Високі ставки, низький результат

Другий саміт президента США Дональда Трампа і лідера КНДР Кім Чен Ина завершився без підписання договору, але обіцянкою продовжити діалог.

На тлі чергових внутрішньополітичних загострень, пов'язаних із розслідуванням спеціального прокурора США Мюллера щодо контактів штабу Дональда Трампа та уряду Росії під час виборів
2016 року і свідченнями колишнього адвоката Трампа Мішеля Коена перед Сенатом, сам президент США приїхав по зовнішньополітичну перемогу до В'єтнаму. Перед візитом до Ханоя він чи не єдиний із американського істеблішменту висловлював оптимізм щодо чергового саміту з північнокорейським лідером. Натомість усередині Білого дому існували побоювання з приводу можливості небажаних поступок із боку президента, зважаючи на очевидне бажання Трампа записати успішне розв'язання північнокорейської проблеми у свій президентський доробок.

Другий саміт - у Ханої - між президентом США та лідером Північної Кореї був покликаний зробити крок від "історичності" й декларативності їхньої першої зустрічі в Сінгапурі до реальних заходів у процесі денуклеаризації Корейського півострова. Як показав час, наміри, окреслені в сінгапурській декларації, не трансформувалися в конкретні дії, спрямовані на ліквідацію ядерної програми Північної Кореї. Більше того, розмитість документа, викладеного в чотирьох загальних пунктах, де йдеться про налагодження нових відносин між країнами, об'єднання зусиль США і КНДР задля побудови стабільного режиму миру на Корейському півострові, зобов'язання Північної Кореї діяти так, щоб досягти повної денуклеаризації півострова, - дуже швидко оголила різницю в трактуванні змісту двома сторонами. У відповідь на передачу решток американських військових, які загинули під час Корейської війни (це було винесено в текст декларації окремим пунктом), та зруйнування полігона для ядерних випробувань Пхунѓері КНДР зажадала поступок із боку США, до чого останні виявилися неготовими.

Тож зовсім скоро сторони визнали, що їхні подальші переговори зайшли в глухий кут. А Дональду Трампу у вересні минулого року навіть довелося скасувати візит держсекретаря Майка Помпео до Пхеньяна через небажання КНДР надати перелік ядерних об'єктів для верифікації та згоду на допуск міжнародних інспекторів на ці об'єкти. Крім того, вже влітку джерела з американської розвідки оприлюднили супутникові дані, згідно з якими можна припустити, що Північна Корея продовжувала роботу над ядерною зброєю. Попри нарікання багатьох політиків та експертів, що Північна Корея, як і передбачалось, отримавши статус-кво, виграла час для збільшення свого ядерного арсеналу, Дональд Трамп, навпаки, продовжує висловлювати задоволення зниженням напруги у відносинах із КНДР, яка, за його словами, вже не є загрозою для Сполучених Штатів.

Ігнорування Трампом очевидних фактів не тільки ускладнило роботу членів його команди, котрі перебувають за лаштунками ядерних переговорів, а й певною мірою послабило його власні позиції на нинішньому саміті. Свого часу жорстка риторика американського президента, який пообіцяв північнокорейському лідеру відповісти "вогнем та люттю" на погрози Сполученим Штатам ядерною зброєю, не на жарт налякала сусідні країни. Відомий
своєю лояльністю до КНДР Китай долучився до наджорстких санкцій проти Північної Кореї, що дало можливість об'єднати провідних світових гравців у максимальному тиску на неї.

Трохи більш ніж за рік ситуація набрала нових обрисів. Як того й боялись американські політики та експерти, Дональду Трампу мимоволі вдалося легалізувати в очах світової спільноти ще донедавна демонізованого лідера "країни-ізгоя", що став бенефіціаром миротворчих амбіцій американського президента. За короткий період Кім Чен Ин вийшов на міжнародну арену й заручився підтримкою важливих регіональних лідерів, скориставшись зовнішньополітичними помилками свого візаві.

Після торгівельних баталій зі США Китай послабив економічний тиск на Північну Корею і разом із Росією активно виступає в ООН за послаблення санкцій та покроковий підхід до процесу денуклеаризації КНДР в обмін на взаємні поступки з боку США.
До Китаю й Росії приєднався давній союзник Сполучених Штатів - Південна Корея. Ліберальний президент Мун Чже Ін намагається залучити свого північного сусіда до активної економічної співпраці, щоб знизити ризик військових загроз на Корейському півострові.

У цій ситуації важко домогтися вагомих поступок від Північної Кореї, свідченням чого стали тривалі дискусії в рамках робочих груп під час підготовки до саміту в Ханої. Ще напередодні зустрічі двох лідерів у ЗМІ потрапляла скупа інформація про відсутність порозуміння між сторонами. Попри бажання американців спрямувати зусилля на досягнення конкретних домовленостей у рамках процесу денуклеаризації, північнокорейські представники багато часу приділяли питанням безпеки, пов'язаним із пересуванням та проживанням Кім Чен Ина. Особливо зважаючи на рішення північнокорейського лідера подолати відстань понад три з половиною тисячі кілометрів до В'єтнаму поїздом.

До речі, вибір місця проведення зустрічі, крім зручної географічної локації, не позбавлений символічного підтексту. Адже В'єтнам - одна з небагатьох комуністичних країн, котра вистояла після важкої громадянської війни та падіння провідної комуністичної системи світу, при цьому сьогодні, в умовах однопартійної політичної системи, демонструє швидке економічне зростання. Тож для Кім Чен Ина, який, за зовнішніми індикаторами та публічними висловлюваннями, намагається вийти з політичної ізоляції й досягти економічного зростання країни, в'єтнамська модель, поряд із китайською, є однією з двох успішних і прийнятних для наслідування. А для обох - Вашингтона і Пхеньяна - добрим взірцем для вибудовування стосунків. Після нормалізації відносин між країнами у 1995 році США стали одним із важливих інвесторів та торгівельних партнерів В'єтнаму.

Тож не дивно, що американська сторона намагалася активно "продати" Північній Кореї "в'єтнамську перспективу". У перший день саміту Дональд Трамп багато часу приділив "дивовижним можливостям", які чекають на Північну Корею з її "неймовірним та необмеженим економічним потенціалом", якщо вона відмовиться від ядерної зброї та отримає у відповідь щедру американську допомогу. Однак, як очікувалося, для північнокорейського лідера економічні реформи та процвітання країни не є пріоритетним завданням, яке б могло переважити значення ядерної зброї для виживання і збереження його режиму. Тим паче що для внутрішньої пропаганди вояж Кім Чен Ина до "дружнього" В'єтнаму, з усіма атрибутами прийому на вищому рівні, та вже друга за рік зустріч із президентом США "на рівних" - достатній доказ його політичної спроможності, незалежно від результатів саміту.

Тож, попри стримані сподівання, "в'єтнамська" карта не зіграла. Другий день переговорів закінчився дочасно без підписання заключного документа. Дональд Трамп на підсумковій прес-конференції заявив журналістам, що Північна Корея наполягала на знятті санкцій в обмін на певні дії з денуклеаризації. Зокрема йдеться про знищення головного ядерного наукового дослідницького центру в м. Йонбен. Однак Сполучені Штати вважають, що цього недостатньо, аби говорити про зняття санкцій, особливо зважаючи на виявлення американською розвідкою додаткових таємних ядерних об'єктів. Трамп наголосив на бажанні сторін продовжувати діалог, аби в майбутньому вийти на досягнення домовленостей.

Як бачимо, Дональду Трампу не вдалося здійснити прорив під час ханойського саміту. Відомий своєю імпульсивністю та непередбачуваністю, американський президент укотре погодився на авантюру, яка, попри високі ставки, ще до свого початку подавала невисокі надії. Трамп не отримав перемоги, такої важливої для нього на тлі внутрішньополітичних негараздів, і знову відтермінував північнокорейську проблему. Навіть якщо в майбутньому ядерні переговори з КНДР демонструватимуть мінімальний прогрес, продовження діалогу, в якому є особиста зацікавленість обох лідерів, дозволить Трампу говорити про власний внесок у досягнення миру на Корейському півострові та знизити ризик воєнного протистояння, принаймні на свій президентський термін.

Однак поки що коли й не світова, то принаймні регіональна кон'юнктура - на боці Північної Кореї. Так, південнокорейські ринки миттєво відреагували падінням на негативні новини з полів саміту, а президентська адміністрація висловила розчарування відсутністю домовленостей між сторонами. Південнокорейський президент, як ніхто інший, зацікавлений не тільки у продовженні діалогу, а й насамперед у досягненні конкретних результатів. На тлі падіння рейтингу через внутрішньоекономічні проблеми, для перемоги на президентських виборах 2020 року Мун Дже Ін намагається максимально використати успіхи у міжкорейських відносинах. Південна Корея не менше, ніж Північна, очікувала часткового зняття санкцій, що дало б можливість запустити Кесонський індустріальний парк і туристичний регіон Кімѓансан, а також розпочати роботу над залізничним та транспортним сполученням між країнами.

Перебування ж Китаю якщо не за лаштунками, то за плечима Північної Кореї - ще очевидніше. Незадовго до саміту Кім Чен Ин здійснив четвертий за рік візит до КНР і зустрівся з її лідером, що дало привід говорити про підтримку Китаєм жорсткішої позиції Північної Кореї, яку вона цього разу продемонструвала у переговорах зі США.

Як бачимо, розвиток відносин між США і КНДР перебуває під пильним оком регіональних акторів, які є прибічниками розгортання діалогу, попри очевидну неготовність Північної Кореї до повного та безумовного ядерного роззброєння, як того вимагають Сполучені Штати.

Саміт завершився без переможців. Але рано чи пізно США змушені будуть піти на окремі поступки "крок-за-крок", відповідаючи вимогам світової спільноти про "поганий мир", який усе ж таки кращий за війну.