачає мультимедійність як ще один рівень сприйняття тексту Сенцова. 

Узагалі я досить часто перечитую цю п'єсу. І щоразу знаходжу нові смисли. Хоча від початку я пропонувала Олегу екранізацію його оповідань. Але він відповів: "Ні! Поки забудь про це! Займися п'єсою". 

І хоча театр не зовсім моя сфера, я поринула у це з головою. Не можу його підвести. 

— Як виникла кандидатура режисера Тамари Трунової у театральному проекті "Номери"? 

— Переконана, що Тамара нині серед лідерів української театральної режисури. Мені подобається її енергетика, вона глибока розумна людина, дивиться в корінь. 

Коли робили публічний кастинг у виставу "Номери", а я сиділа поруч із нею, то іноді дивувалася: "Ого-го, які ж складні запитання вона ставить акторам!". 

Ну й потім я часто пишу Олегу про Тамару. Вони постійно передають одне одному вітання. І, може, навіть навмисне не хочу поки їх зв'язувати, щоб Тамара працювала з матеріалом виключно самостійно. Щоб найважливішим для неї був текст і його сценічна адаптація. 

Важливо, що сам матеріал, власне текст, їй подобається. Поза залежністю від контексту. 

— Сьогодні у вітчизняному прокаті помітно більше вітчизняних картин. Але далеко не всі з них у тому самому прокаті окупаються. Питання як до продюсера, — що потрібно та що можна зробити, аби українські фільми все-таки іноді окупалися?

— На мій погляд, потрібно по-іншому працювати дистриб'юторам, які ще не знають, як правильно робити прокат українського кіно. 

Це ж не голлівудські блокбастери, і потрібно формувати аудиторію з огляду на специфіку самих картин. Потрібно "бити" на цю аудиторію досить цілеспрямовано, адресно. А в нас переважно дистриб'ютори працюють на всіх відразу, на широку громадськість. 

Утім, є приклади, коли деякі наші фільми щось та заробили в кінопрокаті, — "Дзідзьо", "Украдена принцеса". І це доводить, що українцям потрібне жанрове кіно, потрібні якісь локальні історії про нас самих, як це сталося на прикладі того самого "Дзідзьо" — впізнавана й улюблена Західна Україна, впізнавані меми. 

Природно, наш нинішній український "інститут кінозірок" здебільшого складається з представників шоу-бізнесу. Але, не сумніваюся, вже через якийсь час багато чого зміниться: з'явиться більше драматичних акторів саме в статусі кінозірок. Оскільки, ви мені пробачте, далеко не всі представники шоу-бізнесу можуть грати добре. 

— "Номери" — вистава та фільм — від початку передбачають німб політики. Природно, це усвідомлюють не тільки майбутні українські глядачі, а й ваші європейські партнери. 

— Знаєте, а я не вважаю, що Олег Сенцов виключно "політична фігура". 

— Чому ж? 

— Тому що його головні вимоги не те щоб у площині політики, це все-таки більше питання гуманізму, теми загальнолюдських цінностей. Адже жодний політик в Україні не представляє інтереси Сенцова. Сам Сенцов не належить до жодної політичної сили та не декларує будь-яких політичних "гасел". Він говорить про гуманізм, справедливе правосуддя, загальнолюдські цінності.

Я вважаю, що Олег Сенцов — політичний заручник. А в нас взагалі немає закону, який регулював би такий статус. 

Політичний в'язень — за нормами міжнародного та внутрішнього права — людина, яку позбавили свободи за політичні переконання усередині своєї країни. 

І виходить, що багато наших бранців у РФ — політичні заручники. Це люди, у яких немає відповідного юридичного статусу. Тому що деякі законопроекти нібито подані, але не розглянуті, і ці бранці — політичні заручники — ніяк і нічим не захищені. А таких багато — їх десятки. До того ж там періодично заарештовують кримських татар. 

Ось Путін вважає Сенцова "терористом". І це думка Путіна, від якої він не зможе відмовитися, оскільки в цьому переконаний. 

А Сенцов — український патріот, політичний заручник і справжній художник, який навіть у в'язниці, попри все, живе своїм майбутнім фільмом і думками про свободу інших. Це шлях справжнього художника та громадянина. 

До речі. На рахунку продюсера Анни Паленчук — чимало помітних документальних кінопроектів ("Рідні", "Маріуполіс"), а також художні фільми "Істальгія" (режисер Дар'я Онищенко) і "Герой мого часу" (режисер Тоня Ноябрьова). Анна закінчила філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка. Закінчила також продюсерський інтенсив Нью-Йоркської кіноакадемії. Сьогодні зосереджена на реалізації двох проектів на основі тексту Сенцова. Раніше Анна також ініціювала видання книжок Олега Сенцова. 

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 13 жовтня-19 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво