Возз'єднання Кіпру

Упродовж останніх 40 років Нікосія - столиця двох держав: Республіки Кіпр греків-кіпріотів і невизнаної міжнародним співтовариством Турецької республіки Північного Кіпру турків-кіпріотів. Лінія поділу проходить по центральній вулиці. Чи зникне вона? Кіпр поки що залишається розколотим на Північ і Південь, хоча об'єднання острова є одним із ключових завдань Європейського Союзу та ООН у Середземномор'ї.

Греки й турки неодноразово сідали за стіл переговорів, намагаючись возз'єднати країну в рамках федерації з двох громад. Але всі спроби закінчувалися невдачею. І з кожним роком шансів на об'єднання ставало дедалі менше. Зокрема й тому, що поступово відходить покоління кіпріотів, які жили в єдиній державі і пам'ятають грецький військовий переворот радикальних прибічників еносіса у 1974 р. (руху возз'єднання Кіпру і Греції), збройне протистояння грецької та турецької громад, вторгнення Туреччини і вигнання з півночі понад 200 тис. греків-кіпріотів.

Зате за чотири десятиліття виросли покоління кіпріотів, які живуть у двох різних державах - Республіці Кіпр та Турецькій республіці Північного Кіпру. І такий стан справ багатьох із них влаштовує.

Проте ідея возз'єднання досі ще популярна на Кіпрі. І в лютому нинішнього року, після дворічної перерви, відновилися переговори між Північчю та Півднем. Тоді ж президент Кіпру Нікос Анастасіадіс і лідер невизнаної Турецької республіки Північного Кіпру Дервіш Ероглу схвалили спільну заяву про намір об'єднати населені греками й турками частини острова у "двозональну" федеративну державу.

На думку експертів, якщо переговори зараз знову зайдуть у глухий кут, ще один шанс на возз'єднання Півночі й Півдня може й не випасти. Але сторони, схоже, готові зробити кроки назустріч одна одній.

Принаймні минулого тижня лідер турків-кіпріотів Дервіш Ероглу повідомив: переговори про возз'єднання Кіпру можуть успішно завершитися вже до кінця 2014 року. "Ми віримо, що рішення можна виробити упродовж нинішнього року", - заявив він, додавши, що одразу після цього план возз'єднання буде винесено на референдум як у Республіці Кіпр, так і в Турецькій республіці Північного Кіпру.

Однак сторони досі перебувають лише на початковому етапі діалогу й поки що не розпочали обговорення ключових питань про возз'єднання країни. Лише у травні греки й турки почнуть черговий раунд переговорів про умови партнерства двох громад на засадах федерації. І хоча міжнародне співтовариство й висловлює надію на "історичний прогрес" на переговорах щодо Кіпру, проте перешкод багато.

Південь і Північ розділені буферною зоною, контрольованою миротворцями ООН. Грецька частина острова сьогодні - досить успішна і благополучна держава. Республіка Кіпр у
2004 р. вступила в Європейський Союз, а 2008-го увійшла в зону євро. І хоча банківська криза 2012–2013 рр. серйозно вдарила по добробуту жителів республіки, проте фінансова підтримка МВФ і ЄС поряд із жорсткими заходами бюджетної економії дозволить Кіпру вийти з кризи вже наступного року.

Тим часом Північ, де проживають турки-кіпріоти, має серйозні проблеми через свій міжнародно-юридичний статус: у світі не хочуть мати справу з невизнаною республікою. Турецьку республіку Північного Кіпру, що займає близько 38% території острова, визнали тільки Туреччина й Абхазія.

Ембарго і відсутність прямих перельотів у країну примушують Північний Кіпр вести всі свої зовнішньоторговельні операції тільки через Туреччину. Турецька ж республіка є основним фінансовим донором невизнаної республіки. Наприклад, у 2003–2006 рр. Анкара дотувала Лефкошу 550 млн дол. Інших іноземних інвестицій практично немає. У північній частині вкрай низькі ціни на нерухомість: вона в кілька разів дешевша, ніж на південному боці острова, хоча найкращі пляжі й туристична інфраструктура свого часу дісталися саме жителям півночі.

Примітно, що міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський порівняв майбутнє Криму з долею Північного Кіпру. За словами міністра, Туреччина захопила частину острова з аргументами, які використовувалися Росією в Криму, - для захисту своїх співвітчизників. І нині частина жителів острова мають серйозні проблеми: "Ця ситуація триває, але з серйозними наслідками: не можуть там приземлятися міжнародні літаки, немає інвестицій, торгівлі. Це призводить до того, що Північний Кіпр утричі бідніший решти острова".

Політичні й економічні обмеження, пов'язані з невизнанням, заважають розвиватися економіці Північного Кіпру. Міжнародна ізоляція республіки - основна причина готовності її політиків та жителів до возз'єднання частин острова. Анкара також зацікавлена в об'єднанні Півночі та Півдня: Туреччина давно хоче стати членом Європейського Союзу, а Республіка Кіпр, що є його членом, усіляко цьому перешкоджає.

До того ж, турки зацікавлені в об'єднанні Кіпру ще й тому, що на шельфі острова відкрито перспективні нафтогазові родовища.

Фахівці стверджують, що запаси досить значні - близько 1,7 трлн кубометрів газу. Туреччина, що не визнає Республіку Кіпр та укладені нею міжнародні угоди про морські кордони у Східному Середземномор'ї, вимагає від Кіпру призупинити розробку нафтогазових родовищ або дати можливість брати участь у ній туркам-кіпріотам. Але всі спроби Анкари призупинити видобуток газу виявляються безуспішними. Не допомагають навіть відправлені до острова кораблі турецьких ВМС.

Згідно з міжнародним правом, усі ці родовища є власністю Республіки Кіпр, що визнана міжнародним співтовариством єдиним представником Кіпру. "Енергоресурси в межах виключної економічної зони належать Республіці Кіпр, і це наше суверенне право - розробляти їх", - стверджує президент Кіпру Нікос Анастасіадіс. За його словами, турки-кіпріоти, що проживають на окупованій Туреччиною північній частині острова, отримають свою частку від використання природного газу у разі досягнення угоди та возз'єднання країни.

Зацікавлені в об'єднанні Греція і Республіка Кіпр. Оскільки в Афін та Нікосії з'являється можливість порушити питання повернення власності греків у зайнятих колись турками північних районах острова. (Нагадаємо, що північну частину острова під час протистояння 1974 р. залишили близько 200 тис. греків-кіпріотів.) А це - одна з ключових проблем у відносинах Півночі та Півдня.

Греків-кіпріотів дуже турбує те, що Туреччина проводить активну політику переселення на острів своїх громадян. Так, голова партії Громадянський союз Республіки Кіпр Йоргос Лілікас стверджує, що на північній території острова налічується всього приблизно 80 тис. турків-кіпріотів. Проте загальна чисельність населення Турецької республіки Північного Кіпру може сягати 300 тис. чол., переважно за рахунок турецьких переселенців, яких на півдні острова розглядають як нелегальних мігрантів.

На думку Нікоса Анастасіадіса, на окупованій Туреччиною північній частині Кіпру відбувається процес демографічних змін, який найближчим часом може набрати необоротного характеру. "Вперше на Кіпрі такими високими темпами змінюється демографічна структура, і можливість її відновлення поступово зникає. Це може призвести до кошмарного сценарію, при якому окупована територія північного Кіпру перетвориться повністю на турецьку. І через кілька років це явище стане необоротним", - заявив президент.

Одне слово, зараз сторони обговорюють, на яких принципах відбудеться возз'єднання. Тут варто згадати історію з проведеним у 2004 р. референдумом щодо врегулювання конфлікту, запропонованим генсеком ООН Кофі Аннаном.

"План Аннана" передбачав створення на острові двозональної з двома громадами держави замість єдиної Республіки Кіпр. Туреччина отримувала право зберегти свій військовий контингент на острові. Також передбачалося юридичне узаконення договорів (укладених раніше Турецькою республікою Північного Кіпру та Туреччиною), які давали, зокрема, турецьким військам право використовувати всі кіпрські гавані, пересуватися по всьому острову й виконувати польоти турецьких ВПС над усією територією Кіпру.

Турецька громада отримувала б також право вето в об'єднаному уряді Кіпру. При цьому всі держструктури об'єднаного Кіпру на 95% мали фінансуватися грецькою стороною. Обмежувалися права греків на операції з власністю у північній частині острова доти, доки рівень життя двох громад не зрівняється.

Крім цього, планувалося зменшення території турецької частини острова до 28,5%, а також повернення 85 тис. грецьких біженців у колишні місця їхнього проживання.

Всі ці умови турків більш ніж влаштовували. Але не греків. І якщо на референдумі
2004 р. 65% громадян Північного Кіпру виступили за єдину державу, то 75% жителів Республіки Кіпр - проти.

Двозональна з двома громадами держава, на думку греків-кіпріотів, означала б фактичне визнання турецької окупації північної частини острова шляхом скасування всіх попередніх резолюцій Ради Безпеки ООН щодо Кіпру. Крім того, греків-кіпріотів не влаштовувало й те, що план не містив зобов'язання для турецької сторони вивести війська з Кіпру, а також дозволяв проживання переселенців з Туреччини. Це унеможливлювало повернення біженців, оскільки їхні будинки за ці роки встигли забрати переселенці.

Одне слово, турків вкрай засмутило, що "план Аннана" на референдумі був провалений греками-кіпріотами.

Сьогодні турки й греки тією чи іншою мірою використовують положення "плану Аннана". Зараз сторони вирішують питання про порядок послідовності розгляду основних проблем. Втім, спецпредставник президента Республіки Кіпр з переговорного процесу Андреас Мавроянніс пояснив, що грецькій стороні вдалося наполягти на одночасному обговоренні всіх спірних питань, тоді як турки-кіпріоти вимагали розглядати їх послідовно. "Не можна говорити про безпеку окремо від гарантій, про повернення власності - окремо від територіального питання. Так справу з мертвої точки не зрушиш", - вважає він.