В Єревані вирішили піти своїм шляхом - Міжнародна політика - dt.ua

В Єревані вирішили піти "своїм шляхом"

28 вересня, 2018, 19:10 Роздрукувати Випуск №36, 29 вересня-5 жовтня

На виборах у вірменській столиці перемогу здобув прем'єр-міністр.

© azatutyun.am

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян покладав чималі надії на вибори до місцевого органу самоврядування — Ради старійшин Єревана. Все тому, що голосування, яке відбулося минулої неділі, було, по суті, вотумом довіри політику, який очолив уряд у результаті "оксамитової революції". 

Надії виправдалися: у столиці, де проживає понад мільйон чоловік (а це близько половини жителів Вірменії), за блок Пашиняна "Мій шлях" було віддано 81% голосів. Це означає, що мером автоматично стає очільник списку цього блоку популярний комік Айк Марутян.

Друге місце посіла партія "Процвітаюча Вірменія" бізнесмена Гагіка Царукяна — 6,95%. Блок "Луйс" ("Світло") з результатом у 4,99%, хоча й не подолав порогу у 8%, все одно проходить до Ради старійшин Єревана відповідно до положення Виборчого кодексу про обов'язкову наявність трьох сил у цьому органі самоврядування. Згадані політичні сили є союзниками партії Пашиняна "Громадянський договір".

"Для влади було дуже важливо, щоб вибори пройшли максимально прозоро та без порушень", — зазначив у коментарі DT.UA головний редактор медіакомпанії "Медіамакс" Давид Алавердян. І з цим завданням вона впоралася. Якщо в минулому вірменська опозиція казала, що всі вибори фальсифікувалися на користь керівної партії, то нині навіть партії та блоки, які не здолали бар'єру, вважають голосування легітимним і чесним, вільним і справедливим. 

Однак те, що інші політичні сили не потрапили до Ради старійшин, на думку директора Інституту Кавказу Олександра Іскандаряна, означає колапс партійної системи. "Усі політичні партії країни — в руїнах. Навіть блок "Мій шлях" виграв вибори лише завдяки постреволюційній ейфорії та особистісному чиннику пана Пашиняна", — підкреслив експерт.

Серйозним недоліком виборів стала відносно низька явка: вона становила 43,65% від загального числа виборців. Настільки невисока активність пояснюється, по-перше, тим, що багато зареєстрованих виборців були відсутніми в Єревані під час голосування. По-друге, пасивністю альтернативного електорату — єреванців, які співчувають старій владі. (Колишня керівна Республіканська партія, передчуваючи принизливу поразку, у виборах участі не брала.)

Що ж, у протистоянні старого та нового єреванці віддали перевагу останньому: у Вірменії так само хочуть змін. У свою чергу Пашинян продемонстрував своїм політичним опонентам, що й через п'ять місяців після приходу до влади він має кредит довіри у вірменів. А допоки він не втрачений, Пашинян підсилив тиск на опонентів, домагаючись переформатування політичного поля — проведення позачергових парламентських виборів.

"Політичні події засвідчили, що потрібно якомога швидше провести позачергові парламентські вибори, тому що політична невизначеність по суті перешкоджає залученню нових інвестицій у нашу економіку", — заявив Пашинян після оприлюднення перших результатів. Раніше передбачалося, що парламентські вибори відбудуться в травні-червні 2019 р. Тепер же прихильники Пашиняна кажуть про нинішній рік. 

Причина такого поспіху прем'єр-міністра криється в тому, що половина місць у парламенті належить Республіканській партії. Поки існує така ситуація, Пашинян не може побудувати свій "картковий будиночок" у системі державного управління, реалізовувати своє бачення реформ у внутрішній політиці. Крім того, при збереженні нинішнього складу парламенту зростають політичні ризики як для уряду, так і для країни.

"У результаті революції змінився уряд, але парламент залишився старий, і колишня партія влади може блокувати будь-які реформи", — зазначив у розмові з DT.UA голова правління Аналітичного центру з глобалізації та регіонального співробітництва Степан Григорян. "Парламент уже не той, що був у травні: він активно чинить спротив політиці Пашиняна", — у свою чергу сказав нашому виданню вірменський політолог Д.Шахназарян.

Однак саме змін (і бажано швидких) очікує від Пашиняна його електорат. Але, як зазначили опитані нами експерти, і через склад парламенту зокрема в країні не проводяться системні реформи. Уряд же, прагнучи бодай частково задовольнити запит суспільства на зміни, розпочав боротьбу з корупцією. 

"Ця боротьба поки що "точкова", а не системна. Однак вона дуже важлива, оскільки демонструє, що відтепер у Вірменії всі будуть рівні перед законом незалежно від посад і старих заслуг. Ця боротьба має величезну підтримку суспільства", — зазначає Степан Григорян. Однак у Вірменії боротьба з корупціонерами переважно має вигляд боротьби з колишньою владою. 

За останні місяці були порушені кримінальні справи проти колишнього прем'єр-міністра Овіка Абрамяна та екс-начальника поліції Вірменії Аліка Саркісяна. У перевищенні службових повноважень, шахрайстві й вимаганні підозрюються колишній міністр транспорту та зв'язку Гагік Бегларян та екс-депутат Мгер Седракян. Під слідством члени родин братів колишнього президента Сержа Саргсяна — Левона та Олександра.

Та найбільш високопоставлений політик, який перебуває під слідством, — другий президент Роберт Кочарян: наприкінці липня його звинуватили в поваленні конституційного ладу в рамках кримінальної справи про розгін акцій протесту 1 березня 2008 р. Звичайно ж, сам Кочарян вважає обвинувачення на свою адресу сфабрикованим політичним переслідуванням. 

Такі дії уряду не могли не викликати відповідної реакції. Її зовнішнім проявом стало оприлюднення на початку вересня запису телефонної розмови директора Служби національної безпеки Артура Ванецяна та начальника Спеціальної слідчої служби Сасуна Хачатряна. Вони обговорювали арешт Кочаряна, а також кримінальні справи, порушені проти генсека ОДКБ Юрія Хачатурова та екс-міністра оборони Мікаела Арутюняна. 

Після оприлюднення розмови голови спецслужб були обвинувачені у втручанні в роботу судової системи, а Республіканська партія заявила, що революційна влада в особі Пашиняна розпочала політичний терор. Але скандал не призвів до політичної кризи та відставок. Пашинян лише наказав правоохоронцям негайно виявити "зрадників інтересів держави", а заодно ліквідувати всі охоронні служби місцевих олігархів. 

"Боротьба з корупцією — це хороший піар-хід, який допомагає утримати рейтинг", — зазначає Давид Алавердян. Однак популістська антикорупційна кампанія призвела не тільки до внутрішньополітичних скандалів, а й до зовнішньополітичних ускладнень. Насамперед у відносинах з Росією, яка є єдиним військово-політичним союзником Вірменії у Південно-Кавказькому регіоні. 

Так, у рамках справи про розгін акцій протесту 1 березня 2008 р. обвинувачення були пред'явлені генсеку ОДКБ Юрію Хачатурову, який на той час обіймав посаду заступника міністра оборони Вірменії. Це викликало гнівну реакцію Москви. Зокрема голова російського МЗС Сергій Лавров заявив, що події у Вірменії суперечать заявам нового керівництва країни про відмову від переслідування політичних попередників. Потім Хачатурова було звільнено під заставу.

Звичайно, Москва зацікавлена в збереженні корупції та олігархату, адже вони — найкраще середовище для збереження Кремлем свого впливу. Та й Єреван ніяк не хоче сваритися з Москвою. Вірменія потребує військового союзу з РФ через конфлікт із Азербайджаном. Вона залежить від Росії у сфері енергетики й економіки: всі основні стратегічні підприємства перебувають у власності російських компаній, а газ у республіку надходить переважно російський. І в Єревані не можуть не враховувати, що в Росії працює багато вірменів.

Тому вірменська влада і йде на поступки. Однак Пашинян декларує, що хоча Вірменія й працюватиме з Росією (зокрема в рамках ОДКБ й ЄАЕС), але відстоюватиме й власний суверенітет. Проте такі заяви прем'єра не завадили йому після зустрічі з Путіним на початку вересня дати дозвіл на допуск російських експертів у біолабораторії, відкриті у Вірменії за фінансової підтримки США, а також оголосити про відправлення в Сирію гуманітарної місії. 

І хоча вірмени вибирають "свій шлях", Вірменія і далі залишається сателітом Росії. А такий формат відносин — нездоланна перешкода на шляху економічних і демократичних реформ.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №14, 13 квітня-19 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво