Ядерний кут для Росії - Міжнародна політика - dt.ua

Ядерний кут для Росії

11 березня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №9, 11 березня-18 березня

Минулого тижня сайт німецької газети Bild сповістив світ про підготовку в Росії "найбільших за 25 років випробувань ракет далекого радіуса дії". Це був переказ редакційної (тобто спущеної зверху) новини газети "Известия", що з'явилася за кілька днів до цього. Хто б звернув на це увагу, якби не Bild, готовий поцікавитися, що на душі в російського президента? Втім, подія справді важлива, а тому подивімося уважніше на складну динаміку ядерного балансу між Росією і США.

 

Минулого тижня сайт німецької газети Bild сповістив світ про підготовку в Росії "найбільших за 25 років випробувань ракет далекого радіуса дії". 

Це був переказ редакційної (тобто спущеної зверху) новини газети "Известия", що з'явилася за кілька днів до цього. Хто б звернув на це увагу, якби не Bild, готовий поцікавитися, що на душі в російського президента? Втім, подія справді важлива, а тому подивімося уважніше на складну динаміку ядерного балансу між Росією і США.

"Наша прелесть"

Невдовзі Росія планує здійснити залповий пуск ракет "Булава" з атомного підводного крейсера класу "Борей". І "Булави", і "Борей" тільки надходять на озброєння. Спроба запуску в грудні минулого року була невдалою. Тепер Росії треба довести, що вона має готову до використання нову морську систему стратегічних ядерних сил (СЯС).

У свою чергу ракетні війська стратегічного призначення (РВСП) Росії планують цього року 16 випробувань наземних систем (зокрема нової важкої міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) "Сармат"), що вдвічі більше, ніж торік.

Випробування проводять і США. Цього року вже зроблено два успішні пуски МБР "Мінітмен-3" для підтвердження їхньої функціональності. Але, судячи з коментарів, США звели б такі випробування до мінімуму, якби не російська ядерна риторика. А вона постійно перебуває на високому рівні з моменту провалу в 2013 році спроби Америки втягнути Росію в наступний цикл скорочень ядерних озброєнь.

Керівники Росії все ще не готові обговорювати подальше скорочення "нашей прелести", що дає їм статус політиків глобального рівня. Проте США не припиняють спроб. На початку лютого Білий дім озвучив публічну пропозицію до Росії повернутися до переговорів про подальше скорочення ядерних озброєнь. Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков відповів публічною відмовою: "Продовження російсько-американських переговорів про скорочення ядерних озброєнь виключено".

Зрушити росіян з їхньої зацикленості на ядерній зброї намагаються й екс-сенатори США Сем Нанн і Річард Лугар, ініціатори найбільш масштабної програми США щодо колективного зменшення ядерної загрози. Наприкінці лютого С.Нанн обговорив у Москві кроки щодо поновлення ядерного співробітництва на експертному рівні й під час зустрічі з С.Лавровим. Наразі результатів немає.

Труднощі розуміння

Проблеми діалогу щодо ядерних питань між США і Росією тільки частково пов'язані з кризою навколо України. Нині під впливом багатьох чинників формуються позиції сторін, які впливатимуть на ядерний баланс у світі в далекій перспективі, за деякими параметрами — до кінця століття. Ухвалюються рішення про закупівлі ядерних озброєнь із життєвим циклом 50 років. За термінів поставок з початку 2020-х до кінця 2030-х вони залишатимуться на озброєнні принаймні до 2090 року.

Початковий етап формування нинішніх планів припав на першу половину 2010-х років. США намагалися розвинути успіх Договору СНО-3, підписаного 2010 року, і продовжити динаміку ядерного роззброєння до нижчих порогів, що наближають без'ядерний світ. Останню спробу зробила адміністрація Обами навесні 2013-го. Тоді Путіну передали особистий лист американського президента з викладом пропозицій щодо подальшого скорочення ядерних озброєнь. У разі прийняття пропозиції новий договір можна було б підготувати до кінця другої каденції Обами, і він став би історичним досягненням двох країн.

Росія відмовилася, оскільки на той момент уже сформувала нову ядерну доктрину і започаткувала програму ядерного переозброєння. Ядерну зброю Росія почала розглядати як інструмент не тільки стримування ядерного нападу, а й запобігання катастрофічній поразці у звичайній війні і, ширше, — як гарантію суверенітету.

Адміністрація Обами домоглася певної компенсації провалу зусиль на російському напрямку завдяки угоді щодо ядерної програми Ірану. Це додало позитиву глобальній динаміці зниження ядерної загрози. Однак для підтримання стратегічного балансу з Росією США запустили низку довгострокових програм ядерного переозброєння, які в разі досягнення нового договору з РФ могли б не реалізовуватися.

Наступна адміністрація США може спробувати поновити переговори з Росією. Однак їхнім рушійним мотивом буде вже не "прорив" на шляху до без'ядерного світу, а економія коштів. Пороги, встановлені Договором СНВ-3, видаються занадто обтяжливими навіть для американського бюджету. Можливо, це усвідомлення прийде й до російського керівництва.

Росія починає…

У Росії системи СЯС зайво різноманітні. Ця проблема є наслідком двох чинників. Перший — успадкований з радянських часів жорсткий лобізм у боротьбі за оборонне замовлення, в результаті якого кожен виробник зрештою отримує замовлення на свій проект. Другий чинник — низький технологічний рівень, через що уніфікація призводить до ризику масової технічної відмови, а диверсифікованість вселяє надію, що хоча б частина систем спрацює.

Найбільш активна модернізація СЯС Росії відбувається за рахунок виробництва атомних підводних крейсерів "Борей" (в 2013—2014 рр. флот отримав три крейсери, четвертий буде спущено на воду в 2016-му, ще три будуються), балістичних ракет на підводних човнах (БРПЧ) "Булава" і МБР "Ярс". Ще низка розробок може піти в серійне виробництво в середньостроковій перспективі. Це МБР "Сармат" (важка ракета для заміни українських МБР "Воєвода" на технологічному заділі старої радянської ракети УР-100Н), МБР "Рубіж" (на базі "Тополі-М", але з двома ступенями замість трьох), БРПЧ Р-29РМУ2.1 "Лайнер" (глибока модернізація БРПЧ "Синява"), керований бойовий блок (здатний здійснювати атмосферний маневр для подолання протиракетної оборони), бойовий залізничний ракетний комплекс (БЗРК) "Баргузин" (відтворення ліквідованого комплексу української розробки, тепер із використанням МБР "Рубіж").

Програма виглядає масштабною за кількісними показниками. Але якісно вона обмежена. МБР РТ-2ПМ2 (яка нині має назву "Тополя-М") складали в Україні на Павлоградському механічному заводі під назвою "Універсал". Вона була готова для льотних випробувань іще до розпаду СРСР (українські конструктори створили новий, потужніший перший ступінь). "Тополя-М", відповідно й уся "лінійка" РТ-2ПМ, включаючи "Ярс" і "Рубіж", є запізнілим відновленням радянського проекту. Керований бойовий блок також був близький до льотних випробувань іще в радянські часи для використання на ракеті "Воєвода".

Проекти "Булава" і "Сармат" пов'язані з технологічно ризикованою промисловою конкуренцією. Московський інститут теплотехніки (МІТ) у 1990-х завдяки лобістським можливостям забрав оборонне замовлення на нову БРПЧ у профільного "ГРЦ Макєєва", хоч і не мав досвіду створення таких ракет. Завод у Воткінську, що виробляє всю лінійку ракет МІТ, перевантажений номенклатурою — "Ярс", "Булава", "Рубіж". У свою чергу "ГРЦ Макєєва" отримав фінансування на проект важкої МБР "Сармат" з використанням технічного заділу "НВО машинобудування", хоча спеціалізується на БРПЧ. В авіаційній компоненті російських СЯС дві аварії Ту-95МС улітку минулого року свідчать про проблеми з двигунами російського виробництва.

Росія з великими втратами майже подолала залежність від України у сфері СЯС. РТ-2ПМ2 відтворено на власній виробничій базі, розроблено роздільні головні частини (РГЧ раніше були "фірмовим" знаком українських ракетобудівників), запущено проект заміни МБР "Воєвода" (терміни експлуатації подовжено за участі українських фахівців ще до початку кризи), відпрацьовано заміну двигуну Р95-300 для російських крилатих ракет. Росія все ще зацікавлена в деяких виробництвах і фахівцях в Україні, але видимих варіантів установлення контролю або вивозу немає, тому немає й конкретної політики. Росія виходить з того, що потужності України для виробництва СЯС втрачено. Це неабияк здорожує програму модернізації.

…США виграють

США не проводили переозброєння своїх СЯС із часів холодної війни, крім відтворення арсеналу БРПЧ "Трайдент-2" (останні замовлення зроблено 2007 р.). На зламі 2000-х було проведено глибоку модернізацію, що віддалило початок переозброєння до 2020-х. США в останні роки готувалися до глибших скорочень ядерних сил, щоб зменшити необхідність переозброєння. Але тепер через незгоду Росії його було запущено, хоча поки що воно перебуває на початковій стадії. Відповідні плани на відміну від Росії не виносяться на рівень політичної риторики. Для США — це витратна необхідність, а не предмет політичної гордості. Водночас перспективи отримати нові оборонні замовлення з ентузіазмом сприймають оборонна промисловість, частина оборонного істеблішменту й консервативні політики. Вони — головні бенефіціари агресивної політики Росії.

Розвиток СЯС США будується навколо кількох ключових програм, по одній на кожний елемент ядерної тріади (МБР,
БРПЧ, стратегічні бомбардувальники). Програма нової МБР "Стратегічне стримування наземного базування" (Ground-Based Strategic Deterrent, GBSD) перебуває на етапі, який у вітчизняній практиці відповідає формуванню технічного завдання. Наприкінці 2015 року Пентагон зробив запит щодо пропозицій потенційних підрядників (формування технічних пропозицій). Нова МБР має максимально використати інфраструктуру МБР "Мінітмен-3" (колишня назва програми — "Мінітмен-4") для економії ресурсів. "Боїнг" як виробник "Мінітмен-3" лідирує, однак конкурс буде вільним. Інтерес виявили також "Нор-троп Грумман" (здійснював модернізацію "Мінітмен-3"), "Локхід Мартін" (виробник МБР МХ і БРПЧ "Трайдент-2"), "Дженерал Дайнемікс", "Рейтеон", "Аероджет Рокетдайн", "Орбітал". Початок експлуатації нової МБР планується на 2027 рік, завершення виробництва — 2034-й, життєвий цикл — 50 років.

Для морської компоненти СЯС від 2007 року "Дженерал Дайнемікс" за участі "Нортроп Грумман" розробляють проект нового підводного ракетного крейсера з кодовою назвою SSBN (X) для заміни "Огайо", які виводитимуть з експлуатації починаючи з 2019 року. Новий крейсер розрахований на меншу кількість БРПЧ (16 замість 24), але матиме значно вищий технологічний рівень. Вартість одиниці, за різними оцінками, становитиме від 4 до 8 млрд дол. замість 2 млрд для "Огайо". Новий крейсер оснащуватиметься модернізованою версією "Трайдент-2". Модернізація завершиться до кінця цього десятиліття. Ними оснащуватимуть також "Огайо" до зняття з озброєння. Перший підводний крейсер SSBN (X) має бути прийнятий на озброєння в 2021 році. Усього планується побудувати 12. Завершення програми очікується в першій половині 2030-х. Життєвий цикл нового крейсера 42 роки.

В авіаційній компоненті готується програма створення нового стратегічного бомбардувальника Long Range Strike Bomber (LRS-B) з новою крилатою ракетою Long-Range Standoff, LRSO. Контракт на розробку LRS-B торік отримав "Нортроп Грумман". Новий бомбардувальник має поступово замінити B-52 та B-1B, але певний час експлуатуватиметься разом із B-2A. Прийняття на озброєння очікується до кінця 2020-х. Пентагон розраховує закупити 100 LRS-B. Оцінна вартість одиниці — 0,5 млрд. Новий бомбардувальник буде революційним у тому розумінні, що крім власне бомбардувальних місій здатен виконувати функції літака управління авіаційної групи (включаючи B-2А и F-35).

Нову авіаційну крилату ракету LRSO планується прийняти на озброєння в 2020-х. Наразі проект перебуває в початковій фазі. Випробування неядерних елементів конструкції ядерної бомби B-61-12, що відбулися торік, крім власне подовження строків експлуатації мали на меті визначити варіант ядерного заряду для LRSO.

Основна проблема програми переозброєння СЯС США, що в нинішніх політичних умовах видається неминучою, — фінансова. Програма Пентагону з відновлення СЯС протягом п'яти років (2016—2020) становить 73 млрд дол. За оцінками Бюджетного офісу Конгресу (Congressional Budget Office, CBO), упродовж 10 років на відновлення буде витрачено 348 млрд дол. За експертними оцінками, за 30 років обсяг витрат на відновлення СЯС може досягти трильйона доларів. Пік витрат припаде на 2025—2030 рр., основна стаття витрат — морські ядерні сили.

Досвід більшості програм переозброєння показує: таке масштабне переозброєння СЯС, синхронно для всієї ядерної тріади як це передбачено в США, відбувається з запізненням, зростанням витрат на етапі реалізації та скороченням програми закупівель. Це підштовхує США до пошуку шляхів заощадження витрат, у тому числі за рахунок одночасного з іншими ядерними державами роззброєння.

Асиметрична відповідь Росії

Якщо програми переозброєння американських СЯС будуть запущені на повну потужність через відсутність відгуку Росії на пропозиції щодо більш глибоких ядерних скорочень, у наступному десятилітті Росія змушена буде втягтися в гонку ядерних озброєнь, яку сама нині провокує.

Для Росії ситуація видається програшною. До 2020 року в разі повного фінансування чинної Програми озброєнь на 2011—2020 роки (що не гарантовано; принаймні затримки з початком випробувань МБР "Сармат" пов'язані, у тому числі, з фінансовими проблемами) Росія забезпечить паритет з наявними СЯС США, які зберігаються в модернізованому вигляді з кінця холодної війни. Потім США розпочнуть новий цикл переозброєння, після завершення якого відставання Росії може стати катастрофічним. Нової програми переозброєння СЯС після 2020 року Росія просто не потягне. У сучасній глобалізованій економіці системи озброєнь не можуть мати порівнянну якість при непорівнянних цінах. Для збереження ядерного паритету Росії доведеться нести витрати на порівнянному зі США рівні.

Ситуація для Росії, якщо вона завчасно не почне переговорів зі США щодо ядерного роззброєння, погіршуватиметься такими чинниками: можливим розгортанням на початку 2020-х повноцінної протиракетної оборони (ПРО) НАТО, розвитком континентальних систем ПРО США, імовірним збереженням розширеного ядерного стримування НАТО за рахунок американських ядерних бомб B-61 (у тактичних варіантах), розташованих у Європі для використання в колективних ядерних місіях.

Дедалі більш явне порушення Росією Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (РСМД) можна розглядати як її асиметричну тактичну відповідь на програшну стратегічну ситуацію. Використання крилатої ракети Р-500 у штатному режимі, продемонстроване при стартах з пускових установок "Іскандер" (варіант "Іскандер-К"), у тому числі у вересні 2014 року на навчаннях Східного військового округу Росії, є відвертим відтворенням забороненого Договором про РСМД наземного комплексу з крилатою ракетою РК-55 "Рельєф". Параметри Р-500 Росія приховує. Однак за всіма зовнішніми ознаками і як випливає з коментарів російських військових, вона є продовженням лінії крилатих ракет середньої дальності (понад 500 км) 3М10/3ДО12/3М14.

Ще одним, "гібридним", порушенням Договору про РСМД може стати використання стратегічних ракет для ударів на середню дальність. Більшість МБР при використанні на мінімальній дальності теоретично можуть потрапити в заборонений діапазон 500—5500 км. Ефективність у такому варіанті використання обмежена. Але Росія вже розпочала льотні випробування МБР зниженої дальності "Рубіж", теоретично здатної завдавати ефективних ударів на середній дальності.

Наземні ракетні комплекси середньої дальності — це сфера, де Росія приховано обігнала США, порушивши Договір про РСМД. Після ліквідації комплексів "Першинг-2" і GLCM США не розробляли варіантів їх відновлення, хоча зняті боєголовки не ліквідовані (W85 з "Першинг-2" конвертовані в бомби B61-10, W84 з GLCM перебувають на зберіганні і можуть бути використані для нової авіаційної крилатої ракети LRSO).

Швидким контрзаходом з боку США може бути розгортання в Європі стратегічних бомбардувальників з крилатими ракетами великої дальності та повернення крилатих ракет "Томагавк" у ядерному оснащенні на бойові кораблі, які несуть чергування біля берегів Європи. Але обидва ці кроки порушать юридичні та політичні зобов'язання. У першому випадку порушується СНО-3, у другому — синхронні політичні зобов'язання 1991 року з боку США й СРСР (успадковані Росією) про скорочення тактичних ядерних систем. Вдаватися, як Росія, до політики прихованих порушень міжнародних договорів, США не будуть. Швидше, якщо Росія перейде межу, ці угоди буде оголошено недіючими, і після цього вжито контрзаходів.

 

* * *

Росія вже кілька разів відмовилася від пропозиції США розпочати нові скорочення ядерних озброєнь. Цим, а також демонстративним зниженням порога використання ядерної зброї, у тому числі у зв'язку із кризою навколо України, Росія спровокувала ситуацію, коли вона в середньостроковій перспективі буде змушена вести переговори про скорочення ядерних озброєнь із набагато гірших позицій, ніж могла б зараз. США будуть зацікавлені в таких переговорах, але не стільки з міркувань безпеки, скільки для економії бюджетних коштів.

Росія має шанси розміняти своє повернення до дотримання заборони на ударні ядерні системи "європейської дальності" на відмову США від базування тактичної ядерної зброї і, можливо, частини ПРО в Європі. Але це не позбавить США їхньої переваги в СЯС, якщо переозброєння буде розпочато.

Брязкання ядерною зброєю дало Росії деякі тактичні дивіденди. Однак у стратегічній перспективі така політика заганяє Росію в кут, для виходу з якого їй може банально забракнути грошей.

//zn.ua/WORLD/rossiyskie-smi-podschitali-chto-rossiya-dognala-ssha-po-yadernoy-moschi-154974_.html

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №19, 25 травня-31 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво