Постамериканський Афганістан - Міжнародна політика - dt.ua

Постамериканський Афганістан

25 лютого, 11:03 Роздрукувати Випуск №7, 23 лютого-1 березня

Зменшення чисельності американського військового контингенту в Афганістані — вже вирішена справа.

© Army.mil

15 лютого очільник Центрального командування збройних сил США генерал Джозеф Вотел повідомив журналістам, що понад тисячу військовослужбовців залишать країну. Чи стане це першою ластівкою у процесі остаточного виведення військ і завершення найдовшої війни в американській історії? 

У Вашингтоні давно обговорюють згортання афганської кампанії. Шляхи до вирішення проблеми активно шукала попередня адміністрація — Барака Обами. Сьогодні Дональд Трамп продовжує рухатись у тому ж напрямі. У грудні 2018 року президент заявив про рішення найближчим часом удвічі скоротити американський контингент в Афганістані, який зараз налічує близько 14 тисяч осіб. Наразі невідомо, чи буде воно виконане, адже заява президента викликала неоднозначну реакцію навіть серед команди та прибічників Трампа. Втім, хай там як ситуація розвиватиметься, сьогодні зрозуміло, що США втрачають інтерес до афганського конфлікту, який дорого коштує, та мало дає державі. Перспектива постамериканського Афганістану — неминуча, і вона наближається. Питання лише в тому, яким він буде. 

На превеликий жаль, розвиток подій свідчить, що від цієї країни не слід очікувати стабільності. Розмови про виведення американських військ активізувалися в умовах надзвичайно складної ситуації в Афганістані. Попри всі зусилля США та їхніх союзників, упродовж останніх років конфлікт у цій центральноазійській державі тільки загострюється, а ворог — терористичний рух Талібан — відновлює й посилює свої позиції. Здавалося, блискавична перемога, здобута на першому етапі американської військової операції в Афганістані, підірвала можливості талібів до опору, — адже її реалізували обмеженими силами, визволивши більшість територій держави впродовж кількох тижнів. На жаль, цього виявилося замало, щоб завершити конфлікт. Ісламісти звернулися до тактики асиметричної війни, в якій досягли чималих успіхів. Паралельно вони посилювали свій потенціал і готувалися до нового раунду боротьби. Перенесення фокусу американської уваги на події в Іраку, слабкість нових державних інституцій та політичних лідерів Афганістану утворили певний вакуум, який дозволив бойовикам відновитися після поразки. Згодом вони сповна скористалися можливостями, наданими поступовим згортанням операції НАТО в регіоні та переорієнтацією основних зусиль Сполучених Штатів на боротьбу з ІДІЛ на Близькому Сході. Після остаточної передачі відповідальності за безпеку країни афганським національним збройним силам терористи активізували свою діяльність. 

Фактично, з 2015 року розпочався новий етап конфлікту, що характеризується перемогами талібів. Бойовики ведуть повномасштабну війну проти Кабулу, вдало поєднуючи тактику партизанської війни з точковими терактами. Це приносить їм успіхи, — площа контрольованих Талібаном територій сьогодні найбільша від 2001 року. Масштаби бойових дій демонструють втрати, яких зазнали афганські безпекові структури. За останні чотири роки вони становили понад 28,5 тисячі службовців лише вбитими. У країні щомісяця відбуваються масштабні атаки, спрямовані проти органів державної влади та військових підрозділів афганської армії. Цього року вже сталася серія кривавих нападів. Наприклад, на початку січня внаслідок скоординованих атак на армійські блокпости у провінціях Баглан, Багдіс, Кундуз та Тахар загинуло понад 30 військовослужбовців. 14 січня в центрі Кабула пролунав вибух, який забрав життя чотирьох осіб. Внаслідок теракту 90 жителів міста отримали поранення. 21 січня бойовики напали на військову базу поблизу столиці держави, де проходили підготовку працівники розвідувальної служби Афганістану. Хоча уряд заявив про втрату внаслідок атаки 12 службовців, місцеві джерела повідомляють про десятки загиблих. Антитерористичні операції афганської армії призводять до значних втрат серед бойовиків, — але досі вони не вирішили проблему. До того ж від їхніх дій страждають місцеві мешканці. Так, на початку лютого 2019 року 21 особа загинула у провінції Гільменд внаслідок авіаударів, спрямованих проти бойовиків. Інцидент викликав масові протести і обурив місцеву владу, яка закликала Кабул зупинити кровопролиття. 

У цій ситуації ініціатива Трампа щодо виведення частини американського контингенту може мати далекосяжні негативні наслідки. Афганська влада демонструє спокій з цього приводу: президент Ашраф Гані вже заявив, що це не вплине на безпекову ситуацію в країні. Втім, така впевненість — швидше, гра на публіку. Кабул розуміє, що не може вплинути на рішення Вашингтону, і намагається зберегти обличчя. А тим часом його можливості протидіяти бойовикам послабляться. Скажімо, колишній прес-секретар міністерства оборони Захір Азімі стверджує, що це ставить під загрозу ефективність нічних операцій афганських збройних сил. Афганська армія залежить від американської авіаційної підтримки, масштаби якої можуть зменшитися. Крім того, у разі згортання американської операції можна очікувати і зменшення фінансової підтримки, яка надається афганському уряду. Саме вона, фактично, наповнює військовий бюджет держави, тому зменшення зазначених надходжень істотно підірвуть її обороноздатність. Потенціал і можливості центральної влади впливати на ситуацію опиняться під загрозою. Це може призвести до подальшої децентралізації країни та посилення місцевих лідерів, що зробить конфлікт ще більш непередбачуваним і небезпечним. 

Натомість згортання американської присутності в Афганістані сприймається терористами як перемога, адже воно відбувається на тлі їхніх успіхів. Це може підштовхнути їх до посилення військового тиску на Кабул і до ескалації конфлікту. Більше того, це негативно позначиться на глобальному безпековому середовищі, надихаючи інших екстремістів на активізацію боротьби. Масштабний теракт 14 лютого
2019 р. в Кашмірі, який забрав життя 40 індійських поліцейських, демонструє таку небезпеку: в оприлюдненому зверненні терорист-смертник прямо каже, що здобутки талібів стають взірцем для джихадистів з усього світу. 

Окрім суто військового аспекту, зменшення чисельності американського контингенту в Афганістані впливає на геополітичну ситуацію в Центральній Азії. Американські війська є запорукою впливу Вашингтону на події в регіоні. Їх поступове виведення деморалізує американських союзників і надихне опонентів на боротьбу. Ще одним наслідком стане згортання присутності інших західних гравців на афганській території, адже саме американський захист утримував їх у цьому просторі. Це, своєю чергою, остаточно зупинить процеси модернізації та демократизації країни, звівши нанівець зусилля останніх років. 

Ініціатива Білого дому перенести вирішення афганського конфлікту за стіл переговорів також опиняється під загрозою. Задля цього спецпредставник США з питань Афганістану Залмай Халілзад упродовж останніх місяців неодноразово зустрічався з талібами в Катарі, намагаючись знайти прийнятний компроміс для деескалації ситуації. Втім, навряд чи його переговірні позиції будуть сильними, якщо за ними не стоятиме американська військова потуга. Натомість її виведення з Афганістану створить у регіоні вакуум, яким одразу ж скористаються конкуренти Вашингтону. 

Надзвичайно важливе значення події в Афганістані мають для Росії. Близькість гарячої точки до територій, які Кремль вважає своєю традиційною зоною інтересів, привертає до неї увагу росіян. Крім того, афганська політика РФ стає елементом глобального американо-російського протистояння: Москва не втрачає жодного шансу кинути виклик гегемонії Сполучених Штатів у різних регіонах світу. Вона активізувала свої зусилля на афганському напрямі, намагаючись виступити в медіатором мирного процесу. Останніми місяцями в російській столиці відбулася серія зустрічей та конференцій, організованих за підтримки міністерства закордонних справ РФ. Із самого початку в них бере участь делегація талібів. На першому етапі Кабул утримувався відряджати на такі переговори офіційних делегатів, обмежуючись представниками недержавного сектору, які мали розвідати обстановку. Втім, на черговій конференції, що пройшла в російській столиці 5—6 лютого 2019 року, представництво афганської політичної еліти було вже потужнішим. У заході взяв участь перший президент Афганістану Хамід Карзай, що підкреслює його високий рівень. Кремль прагне регіоналізувати вирішення афганської проблеми. До переговорного процесу в Москві залучаються представники Ірану, Китаю, Пакистану, Таджикистану, Узбекистану й Туркменістану — країн, для яких актуальність питання визначається насамперед географічним розташуванням. Меседж такого формату очевидний: попри дипломатичні компліменти американській стороні за її зусилля в деескалації конфлікту, Росія дає зрозуміти, що справжнє рішення може бути знайдене лише за участі місцевих гравців. В її інтересах — виштовхнути заокеанського гегемона за межі "рингу". Посол РФ в Афганістані Замір Кабулов навіть заявляє, що його країна готова виступити посередником між США і Талібаном при вирішенні питання виведення з Афганістану американських військ.

Хоч би як розвивалася ситуація, зрозуміло одне: перспектива миру в Афганістані в найближчому майбутньому залишається недосяжною. Талібан перебуває на підйомі, поширюючи свою екстремістську ідеологію. Влада в Кабулі не здатна захистити безпеку і добробут своїх громадян. Міжнародна спільнота не бажає витрачати надмірні зусилля на допомогу Афганістану, а сусідні країни мають свої інтереси в афганському питанні. Найдовша війна в американській історії справді може завершитися найближчим часом. Утім, це не означатиме мир на афганській землі, яка залишиться ареною жорстокого громадянського конфлікту.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво