Польські 5-річні візи: обіцяне стало реальним, але проблеми залишилися

"Візи до ЄС для українців, найімовірніше, скасують наступного року", - цю фразу чуємо з вуст чиновників з 2013 р., і щоразу цей момент відсувається.

Актуальний термін, з якого міг би запрацювати безвізовий режим, тобто друга половина 2016 р., - так само реальний, як і всі попередні. Тож за всіх сподівань на позитивний результат, мусимо готуватися й до негативного, коли обіцянку "ще трошки, ще півроку - і віз не буде" доведеться чути ще кілька років.

У таких обставинах частковим, але дуже вдалим способом розв'язання візових проблем є масова видача українським громадянам 5-річних віз, що дозволяє стаття 5 Угоди між Україною і Європейським Союзом про візову лібералізацію. Адже навіть за розвитку подій за песимістичним сценарієм (якщо безвізовий режим запровадять аж у 2020–2021 рр.) видача 5-річної візи означає для її власника фактичний безвізовий режим для короткотермінових, у тому числі туристичних подорожей. 5-річна віза, видана в грудні 2015 р., означатиме, що її власник, імовірно, вже ніколи в житті не морочитиметься з візовими формальностями. Адже термін такої візи закінчиться під кінець 2020 р., а тоді, сподіваємося, безвізовий режим таки вже запрацює.

Видача 5-річних віз, чого домагаються активісти польської громадянської кампанії Wizy pięcioletnie dla Ukraińców i Białorusinów (серед них - і я), - це також єдиний надійний спосіб скоротити черги до європейських консульств та візових центрів. Українці найчастіше подають документи на візу саме в консульства і візові центри Польщі і саме до Польщі найчастіше хочуть приїхати на навчання, роботу чи просто як туристи або з діловим візитом. Кількість візових заяв - у рази більша, ніж "пропускна спроможність" польських консульств і візових центрів. І якби Польща і надалі видавала б переважно короткотермінові візи терміном до одного року, як це було до 2013 р., жодні організаційні зміни не вирішили б проблеми черг. Натомість видача 5-річної візи всім, хто має на це право (тобто особам з позитивною візовою історією), у перспективі кількох років дала б змогу відчутно зменшити попит на Шенген-візу.

Ситуація у польських і меншою мірою в чеських та угорських консульствах - явно невтішна. Щоб подати документи на польську візу, недостатньо прийти з паперами до консульства: спершу треба зареєструватися на певну дату на державному сайті e-konsulat, яким управляє польське МЗС. Проблема в тому, що при спробі зареєструвати на цьому сайті візову анкету система видає: "Відсутні терміни до кінця місяця". Наступного місяця - те саме, хоч би й день і ніч сидів за комп'ютером. І так безперервно з 2012 р. І хоча іноді комусь щастить зареєструватися самостійно, переважна більшість українців таки змушена скористатися послугами посередників - офіційних (візових центрів, діяльність яких також викликає чимало застережень), а нерідко й напівлегальних. Останні використовують програмістів, які блокують систему "е-консульство" її перевантаженням, щоб ніхто не міг самостійно зареєструватися, і водночас бронюють місця в системі для клієнтів офісу - візового посередника. Траплялися й прямі корупційні скандали за участі польських дипломатів, яких засудили за нелегальний продаж віз, зокрема повіям (згадаймо скандал у польському консульстві в Луцьку кілька років тому).

Коли послухати, що говорять люди у візовій черзі, то висновки будуть цікаві і для офіційної Польщі дуже невтішні. Припущення, яке найчастіше висловлюють "прості українці", - це те, що "польські дипломати на цьому заробляють і саме тому не зацікавлені у вирішенні проблеми черг". А ще - що Польща начебто тільки на словах підтримує Україну, а насправді діє українцям на шкоду і цілеспрямовано створює їй візові бар'єри. Чому? На думку опитаних у візовій черзі українців, імовірні причини такі: "Польща домовилася з Росією", "Це робиться для того, щоб спинити потік еміграції українців до Польщі" або навпаки: "Варшава домовилася з Києвом, щоб створювати візові проблеми і таким чином унеможливити втечу українців від призову до армії", "Це польська відповідь за вшанування українцями пам'яті Степана Бандери".

А як до всіх цих проблем і звинувачень ставиться МЗС Польщі? Упродовж років польські дипломати вважали візові проблеми надуманими і звинувачували в них усіх (українців, які подають фальшиві дані про мету подорожі, нечесних посередників тощо), крім самих себе. На всі запитання і звинувачення - одна відповідь: "Польща найбільше видає віз українцям". Та саме в тому й проблема: дипломати й чиновники МЗС і консульств були налаштовані на штучну статистику, а що коротший термін візи - то більші шанси похвалитися черговим рекордом на кшталт: "Польща видала віз найбільше в світі".

Як координатор кампанії "5-річні візи для українців і білорусів" 2013 р. я витратив кілька місяців на листування з МЗС, польськими депутатами, журналістами та неурядовими організаціями, аби з'ясувати, що річ не у візових рекордах, а в тому, який відсоток із загальної кількості віз становлять візи терміном дії 2-5 років, а головне - 5-річні. Зрештою, МЗС перестало відповідати на запитання журналістів і активістів про те, чому консульства видають так мало 5-річних віз. Ситуацію врятували депутатські запити польських парламентарів з вимогою, щоб Польща видавала більше 5-річних віз і таким чином розвантажила черги до консульств. Цих запитів протягом 2013-2015 рр. було кілька десятків. Вони надходили від депутатів практично з усіх партій (що цікаво - крім Польської селянської партії - PSL). Найактивніше про 5-річні візи питали Марцін Свєнціцький, Ева Колодзєй, Мірослава Никєль ("Громадянська платформа"), Малгожата Госєвська і Марія Зуба ("Закон і справедливість").

Під тиском депутатських запитів МЗС Польщі таки змінило свою політику і ухвалило рішення щодо видачі якомога більшої кількості віз на 2–5 років.

Ось витяг з листа, який я нещодавно отримав від заступника директора Консульського відділу МЗС Мірослава Ставського:

"Починаючи з 2013 року польські консульські установи використовують практику видачі 2-річних віз особам, які є учасниками подорожі з туристичною метою. Для цього достатньо, щоб особа, яка заявляє про туристичну візу, до того правильно використала принаймні дві Шенген-візи, одну з них польську. Незалежно від вищевказаного, консул у кожному індивідуальному випадку може прийняти рішення про видачу багаторазової візи терміном дії 6 місяців - 5 років, якщо на підставі аналізу візової історії та долучених документів визнає, що дотримано умов, встановлених у статті 24 пункт 2 Європейського візового кодексу. Консули РП в Україні і Білорусі широко користуються цією можливістю.

Вищеописані дії принесли відчутній результат у вигляді динамічного зростання кількості багаторічних Шенген-віз. У період від січня до червня 2015 р. в Україні видали 201 218 Шенген-віз типу С, з них багаторічних віз (терміном 2-5 років) 91 256, що становить 45% усіх виданих віз С. За цей же період 2014 року цей відсоток становив 44% (тоді як у минулі роки, до 2013-го, - всього кільканадцять відсотків. - Я.Л.). Натомість у Білорусі за період січень-червень 2015 р. відсоток віз із терміном 2-5 років становив 27%. В аналогічний період 2014 року це було 5%".

Подібні дані й висновки наведено й у відповіді МЗС на депутатський запит Еви Колодзєй щодо візових проблем загалом і 5-річних віз зокрема (його можна знайти на офіційній сторінці Сейму). Цей документ варто роздрукувати і долучати до візових заяв усім, хто має позитивну візову історію і хоче отримати дво- чи 5-річну візу. Адже попри все те, що можна прочитати в офіційних листах від польського МЗС, практика на рівні консульств і візових центрів усе ще здебільшого протилежна. А самі українці часто не знають, що вони мають право на 5-річну візу.

Я часто отримую листи від українських громадян, які пишуть, що наведені вище стандарти не виконуються, принаймні в їхньому випадку. "Я маю позитивну візову історію, використав уже 7 Шенген-віз і завжди повертався вчасно, не порушував законодавства. Хотів отримати 5-річну візу, а дали тільки на півроку". Або: "Я хотів подати документи на 5-річну візу, але пані у візовому центрі взагалі відмовилася їх прийняти. Вона сказала, що максимальний термін - один рік, і більше навіть фізично не можна вписати в бланку. Тож те, що ви пишете про 5-річні візи, - це повна маячня, такого не буває", - пишуть заявники. Хоча є й інші відгуки. "Я випускниця українського ВНЗ, мала всього дві Шенген-візи, а тепер отримала польську візу на 4 роки. Без жодної протекції і хабарів. Тож нові правила справді діють", - написала мені пані Оксана з Тернополя.

Фактом є те, що Польща таки покінчила з практикою штучної статистики, і Тепер МЗС хвалиться не загальною кількістю виданих віз, а відсотком віз терміном дії 2-5 років: "2014 року таких віз було 44%, у першій половині 2015-го - це 45%, 2016-го, можливо, вдасться перейти показник 50%, а ще 2013 року це було всього кільканадцять відсотків". І хоча тут також є безліч можливостей для маніпуляцій (наприклад, до уваги беруть тільки візи, видані в консульствах, а у візових центрах - ні), сам підхід уже тішить. Адже критерієм оцінки "візової лібералізації" вже є не загальна кількість віз, яка спонукала консулів видавати візи, дійсні місяць чи максимум рік, а відсоток 2-5-річних віз від загальної кількості виданих віз. І тут варто відзначити ще одну перемогу: адже спочатку в МЗС до багаторічних зараховували також візи річні, що штучно збільшувало статистику. Після протестів активістів польської кампанії за 5-річні візи МЗС почало вважати багаторічними тільки візи на більше ніж
2 роки.

2-3 роки - це мінімум, упродовж якого треба чекати, щоб послідовна практика масової видачі 5-річних віз дала ефект у вигляді істотного зменшення черг. У випадку польських Шенген-віз цей ефект буде помітний, найімовірніше, в 2017-2018 рр., і то за умови, що пріоритету для 5-річних віз справді буде дотримано, що не очевидно.

Є ще одна проблема. Українці і білоруси ладні навіть дати 300 євро хабара посередникам і мати саме польську візу, замість поцікавитися можливістю отримати Шенген-візу якоїсь іншої держави Центральної Європи. Хоча іноді дешевше просто чесно заплатити за тижневий відпочинок у словацьких горах, справді туди поїхати і на цій підставі отримати 2-5-річну словацьку Шенген-візу. За якою потім можна їздити не тільки до Польщі, а й хоч до Ісландії чи Норвегії. Те саме можна сказати і про Словенію, яка охоче, більшою мірою, ніж Польща, видає 5-річні візи навіть тим, хто їде до них просто на тижневий відпочинок (звісно, за умови, що вже має позитивну візову історію в інших країнах). Черг по візу немає також у консульствах Литви, Латвії й Естонії.