Рівняння з одним відомим - Міжнародна політика - dt.ua

Рівняння з одним відомим

27 жовтня, 2017, 18:57 Роздрукувати Випуск №40, 28 жовтня-3 листопада

Чехія готується до уряду скандального олігарха.

Андрей Бабіш © depositphotos / yakub88

Минулих вихідних в Чехії відбулися парламентські вибори. 

Громадяни країни обирали двохсот членів нової Палати представників. Уже очевидно, що її склад значно відрізнятиметься від складу попередньої: одні партії багато втратили, інші — набули, треті взагалі вперше ввійдуть до парламенту. 

П'ятивідсотковий бар'єр подолали відразу 9 партій. Значною мірою за рахунок загальної фрагментації електорату одна з них — ANO 2011 (назва розшифровується як "Акція незадоволених громадян", далі вказано рік заснування партії; крім того, "ano" чеською означає "так") — отримала помітну відносну більшість. Використовуючи гасла боротьби з істеблішментом, партія змогла провести в парламент відразу 78 депутатів.

Таким чином, імовірною стає участь цієї партії в майбутній коаліції. Будь-яка конфігурація більшості без її участі муситиме примирити, щонайменше, 6 політичних сил, що видається малоймовірним. Але якою саме буде ця коаліція, і чи буде вона взагалі? І за що виступатиме нова влада Чехії?

Як було

Власне, ANO 2011 — ще один приклад, коли сила, яка перебувала раніше при владі, намагається на виборах позиціюватися таким собі свіжим рухом, що бореться з правлячою елітою. Можна сказати, це тренд року, заданий Еммануелем Макроном (який, нагадаємо, був міністром економіки Франції часів Олланда) і підтриманий австрійською Народною партією (що перебувала у правлячій коаліції) під керівництвом Себастьяна Курца. Намагалися це зробити й соціал-демократи в Німеччині, але не вдалося.

Зате вдалося чеським "незадоволеним" під керівництвом Андрея Бабіша. При владі вони були разом із Соціал-демократичною партією та "Християнсько-демократичним союзом — Чеською народною партією". Соціал-демократи у 2013 р. випередили партію Бабіша менш ніж на 2% й вибороли найбільшу підтримку в країні — 20,46%; у 2017 р. їхній рейтинг упав до 7,27%. "Незадоволені" ж збільшили частку своїх виборців із 18,66 до 29,64%.

Теоретично, ці три партії могли б знову укласти коаліційну угоду. У них є більшість, хай і досить хистка — 103 мандати з 200. Бабіш міг би стати прем'єром замість колишнього лідера соціал-демократів Богуслава Соботки. Але тут у гру вступає важливий чинник: Бабіш, один із найбагатших чехів, був звільнений з посади міністра фінансів у коаліційному уряді в травні після обвинувачення в несплаті податків. Його також обвинувачували у зловживанні службовим становищем, зокрема в маніпуляції державними закупівлями в інтересах великого бізнесу. Насамперед — власного агрохолдингу. Нарешті, уже в жовтні нинішнього року Бабішу було пред'явлено формальне обвинувачення в отриманні шляхом обману коштів ЄС, призначених для малого бізнесу.

Сам Бабіш називає обвинувачення проти себе політично мотивованими. Водночас колишні партнери ANO по коаліції відхрестилися від можливого продовження співпраці, не бажаючи мати справу з підозрюваним у корупції. Навіть якщо він дуже популярний політик. А Бабіш, безумовно, популярний: він харизматичний, уміє апелювати до мас, використовує свій образ успішного бізнесмена — чим заслужив численні порівняння з Трампом і Берлусконі від медіа — і вміло грає на суспільних настроях. 

Що є

Одне з питань, які його партія педалювала у своїй кампанії, знайоме тим, хто стежить за політикою країн Центральної та Східної Європи: протистояння міграції та відмова від дотримання квот із прийняття біженців, визначених для кожної країни Європейською комісією. За даними опитувань Євробарометра, проведених навесні нинішнього року, чехи найбільшою мірою з-поміж усіх країн ЄС були налаштовані проти міграції; лише 12% їх вважали, що мігранти приносять користь, порівняно з середнім показником у 44% для країн ЄС. Отож не дивно, що Бабіш, якого часто характеризують як популіста, "осідлав" цю тему.

Крім того, з-поміж усіх країн ЄС саме в Чехії жителі найменшою мірою схильні погоджуватися з твердженням, що "бути членом ЄС добре". Отож і Бабіш схильний до помірної євроскептичної риторики. Так, він виступає проти поглиблення європейської інтеграції і проти визначення чіткого терміну вступу країни в зону євро. Згідно з нормами ЄС, усі країни-члени, крім Великої Британії та Данії, зобов'язані з часом прийняти євро як валюту, але є лазівки, що дозволяють відкладати це як завгодно довго. Чим і користуються країни на кшталт Чехії, Польщі та Угорщини.

Його позиція загалом досить близька до ідеології Громадянської демократичної партії, заснованої на світанку сучасної Чеської республіки Вацлавом Клаусом. Сам Клаус вважає, що Чехія економічно успішна не завдяки ЄС, а всупереч йому. 

Теоретично, якби ANO і ГДП об'єдналися, вони б також мали більшість — 103 мандати. Імовірно, і Бабіш віддав би перевагу одному коаліційному партнерові, та ще й досить респектабельному. Однак і громадянські демократи не поспішають у коаліцію з Бабішем. Причина та ж сама: зіпсована репутація "незгодного" бізнесмена-політика. Рейтинг ГДП за останні чотири роки зріс, і псувати його сумнівною коаліцією послідовники Клауса не бажають.

Сам Бабіш, своєю чергою, не хотів би бачити в коаліції радикалів. Комуністична партія Богемії і Моравії — одна з небагатьох компартій "старого зразка" в Європі, прямі наступники "керівної і спрямовуючої" чехословацьких часів. І від цієї спадщини ніяк не відхрещуються. З цієї причини для багатьох чехів можливість побачити компартію при владі неприйнятна. Крім того, не дуже зрозуміло, як могла б співіснувати центристська ANO, що підтримує завдяки Бабішу великий бізнес, у коаліції з партією, котра офіційно дотримується марксистської теорії. Нарешті, суто математично така коаліція потребувала б ще одного партнера: комуністи втратили майже половину підтримки, порівняно з 2013 р., і отримали тільки 7,76% голосів та 15 мандатів.

Так само Бабіш не хотів би зв'язуватися і з іншою партією — під назвою "Свобода і пряма демократія". Як і багато партій, котрі апелюють до прямої демократії в сучасній Європі, ця на перевірку виявляється правою силою, із жорсткою антиміграційною риторикою, з гаслами "Вийдімо з Євросоюзу". Ця партія брала участь у виборах уперше й виборола зразу 4-те місце з 10,64% голосів та 22 мандатами (її попередниця з тим самим лідером у 2013 р. отримала 6,89% голосів). 

Лідер, до речі, в цієї антиміграційної партії дуже цікавий — Томіо Окамура, який народився в Японії: його батько — японець, мати з Моравії. Утім, насправді в цьому немає нічого дивного: антиміграційні гасла сучасних європейських правих насамперед мають на увазі неприйняття мусульманської імміграції. Це характерно й для СПД.

З великих партій залишається тільки Партія піратів, яка виборола 3-тє місце з 10,79% голосів: чотири роки тому вони не пройшли до парламенту. Але орієнтована на молодь партія протесту, яка змішує ліберальну риторику, недовіру до держави та критику істеблішменту, теж навряд чи піде в коаліцію до Бабіша.

Як буде

Залишається варіант, про який пишуть багато аналітиків: кабінет меншості. У такому разі Бабіш спочатку шукатиме ситуативну більшість для формування уряду, а потім — збиратиме її під кожен пропонований законопроект. Для бізнесмена, що звик вести переговори, це може виявитися досить зручним варіантом. Але залишається питання: наскільки ефективним буде таке управління державою?

Якою буде Чехія, якщо Бабіш усе-таки стане прем'єр-міністром? Швидше за все, він протисне деякі лівоцентристські реформи (зокрема підвищення соціальних виплат), аби заручитися підтримкою електорату: практика Польщі свідчить, що це добре працює для утримання рейтингу, навіть коли значна частина суспільства вас терпіти не може. 

У зовнішній політиці він виступає за такий собі компроміс із Росією й відмову від політики санкцій, заявляючи, що "в нас є інші вороги, крім Росії, — торговці людьми в Середземному морі та тероризм, який атакує Європу". Водночас не можна назвати його й проросійським; швидше, його підхід до зовнішньої політики буде досить прагматичним, і очікувати, що Бабіш справді заблокує продовження санкцій проти Росії, не варто. Як не робить цього, скажімо, лідер Угорщини Віктор Орбан, що використовує схожу зовнішньополітичну риторику.

Не можна не відзначити, що перемога Бабіша в Чехії викликала певну тривогу в європейських медіа. Порівняння з Трампом, ярлик популіста, антиміграційні та м'які євроскептичні погляди — все це насторожило експертів. До того ж домінує точка зору, що навіть у разі приходу Бабіша на очільника нового кабінету міністрів серйозних змін очікувати в Чехії не доводиться. Так, він проти мігрантів. Але й ті ж соціал-демократи, хоча і більш проєвропейські на словах, приймати біженців за квотами ЄС не поспішали, чудово розуміючи, які настрої в суспільстві. Так, він проти визначення чіткої дати вступу в зону євро. Проте і його попередники стверджували, що надто рано про це говорити.

Звісно, немає й нічого доброго в перемозі популіста, тим паче — такого явного. Підтримка партії олігарха-корупціонера з боку чеських виборців — не те щоб показник здорового громадянського суспільства. Більше того, якщо євроскептичними й антиміграційними гаслами, як засвідчила практика, можна всерйоз захопити народ, це здатне спричинити загальне зрушення політичного спектра вправо. Але, хоча Бабіш критикує Брюссель за тиск на Польщу, яка прагне "керованої демократії", частка підтримки його партії набагато слабша, ніж у "Права і справедливості". Тому й малоймовірно, що "незгодні", прийшовши до влади, вирішать тиснути на незгодних.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво