Так розбиваються мрії…

Після року відносного затишшя Грузія знову входить у період політичної турбулентності. Правляча коаліція "Грузинська мрія" минулого тижня втратила більшість у парламенті. З неї (після звільнення прем'єр-міністром Іраклієм Гарібашвілі міністра оборони Іраклія Аласанії) вийшла партія "Наша Грузія - вільні демократи".

"Республіканська партія", яка останніми днями неодноразово заявляла про підтримку Аласанії та його політичної сили, вирішила залишитися в коаліції. Щоправда, лідер республіканців Хатуна Самнідзе заявила, що її партія (яка має 12 мандатів) відтепер співпрацюватиме з " Грузинською мрією" "тільки тематично - з конкретних питань".

Втративши десять депутатів, "Грузинська мрія" тепер має 73 місця в парламенті, що складається зі 150 депутатів. В умовах парламентської республіки це не сприяє стабільності, і перед урядом замайоріла перспектива виявитися недієздатним. І хоча сьогодні не йдеться про падіння кабінету Іраклія Гарібашвілі, вихід "вільних демократів" з коаліції та "особлива" позиція республіканців означають початок розпаду непростої за складом політичної конструкції, створеної заради відсторонення від влади Михайла Саакашвілі.

Формально все почалося з рішення прем'єр-міністра Гарібашвілі відправити у відставку Аласанію: міністр оборони публічно обурився діями Головної прокуратури, що порушила кілька кримінальних справ проти високопосадовців оборонного відомства. Прокуратура звинуватила їх у розтраті державних коштів при оформленні заздалегідь невигідного державі контракту.

Сам же Аласанія каже, що в діях прокуратури вбачається політичне підґрунтя, а не боротьба з корупцією. За його словами, проти Міноборони ведеться "цілеспрямована атака", щоб зірвати інтеграцію в ЄС і НАТО, а прокуратура Грузії - провідник російських інтересів.

Звільнення очільника Міноборони його соратники оцінили як удар по прозахідній орієнтації країни. Слідом за Аласанією у добровільну відставку пішли держміністр у справах європейської і євроатлантичної інтеграції Алексі Петріашвілі, глава зовнішньополітичного відомства Майя Панджикідзе, посол Грузії в НАТО Леван Долідзе. При цьому Петріашвілі і Панджикідзе також наголосили, що європейський курс Грузії під загрозою, а демократія - у небезпеці.

Коментуючи відставку Аласанії, Гарібашвілі назвав колишнього міністра "авантюристом", "нерозумним", "амбіційним" і пообіцяв суспільству "багато сюрпризів" про нього. Зважаючи на все, побоювання Аласанії, що "слідство добереться і до нього", загалом, не позбавлені підстав…

При цьому лідери "Грузинської мрії" і далі продовжують переконувати своїх західних партнерів, що не мають наміру змінювати курс на інтеграцію країни в НАТО і ЄС. Президент Георгій Маргвелашвілі, наприклад, заявив, що зміна європейського курсу Грузії "неможлива". Однак за його словами, "слід поставити запитання", наскільки ефективно працює уряд у цих напрямках.

Запевнення, що лунають з офіційного Тбілісі, не заспокоюють Захід, де останніми роками і так стурбовано спостерігали за судовими переслідуваннями грузинською владою своїх політичних опонентів. The Wall Street Journal пише, що чиновники Європейського Союзу бояться, що політична криза може віщувати сповільнення або навіть відмову від руху країни в напрямку до Європи.

На думку міністра закордонних справ Литви Лінаса Лінкявічюса, тривогу спричиняє той факт, що багато проєвропейськи налаштованих чиновників залишають грузинський уряд. У свою чергу й очільник МЗС Швеції Карл Більдт вважає, що в Грузії серйозна політична криза, а зовнішньополітичний курс країни - у небезпеці. Він зазначив, що, можливо, Росія не стоїть безпосередньо за цими відставками, однак немає жодного сумніву - те, що відбувається, схвалять у Кремлі.

Але чи виправдані побоювання, що Грузія змінить свої зовнішньополітичні пріоритети і почне дрейф у бік Кремля? Донедавна грузинський уряд не давав приводу говорити про відмову від політики інтеграції в ЄС і НАТО. Не було й серйозних поступок Росії. Більше того, наприкінці червня Грузія підписала в Брюсселі Угоду про асоціацію з ЄС, яка передбачає створення зони вільної торгівлі.

Серйозною перешкодою в розвитку відносин Грузії із Заходом були хіба що судові переслідування владою Саакашвілі і його найближчих соратників: екс-президента прокуратура звинувачує в розтраті близько 5 млн дол. держкоштів на особисті потреби і в перевищенні службових повноважень у двох справах. Наприклад, днями фракція Європейської народної партії і група Європейських консерваторів і реформаторів у Європарламенті заявили, що можуть не підтримати ратифікацію Угоди про асоціацію Грузії з ЄС через переслідування владою країни політичних опонентів.

Та й у нинішній ситуації посол США в Грузії Річард Норланд ви-словив стурбованість у зв'язку з порушенням проти чиновників грузинського оборонного відомства кримінальних справ і закликав владу розвіяти підозри в тому, що судова система використовується в політичних цілях. Посол Франції Рено Сален також поділяє побоювання щодо використання прокуратури в політичних цілях.

Те, що відбувається в Грузії, неможливо зрозуміти поза контекстом багаторічного конфлікту Тбілісі й Москви, протистояння грузинських політиків з Михайлом Саакашвілі та приходу до влади екстравагантного мільярдера Бідзіни Іванішвілі, якого підозрюють у проросійських настроях.

Після перемоги у 2012 р. на парламентських виборах "Грузинської мрії" - коаліції політичних партій, об'єднаних єдиним прагненням відсторонити від влади Михайла Саакашвілі, - Іванішвілі був змушений запросити в уряд політиків, які мали відмінні від його поглядів позиції. Восени 2013-го, після перемоги на президентських виборах кандидата від правлячої коаліції Георгія Маргвелашвілі, Бідзіна Іванішвілі пішов у відставку, залишивши на посаді прем'єра свого спадкоємця Іраклія Гарібашвілі, молодого політика, який багато років пропрацював у компаніях лідера "Грузинської мрії".

При цьому Іванішвілі не усунувся від політики, продовжуючи впливати на політичне життя Грузії з-за лаштунків. Як констатує президент Фонду стратегічних і міжнародних досліджень Олександр Ронделі, "вплив олігарха на уряд надзвичайно сильний". Та й Маргвелашвілі зазначив, коментуючи відставки міністрів, що "країна повинна управлятися сильними інститутами, а не з-за лаштунків".

Подібна ситуація не влаштовує грузинських політиків. Навіть тих, кого вважають креатурою Іванішвілі. Не випадковий і конфлікт між прем'єром і президентом: якщо Гарібашвілі й далі підтримує тісні стосунки з лідером "Грузинської мрії", часто консультуючись з ним, то Маргвелашвілі прагне стати самостійною політичною фігурою. В Інтернеті активно обговорюють чутки, що між Маргвелашвілі і Саакашвілі почалися переговори про можливий альянс під час парламентських виборів, які відбудуться 2017 р.

Тому розрив стосунків амбіційного Іраклія Аласанії (який свого часу претендував на статус кандидата
у президенти від "Грузинської мрії") з Іванішвілі та його найближчим оточенням був передбачуваним. Коментуючи відставку Аласанії і його соратників, прибічники "Грузинської мрії" говорять про те, що екс-міністр намагається використати звичайне антикорупційне розслідування для того, щоб "зайняти нішу Саакашвілі, підняти антиросійський прапор і представити себе гарантом західної орієнтації".

"Вільні демократи" справді мають непогані шанси стати третьою за впливовістю політичною силою в Грузії, створюючи серйозні проблеми для "Грузинської мрії". Серед грузинів Іраклій Аласанія має досить високий рейтинг. Згідно з оприлюдненим у травні дослідженням, яке провів американський Національний демократичний інститут, І.Аласанія користувався в Грузії найбільшою популярністю серед політиків: він подобався 67% і не подобався 12% респондентів. Іраклій Гарібашвілі, що йшов за ним, подобався 64% і не подобався 15% грузинів.

Екс-міністр уже розгорнув бурхливу діяльність. 8 листопада "вільні демократи" мають намір провести з'їзд партії, на якому Аласанія знову очолить свою політичну силу. Його прибічники запевняють, що партія "Наша Грузія - вільні демократи" не збирається співпрацювати з колишньою правлячою партією "Єдиний національний рух". Прибічники ж ЄНП вважають, що "націонали" і "вільні демократи" - природні союзники, і справа часу, коли вони укладуть альянс.

Наслідки відставки І.Аласанії та його прибічників з уряду "Грузинська мрія" відчує вже дуже скоро. І хоч би як І.Гарібашвілі запевняв у протилежному, урядова коаліція опинилася на межі розпаду, а країна перебуває на порозі нової кризи. Грузинські експерти вже припускають - якщо "вільні демократи", республіканці і "націонали" домовляться, то в парламенті з'явиться нова більшість, до якої може приєднатися і президент Георгій Маргвелашвілі.

Головне, щоб у цій ситуації Грузія таки зробила ще один ривок у реформах, наближаючись до Європейського Союзу.