Затриманий до запитання - Міжнародна політика - dt.ua

Затриманий до запитання

8 лютого, 2013, 21:05 Роздрукувати Випуск №5, 8 лютого-15 лютого

Коли минулого вівторка Абдумалік Абдулладжанов прилетів до України, він відразу ж був затриманий співробітниками ГУБОЗ. Але навіщо він приїхав до нашої країни, коли на нього в Інтерполі виставлено червону картку? Це запитання ставлять і в Києві, і в Душанбе.

 Для колишніх прем'єр-міністрів Україна стає небезпечною країною. Цього разу українські правоохоронні органи затримали в аеропорту "Бориспіль" екс-главу уряду Таджикистану Абдумаліка Абдулладжанова. Той прибув в Україну зі Сполучених Штатів рейсом "Лос-Анджелес—Амстердам—Київ". В інтерв'ю "Радіо Свобода" співробітник прес-служби Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України Ігор Іщук заявив, що колишній прем'єр-міністр прибув у нашу країну у власних справах і не очікував, що буде затриманий. Але на Абдулладжанова в Інтерполі виставлено червону картку за обвинуваченням в участі в міжнародному злочинному угрупованні та тероризмі. І ось уже Бориспільський міськрайонний суд заарештував екс-прем'єра на 40 діб до отримання від Душанбе запиту про його видачу. У Таджикистані 64-річному Абдулладжанову загрожує довічне ув'язнення.

Схоже, що в Україні тільки друзі Діда Хасана можуть спокійно прилітати й відлітати з аеропортів…

Але хто ж він, цей Абдумалік Абдулладжанов? Для українського обивателя ім'я цього політика ні про що не каже. Але ця постать — знакова для Таджикистану дев'яностих. Один зі співрозмовників DT.UA навіть назвав його "таджицьким Лазаренком". Виходець із відомого роду богословів і купців, Абдулладжанов за радянських часів був міністром хлібопродуктів. 1992  р. він став прем'єр-міністром при президенті Емомалі Рахмоні. Наші співрозмовники в Таджикистані стверджують, що Абдулладжанов був "нікудишнім прем'єром" із великими політичними амбіціями. 

"Це рахівник, а не політик і дипломат. Абдулладжанов міг бути технічним прем'єром при Емомалі Рахмоні. Але на цю роль не погодився, оскільки хотів мати реальну політичну владу. І, не спрацювавшись із Рахмоном, він 1993 р. пішов у відставку. А 1994-го вирішив виставити свою кандидатуру на президентських виборах, ставши таким чином альтернативою Емомалі Рахмону", — сказав у телефонній розмові з DT.UA один із наших співрозмовників з Таджикистану.

В Абдулладжанова були тоді шанси на успіх. Адже за ним стояла північ — промислова Ленінабадська область і схід — гірський Бадахшан. Підтримували його й у Ташкенті. Але вибори виграв Рахмон. А колишній прем'єр-міністр став для президента незручним політичним опонентом: честолюбний Абдулладжанов готовий був профінансувати багато авантюр, здатних повернути його на вершину політичного Олімпу. 

Цього таджицького політика, наприклад, вважають фінансовим спонсором заколоту на півночі країни в Худжанді в 1998 р., організованого полковником Махмудом Худойбердиєвим. Заколот закінчився провалом, а багато його учасників були заарештовані. "Там, де стоїть Абдулладжанов, — там усіх заарештовують", — констатував один наш співрозмовник. До речі, 1997 р. за обвинуваченням у фінансуванні замаху на Емомалі Рахмона був заарештований і засуджений до смертної кари старший брат Абдулладжанова — Абдулазіз. 

Сьогодні в Абдумаліка Абдулладжанова немає жодних політичних перспектив у себе на батьківщині: він не має опори ні на півночі країни, ні на сході. Йому не можуть вибачити загибелі та арештів учасників заколоту 1998 р., тоді як сам колишній прем'єр спокійно облаштувався у Сполучених Штатах. (За чутками, він отримав у Штатах грин-карту.) Показово, що, як стверджують наші співрозмовники з Таджикистану, новина про затримку Абдулладжанова в "Борисполі" не викликала в таджицькому суспільстві ніякого резонансу. Принаймні соціальні мережі не вибухнули криками обурення про політичне переслідування опонента Рахмона.

Та хоча Абдулладжанов і жив в еміграції, у Душанбе про нього не забували: тут пам'ятають, що він фінансував збройні виступи опозиції в 1997–1998 рр. А на сході насолода помсти підсилюється в міру того, як спливає час. Таджикистан став членом Інтерполу в жовтні 2004 р. А вже у 2007-му фото Абдумаліка Абдулладжанова на сайті міжнародної організації було позначено червоною карткою. Утім, наші співрозмовники з Таджикистану кажуть, що це не заважало політичному емігрантові подорожувати по всьому світі: за непідтвердженими чутками, у нього є бізнес в Узбекистані та Австралії. 

Та коли минулого вівторка Абдумалік Абдулладжанов прилетів до України, він відразу ж був затриманий співробітниками ГУБОЗ. Але навіщо він приїхав до нашої країни, коли на нього в Інтерполі виставлено червону картку? Це запитання ставлять і в Києві, і в Душанбе. Погодимося з народним депутатом від "Батьківщини" Геннадієм Москалем, що приїжджати в Київ було дуже необдуманим рішенням. Адже Україна не та країна, яка обстоюватиме права біженців. Тут влада саджає до в'язниці своїх політичних опонентів. І, не очікуючи завершення судових процедур, екстрадує в авторитарні країни людей, які шукають у нашій країні притулку.

Як повідомив російську службу Бі-бі-сі таджицький опозиційний журналіст Дододжон Атовуллоєв, Абдулладжанов летів на якусь важливу зустріч у Київ: "Я запропонував йому відмовитися від зустрічі, але він запевнив, що до Києва його запросили дуже надійні люди". Хто ці люди — невідомо. Можливо, мають рацію ті наші співрозмовники з Таджикистану, які вважають, що Абдулладжанов став жертвою добре продуманої інтриги? 

Адже наприкінці грудня минулого року інший опозиційний політик — Умаралі Кувватов — був затриманий у Дубайському аеропорту (ОАЕ) на прохання таджицької влади. Утім, питання про його екстрадицію дотепер не вирішене…

Все-таки, схоже, колишній прем'єр-міністр Таджикистану не мав ілюзій щодо української привітності і мав запасний парашут. За словами адвоката Абдумаліка Абдулладжанова Андрія Федура, "він має статус політичного біженця в США. Згідно з нормами міжнародного законодавства, Україна не має права видавати його Таджикистану. Тому, сподіваюся, він не буде екстрадований". Адвокат також зазначив, що нині сторона захисту спрямувала запит, щоб отримати документи від Сполучених Штатів, які підтверджують статус біженця Абдулладжанова.

DT.UA, у свою чергу, намагалося дістати від посольства Сполучених Штатів в Україні інформацію про статус п. Абдулладжанова. Однак нас повідомили, що ця інформація потрапляє до розряду конфіденційних, та її, відповідно до американських законів, не можна розголошувати без дозволу таджицького політика. Але якщо інформація, озвучена Андрієм Федуром, відповідає дійсності, то Київ укотре виявився утягненим у міжнародний скандал, який додасть чорних фарб у портрет нашої країни та влади.

Відповідно до міжнародних зобов'язань України та закону "Про біженців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", біженці, визнані такими іншими країнами, не можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю чи свободі загрожує небезпека. Водночас Київ пов'язаний міждержавними угодами з Душанбе. 

Нагадаємо, що влітку минулого року Київ екстрадував до Росії біженця з Інгушетії. При цьому українська влада закрила очі на свої міжнародні зобов'язання: була депортована людина, яка вже мала статус біженця. Росіянину цей статус надала Фінляндія, яка погодилася прийняти його в рамках програми переселення. У результаті було завдано ще одного серйозного удару по репутації України як держави, що декларує дотримання міжнародних угод і національного законодавства. Однак, як і раніше, влада цього не помітила. А на тлі справ Тимошенко і Луценка все пройшло практично непоміченим і для міжнародного співтовариства. Тож якому варіанту розв'язання проблеми цього разу віддасть перевагу влада країни, яка головує в ОБСЄ? 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво