Зі сміттєвої активістки — у президенти - Міжнародна політика - dt.ua

Зі "сміттєвої активістки" — у президенти

22 березня, 18:03 Роздрукувати Випуск №11, 23 березня-29 березня

У Словаччині відбувся перший тур президентських виборів.

© aktualne.cz

Хоча безумовним лідером перегонів вважалася кандидат від Прогресивної партії (не входить до парламенту) — 45-річна юристка ліберальних поглядів Зузана Чапутова, їй, у результаті, вдалося набрати лише 40,5% голосів. Таким чином, вона виходить у другий тур проти Мароша Шефчовича, досвідченого політика європейського рівня та дипломата. Проте водночас випускника Московського інституту міжнародних відносин, який до 1989 р. був членом Компартії Чехословаччини. Нині він обіймає пост заступника голови Європейської комісії і європейського комісара з питань енергетики. Його підтримує правляча у Словаччині ліва партія SMER ("Курс — соціальна демократія"), хоча сам Шефчович каже, що не є її членом. У першому турі голосування єврокомісар набрав 18,7%. Другий тур відбудеться 30 березня. 

Нинішні президентські вибори можна розглядати як продовження боротьби словацького суспільства за зміни в країні після вбивства 27-річного журналіста Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Куснірової, що приголомшило всіх. Їх було застрелено у власному будинку за 65 км на схід від Братислави 21 лютого 2018 р. За словами тодішнього шефа словацької поліції Тібора Гаспара, це була "професійна екзекуція". Причиною цього вбивства стали антикорупційні розслідування журналіста стосовно представників великого бізнесу, а також його публікації про зв'язки людей з оточення тодішнього прем'єр-міністра країни Роберта Фіцо з італійськими бізнесменами. Ці зв'язки також мали ознаки корупції та навіть вивели словацького журналіста на слід італійської мафії, яка, за сприяння чиновників, "освоювала" фонди, виділені для Словаччини з бюджету ЄС. Утім, це його останнє розслідування було опубліковане вже посмертно. (Докладніше читайте — "Захоплена держава" Словаччина, DT.UA №10,17—23 березня 2018 р.). 

Можна напевно стверджувати, що події річної давності вплинули на нинішнє волевиявлення громадян Словаччини, і лідерство на виборах Зузани Чапутової, яка виступає за викорінення корупції в країні, — свідчення цього. Однак на практиці президент Словаччини має досить обмежені повноваження. І успіх у боротьбі за визволення країни від корупції значною мірою залежатиме від мобілізації суспільства та нетерпимості його до зрощування влади і бізнесу.

Люди, які через рік, 21 лютого, прийшли на мітинг задля вшанування пам'яті Куцяка, здебільшого говорили, що за рік у країні не сталося істотних змін. Так, Фіцо під тиском масових протестів подав у відставку з посади прем'єра, і таким чином Словаччина уникнула дострокових виборів. 

Однак SMER залишається при владі, і Фіцо продовжує керувати нею. Відколовшись раніше від партії колишніх словацьких комуністів, вона справді тривалий час була демократичною силою, яка вела Словаччину геть від соціалістичного минулого, пропонуючи соціал-демократичну альтернативу — свій шлях, або "курс" (що й було виражено в оновленій назві з
2003 р.). Але тепер, на думку багатьох, вона виродилася в зібрання популістів із лівими або консервативними поглядами, що підтверджується її прагненням уже тривалий час шукати політичних партнерів у правому таборі, як, наприклад, Словацька національна партія та центристи (певний час SMER навіть перебувала в коаліції з партією одіозного словацького політика Владіміра Мечіяра).

Роберт Фіцо, втративши крісло глави уряду, аж ніяк не втратив свого впливу. Торік він мав намір шляхом інтриг обійняти посаду міністра закордонних справ Словаччини. А вже нинішнього року спробував стати суддею Конституційного суду. Хоча, згідно із законом, для цього йому знадобилося б 15 років юридичної практики, він переконав парламентський комітет підтримати його кандидатуру, маючи лише 13,5 року стажу. Однак після цього нинішній президент Словаччини Андрей Кіска поховав суддівську кар'єру Фіцо, заявивши, що член Конституційного суду повинен мати (крім юридичної освіти та досвіду) ще й моральний авторитет, а Фіцо, який пішов у відставку після масових протестів через убивство журналіста, — не найкращий вибір на таку посаду. Фіцо обрушився на главу держави та журналістів, які підтримали таку думку. Своєрідно помщаючись, він минулого місяця наказав членам своєї партії заблокувати затвердження кандидатур чотирьох інших суддів Конституційного суду, який складається з 12 членів. Паралізувавши таким чином роботу головного суду країни, представники правлячої партії, фактично, заклали під вибори президента своєрідну бомбу, оскільки деякі питання законодавства і результати голосування (якщо виникнуть спори) може трактувати тільки він. 

Крім того, варто згадати і про розслідування вбивства журналіста, за розкриття якого, як відомо, Фіцо обіцяв мільйон євро. За два дні до голосування в першому турі президентських виборів, 14 березня, прокуратура Словаччини зробила заяву, що вже знає, хто "замовив" журналіста Куцяка. Ним виявився відомий бізнесмен і мультимільйонер Маріан Кочнер. У правоохоронних органах повідали, що в них є "об'єктивний доказ", але жодних інших деталей розслідування прокуратура більше не повідомила. Відомо, що Кочнер нині перебуває у в'язниці, де проходить у справі про шахрайство за угодами з нерухомістю. Ці справи теж розслідував убитий журналіст. Крім того, Куцяк розслідував епізоди, які стосуються дотацій ЄС для словацького сільгоспсектора, що потім спливали у фірмах Кочнера. Але чи могли такі схеми існувати без прикриття з боку урядових чиновників? Ось запитання, на яке наразі відповіді немає.

Незрозуміло, як вплинули всі ці події, у тому числі й заява прокуратури про замовника вбивства Куцяка, на результати голосування в першому турі. Зазначимо, що Зузана Чапутова стала широко відомою за межами свого рідного містечка Пезінок за 20 км від столиці саме в дні масових протестів проти уряду після вбивства журналіста. А сьогодні в її передвиборній програмі — реформа правоохоронних органів та судової системи. Як глава держави, хоча й із обмеженими повноваженнями, вона може, доклавши певних зусиль, домогтися реальних змін.

Зузана вирішила йти в президенти після того, як нинішній президент Словаччини Андрей Кіска відмовився висувати свою кандидатуру на повторний термін. Доти розлучена мати з двома дітьми вела досить спокійне життя місцевого юриста і спеціалізувалася на консультаціях із питань сімейного права, захисту жінок від насильства. Але популярність їй принесла діяльність саме як активістки, коли вона в судовому спорі, що тривав 10 років, виграла справу проти розширення сміттєвого звалища в її рідному містечку біля підніжжя Малих Карпат. Вона домоглася того, що зрештою крапку в спорі поставив Верховний суд країни, а потім це рішення стало своєрідним "еталоном" при вирішенні схожих екологічних спорів у ряді країн ЄС. 

Однак із малоперспективного кандидата Чапутова справді стала лідером перегонів, коли на її користь зняв свою кандидатуру Роберт Містрік — учений-хімік і бізнесмен, що вважався доти головним кандидатом ліберальних сил. Він висувався як незалежний кандидат, але був підтриманий основною опозиційною силою — партією "Свобода і солідарність". Зазначимо, що ця політична сила у Словаччині підтримує Україну в її протистоянні з РФ.

Що можна сказати про головного конкурента "сміттєвої активістки" без управлінського досвіду, як підсміюються в таборі конкурента? Марош Шефчович — професійний чиновник і дипломат, котрий після багатолітньої роботи у структурах Євросоюзу вирішив повернутися в національну політику. Очевидно, у зв'язку із завершенням цього року каденції нинішнього складу Єврокомісії. Але сам він каже, що до наміру висунути свою кандидатуру в президенти його теж підштовхнуло рішення президента Словаччини Кіски не балотуватися на другий термін, хоча нинішній президент мав усі шанси бути переобраним.

Однак багато хто вважає, що висунення Шефчовича — спроба правлячої партії трохи відволікти виборця від бурхливих подій минулого року і, фактично, повернути ситуацію в країні у звичне для себе русло. 

Шефчович критикує свого опонента за "надміру ліберальні підходи", наприклад у тому, що стосується одностатевих шлюбів та прав ЛГБТ-спільноти. Він також виступає за прискорення процедури екстрадиції мігрантів зі Словаччини.

З одного боку, дивно це чути від людини, котра з 2009 р. працювала у структурах ЄС на керівних посадах. Але, як пише місцева преса, він із європейського політика дуже швидко "перебудувався" під потреби консервативного, національно орієнтованого виборця, який дотримується християнських традицій та відповідних християнству ж поглядів на морально-етичні проблеми. 

Таким чином, чим більше зростало бажання Шефчовича ввійти господарем у палац Грашалковичів (офіційна резиденція президента Словаччини), тим більше його риторика скидалася на ту, якою зазвичай оперує лідер словацьких есдеків Роберт Фіцо. Для нас це може здатися дивним, але в Словаччині така метаморфоза "єврочиновника", схоже, нікого не здивувала.

Також слід зазначити, що в першому турі зазнали поразки словацькі політики, котрі виступали з проросійських позицій, — Петер Марчек, який побував в окупованому Криму, і 61-річний Штефан Гарабін, голова Верховного суду Словаччини, екс-міністр юстиції. Він займав третю позицію в рейтингу кандидатів і ратував за посилення зв'язків Словаччини з Росією, й навіть одного разу запропонував запросити Росію в НАТО.

"У нас, як у більшості постсоціалістичних країн, проблеми з корупцією та з чиновниками, які не відповідають за свої слова і справи", — заявила Зузана Чапутова, яка вбачає корінь цього зла у відсутності справедливості та чесності. Її головним передвиборним гаслом було "Станьте на шляху зла — разом ми зробимо це". Схоже, в колишньої "сміттєвої активістки", але досить наполегливої жінки, є чимало прибічників, готових брати участь у генеральному прибиранні своєї країни. 

Таким чином, результат виборів президента Словаччини — імовірна перемога прибічника антикорупційної боротьби — стане своєрідною демонстрацією того, наскільки словацьке суспільство змінилося після трагічних подій минулого року, наскільки воно готове ініціювати процеси, які приведуть до справжнього визволення країни від всесилля корумпованих політиків. У цьому, можливо, і є головний урок словацьких виборів для українців через п'ять років після розстрілів на Майдані та напередодні нашого власного голосування за нового президента країни. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво