Саманта Пауер: робимо все, щоб Росія відповіла за агресію

Представник США при ООН Саманта Пауер побувала в Україні, аби, на її зізнання, побачити, що відбувається в нашій країні. Під час переговорів із президентом України Петром Порошенком було обговорено перебіг виконання Мінських угод і те, як Рада безпеки ООН може стимулювати цей процес. Зокрема, обговорювалося й питання введення миротворчого контингенту під егідою ООН, про що П.Порошенко просив генерального секретаря Пан Гі Муна під час особистої зустрічі 8 травня.

Втім, сьогодні вже зрозуміло: легким і швидким рішення про направлення "блакитних касок" на Донбас не буде. Імовірніше, представниками ООН посилять моніторингову місію ОБСЄ на Сході України. Хочеться сподіватися, що це дозволить підвищити її ефективність.

Саманта Пауер - нині відома особистість в Україні, оскільки чимало українців дивляться прямі трансляції з Нью-Йорка її жорстких дебатів з українського питання в Раді безпеки з російським представником Віталієм Чуркіним.

За словами пані Пауер, вона отримала масу нових даних, які дозволять у майбутньому, в ході дискусії у РБ ООН, викривати брехливі заяви російських дипломатів стосовно України. Під час зустрічі з українськими журналістами в Києві вона досить докладно розповіла про те, як Росія блокує можливості Радбезу ООН протидіяти агресії та які нетрадиційні засоби дипломатії доводиться використовувати представникам США і України в Об'єднаних Націях, щоб переграти російських дипломатів, а Вашингтону - щоб притягти Росію до відповідальності за порушення Статуту ООН і агресію проти України.

Найбільше С.Пауер була вражена тим, як прості українці мобілізувалися для допомоги людям, що прибули з окупованих районів Сходу і Криму: такого явища пані Пауер не бачила в жодній країні світу, де є проблеми переселенців. Вона також поділилася баченням внутрішніх проблем, які, на думку уряду Сполучених Штатів, стоять перед Києвом на шляху реформ.

- Пані Пауер, багато офіційних осіб вважають, що найкращим способом продемонструвати пріоритетні напрями в політиці міг би стати візит на найвищому рівні - президента США в Україну. Чи є, на вашу думку, шанс побачити президента Обаму в Україні? Чи будете ви рекомендувати йому таку поїздку?

- Моя посада не дозволяє мені рекомендувати президентові США такі візити, тому я не маю права анонсувати такого плану поїздки.

- Ми знаємо, що в Радбезі ООН у вас були особисті розмови з представником РФ в РБ Чуркіним, а також, мабуть, неформальні розмови з людьми з його оточення. Чи справді вони щиро вірять у те, про що кажуть, - що Росія не вторгалася в Україну? Тобто брешуть вони - чи справді вірять у те, що говорять?

- Я не можу судити про те, що діється в умах і серцях офіційних представників Росії. Єдине можу сказати, що зараз сесії Ради безпеки ООН нагадують Задзеркалля, де все перевернуте з ніг на голову. Де все, що зверху, описується як те, що перебуває знизу, а те, що знизу, возноситься до небес. Усе, про що вони (російські представники. - А.К.) говорять, - більш ніж сумнівно. І коли ми намагаємося перевірити наші сумніви й ставимо запитання, то отримуємо докази на підтвердження думки, що вони брешуть, говорячи про "українську кризу".

Наприклад, якщо ми заявляємо, що Росія поводиться агресивно, вони відповідають, що все якраз навпаки. І тому моя робота в Раді безпеки ООН саме й полягає в тому, щоб надати конкретні факти. І це головна причина мого приїзду сюди - аби на власні очі побачити, що відбувається, тут на місці. Це дозволить мені потім спростовувати брехню і обвинувачення російських офіційних осіб - як у Нью-Йорку, так і будь-де.

Схоже, всі російські офіційні особи сьогодні співають пісні з одного пісенника. Набір "аргументів" їхніх представників, які я чую в Нью-Йорку, уже скоро повторюється в ОБСЄ і в самій Москві.

- Росія має право вето на рішення РБ ООН. Чи погодитеся ви, що, користуючись своїм правом вето, Росія не тільки блокує окремі резолюції ООН, а й позбавляє сенсу роботу самої Ради безпеки ООН, основна функція якої - захищати мир?

- Як на мене, два моменти підривають легітимність Ради безпеки ООН в останні кілька років. Перший - це цинічне використання Росією свого права вето. Так було чотири рази з рішеннями щодо Сирії. І один раз - щодо України: маю на увазі резолюцію про її територіальну цілісність та суверенітет. Таким чином, використання права вето постійними членами демонструє, якою уразливою може бути Рада безпеки ООН через прагнення окремих постійних членів використовувати цей свій привілей, отриманий ними від дня створення організації 70 років тому. Другий момент, який підриває довіру до Радбезу, - це, власне, сама неприкрита агресія Росії проти України.

Таким чином, фокусування лише на проблемі "права вето" трохи відвертає нашу увагу від основного питання - волаючого порушення Статуту ООН намаганням однієї держави захопити територію іншої.

Ці два акти (з боку Росії) - використання права вето і вторгнення на територію сусідньої держави у 2014-му та 2015-му рр. - справді показали всю слабкість міжнародної системи. Це сумно усвідомлювати.

Але коли Росія вирішила провести псевдореферендум у Криму, ми - Сполучені Штати й Україна - визнали, що не зможемо примусити Радбез виконувати свої законні обов'язки, і звернулися до Генеральної Асамблеї. Таким чином ми змогли мобілізувати, на великий наш подив, а ще на більший подив - Росії, голоси 100 держав світу - членів ГА ООН, які чітко підтвердили свою відданість принципам територіальної цілісності та суверенітету України. Важливість цього рішення і цього голосування полягає в тому, що в ООН досі на всіх картах Крим зображується як частина суверенної території України. І ця карта залишатиметься незмінною саме тому, що Генеральна Асамблея визнала ці кордони, незважаючи на іншу думку Росії.

- Чи є якийсь спосіб позбавити Росію права вето в Радбезі ООН? Якщо такої можливості немає, то яким ви бачите шлях, щоб покарати Росію за порушення Статуту ООН?

- Основне завдання Ради безпеки ООН полягає в тому, щоб стежити за дотриманням країнами міжнародного права і карати тих, хто загрожує миру та міжнародній безпеці. Сьогодні Росія загрожує миру і безпеці, порушує міжнародне право й водночас не має наміру карати сама себе, визнавати свою відповідальність за все, що відбувається. Президент Путін навіть не допускає відповідальності російського уряду перед своїм народом, закриваючи неурядові організації та перешкоджаючи формуванню громадянського суспільства. То як можна в такому разі очікувати, що Росія визнає свою відповідальність перед міжнародною спільнотою і дозволить РБ ООН виконувати свою основну функцію?

Тому президент Обама та лідери найбільших європейських держав зосереджені на пошуку можливості сьогодні, в ситуації, що склалася, притягти Росію до відповідальності за агресію. В умовах, коли ми не можемо зробити це з допомогою традиційних інструментів. Бо Росія - постійний член РБ ООН, і вона в будь-який момент готова скористатися своїм правом вето.

Тому ми підтримуємо нинішній жорсткий багатосторонній режим санкцій проти Росії, які перебувають поза рамками ООН, однак узгоджуються з духом ООН. Санкцій такої сили, що дозволять урядам і народам усього світу зрозуміти: Росія вчинила акт агресії і мусить за нього відповісти. Ще раз повторю: нашу увагу зосереджено на тому, як притягти Росію до відповідальності, - незалежно від того, якими засобами ми сьогодні володіємо.

- Чи бачите ви перспективи реалізації Мінських угод в умовах, коли за 9 місяців жоден їх пункт не виконано? Чи можливі якісь інші, альтернативні, механізми для припинення війни між Україною і Росією?

- Ми, як і українська влада, від самого початку кризи намагаємося знайти дипломатичне й політичне рішення. Оскільки розуміємо, що не може бути військового рішення. Ми також знаємо, що принесла ця війна українському народу...

Я побувала в центрі для вимушених переселенців: його створив звичайний бізнесмен і дав притулок багатьом українцям зі Сходу. Цей великодушний вчинок простого киянина, котрий допомагає людям, які втратили все, що мали, надзвичайно зворушив мене. Там я зустрілася з жінкою - матір'ю шістьох дітей. Вона втратила свого дворічного сина й чоловіка саме тоді, коли обговорювалися Мінські угоди... або коли чорнило під ними ледь висохло.

Дебальцеве, яке, згідно з Мінськими угодами, перебувало поза зоною контролю сепаратистів, захопили вже після того, як ці угоди було підписано. Ми бачимо цинічний підхід до домовленостей, досягнутих у лютому. Такими ж безсоромними були порушення першої рамкової угоди, підписаної у вересні.

Ми підтримали цей далеко не бездоганний набір домовленостей, оскільки, врешті-решт, він передбачає децентралізацію, яку президент Порошенко та Верховна Рада й так планували проводити, а ще тому, що виконання цих угод поверне Україні контроль над своїми кордонами, що надзвичайно важливо. І також тому, що дія в рамках політичного процесу дозволить запобігти загибелі та стражданням сімей і людей, таких, як ця молода жінка, яку я зустріла напередодні.

Та водночас найголовніше - що поведінка Путіна з його підтримки агресії на Сході України під впливом санкцій повинна змінитися. І тому так важливо, що режим санкцій буде підтверджений і продовжений наприкінці червня (на саміті ЄС. - А.К.). Санкції в історії людства - це завжди те, що розчаровує. Але обмеження, впроваджені проти Росії за жахливі злочини, які вона скоїла стосовно України, потребують часу для того, аби набрати сили і вплинути на зміну поведінки лідерів. Ми це спостерігали і на прикладі Африки, Ірану, та я й сама була свідком цього, коли у свої 20 років працювала журналісткою в колишній Югославії, у Сербії. І коли була в Боснії, там теж багато говорили, що санкції не працюють і не можуть зупинити сербську агресію. Але, на мою думку, саме санкції виявилися тим найважливішим чинником, який змінював поведінку агресора.

- Що в ситуації на Донбасі викликає стурбованість? Про які нові санкції проти Росії може йтися найближчим часом?

- У руках бойовиків - сучасні артилерійські установки, системи залпового вогню, які, згідно з мінськими домовленостями, мали бути відведені від лінії розмежування сторін і, зрештою, взагалі прибрані з території України. Там є і безпілотні літальні апарати, що перебувають тільки на озброєнні російської армії, і їх використання потребує спеціальних навичок. Там також розгорнуто російські системи ППО...

Тобто, якщо розглядати ситуацію тільки з цього погляду - наявності такої кількості озброєнь, - вона вкрай загрозлива. І це нам доводить, що, по-перше, очевидні всі ознаки російської агресії, і по-друге - що росіяни й сепаратисти підтримують одні одних і ведуть цю війну спільно. Отже, вони зривають виконання Мінських угод у тій частині, в якій узяли на себе зобов'язання.

Тепер стосовно додаткових санкцій проти Росії. Мій візит в Україну збігся з дуже важливим самітом "Великої сімки". На ньому лідери семи країн не тільки вкрай категорично висловили своє незадоволення тим, як виконуються Мінські угоди Росією і сепаратистами, а й погодилися підтримувати режим санкцій проти Росії доти, доки ці угоди не буде повною мірою виконано. Вони також висловили намір запровадити нові санкції у разі розширення російської агресії.

Я думаю, Путін робив ставку на те, що йому вдасться розколоти Європу, і тепер ми отримали підтвердження, що його розрахунки провалилися.

- Але чи поділяєте ви думку, що коли Путіна не зупинити в Україні, то може виникнути загроза, наприклад, для Балтійських держав?

- Я зараз перебуваю в Україні, і наша мета - зупинити російську агресію проти України. Сьогодні агресія Росії стосується і турбує насамперед українців. Але це також турбує й інших, бо ми не знаємо, якими є глобальніші плани та задуми РФ. Тому всі ці запитання краще адресувати Росії і особисто президентові Путіну.

- Віце-президент США Джо Байден недавно висловився в тому ключі, що необхідно обговорювати питання надання Україні зброї. Скажіть, яким може бути результат цих дискусій?

- Ви знаєте, що США вже передали Україні досить багато нелетальної оборонної зброї - бронеавтомобілі, всюдиходи, радари. Ми надаємо всіляку допомогу в забезпеченні безпеки, і економічну підтримку, і допомогу в боротьбі з корупцією.

Слід сказати, що цей конфлікт не має військового рішення, необхідно шукати політичні рішення. Віце-президент Байден, президент Обама та інші офіційні особи з адміністрації США, котрим випала честь працювати над цими питаннями, думають про те, як ізолювати Росію, як примусити Путіна змінити поведінку та цей нерозважливий і згубний курс.

Хочу сказати, що ми присвячуємо чимало часу тому, що відбувається тут, у самій Україні. Оскільки, крім російської агресії, не менш важливо думати про вирішення властивих Україні проблем, які руйнівним чином діяли на цю країну впродовж минулих десятиліть. Я маю на увазі корупцію, непрозорість в ухваленні рішень і небажання тих, хто перебуває при владі, дослухатися до голосу народу.

Всі ці проблеми викликають сьогодні протести у багатьох людей, зокрема й тих, хто брав активну участь у подіях на Майдані. І критичні зауваження в середовищі громадянського суспільства звучать дедалі сильніше, заходячи інколи в суперечність із позицією української влади.

Ще раз підкреслю: Сполучені Штати, працюючи над тим, щоб ізолювати Росію і примусити Путіна зупинити свою агресію, водночас розглядають Україну як країну, котра перебуває на етапі змін і де намічені трансформації.

Українцям сьогодні доводитися вести дві війни зразу. З одного боку - відбиватися від російської агресії, з іншого - боротися за реформи інституцій, які загнивали десятиліттями.

Виклики, що стоять перед українцями, часом важко усвідомити. Але це сфера тих американських інвестицій, тієї допомоги, яка мусить гарантувати, що цей пакет реформ дасть свої плоди. І люди, котрі вийшли на Майдан, і сам дух Революції Гідності все ще потребують підтримки на довгі роки, оскільки перед вами стелеться складний шлях.