Реформа Дипломатичної академії: що далі? - Міжнародна політика - dt.ua

Реформа Дипломатичної академії: що далі?

1 вересня, 2017, 17:54 Роздрукувати Випуск №32, 2 вересня-8 вересня

Дипломатія стає дедалі більш багатовимірною: вона потребує гнучкості й швидкої адаптації.

© theoutlook.com.ua

18 серпня ц.р. Кабінет міністрів України прийняв постанову, якою врегулював останнє проблемне питання, що лишалося невирішеним у процесі реформування Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ (ДАУ). 

Рішенням уряду всі аспіранти ДАУ продовжать своє навчання в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, причому на тих самих умовах, на яких вони навчалися в ДАУ. Реформа, започаткована постановою Кабінету міністрів №920 від 7 грудня 2016 р., завершилася створенням нової Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка — установи професійної підготовки дипломатів. Що ж далі?

Відповідь на це запитання не така проста, як здається. Бо трансформація ДАУ планувалася й здійснювалася не як самоціль, а в контексті загальних зусиль з реформування дипломатичної служби в цілому. Поступова реорганізація апарату МЗС з урахуванням сучасних викликів, які стоять перед Україною, та ключових аспектів зовнішньополітичної ситуації, в якій опинилася наша країна; впровадження нової конкурсної системи добору кадрів для роботи в центральному апараті й за кордоном; підготовка нової версії закону про дипломатичну службу і, нарешті, створення на базі ДАУ професійної школи дипломатії — ланки одного ланцюга. 

Проблеми, що стоять перед українською зовнішньою політикою на сучасному етапі, відображають фундаментальну властивість України як держави в контексті географічних, історичних і геополітичних реалій. З одного боку, Україна межує з Росією — імперською державою-агресором, яка впродовж століть захоплювала землі і вважала себе потужною державою, одним із ключових політичних гравців на міжнародній арені. З іншого — Україна є органічною й невід'ємною частиною європейського культурно-історичного простору, хоча й була протягом майже 350 років відірвана від нього. Можна критично оцінювати останні чверть століття нашої історії, однак не можна не визнати, що Україна більше нікому не мусить доводити своє право на незалежність і суверенітет, і це важливе досягнення (згадаймо тільки знамениту промову Дж. Буша 1 серпня 1991 р., прозвану chicken Kiev speech; зараз таке неможливо). 

Тим часом важко заперечувати, що по-справжньому питання безпеки і захисту суверенітету, такі очевидні й важливі для будь-якої країни, вийшли для України на перший план тільки три роки тому, після початку агресії Росії. Заколисані думками про непорушність системи міжнародного права, багатосторонніх і двосторонніх зобов'язань, ми виявилися неготовими до того, що один зі "стовпів" цієї самої системи стане головним її порушником. 

Для Росії ж питання безпеки і суверенітету були пріоритетом упродовж століть. Як тепер стає очевидно, ні 74-річний період правління Комуністичної партії, ні 25 років незалежності не вибили з Москви великодержавної туги. Безумовно, саме агресивна Росія — головний виклик для української дипломатії, і від здатності протистояти досить винахідливим стратегіям Кремля залежить майбутнє не тільки України, а й усієї архітектури міжнародної безпеки.

З іншого боку, не лише в Росії річ. Інколи складається враження, що коли прибрати Росію з українського зовнішньополітичного дискурсу, то майже нічого не залишиться. Це вочевидь не так. На 2017-й Україна досягла практично всіх цілей зовнішньої політики, яким були підпорядковані два з половиною десятиліття внутрішніх трансформацій і більшість наших ініціатив на міжнародній арені. Асоціація, вільна торгівля та безвізовий режим із ЄС, інтеграція у світові структури, такі як СОТ, зміцнення наших позицій в ООН, ОБСЄ, Раді Європи, ПАРЄ, безпрецедентний рівень партнерства з НАТО — усе це можна зарахувати до успіхів української дипломатії. Але неминуче постає питання про новий етап у зовнішній політиці, ключові пріоритети й реалістичні завдання на наступні 20 років. Курс на НАТО вже закріплений у законодавстві, це головне питання безпеки, що ще? Потрібен системний і міждисциплінарний діалог з питань ув'язки інтересів безпеки та розвитку, комплексне бачення майбутнього України в умовах швидких і часто нелінійних трансформацій світової геополітики.

Тепер з приводу власне Дипломатичної академії та кадрів, без яких реалізація нових амбіційних завдань просто неможлива. У рамках роботи зі створення сучасної системи підготовки кадрів дипломатичної служби було вивчено моделі, критерії і підходи, які застосовуються в інших країнах, критично проаналізовано досвід підготовки "нового дипломата" у США, Великій Британії, Естонії, Ізраїлі, Туреччині, Німеччині, Австралії. Можливо, для багатьох це стане сюрпризом, але сьогодні цією проблемою займаються урядові й неурядові організації в багатьох країнах світу, і особливо в тих, котрі потребують реалізації найважливіших національних пріоритетів в умовах цілого комплексу викликів та загроз. В абсолютній більшості з них дипломатичні академії є органічною частиною системи дипломатичної служби або навіть інтегровані в апарат зовнішньополітичних відомств. Тим часом у деяких країнах готують і підвищують кваліфікацію дипломатів зовнішні відносно МЗС структури, часто приватні, які діють на засадах аутсорсингу. Однак практично повсюди не ставиться під сумнів необхідність постійного професійного навчання дипломатів, яке є одним із найважливіших критеріїв кар'єрного зростання. Важливо розуміти, що працівник дипломатичної служби — це не просто державний службовець. Основна робота дипломата — не всередині, а поза країною, де йому доводиться мати справу з колегами з інших держав, дуже часто відмінно підготовленими професійно. В умовах обмеженості ресурсів ми не можемо брати кількістю, тож треба турбуватися про якість. 

З урахуванням цих обставин, ДАУ розвиватиметься за відомчою моделлю дипломатичних академій. Її сильний бік — належність до системи, яка породжує свою унікальну субкультуру, атмосферу співпраці та взаємодопомоги, вкрай важливу для дипломатів у їхній професійній діяльності. Адже їм доведеться працювати в посольствах, генеральних консульствах і представництвах України часто в нечисленних колективах, які до того ж постійно оновлюються, і виконувати (залежно від обставин) не тільки свою роботу, а й роботу колег. Без чуття "єдиної родини", взаємоповаги та підтримки позитивного результату в таких умовах не досягти. Дуже важливим чинником є й те, що в системі дипломатичної служби серйозно розвинулась унікальна мовна школа, спеціально орієнтована на дипломатів, і ця школа має розвиватися далі, у напрямі як технологій навчання, так і оцінки рівня знань.

Дипломатія стає дедалі більш багатовимірною. Вона потребує гнучкості й швидкої адаптації. Як свідчить досвід, глибоке знання культури, історії і, головне, мови окремих країн нині затребуване ще більше, ніж колись. Досвід свідчить, що в деяких державах є не тільки "глобалізовані" еліти, а й впливові "внутрішні" політики, і з ними треба говорити їхньою мовою. Адже вже нікого не дивує, що іноземні дипломати в Україні часто говорять, хай і небагато, українською? Тим часом на сьогодні в системі української дипломатичної служби є гостра потреба в підготовці дипломатів зі знанням рідкісних мов, зокрема східних, а також в удосконаленні системи навчання та тестування з базових європейських мов. Окрім професійної і мовної підготовки, дипломатичні академії, як правило, є компактними науково-освітніми закладами з проведенням навчання та досліджень у єдиній структурі. Це дозволяє оптимізувати багато бюрократичних процесів і створити систему навчання з великою кількістю оригінальних програм та серйозним фокусом на різнобічному розвитку знань і навичок дипломатів. 

Звісно, є свої проблеми і обмеження. Дипломатична служба досить вузько спеціалізована на міжнародних відносинах, підвищення складності яких потребує більшої міждисциплінарності. У класичному університеті з ширшим набором дисциплін вирішити це завдання простіше. ДАУ адаптуватиметься до вирішення таких проблем через залучення до навчального процесу викладачів як класичних, так і гуманітарних або технічних університетів. Велика робота проводитиметься в галузі управління й систематизації дослідницьких проектів на всьому циклі: від залучення фінансування і до публікації результатів у провідних міжнародних журналах. Однак при цьому метою публікацій мають бути не абстрактні цілі науки. Для потреб дипломатичної служби потрібен серйозний акцент на аналітичних здібностях дипломатів, а це досягається у процесі досліджень. Аналіз документів, інтерв'ю, ситуаційні аналізи, мозкові штурми, фокус-групи — все це незамінне для вирішення оперативних аналітичних завдань у стислий термін і з обмеженими ресурсами. В остаточному підсумку, знання мов, культури й історії країни та регіону спеціалізації, міждисциплінарна широта кругозору й аналітичні компетенції з акцентом на якісних методах стануть основним "набором" для більшості майбутніх освітніх програм ДАУ з підвищення кваліфікації дипломатів. Ми виходитимемо з концепції T-shaped skills, коли сильна базова освіта (вертикальна лінія в "Т") доповнюється різносторонніми знаннями й навичками з широкого кола питань "публічної дипломатії", включно з такими складовими як культура, економіка, наука, освіта, комунікації (горизонтальна лінія в "Т"). Нарешті, чи не найголовніше, — дипломати повинні вміти мислити самостійно й критично, і цього теж треба вчити. У планах ДАУ — ціла низка навчальних і освітніх проектів, під час яких працівники дипломатичної служби зможуть значно розширити свої знання. Серед них — регіональний семінар в Одесі "ДАОС", проект "Знайомтеся — культурна еліта України", "Інтелектуальний клуб", круглий стіл "Енергетична дипломатія". ДАУ стане майданчиком, на якому буде організовано експертне обговорення найгостріших питань зовнішньої політики, і можливість для працівників дипломатичної служби брати участь у таких заходах — сам по собі важливий навчальний елемент.

Важливий ще один аспект, який виходить за межі стандартних аспектів дипломатичної служби, — професійна мобільність дипломата. У поточних умовах більшість дипломатів роблять кар'єру по висхідній, грубо кажучи, від аташе до посла. Практика тимчасового переходу з дипломатичної роботи, скажімо, в дослідницькі структури, інші міністерства або міжнародні відділи великих компаній, щоб потім повернутися в офіційну дипломатію з якісно новим багажем досвіду і навичок, практично не має місця й зовсім не інституціоналізована. Її перетворення на постійний ефективний механізм "апгрейду" кадрів у різних сферах може багато дати формуванню унікальних професійних якостей дипломатів уже за межами alma mater. Про це свідчить світова практика всіх без винятку провідних країн, досвід яких ми намагаємося переймати. ДАУ не може замінити цього механізму, однак цілком здатна створити умови для постійного діалогу між дипломатичною службою, представниками галузевих міністерств і діловими колами. У сучасному світі традиційна, класична роль дипломатії не зменшується, вона просто трансформується, і від того, наскільки ефективно глобальні тенденції будуть враховані в системі дипломатичної служби, великою мірою залежить успіх України на міжнародній арені. В сучасних реаліях ми не маємо права на помилку. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42-43, 10 листопада-16 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво