Володимир Цибульник: Сербія лідирує в балканській гонці озброєнь - Міжнародна політика - dt.ua

Сусіди, стережіться!

29 листопада, 20:09 Роздрукувати Випуск №46, 30 листопада-6 грудня

Сербія лідирує в гонці озброєнь на Західних Балканах.

© ojska.rs

Сербія опинилася в центрі двох шпигунсько-збройових скандалів. 

Перший продемонстрував, що російські спецслужби й  далі працюють проти свого сербського "друга" та союзника.   "Чому це відбувається?" —  сербський президент Александар Вучич з'ясовуватиме   під час наступного візиту до  Москви. Але навряд чи отримає чесну відповідь.

Другий — про поставки партії сербських боєприпасів для української армії — має вигляд невдалої провокації і проти України, і проти Сербії. І почалася вона з подачі болгарської журналістки, відомої неприйняттям усього, що західніше колишньої Берлінської стіни. Її заява про використання ЗСУ сербських боєприпасів у боротьбі з "повстанцями" на Донбасі підхопили російські ЗМІ, "освіживши" цю новину улюбленими страшилками про "масові вбивства дітей та  цивільних" в Україні сербськими мінами.

Але в угоді немає нічого незвичайного. Держпідприємство Krušik продало міни сербській же приватній фірмі. Та, отримавши  всі необхідні офіційні дозволи, продала їх кіпрській, а та — польській. Згодом  сербські міни опинилися в українській армії. Такі  угоди не поодинокі в збройовому бізнесі, тим більше що жодних  обмежень не порушено. До того ж сербські спецслужби проінформували російських партнерів про цю угоду, а з боку Росії не надходило  ніяких заяв та  протестів. 

Болгарія і Сербія — давні конкуренти на збройовому ринку. Можливо, це й пояснює болгарське походження новини. З іншого боку, інформація зіграла на користь Росії, відвернувши увагу від роботи російських спецслужб у Сербії. Заодно болгарська журналістка привернула увагу до гонки озброєнь на Західних Балканах, її динамічного зростання  останніми роками. 

Так, Чорногорія придбала 67 бойових броньованих машин і три вертольоти. Хорватія оголосила тендер на купівлю  12 винищувачів. Косово одержало від США близько 40 броньованих машин. Але військовим лідером регіону стала Сербія, що має 75-тисячну діючу армію та оборонний бюджет майже у 800 млн дол.

Белград поставив за мету створити сильну армію, збільшити чисельність і переозброїти її. А.Вучич недавно заявив, що армія потребує збільшення чисельності (не вистачає танкістів, техніків) та сучасного озброєння, яке "найчастіше застаріле". Ставку зроблено на купівлю  озброєння у Росії, Китаї, країнах НАТО. При цьому використовується принцип — "на Сході дешево, на Заході якісно". Але основним постачальником усе ж таки є Росія.

Ще у 2016 р., під час візиту Вучича до Москви, було підписано угоду про військово-технічне співробітництво двох країн. Вона передбачала передачу сербській армії 90 одиниць бронетехніки, 6 бойових літаків МІГ-29, ракетного комплексу С-300. Все це було не першої свіжості й потребувало  глибокої модернізації, досить дорогої. Ремонт літаків, приміром, обійшовся Сербії майже у 200 млн дол. 

Одночасно активізувалися спільні російсько-сербські військові навчання, найбільші з яких відбулися   2019 р. у Сербії. Вперше в них були задіяні комплекси ППО "Панцир" та  С-400, що викликали захоплення в сербських воєначальників і  Вучича. Після чого "Панцир" до  Росії  так і не повернувся. У Ніші створили базу російських спецслужб, а генштаби двох країн почали розробку спільних планів дій, насамперед спрямованих проти Косова. 

Однак недарма орел на сербському гербі дивиться в обидва боки. У 2014 р. Сербія почала співпрацю  з НАТО, підписавши з альянсом угоду про логістичну підтримку в рамках програми "Партнерство заради миру". Маневри почала проводити не тільки з Росією, а  й із НАТО, викликаючи невдоволення московських стратегів. Бувало таке, що Сербія одночасно проводила військові навчання і з Росією, і з НАТО. 

При цьому триває перехід на стандарти НАТО й заміна застарілого радянського озброєння на сучасне західне. До речі, на це тільки США виділили 10 млрд дол. Успіх військово-технічного співробітництва з Сербією відзначала в жовтні ц.р. делегація військового комітету ЄС під час візиту до  Белграда. 

Чому ж Сербія взяла курс на озброєння, реформування армії та  розвиток військової промисловості, розширюючи її потенціал за рахунок підприємств, куплених у Республіці Сербській? Причин   кілька.

По-перше, однією з ментальних рис балканських народів є культ зброї. По-друге, сербські політики, особливо в період виборів, активно використовують у своїй риториці тему посилення боєздатності армії, отримуючи від виборця чималі дивіденди. (Втім, непросте фінансово-економічне становище Сербії перетворює обіцянки збільшити військовий бюджет на фікцію.) 

По-третє, Сербія з 2007 р. декларує свій військовий нейтралітет. Але нейтралітет — політика дорога. І його можуть дозволити собі багаті країни, до яких,  правда, Сербія не належить. Тому аналітики сумніваються, що нинішній стан сербської економіки дозволить тривалий час продовжувати гонку озброєнь заради військової нейтральності. 

По-четверте, важливою причиною посиленої уваги до розвитку армії   є  й можливі регіональні конфлікти. Сербія має проблеми з усіма сусідами — це і невирішені прикордонні питання, й історичні суперечності, і розподіл водних ресурсів, і активна декларація політики захисту сербів у всіх куточках Балкан. Найбільшу загрозу збройного зіткнення несуть косовсько-сербські відносини.

По-п'яте, існує ідеалізація й романтизація відносин Сербії з Росією, чим Кремль уміло маніпулює, посилюючи свою присутність у регіоні. Однак історія свідчить, що сербсько-російські відносини далеко не завжди були "братніми". 

Сербію, створену рішенням Берлінського конгресу 1878 р., Росія віддала під крило Австро-Угорщині. У 1895 р. у книжці "Сербія і серби" генерал І.Овсянко нагадував, що російська дипломатія пропонувала "зі Старої Сербії зробити болгарську губернію". У Балканських війнах Росія стримано ставилася до дій Белграда. Після Другої світової війни відносини між країнами були розірвані. А в 1999 р., як вважають серби, Росія їх зрадила, не захистивши від бомбардувань НАТО. 

Але в Москві й Белграді воліють не звертати уваги на такі  сторінки російсько-сербської "дружби". Адже деклароване "братерство"   для Сербії —чудове прикриття для поставок російського озброєння, які посилюють її військовий потенціал, а для Росії — збереження союзника на Західних Балканах, що дозволяє зміцнити військово-політичну присутність Москви в регіоні.

ЄС і НАТО дивляться на розширення військового співробітництва Сербії і Росії досить спокійно, хоча й визнають, що збільшення поставок російської зброї відіграє в регіоні дестабілізуючу роль. Можливо, деякі поставки російської зброї примусять замислитися брюссельських чиновників.

У першому  півріччі  Сербія одержала з Росії 10 бронемашин. Вони — частина  російського "подарунка". Решту 80 одиниць бронетехніки Румунія затримала на Дунаї: ЄС ще в 2014 р. запровадив ембарго на продаж, поставку, транспортування російського озброєння. Через півроку не менш дивно з'явилися в Сербії і системи ППО "Панцир"  і С-400. 

Як ця техніка опинилася в країні, котра  не має моря й оточена державами — членами НАТО? Як Росія змогла порушити санкції ЄС? Найпоширеніша версія — всю  цю зброю   доставлено цивільними літаками, що не потребують  спеціального дозволу на транзитний проліт через відповідні держави. Пізніше стало відомо: бронемашини летіли через Україну й Угорщину, а системи ППО — через Болгарію. 

Коментуючи ці події, в ЄС і НАТО зазначали: Сербія нічого не порушувала, це рішення "поважається", а імплементація обмежувальних заходів Європейського Союзу є "відповідальністю кожної країни Євросоюзу". При цьому було підкреслено, що НАТО й Сербія "є партнерами" і широко співпрацюють.

Жорсткіше  на ці випадки відреагували США, заявивши, що вони "стурбовані" збільшенням російського озброєння в Сербії, що може призвести до санкцій стосовно  Сербії. Деякі військові НАТО й політики ЄС дедалі гучніше  почали висловлювати подив: як можна поєднувати курс на євроінтеграцію та  партнерство з НАТО й водночас  поглиблювати військове співробітництво з Росією? 

Але в майбутньому не слід чекати послаблення балканської гонки озброєнь, у якій Сербія, завдяки Кремлю, впевнено лідирує. У відповідь же на російські поставки США і деякі члени НАТО розширюють експорт свого озброєння у Сербію та інші країни регіону. А рішення французького президента Еммануеля Макрона, який  заблокував початок переговорів з Албанією та  Північною Македонією про вступ до ЄС, підштовхує балканських сусідів готуватися до того, що  проблеми між сусідніми країнами можуть бути вирішені силовими засобами.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво