Північна Македонія: (не) змарнувати історичний шанс - Міжнародна політика - dt.ua

Північна Македонія: (не) змарнувати історичний шанс

22 червня, 2018, 18:01 Роздрукувати Випуск №24-25, 23 червня-6 липня

Об'єктивно Греція зацікавлена в передбачуваному сусідові, який є членом НАТО і ЄС.

Алексіс Ципрас і Зоран Заєв © depositphotos / vverve

У неділю, 17 червня, в регіоні Преспес на території Греції, що межує також із Колишньою Югославською Республікою Македонія та з Албанією, відбулася подія, яка має шанс стати історичною для всього регіону. 

Міністри закордонних справ Греції і КЮРМ підписали угоду, згідно з якою КЮРМ візьме назву Північна Македонія; своєю чергою, Греція зобов'язується розблокувати переговори Скоп'є про членство в НАТО і ЄС. Раніше тільки позиція Греції утримувала країну від цього; такі держави регіону, як Албанія й Чорногорія, вже стали членами Північноатлантичного альянсу, а Чорногорія і Сербія відкрили офіційні переговори з ЄС про вступ. І ось тепер до них може приєднатися ще одна країна — Північна Македонія.

Історія конфлікту

У 1991 р. Македонія оголосила про свою незалежність від Югославії. У складі югославської держави республіка Македонія як територіальна одиниця існувала з дня її заснування. Вже тоді такий вибір назви викликав рішучий протест Греції: він трактувався як претензія на історію стародавньої Македонії, що її греки, натомість, вважали частиною своєї історії. Територія стародавньої Македонії справді лежала приблизно в кордонах нинішньої грецької держави, тоді як територія нинішньої КЮРМ містилася північніше. Однак уже в часи римської влади ця територія отримала назву Македонія Друга (на відміну від Македонії Першої, яка, знову ж, переважно збігалася з територією стародавньої Македонії).

Саме звідси росте коріння націоналістичної ідеї "Великої Македонії", яка б охоплювала обидві Македонії римських часів, а за мірками нашого часу — землі суміжних країн. Слов'яно-македонські націоналісти стверджують, що власті Албанії, Болгарії та Греції в багато разів занижують кількість македонців, які проживають на території історичного регіону; і що, таким чином, створення "Великої Македонії" зі столицею в Солуні (Салоніках) було б їх визволенням.

І саме тому, що назва "Македонія" дозволяла б КЮРМ, хай теоретично, претендувати на регіон Македонія з центром у Салоніках, який є частиною Греції, Афіни з 1991 р. послідовно протестували проти того, щоб сусідня держава називалася Македонією. Греки цю країну найчастіше називають "Скоп'є" — за назвою столиці. З 1995 р. сторони ведуть переговори про компромісну назву, але безуспішно; більше того, з 2006-го КЮРМ проводить відверто конфронтаційну політику "антиквізації", споруджуючи по всій країні пам'ятники Александру Македонському та його батькові Філіпу, називаючи на їхню честь вокзали, аеропорти й інші об'єкти, у тому числі шосе на Грецію. Така політика партії ВМРО—ДПМНЄ, м'яко кажучи, не мала розуміння в Греції. Від цієї політики, втім, частково відійшов нинішній уряд, ядром якого є Соціал-демократичний союз.

Міжнародні організації

Звісно, Греція, з її сучасною й добре озброєною армією, а також "парасолькою" НАТО, розуміє, що КЮРМ не могла б захопити грецький регіон Македонія силою; однак потенційне поширення іредентистських ідей на незначну, але все ж наявну на півночі Греції меншину слов'яномовних македонців греки вітати не можуть. Саме тому Афіни стабільно блокували членство КЮРМ у Європейському Союзі й НАТО; крім того, через цю позицію абревіатура КЮРМ (що не є назвою) використовується в різних інших міжнародних організаціях, включно з ООН.

При цьому переважна більшість населення слов'яно-македонської держави ідеї євроатлантичної інтеграції підтримує (77% у вересні 2017 р. висловилися за членство в ЄС, 75% — за членство в НАТО). На світанку незалежності ці цифри взагалі були близькими до ста відсотків; однак, коли стало зрозуміло, що, незважаючи на бажання НАТО і ЄС прийняти КЮРМ до свого складу, Греція поступатися наміру не має, настала певна втома від інтеграційних прагнень. Утім, втома досить відносна, — навіть у найгірші роки більше двох третин населення виступали за членство в цих організаціях.

Згідно з лютневим опитуванням, 61% жителів КЮРМ готовий на перейменування своєї країни, якщо це наблизить членство в НАТО і ЄС. Серед власне етнічних слов'яно-македонців ця цифра менша — 50%; вища підтримка перейменування в країні загалом набирається за рахунок великої громади етнічних албанців, виключених із македонських націоналістичних дискурсів. У результаті, 82% македонських албанців підтримують перейменування.

З 2005 р. КЮРМ є офіційно визнаним кандидатом на членство в ЄС. Для порівняння, Чорногорія стала офіційним кандидатом у 2010-му, Сербія — 2012-му, Албанія ж — взагалі у 2014-му. Проте Чорногорія й Сербія, з 2012-го й 2014-го, відповідно, вже відкрили офіційний переговорний процес про вступ до Євросоюзу. Шлях від відкриття такого процесу до членства неблизький: навіть для більш економічно успішної Хорватії він тривав вісім років. Враховуючи певну політичну кризу в нинішньому ЄС, пов'язану з проблемними темами на кшталт питання біженців чи авторитарних політик у Польщі й Угорщині, прийняття нових членів взагалі може бути відкладене на значний термін, хоча раніше неодноразово говорилося, що Сербію й Чорногорію можна було б прийняти до 2025 р. З іншого боку, кожна хвиля розширення для ЄС була приводом заявити про свою успішність як проекту. І, як демонстрував наступний бурхливий розвиток нових членів, це був цілком обґрунтований привід.

Так чи інакше, вже на момент отримання статусу кандидата у 2005 р. попередня оцінка відповідності права КЮРМ праву Європейського Союзу (а процес переговорів полягає саме в наближенні країни-кандидата до норм ЄС) була приблизно аналогічна оцінці відповідності цим нормам Чорногорії у 2012-му і Сербії в
2014-му. Оскільки всі основні партії КЮРМ підтримують європейський вектор розвитку і поступово приймали спрямовані на очікуване членство в ЄС норми, цілком імовірно, що КЮРМ зараз перебуває, як мінімум, на рівні цих двох країн за впровадженням норм права Євросоюзу. Тобто не виключено, якщо суперечка про найменування країни буде успішно завершена, КЮРМ, Сербія та Чорногорія зможуть увійти до Євросоюзу разом. Але — "якщо".

Очікувані проблеми

Затвердження варіанта перейменування на Північну Македонію потребує ратифікації парламентами КЮРМ і Греції, а також прийняття цього варіанта на референдумі в КЮРМ. Парламент у Скоп'є вже проголосував за це рішення; воно набрало 69 зі 120 голосів. Очікується, що президент Георге Іванов його ветує; має відбутися повторне голосування, і, згідно з процедурою, щоб подолати вето, достатньо абсолютної більшості (тобто 61 зі 120). З референдумом також, як було сказано вище, проблем не передбачається, попри те, що близько третини слов'яно-македонців від назви "Македонія" без жодних доповнень відмовлятися не збираються і цими днями активно протестують. У разі успішного ухвалення рішення восени відбудеться референдум у КЮРМ, і потім угода обговорюватиметься у грецькому парламенті. І ось тут лежить основна проблема.

Річ у тому, що в Греції будь-який варіант назви, котрий містить у собі слово "Македонія", наштовхується на лютий опір. "Македонія одна, і вона грецька" — давнє й популярне гасло грецьких націоналістів. Поміркована правоцентристська партія "Нова демократія", яка тривалий час перебувала при владі, раніше підтримувала компромісні варіанти, що чітко розмежовують грецький регіон Македонію і слов'янську державу. Однак, перемістившись в опозицію, вони стали у значно жорсткішу позицію в зазначеному питанні. Це не дивно: вони не можуть втрачати голоси, а, згідно зі свіжими опитуваннями, 68,3% греків не підтримують укладеної урядом Греції угоди, а 73,2% виступають проти будь-якого варіанта назви, що містить у собі слово "Македонія". Правоцентристи навіть запропонували висловити вотум недовіри урядові Ципраса; однак 16 червня для такого рішення парламенту забракнуло голосів. На вулицях раз у раз спалахують активні протести.

Інші парламентські партії також не підтримують варіант "Північна Македонія". Звісно, відверті неонацисти із "Золотої зорі" виступають проти. Неосталіністи з Комуністичної партії Греції ніби й вважають, що назва КЮРМ не є принциповим питанням, але при цьому заявляють, що треба бути обережними з будь-якими рішеннями, які йдуть на користь "американському імперіалізму", тобто, зокрема, ведуть до розширення НАТО. Цілком можливо, під час голосування за варіант "Північна Македонія" вони утримаються, як утрималися під час голосування щодо вотуму недовіри. Не підтримує такого перейменування й частина лівоцентристів (раніше партія ПАСОК і Демократична ліва, які нині стали частиною "Руху за зміни"), хоча інша частина, у тому числі колишній прем'єр Георгіос Папандреу-молодший, готова проголосувати "за". І навіть права партія "Незалежні греки", молодший партнер очолюваної Ципрасом СІРІЗА у правлячій коаліції, заявила, що з коаліції не виходить, але проголосує проти варіанта "Північна Македонія".

Лідерів Греції і КЮРМ — Алексіса Ципраса й Зорана Заєва — зараз багато хто у своїх країнах називає "зрадниками". Але якщо угоду все ж таки вдасться ратифікувати, їхні імена ввійдуть в історію. І вони обидва добре це розуміють; тим більше Ципрас усвідомлює, що переобратися надалі йому буде вкрай складно, оскільки зараз нищівна перемога "Нової демократії" на наступних виборах здається практично неминучою. Можливо, саме тому він зважився на такий крок. Але, щоб парламент в Афінах погодився з варіантом "Північна Македонія", Ципрасу доведеться, по-перше, консолідувати власну партію, аби ніхто в ній не спокусився на можливість показово виступити проти перейменування задля особистої популярності; і, по-друге, умовляти окремих поміркованих депутатів інших партій підтримати угоду. Якщо першу умову буде виконано, друга видається можливою: у СІРІЗА в парламенті 145 місць із 300, тобто Ципрасу треба буде знайти тільки ще шістьох переконаних прибічників угоди.

Нарешті, навіть якщо це вдасться зробити, невідомо, що буде з угодою після того, як СІРІЗА очікувано програє парламентські вибори восени 2019 р. Взагалі-то, в міжнародному праві існує принцип pacta sunt servanda ("угоди мають виконуватися"). Уряд не може просто відмовитися від укладеної попередниками угоди, яка йому не подобається. Цей принцип зберігає порядок у міжнародних відносинах. Але чи зможе нова більшість не поступитися цим принципом під тиском грецького населення — питання відкрите. Тут може зіграти свою роль те, що західні країни зацікавлені в компромісі Афін і Скоп'є, тому будуть різко проти розірвання угоди.

Якщо греки провалять голосування в парламенті або якщо угода буде затверджена, а потім розірвана наступним грецьким урядом, у КЮРМ здійметься нова хвиля євроскептицизму. За деструктивністю таке рішення буде порівнянне з відмовою частини Кіпру, де проживають греко-кіпріоти, возз'єднатися з турецькою частиною на референдумі 2004 р. У результаті, історичний шанс був змарнований, що спровокувало відчуження турко-кіпріотів. У цьому ж випадку відчуження жителів КЮРМ буде спрямоване не тільки на Грецію, а й на Європу в цілому, через усвідомлення неможливості входження до ЄС без згоди впертих греків. В остаточному підсумку, об'єктивно Греція зацікавлена в передбачуваному сусідові, який є членом НАТО і ЄС, а не в сердитій на весь світ країні, якій напевно спробує подати руку Росія. Але, на жаль, патріотизм і об'єктивність рідко йдуть пліч-о-пліч; і тому греки можуть змарнувати історичний для балканського регіону і для європейської історії загалом шанс.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №25, 27 червня-5 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво